Рішення

від 26.08.2021 по справі 910/16487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/16487/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Приватного акціонерного товариства Тернопільський кар`єр (47372, Тернопільська область, Збаразький район, с. Максимівка, вул. Стара Максимівка, 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенерго Холдінг (03150, м. Київ, вул.Антоновича, 172, офіс 618)

про стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 жовтня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Тернопільський кар`єр (позивач) надійшла позовна заява № 2801 від 05.10.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенерго Холдінг (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 41 774, 18 грн. за договором оренди землі №17/07-2019 від 17.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором оренди землі №17/07-2019 від 17.07.2019 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не сплачував орендну плату за період з 15.08.2020 року по 16.04.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/16487/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2020 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була отримана відповідачем 06.11.2020 року.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, чи електронною поштою відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

07 червня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено частину основного боргу, а саме в розмірі 25 000, 03 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року між Приватним акціонерним товариством Тернопільський кар`єр (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансенерго Холдінг (орендар) було укладено договір оренди землі №17/07-2019 (договір).

За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування земельну ділянку для розміщення щебеневої продукції, яка знаходиться за адресою Тернопільська область, Збаразький район, село Максимівка, вул. Стара Максимівка 29.

Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка площею 0,887 га, кадастровий номер 6122486400:02:002:0131, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користування надрами, яка належить орендодавцю на праві приватної власності та підтверджується записом про право власності №14059428 в Державному реєстрі речових прав. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 896082861224.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2. ст.11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України).

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент вчинення дії, ст. 1 Закону України Про оренду землі , в редакціях чинних на момент вчинення дій визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (п.2 ч.3 ст.6 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ст. 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір найму укладається на строк, установлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із п. 4.1 договір оренди вступає в силу з моменту його державної реєстрації і діє до 17.07.2020 року і може бути пролонгованим або скороченим за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ч.1 ст.765 ЦК України).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. (ч.1 ст.17 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладення договору).

Відповідно до п. 3.2. договору передавання земельної ділянки в оренду здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, де має бути зазначений стан майна, що орендується.

На виконання умов договору орендодавцем передана земельна ділянка кадастровий номер 6122486400:02:002:0131 орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі №17/07-19 від 17 липня 2019 року.

Згідно із п. 4. акту об`єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно приписів ч.1 ст.125, ч.5 ст.126 ЗК України Про оренду землі право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2. ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

15.08.2019 року приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Тернопільської області Джула О.М, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 17/07- 2019, виданого 17.07.2019 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48308329 від 20.08.2019 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6122486400:02:002:0131 зі строком дії до 17.07.2020. з правом пролонгації.

Нормами ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

При укладенні договору, сторони погодили необхідні істотні умови та у пунктах п.5.1., п.5.2. передбачили, що орендар сплачує орендну плату в розмірі 5000,00 грн., за один місяць; орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Додаткових передумов (написання листа, надіслання рахунку тощо) для виконання орендарем обов`язку по виплаті орендної плати сторонами не узгоджувалось та договором не передбачено.

В силу взаємно узгоджених сторонами положень, договір набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди - 15 серпня 2019 року.

16 квітня 2020 року між ПрАТ Тернопільський кар`єр та ТОВ Трансенерго Холдінг укладено додаткову угоду до договору оренди землі №17/07-2019 від 17 липня 2019 року про дострокове розірвання даного договору.

Повернення об`єкта оренди відбулось на підставі акта прийому-передачі (повернення) земельної ділянки за договором оренди землі №17/07-2019 від 17.07.2019 року, складеним 16 квітня 2020 року.

Згідно із 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Виходячи з умов п.5.1., п.5.2. договору та із врахуванням святкових та вихідних днів, строк виплати орендної плати за серпень 2019 року в сумі 2 741,93 грн. (нараховано пропорційно: 5000,00 грн./ 31 кал.дн. серпня*17 кал.дн. (15-31 серпня 2019 року) закінчився 05.09.2019 року, орендної плати за вересень 2019 року в сумі 5 000,00 грн. - 06.10.2019 року; орендної плати за жовтень 2019 року в сумі 5 000,00 грн. - 05.11.2019 року; орендної плати за листопад 2019 року в сумі 5 000,00 грн. - 05.12.2019 року; орендної плати за грудень 2019 року в сумі 5 000,00 грн. - 07.01.2020 року; орендної плати за лютий 2020 року в сумі 5 000,00 грн. - 05.03.2020 року; орендної плати за березень 2020 року в сумі 5 000,00 грн. - 05.04.2020 року; орендної плати за квітень 2020 року в сумі 2 666,56 грн. - 16.04.2020 року (нараховано пропорційно: 5000,00 грн./ 30 кал.дн. серпня*16кал.дн. (01-16 квітня 2020 року).

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача частину суми основної заборгованості у розмірі 25 000, 03 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми основної заборгованості у розмірі 25 000, 03 грн. відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 25 000, 03 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також позивачем пред`явлено до стягнення 3 410, 02 грн. інфляційних втрат та 1 525, 48 грн. 3% річних за порушення строків оплати оренди землі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10. договору за невиконання або неналежне виконання договору Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив що він є арифметично вірним, отже з відповідача підлягає до стягнення 3 410, 02 грн. інфляційних втрат та 1 525, 48 грн. 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права позивача порушені, а строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенерго Холдінг (03150, м. Київ, вул.Антоновича, 172, офіс 618; код ЄДРПОУ 42400335) на користь Приватного акціонерного товариства Тернопільський кар`єр (47372, Тернопільська область, Збаразький район, с. Максимівка, вул. Стара Максимівка, 29; код ЄДРПОУ 002952623) основний борг на суму в розмірі 15 408, 46 грн., 3 410, 02 грн. інфляційних втрат, 1 525, 48 грн. % річних та 2 102, 00 грн. судового збору.

3. Провадження в частині 25 000, 03 основного боргу закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова