Рішення

від 15.08.2021 по справі 914/1390/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2021справа № 914/1390/21

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства науково-виробничої фірми «Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс», м. Львів

про стягнення 53 721, 88 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники сторін:

від позивача: Улинець О.М.- представник

від відповідача: Нетребенко К.Д. - представник

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс про стягнення 53 721, 88 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі № 914/1390/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.06.2021. Ухвалою суду від 14.06.2021 розгляд справи відкладено на 02.08.2021. В судових засіданнях 02.08.2021 та 09.08.2021 було оголошено перерви.

В судове засідання 16.08.2021 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.

В судове засідання 16.08.2021 представник відповідача з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

06.08.2021 представником позивача подано клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, які спростовують обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, щодо пропуску позивачем позовної давності.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає що відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частиною четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке переважає над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Відтак, суд розглянувши заявлене клопотання позивача, заслухавши думку представника відповідача, дійшов висновку поновити позивачу строк на подання відповідних доказів та прийняти такі до розгляду.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.08.2021 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (надалі позивач, орендодавець) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємства науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс про стягнення 53 721, 88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2001 між Будинком офіцерів Західного оперативного командування в особі начальника підполковника Саталкіна О.С., що діяв на підставі Свідоцтва про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничоою фірмою Інформаційні ділові системи та сервіс було укладено договір № 5 оренди нежитлових приміщень будинку офіцерів.

16.03.2009 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (надалі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс (надалі відповідач, орендар) був укладений додатковий договір оренди № 5-1/КЕВ. Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення площею 160, 39 кв.м. в будівлі № 1 військового містечка № 55, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, вартість якого визначено на 30.06.2001 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 185 576, 00 грн.

Додатковим договором від 04.11.2020 № 5-10/2020КЕВ внесено зміни до договору від 01.10.2001 № 5 наступного змісту: «З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами), на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611, орендарю, що використовує нерухоме державне майно для розміщення кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, та кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, нарахування орендної плати здійснюється в розмірі 50 % з 12 березня 2020 року і до останнього дня дії карантину включно або до внесення змін до чинного законодавства України щодо сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».

За результатами проведеного аудиту позивача було виявлено, що у зв`язку з призупиненням індексації орендної плати у 2016 році, відповідачу не було нараховано за користування вищезазначеним військовим майном у період з 01.01.2016 по 28.09.2017 року орендної плати у розмірі 53 721, 88 грн.

21.08.2018 позивачем на адресу відповідача була скерована претензія № 3595 про необхідність погашення наявної заборгованості. 30.08.2018 відповідач у відповіді на претензію № 30/08/18-1 повідомив позивача про відмову від оплати індексації орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з індексації орендної плати поза межами трирічної позовної давності.

Крім того, 18.06.2020 позивач вже звертався до суду з позовною заявою до відповідача з того ж самого предмета - про стягнення грошових коштів. Господарський суд Львівської області в своєму рішенні від 28.09.2020 у справі № 914/1644/20 за вищевказаним позовом ухвалив провадження у справі в частині стягнення 81 545, 90 грн - закрити, у задоволенні позовних вимог про стягнення 69 820, 44 грн - відмовити. В матеріалах справи № 914/1644/20 міститься акт звірки взаємних розрахунків від 16.09.2020, наданий позивачем, згідно якого заборгованість відповідача з орендної плати складає 5 930, 35 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що 01.10.2001 між Будинком офіцерів Західного оперативного командування в особі начальника підполковника Саталкіна О.С., що діяв на підставі Свідоцтва про реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою Інформаційні ділові системи та сервіс було укладено договір № 5 оренди нежитлових приміщень будинку офіцерів (надалі договір).

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору, орендна плата за орендоване майно визначається на підставі експертної оцінки нерухомого майна, Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ в редакції від 19.01.2000 № 75 і за рік становить 18 558, 00 грн без ПДВ. Орендна плата становить за місяць 1 546, 50 грн без ПДВ. Орендна перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Згідно п. 3.5 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно, стягується відповідно до чинного законодавствам України, з урахуванням пені у розмірі облікової ставки, встановленої НБУ на день оплати від суми заборгованості за кожний день/включаючи день оплати.

16.03.2009 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс був укладений додатковий договір оренди № 5-1/КЕВ. Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення площею 160, 39 кв. м. в будівлі № 1 військового містечка № 55, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, вартість якого визначено на 30.06.2001 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 185 576, 00 грн. Пункт 3.2. договору доповнено наступними положеннями: Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Аналогічні положення щодо корегування орендної плати на індекс інфляції знайшли своє відображення в п. 3.3. договору в редакції від 02.10.2011 № 5-4/2011/КЕВ, та зберігають чинність станом на час розгляду даної справи в господарському суді.

За результатами проведеного аудиту позивача виявлено, що у зв`язку з призупиненням індексації орендної плати у 2016 році відповідачу не було нараховано за користування вищезазначеним військовим майном у період з 01.01.2016 по 28.09.2017 року орендної плати у розмірі 53 721, 88 грн.

За правилами ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст. 286 ГК України, орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ч.1 ст. 284 ЦК України та ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частина третя статті 18 Закону визначає одним з основних обов`язків орендаря своєчасне і у повному обсязі внесення орендної плати.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказав, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Отже, не проведення індексації орендної плати за 2016 рік лише на підставі п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», за наявності відповідних положень щодо індексації у договорі, було безпідставним.

Разом з тим, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Таким чином, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для не нарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак не забороняло сторонам в договірному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або не нарахування індексу інфляції у цей період.

Схожі висновки викладено Верховним Судом в постановах від 18.04.2018р. у справі № 910/9805/17, від 11.09.2018 р. у справі № 911/474/11, від 26.11.2019 р. у справі № 914/2319/18.

Як зазначено в ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 21 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Разом з тим, ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.08.2015 сторони уклали додатковий договір № 5-6/2015/КЕВ до договору оренди, яким внесли зміни, зокрема, в пункти 3.1 договору. Так, сторони погодили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2014 року) на рівні 17 925, 92 грн за результатами домовленості з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2014 року) 17 860, 81 грн. Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір укладено до 28.09.2017. Додатком № 6 до цього договору встановлено, що орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, варто зауважити, що факт виставлення позивачем рахунків із сумами орендної плати, що визначені без врахування індексації у 2016 році, не має правового значення для вирішення спору про стягнення недоплаченого розміру орендної плати, оскільки умовами договору передбачено чіткий порядок розрахунку її розміру, що дозволяло відповідачеві розуміти суть свого зобов`язання та самостійно визначати і сплачувати належні з нього платежі навіть без отримання рахунків, зі змістом яких договір оренди не пов`язує ні момент виникнення обов`язку з внесення орендної плати, ані її розмір.

Оскільки орендар на виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди повинен був сплачувати за користування орендованим майном оренду плату з урахуванням щомісячного індексу інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що відповідач з 01.01.2016 по 28.09.2017 недоплатив позивачеві суму в розмірі 53 721, 88 грн, які мали би входити в суми орендних платежів протягом цього періоду, якщо б така орендна плата нараховувалась і сплачувалась відповідно до умов договору, виходячи з необхідності її індексації за кожен без винятку місяць.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності, і просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Умовами договору оренди встановлено, що орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, тобто визначено строк виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, отже перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати починається з наступного дня після спливу визначеного договором строку виконання таких зобов`язань, а саме з 16-го числа наступного місяця.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, за змістом частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у справі є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 р. у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 р. у справі № 916/2403/18.

Як вбачається з матеріалів долучених до справи, 21.08.2018 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 3595 про необхідність сплати донарахованої (проіндексованої) орендної плати. Проте, у відповіді на претензію від 30.08.2018 № 30/08/18-1 відповідач не погодився з правом позивача на донарахування індексації.

Водночас у відповіді від 16.01.2020 № 16/01/20-1 на претензію позивача від 16.12.2019 № 5847, відповідач повідомив про згоду сплатити заборгованість, однак з огляду на фінансовий стан підприємства просив позивача розтермінувати сплату заборгованості на 36 місяців, з останнім платежем 21.01.2023.

Листом від 28.01.2020 № 352 позивач повідомив відповідача про те, що він заперечує щодо розтермінування заборгованості протягом трьох років, проте пропонує відповідачу сплатити вказану заборгованість до кінця 2020 року.

03.02.2020 відповідач надіслав на адресу позивача лист № 03/02/20-1 в якому повідомив останнього про неможливість сплати заборгованості, яка виникла в зв`язку з донарахуванням індексації орендної плати до кінця грудня 2020 року, тому відповідач повторно просив розтермінувати зазначену заборгованість на 35 місяців.

Таким чином, відповідач листами від 16.01.2020 № 16/01/20-1 та від 03.02.2020 № 03/02/20-1 фактично погодився з пред`явленою претензією щодо наявності заборгованості та заявив письмове прохання розстрочити сплату боргу, відтак суд вважає, що такі його дії свідчили про визнання ним заборгованості у сумі 53 721, 88 грн та спричинили переривання позовної даності щодо вимог на цю суму.

Згідно з ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Внаслідок складення і подання позивачем претензії, визнання відповідачем суми заборгованості та його клопотанням про розстрочення термінів її сплати, перервався та заново розпочався перебіг позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати, нарахованої за період 01.01.2016 по 28.09.2017, тобто позивач міг звернутись до суду з цими вимогами ще протягом наступних трьох років аж по лютий 2023 року, а отже пред`явлений позов, є таким, що поданий з дотриманням позовної давності стосовно згаданих вимог, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач вже звертався до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача з того ж самого предмета - про стягнення грошових коштів, судом встановлено що предметом спору у справі № 914/1644/20 було стягнення орендної плати та заборгованості з компенсації земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.05.2020 на загальну суму 151 366, 34 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс (79008, м. Львів, вул. Театральна, 22, код ЄДРПОУ 36462493) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027) суму в розмірі 55 991, 88 грн, з яких:

- 53 721, 88 грн основна заборгованість;

- 2 270, 00 грн - судовий збір.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2021 року.

СуддяП.Т. Манюк