Постанова

від 18.08.2021 по справі 399/666/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2021 року м. Кропивницький

справа № 399/666/20

провадження № 22-ц/4809/828/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Чельник О.І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський кооператив Україна ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Сільськогосподарського кооперативу Україна на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2021 року та на додаткове рішення від 19 квітня 2021 року у складі судді Лях М.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року представник СК Україна звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна про визнання договору емфітевзису недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що 15 листопада 2007 року між Сільськогосподарським кооперативом Україна та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100800.

Відповідно до п. 1. Договору оренди ОСОБА_3 передала СК Україна в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району. Кіровоградської області. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 5,56 га з кадастровим номер 3524684700:02:000:1164, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія РІ № 347640 від 27.08.2002.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилася спадщина.

У липні 2014 року до СК Україна звернувся ОСОБА_1 , який повідомив, що він успадкував після ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1164, що знаходиться на території Млинківської сільської ради, й надав позивачу копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Державним нотаріусом Онуфріївської державної нотаріальної контори Оніщенко А.А. 03.07.2014 та зареєстроване за № 1250.

Вказував, що згідно з п. 8 Договору оренди, його було укладено на 10 років з моменту державної реєстрації, тому він набув чинності 10.03.2010 й мав припинити свою дію через 10 років - тобто 10.03.2020. Проте 21.02.2020 ОСОБА_1 добре знаючи, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у СК Україна , уклав одночасно договір емфітевзису № 350 із громадянином ОСОБА_2 .

15.06.2020, позивачу стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно що, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганочкою Валентиною Михайлівною на земельну ділянку кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 було зареєстроване право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 (номер запису 35611335).

Позивач вважає що такі дії відповідачів порушують його законне право оренди земельної ділянки, тому просив суд визнати договір № 350 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) укладений 21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою загальною площею 5,5586 га (кадастровий номер 3524684700:02:000:1164), що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. про, що зроблено запис в реєстрі за № 350, недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину. Також просив скасувати запис про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51267600 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 398433935246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3524684700:02:000:1164 за правокористувачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2021 року в задоволені позову сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію іншого речового права, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51267600 державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В.М. на земельну ділянку з реєстраційним номером 398433935246, що розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 за правокористувачем ОСОБА_2 .

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що спірна земельна ділянка після закінчення строку, на який було укладено договір оренди (10.03.2020), фактично знаходилась в його користуванні та, що оспорюваний договір емфітевзису, укладений між відповідачами, порушив право СК Україна на користування земельною ділянкою. Враховуючи, що в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору про право користування (емфітевзису) відмовлено, відсутні підстави для скасування запису про його державну реєстрацію.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що не погоджуючись з рішенням суду, вважає його необгрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Зокрема вказував, що судом не взято до уваги факт надсилання листа повідомлення на адресу ОСОБА_1 з пропозицією про поновлення зазначеного договору оренди землі, що в судовому засіданні було підтверджено сторонами та підтверджується описом вкладення у цінний лист з квитанцією про направлення цінного листа, листом - повідомленням від 03.02.2020 з проектом додаткової угоди.

Зазначає, що дані копії не були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції у зв`язку з тим, що їх місце знаходження було невідоме оскільки на СК Україна була здійснена спроба рейдерського захоплення, про що порушено кримінальну справу, яка знаходиться на розгляді в Ленінському районному суді м. Кіровограда справа № 405/8830/19, саме внаслідок цих протиправних дій частина документації СК Україна була втрачена і на відновлення даної документації знадобився значний час.

Вказував, що відмовляючи у задоволенні позову суд посилався на те, що договір про право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 21 лютого 2020 року, до закінчення дії договору оренди - 10 березня 2020 року, проте у зв`язку з припиненням переважного права СК Україна на укладення договору оренди землі, відсутні підстави для визнання недійсним договору емфітевзису, оскільки право оренди позивача у зв`язку з його укладенням не порушуються.

Представник позивача звертає увагу, що він в своїх позовних вимогах не ставив питання щодо визнання переважного права чи поновлення договору оренди земельної ділянки. А тому, вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, що в свою чергу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

На думку позивача, суд при розгляді справи не звернув увагу на обґрунтування позовних вимог та додаткові пояснення позивача.

В доповненнях до апеляційної скарги позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням державним реєстратором - приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. своїх посадових обов`язків, права та інтерес СК Україна , що є фактичним орендарем земельної ділянки, порушено шляхом внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3524684700:02:000:1164) за договором емфітевзису за ОСОБА_2 , а тому належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Просив скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2021 року та на додаткове рішення від 19 квітня 2021 року

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що мотиви та доводи, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству.

Вказує, що у зв`язку з припиненням договору оренди землі, відсутністю згоди у орендодавця щодо його поновлення на новий строк, право позивача на використання спірної земельної ділянки закінчилося 10.03.2020. Факт укладення договору емфітевзису, за наявності повідомлення орендодавця про відсутність наміру в будь-якій формі продовжувати орендні відносини з позивачем, на спірні правовідносини не впливає і не порушує жодних прав попереднього орендаря.

Вважає, що додаючи копію зазначеної додаткової угоди, скаржник фактично змінює підстави позову, що прямо суперечить діючому законодавству, а докази, які скаржник додає до апеляційної скарги, а саме: опис вкладення у цінний лист з квитанцією про направлення цінного листа від 05 лютого 2020 р., лист-повідомлення від 03 лютого 2020 року та проект додаткової угоди від 06 лютого 2020 року до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, адже скаржником не надано жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього відповідно до частини 3 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, а сама апеляційна скарга не містить клопотання про долучення відповідних документів на стадії апеляційного перегляду справи.

На думку відповідача скаржником було обрано неправильний спосіб захисту і його позовна вимога апріорі не могла бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

ОСОБА_3 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належала земельна ділянка площею 5,5586 га кадастровий номер 3524684700:02:000:1164 (а.с. 17-19).

15 листопада 2007 року між орендодавцем ОСОБА_3 та СК Україна було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 року за № 041038100800.

У п. 7 вказаного договору сторони узгодили, що договір укладено строком на 10 років з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку договору оренди, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен у термін не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, п. 40 сторони узгодили, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт (а.с. 13-15).

3 липня 2014 року ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки розміром 5, 5586 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1164, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (а.с. 19-23).

21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису). Предметом оспорюваного правочину є земельна ділянка загальною площею 5, 5586 га з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164, розатшована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район Млинківської сільської ради (а.с. 9-12).

Згідно довідки про посіви за вих. № 757 від 30.07.2020 року СК Україна на земельній ділянкі з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164 належній ОСОБА_1 площею 5, 5586 га посіяно соняшник (а.с. 25-28).

Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, поданого СК Україна , посівна площа сільськогосподарської культури соняшника складає 529 га (а.с. 29-30).

11 березня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 на адресу сільськогосподарського кооперативу Україна було надіслано листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (а.с. 62). Вказаний лист-заперечення СК Україна отримало 21.04.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти (а.с. 63).

12 березня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір № 5 про надання агротехнічних послуг, згідно якого виконавець ОСОБА_4 зобов`язується за завданням замовника, надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1164 площею 5, 5586 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради з використанням сільськогосподарської техніки (а.с. 60).

Відповідно до завдання замовника за договором № 5 про надання агротехнічних послуг від 12 березня 2020 року замовник ОСОБА_2 (Замовник) просить ОСОБА_4 (Виконавця) надати наступні агротехнічні послуги: передпосівна підготовка грунту на земельній ділянці 3524684700:02:000:1164; посів на земельній ділянці сільсогосподарської культури - соняшника; збирання урожаю (сільськогосподарської продукції) (а.с. 61).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Сторони та третя особа, які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недотримання цієї процедури орендарем його переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

При цьому, переважне право орендаря буде порушене, зокрема, у разі укладення іншого договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Установлено, що на час закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки, орендар СК Україна не вчинив будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , зокрема, не повідомив орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Зокрема, встановлено, що орендар не направив орендодавцю і необхідний проект додаткової угоди.

Слід зазначити, що СК Україна долучило до матеріалів апеляційної скарги копію додаткової угоди до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року, яка датована 05 лютого 2020 року, та поштові документи на підтвердження факту направлення цієї угоди орендодавцю ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що: відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що: Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок. Про прийняття та дослідження нових доказів апеляційний суд не мотивував свій висновок в ухваленому судовому рішенні .

Обґрунтовуючи поважність причин неподання копії додаткової угоди до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року позивач зазначив, що раніше йому не було відомо про місцезнаходження зазначеного документа, оскільки на СК Україна була здійснена спроба рейдерського захоплення.

Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження зазначеної обставини та не заявив в апеляційній скарзі клопотання про прийняття цих документів.

З указаного вбачається, що позивачем не доведено факту щодо неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття копії додатково угоди до договору оренди землі від 15 листопада 2007 року на стадії апеляційного провадження.

В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 на адресу СК Україна було надіслано листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 15 ЦК України.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Оскільки порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, може мати матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем за умови отримання орендодавцем письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, а СК Україна такого повідомлення на час подання позову не направило, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі та іншого права СК Україна як користувача спірної земельної ділянки за договором оренди землі.

За таких обставин, оскільки у зв`язку з укладанням договору емфітевзису суб`єктивне цивільне право та інтерес особи, яка звернулася до суду з цим позовом, не порушується, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, відповідно до ст. 375 ЦПК України, з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу Україна залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2021 року та додаткове рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді С.І. Мурашко

О.І. Чельник