Постанова

від 25.08.2021 по справі 289/2208/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/2208/17 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №289/2208/17 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі про дострокове розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Невмержицького І.М. в м. Радомишлі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Вишевичі . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.06.2015 між нею та ТОВ Вишевичі укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2058 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0004. З дня укладення договору вона жодного разу не отримала орендну плату, що є істотним порушенням умов договору, а відтак і підставою для його розірвання.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2058 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0004 від 05.06.2015, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі . Вирішено питання відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ Вишевичі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та закрити провадження у даній справі. В обґрунтування вимог зазначає, що судом порушені правила юрисдикції загальних судів. Так, на момент подання позову та відкриття провадження у даній справі відносно ТОВ Вишевичі було порушено провадження про його банкрутство господарським судом Житомирської області. У зв`язку з чим, дана справа не могла бути розглянута Радомишльським райсудом Житомирської області в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір повинен розглядатися господарським судом, в межах справи про банкрутство відповідача. Крім того зазначає, що орендуючи земельні ділянки, відповідач має можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток та направляти отримані грошові кошти на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Разом з тим з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки. Зокрема, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Отже, установлення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може реалізувати своєчасно свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Крім того, ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, передбачав ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку. Також, справу розглянуто за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення згідно із п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.

Представник позивача адвокат Уваров А.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що твердження відповідача про формування активів боржника за рахунок права оренди земельної ділянки має сприйматися судом критично, оскільки само по собі право оренди земельної ділянки не є активом, активом боржника можуть бути лише матеріальні цінності - посіви, або надра, які містяться на відповідній земельній ділянці, і оскільки відповідач не вказує про факт обробітку земельних ділянок, здійснення будь-яких вкладень для використання земельної ділянки, то і до ліквідаційної маси така орендована земельна ділянка входити не може, а посилання на Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №372/3584/16-ц є вирваним з контексту. Отже, жодних майнових вимог до відповідача заявлено не було, спір, що розглядався судом першої інстанції є немайновим, укладений договір не визнавався недійсним, оскільки позовні вимоги стосувалися його розірвання, таким чином вважає, що порушення правил підсудності допущено не було. Посилання ТОВ Вишевичі на ст. 16,20 ГПК України, вважає недоречним, оскільки, вказані норми встановлюють обов`язкову вимогу стосовно підсудності саме для майнових спорів та з майновими вимогами до боржника, чого у цій справі немає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша-четверта статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ч.10 ст.128 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Відповідач ТОВ Вишевичі викликався в судове засідання, яке було призначене на 27 липня 2021 року. Однак представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Повторно справа була призначена до розгляду на 25 серпня 2021 року. Судова повістка відповідачу була направлена рекомендованим листом за адресою, яка була ним зазначена в апеляційній скарзі та касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 . Разом з тим, судова повістка повернулася до апеляційної інстанції з відміткою За закінченням терміну зберігання .

Крім того, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач ТОВ Вишевичі викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Водночас відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Отже, у разі якщо судова повістка була направлена судом за належною адресою і повернена поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду та яка подала апеляційну скаргу, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі Каракуця проти України від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).

Отже, суд апеляційної інстанції вживав достатніх заходів для вручення судової повістки відповідачу ТОВ Вишевичі .

Разом з тим, відповідач, достовірно знаючи, що ним оскаржені судові рішення, не здійснював жодних дій для отримання поштових відправлень із суду та не виявляв жодного інтересу до розгляду його скарг, незважаючи на те, що справа перебуває у провадженні з грудня 2017 року.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки він вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2058 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0004, цільове призначення - для ведення селянського господарства, розташованої на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, номер Запису в державному реєстрі прав 10184724.

05 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі було укладено договір оренди вище вказаної земельної ділянки строком на 10 років.

На виконання зобов`язань, визначених у пункті 20 договору ОСОБА_1 передала ТОВ Вишевичі в строкове платне користування на 10 років належну їй земельну ділянку, що не заперечується відповідачем.

Згідно пунктів 9 та 11 договору орендна плата становить 1300 грн, обчислюється з урахуванням індексації і вноситься до 31 грудня поточного року.

У разі невнесення орендної плати або внесення у неповному розмірі у строки, визначені договором оренди, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.14 договору).

Пунктом 29 договору оренди землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а пункт 39 надає право припинити дію договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , тощо.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Встановивши під час розгляду справи, що з часу укладення договору оренди землі відповідач жодного разу не виконав свого обов`язку щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та розірвання даного договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ТОВ Вишевичі не надало жодного доказу на підтвердження сплати позивачу орендної плати за увесь час дії договору оренди.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції загальних судів є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 року передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Встановлено, що відносно ТОВ Вишевичі господарським судом Житомирської області 06.03.2017 порушено справу про банкрутство № 906/104/17.

Ухвалою суду від 26.10.2017 у справі № 906/104/17 припинено процедуру розпорядження майном та введено процедуру санації ТОВ Вишевичі , яку продовжено в подальшому на 6 місяців - по 26.10.2018 року.

За приписами частини 2 статті 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до ст. ст.13,15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ.

Частиною 9 статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим, частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб`єктного складу сторін.

Предметом судового розгляду є спір про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 05 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі , внаслідок невиконання останнім істотних умов договору, проте вимог майнового характеру позивачем не заявлено.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що на спірній земельній ділянці, або в ній знаходиться будь-яке майно ТОВ Вишевичі , яке можна було би вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

Таким чином, даний спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ Вишевичі .

З огляду на наведене, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції загальних судів, а відтак і наявність підстав для закриття провадження у даній справі, є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 26 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді