Рішення

від 12.08.2021 по справі 750/171/21

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №750/171/21

Провадження №2/751/614/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

секретаря судового засідання Гармаш-Лящинської М.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-34,

Встановив:

29.01.2021 року з Деснянського районного суду м. Чернігова до Новозаводського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-34.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що вона як власник на праві спільної часткової власності об`єкту нерухомості, розміщеного по АДРЕСА_1 , отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 30.05.2019 № 42/VІІ-18. Відповідний проект було розроблено та зареєстровано земельну ділянку в Державному земельному кадастрі 05.11.2019 за номером НВ-7415293452010. Пунктом 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 № 3/VІІІ-34 встановлено орендну плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою, яка відноситься до категорії земель промисловості, на рівні 10 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Позивач зазначає, що встановлений відсоток плати за землю є завищеним, не обґрунтованим, та унеможливлює користування в подальшому не тільки об`єктом нерухомості, але й самою земельною ділянкою. При цьому, посилається на п. 11.02 Положення про плату за землю, в якому розмір орендної плати за землі промисловості встановлений на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позову, зазначаючи при цьому, що земельна ділянка промислового використання, за період часу набуття об`єкту нерухомості, використовується позивачем на бездоговірній основі, проте земельна ділянка належить до земель комунальної власності і за її використання потрібно сплачувати орендну плату. Рішенням Чернігівської міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки зі змінами та доповненнями встановлено на території міста Чернігова місцеві податки та затверджено їх розміри. При прийнятті рішення 24.12.2020 №3/VIII-34 в тому числі щодо визначення розміру орендної плати, яка підлягає сплаті за користування ОСОБА_3 земельною ділянкою, була дотримана процедура прийняття рішення та воно відповідає вимогам закону та прийнятим раніше рішенням ради.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року відкрито провадження по вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити з урахуванням поданих відзиву на позов та додаткових пояснень.

Представник відповідача заперечує проти позову і просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року ОСОБА_3 придбала у ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат 2/15 частини у праві спільної часткової власності на об`єкти нерухомості, загальною площею 981,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Підпунктом 1.7 пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 30.05.2019 року № 42/VІІ-18 ОСОБА_3 на підставі її заяви надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Виготовлений на замовлення позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було передано на розгляд Чернігівської міської ради.

Фактично ОСОБА_3 земельна ділянка промислового призначення за період з часу набуття права власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 і до моменту розгляду справи судом використовувалася на бездоговірній основі.

Питання розміру орендної плати земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , було включено до проекту рішення грудневої сесії ради 2020 року. При цьому у проекті рішення запропоновано встановити розмір орендної плати на рівні 3 % нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з витягом із протоколу № 3 від 15.12.2020 засідання постійної комісії Чернігівської міської ради вирішено по пункту 120 (про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам) встановити розмір орендної плати на рівні 10 % нормативної грошової оцінки.

24.12.2020 Чернігівською міською радою було прийнято рішення № 3/VIIІ-34, пунктом 59 якого ОСОБА_3 встановлено розмір орендної плати на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки землі, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:011:0358), площею 0,1200 га, по АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Для попереднього власника (ДП ЧПК-Трейд-01 ВАТ Чернігівський плодоовочевий комбінат ) об`єкту нерухомості, розміщеного на спірній земельній ділянці, було визначено розмір збитків з урахуванням розміру орендної плати за земельну ділянку на 2015-2018 роки 3 % нормативної грошової оцінки, який було встановлено на підставі, зокрема у пункті 13.5.4 Положення Про плату за землю , затвердженого рішенням міської ради від 30.01.2015 Про місцеві податки зі змінами і доповненнями. Такий же розмір орендної плати встановлено за землі промисловості для інших землекористувачів, зокрема у проекті рішення Чернігівської міської ради №49/VII.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить, зокрема, визнати незаконним та скасувати пункт рішення Чернігівської міської ради. В обгрунтування позову посилається на те, що вона є власником на праві спільної часткової власності об`єкту нерухомості, розміщеного по АДРЕСА_1 . Як на підставу позову посилається на те, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати 10 % від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб`єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким самим цільовим призначенням, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб`єктами господарювання, порушив права та інтереси позивача, оскільки вбачається вибірковість, несправедливе та явно упереджений підхід до визначення орендної плати в залежності від особи, разом з тим заборонено дискримінацію з боку органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням предмету та підстав заявленого позову, предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують факт застосування відповідачем різних умов (розмірів орендної плати менш ніж 12 % від нормативної грошової оцінки) при наданні в оренду земельних ділянок іншим суб`єктам для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Так, з наданих до матеріалів справи рішень Чернігівської міськради щодо передачі в оренду земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що вказаними рішеннями встановлювалися різні відсоткові ставки орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшою передачею земельної ділянки в оренду за період 2016-2020 роки з однаковою метою оренди.

Також, судом враховується, що ОСОБА_3 не є суб`єктом підприємницької діяльності, відомості або документальне підтвердження використання ОСОБА_3 , земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості як суб`єктом підприємницької діяльності, до виконавчих органів міської ради, не надавалися.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" цим законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Згідно зі статтею Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

За змістом частини першої та абзацу восьмого частини другої статті 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, є дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до положень частини 2 статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правила, положення чи методики визначення безпосередніх ставок орендної плати, також відповідач не надав, окрім відповідного протоколу №3 від 15.12.2020 року, матеріали опрацювання заяви позивача компетентними постійними комісіями міської ради; у кожному випадку, у тому числі й стосовно позивача, рішення щодо розміру ставки орендної плати приймалося відповідачем індивідуально, з різними для користувачів результатами, при цьому без зазначення чітких критеріїв, за якими визначається ставка орендної плати; встановлення для позивача розміру орендної плати в розмірі вищому ніж іншим особам призвело до створення йому нерівних умов у конкуренції порівняно з ними, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов`язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції, зменшенню рівня прибутковості тощо.

Отже, представник Чернігівської міської ради не спростував, що відсутні єдині ставки орендної плати для осіб, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують земельні ділянки за однаковим видом цільового призначення) та як наслідок встановлення для таких суб`єктів різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, так як вказані обставини призводять до створення суб`єктам нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що ОСОБА_3 було встановлено розмір орендної ставки за користування земельною ділянкою у розмірі 10 % від діючої нормативної грошової оцінки землі, тобто створювалися дискримінаційні умови ведення господарської діяльності у порівнянні з іншими особами, які отримали в оренду у м. Чернігові в оренду земельні ділянки за аналогічним цільовим призначенням у м. Чернігів, та яким було встановлено менший розмір орендної ставки від діючої нормативної грошової оцінки землі.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд) як джерело права.

У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).

До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).

Згідно з витягом із протоколу №3 від 15 грудня 2020 року засідання постійної комісії Чернігівської міської ради вирішено по пункту 120 встановити розмір орендної плати на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с. 85).

З викладеного вбачається, що за пропозицією постійної комісії Чернігівської міської ради для позивача було збільшено розмір орендної плати за земельну ділянку з трьох до десяти відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому обґрунтування такого збільшення в матеріалах справи відсутні.

Більш того, вищезгадану пропозицію постійної комісії Чернігівської міської ради, було внесено на відповідне пленарне засідання з порушенням строків, визначених ст. 24 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання.

Допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні визначення ставки орендної плати під час прийняття рішення від 24.12.2020 №3/VIIІ-34 в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:011:0358 Чернігівська міська рада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що позивач як фізична особа, яка не є приватним підприємцем та не здійснює будь-яку діяльність як фізична особа-підприємець фактично користується землями промисловості не за їх цільовим призначенням, оскільки відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення господарської діяльності, при цьому, не маючи статусу - підприємця.

Гл. 58 ЦКУ визначено загальні положення, що регулюють відносини за договором оренди, сторонами якого можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Параграф 5 гл. 30 р. VI ГКУ регулює відносини оренди, що виникають між суб`єктами господарювання.

Таким чином, слід зазначити, що реалізація фізичною особою права щодо здачі власного нерухомого майна в оренду може здійснюватися як у межах підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), так і поза підприємницькою діяльністю (без реєстрації фізичною особою-підприємцем).

Суд зазначає, що підставою цього позову є саме порушення Чернігівською міськрадою конкурентного законодавства під час встановлення ставки орендної плати позивачу, саме ці обставини підлягають дослідженню судом під час розгляду цієї справи, крім того положення п. 4 ч.1 ст. 264 ЦПК України, передбачають, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, слід дійти висновку, що посилання відповідача, що розмір орендної плати позивачу був встановлений саме з врахуванням, що вона як фізична особа, не використовує частину приміщення для здійснення господарської діяльності, не зареєстрована як ФОП, не може бути підставою для встановлення найвищого відсотку орендної плати з підстав зазначених вище.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи та надані сторонами докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, в сумі 908 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 137 ЦПК України встановлено: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача надано до суду договір про надання юридичних послуг від 06.01.2021 року (а.с. 12), свідоцтво про право на надання адвокатською діяльністю (а.с. 11), розрахунок вартості наданих юридичних послуг (а.с. 14), квитанцію №049598 від 06.01.2021 на суму 4 000 грн. (а.с. 13)

За таких обставин, беручи до уваги фактично витрачений час і понесені витрати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень, оскільки вони підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-83, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-34 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 59 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2020 №3/VIII-34 щодо встановлення орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:011:0358, площею 0, 1200 га, розміщеної в АДРЕСА_1 , на рівні 10% нормативної грошової оцінки.

Стягнути з Чернігівської міської ради (код ЄРДПОУ 34339125) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст рішення виготовлений 25.08.2021 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач