Рішення

від 25.09.2007 по справі 20-5/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" вересня 2007 р. справа № 20-5/304

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”   (01001 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, к. 714)

до Державного підприємства „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1)

про стягнення заборгованості  в розмірі 7497,70 грн.

По зустрічному позову: Державного підприємства „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”   (01001 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, к. 714)

Про стягнення 134,18 грн.  

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

позивач - Ананійчук Олексій Анатолійович, представник, довіреність № 11 від 05.06.07;      

відповідач - Магарра Наталія Миколаївна, представник, доівреність № 319 від 10.04.07;

Суть спору:

Позивач - ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”,  звернувся до суду з позовом до відповідача - Державного підприємства „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія, про стягнення  заборгованості в розмірі 7497,70 грн., з яких: 6700,00 грн. –основний борг, 486,80 грн. –пеня, 127,30 грн. –збитки від інфляції, 83,60 грн. –3% річних.

В процесі розгляду  справи позивач збільшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7397,70 грн., з яких: 6700,00 грн. –основний борг, 486,80 грн. –пеня, 127,30 грн. –збитки від інфляції, 83,60 грн. –3% річних, а також суму судових витрат у розмірі 1950,00 грн. за послуги адвоката.

Відповідач позовні вимоги у частині суми основного боргу, інфляційних витрат та пені визнав у повному обсязі.

Судові витрати на оплату послуг адвоката відповідач не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивачем при збільшені позовних вимог не сплачено державне мито у встановленому порядку та розмірі.

В ході розгляду справи  відповідач заявив зустрічний позов про стягнення   заборгованості  в розмірі 134,18 грн.  

Але, в процесі розгляду справи позивач по зустрічному позову звернувся до суду з клопотання про відмову від позовних вимог.  

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2006 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладений договір про надання послуг № 740-04Л.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався підготувати та розташувати інформацію відповідача в альманасі та компакт-диску „Діловий імідж України. Партнерство та інтеграція у світову економічну співдружність” у галузевому розділі обсягом одна сторінка, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити вказану послугу.

Текст публікації, відповідно до п. 3.1.3 договору, відповідач затвердив та затверджений текст надав позивачу.

Відповідно до п. 2.2 договору та додаткової угоди, відповідач зобов'язався здійснити оплату за роботу до 31.12.2006.

Зобов'язання з надання послуг позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за надані відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 6700,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 3.2.4 замовник зобов'язаний підписати з виконавцем акт виконаних робіт.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач, не прийняв роботу, не підписав акт виконаних робіт.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу та про зобов'язання відповідача підписати акт виконаних робіт обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.1 договору за прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 486,80 грн., яка підлягає стягненню.

Суму основного боргу в розмірі 5203,63 грн. позивач просить стягнути з урахуванням   3% річних та збитків від інфляції.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає  83,60 грн., збитків від інфляції  - 127,30 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7397,70 грн., з яких: 6700,00 грн. –основний борг, 486,80 грн. –пеня, 127,30 грн. –збитки від інфляції, 83,60 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1950,00 грн. послуг адвоката.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно  до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем відповідно до умов договору № 37/1 від 01.03.2007 були здійснені виплати про надання правової  допомоги в розмірі 1950,00 грн., що підтверджується платіжними доручення ми № 218 від 07.09.2007 на суму 14500,00 грн., та №  243 від 19.09.2007 на суму 500,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються  на відповідача.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає,  що провадження у справі  по зустрічному позову підлягає припиненню з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову, і відмова прийнята господарським судом.

Оскільки відмова Державного підприємства „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія від позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає можливим прийняти відмову  від позову и припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Позивач, ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер” збільшив позовні вимоги на 1950,00 грн., у зв'язку з чим,  сума позовних вимог складає 9347,70 грн., а у   відповідності з п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 4393 від 30.04.93 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становлять 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивач не повинний доплачувати державне мито.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,   п. 4 ч. 1 ст. 80, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Державне підприємство „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1,  код  ЄДРПОУ 22259325, п/р 36211001000020 в УДКУ м. Севастополя,  МФО 824509) прийняти роботу виконану Товариством з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”   (01001 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, к. 714,  код  ЄДРПОУ 32344306, п/р 26004101035183 у КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 740-04Л від 03.07.2006.

3.          Стягнути з Державного підприємства „Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1,  код  ЄДРПОУ 22259325, п/р 36211001000020 в УДКУ м. Севастополя,  МФО 824509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”   (01001 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, к. 714,  код  ЄДРПОУ 32344306, п/р 26004101035183 у КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) заборгованість в розмірі 7397,70 грн., з яких: 6700,00 грн. –основний борг, 486,80 грн. –пеня, 127,30 грн. –збитки від інфляції, 83,60 грн. –3% річних, а також суму в розмірі 1950,00 грн. за послуги адвокати,  витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Провадження у справі по зустрічному позову припинити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

01.10.2007

Розсилка:

1.          ТОВ „Інформаційно-видавничий центр „Діловий партнер”   (01001 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, к. 714)

2.          Севастопольська регіональна телерадіокомпанія (99011 м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1)

3.          Справа

4.          наряд