Постанова

від 25.08.2021 по справі 906/421/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Справа № 906/421/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі №906/421/20 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Кароля"

про примусове виконання обов`язку в натурі

за участю представників сторін:

позивача - Давиденко В.В.

відповідача - ОСОБА_2 , Грицик А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі № 906/421/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Кароля" про примусове виконання обов`язку в натурі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі № 906/421/20 в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задоволити. Зобов`язати Приватне підприємство "Кароля" в рахунок виплати частки у статутному капіталі передати ОСОБА_1 майно загальною вартістю 330849,29 грн., а саме:

1) зернозбиральний комбайн - 115000 грн.;

2) бурякозбиральний комбайн - 42500 грн.;

3) трактор МТЗ-82 - 22500 грн.;

4) компактор К-600 "Лемкен" - 21000 грн.;

5) культиватор "Смарагд" - 20000 грн.

6) сівалка для буряка "Клейне Унікон-3" - 19000 грн.;

7) трактор "John Deer" - 62297,002 грн.;

8) причіп НШ 801 - 3460,92 грн.;

9) плуг - 2768,77 грн.;

10) трактор МТЗ-952 в комплекті з завантажувачем Q 750 - 21369,30 грн.;

11) причіп HW60/11 - 953,30 грн.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим; суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно, яке належало підприємству станом на 29.04.2008 не може бути передане ОСОБА_1 в якості сплати частки у статутному капіталі ПП "Кароля", оскільки право власності ОСОБА_1 на статутний капітал ПП "Кароля" станом на 29.04.2008 не підтверджено належними та допустимими доказами. Доводить, що перехід корпоративних прав від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 визнано державою, оскільки Державний реєстратор здійснив державну реєстрацію переходу корпоративних прав та статуту ПП "Кароля" у новій редакції. Вказані обставини підтверджуються реєстраційною справою.

Посилається на справу №906/367/17 і доводить, що судами при її розгляді встановлено належність ОСОБА_1 права на сплату її частини у статутному капіталі, однак відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з неналежним способом захисту - повернення вкладу в натурі, як це передбачено п. 4.11, 4.12 Статуту ПП "Кароля".

Доводить, що на момент набуття ОСОБА_1 корпоративних прав ПП "Кароля" статутний капітал вже було сформований.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі № 906/421/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2021 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано відповідачу у строк до 30.06.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів учасникам справи.

Також роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджено, що ухвала суду від 07.06.2021 була отримана сторонами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

За результатом судового засідання 0.08.2021 колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголосити перерву до 25.08.2021 на 15:00 у залі судових засідань №1.

У судовому засіданні 25.08.2021 представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору. Представники відповідача заперечили вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення щодо суті спору.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

25.02.2000 ОСОБА_4 зареєстрував Приватне підприємство "Кароля" (ід. код 30983260) (а.с. 130 у т.1).

Згідно наказу від 20.03.2021 (а.с. 132 у т.1) засновник ПП "Кароля" ОСОБА_3 вніс до статутного фонду сільськогосподарську техніку на суму 240000,00 грн., а саме: зернозбиральний комбайн "John Deer" 2066 вартістю 115000,00 грн.; бурякозбиральний комбайн "Matrot" М-31 вартістю 42500,00 грн.; трактор МТЗ-82 вартістю 22500,00 грн.; компактор К-600 "Lemken" вартістю 21000,00 грн.; культиватор "Smaragd" вартістю 20000,00 грн.; сівалка для буряка "Kleine unicorn-3" вартістю 19000,00 грн.

25.07.2001 було внесено зміни до Статуту ПП "Кароля" та викладено п. 3.5.1. у такій редакції: "Статутний фонд підприємства створений за рахунок майнового внеску засновника і складає 240000 грн.: 1) зернозбиральний комбайн - 115000 грн.; 2) бурякозбиральний комбайн - 42500 грн.; 3) трактор МТЗ-82 - 22500 грн.; 4) компактор К-600 "Лемкен" - 21000 грн.; 5) сіялка для буряка "Клейне Унікон-3" - 19000 грн. (а.с. 134 у т.1).

Відповідно до наказу №9 від 24.07.2001 засновник ПП "Кароля" ОСОБА_3 вніс до статутного фонду підприємства техніку на суму 70915,88 грн., а саме: трактор "John Deer" вартістю 64468,98 грн., причіп HW 801 вартістю 3581,61 грн., плуг вартістю 2865,29 грн.

10.08.2001 до Статуту ПП "Кароля" внесено зміни, згідно з якими пункт 3.5.1. Статуту викладений в наступній редакції: "Статутний фонд підприємства створений за рахунок майнового внеску засновника і складає 312598,94 грн. Зміни до Статуту є невід`ємною частиною Статут зареєстрованого Бердичівською районною державною адміністрацією №97 від 26.05.2000." До змін додано додаток до Статуту, в якому міститься перелік та вартість переданого майна.

19.07.2004 до п. 3.5.1. Статуту внесено зміни, згідно яких Статутний фонд підприємства створений за рахунок майнового внеску засновника і складає 333932,94 грн. та зазначено перелік майна:

1) зернозбиральний комбайн - 115000 грн.;

2) бурякозбиральний комбайн - 42500 грн.;

3) трактор МТЗ-82 - 22500 грн.;

4) компактор К-600 "Лемкен" - 21000 грн.;

5) сіялка для буряка "Клейне Унікон-3" - 19000 грн.;

6) трактор "John Deer" - 65999,04 грн.;

7) причіп НШ 801 - 3666,61 грн.;

8) плуг - 2933,29 грн.;

9) трактор МТЗ-952 в комплекті з завантажувачем Q 750 - 20423,00 грн.;

10) причіп HW60/11 - 911,00 грн.;

Всього - 333932,94 грн.

У нотаріально посвідченій заяві від 17.07.2007 зазначено, що ОСОБА_4 вийшов з засновників Приватного підприємства "Кароля". Приватне підприємство "Кароля" ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просив зареєструвати нову редакцію Статуту ПП "Кароля" щодо нового власника - ОСОБА_1 . Також ОСОБА_4 зазначив, що фінансових, майнових, матеріальних та інших претензій до ПП "Кароля" та ОСОБА_1 не має (а.с. 146 у т.1).

На думку позивача, даною заявою ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 100% корпоративних прав ПП "Кароля", на підставі чого з липня 2007 року по травень 2008 року позивач була єдиною учасницею ПП "Кароля", статутний капітал якого вже був сформований за рахунок переліченої вище сільськогосподарської техніки.

Рішенням №1 від 26.07.2007 (а.с. 147 у т.1) ОСОБА_1 затвердила нову редакцію Статуту ПП "Кароля"; призначила директором ОСОБА_1 та довірила провести державну реєстрацію нової редакції ПП " ОСОБА_5

26.07.2007 Бердичівською районною державною адміністрацією зареєстровано Статут Приватного підприємства "Кароля" (а.с. 28-41 у т.1).

Пунктом 3.1. Статуту визначено, що учасниками Підприємства є громадянин України ОСОБА_1 паспорт серія № НОМЕР_1 , виданий 27.08.1996 р. Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області, ід. код НОМЕР_2 , що мешкає в АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 6.3 Статуту визначено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майнових та грошових вкладів учасника створюється статутний фонд, який складається із:

1) зернозбиральний комбайн - 115000 грн.;

2) бурякозбиральний комбайн - 42500 грн.;

3) трактор МТЗ-82 - 22500 грн.;

4) компактор К-600 "Лемкен" - 21000 грн.;

5) культиватор "Смарагд" - 20000 грн.

6) сівалка для буряка "Клейне Унікон-3" - 19000 грн.;

7) трактор "John Deer" - 62297,002 грн.;

8) причіп НШ 801 - 3460,92 грн.;

9) плуг - 2768,77 грн.;

10) трактор МТЗ-952 в комплекті з завантажувачем Q 750 - 21369,30 грн.;

11) причіп HW60/11 - 953,30 грн.;

Всього - 330849,292 грн.

Також Статутом в редакції від 26.07.2007 визначено права та обов`язки учасника підприємства, засади управління підприємством та інше.

16.05.2008 було зареєстровано іншу редакцію Статуту ПП "Кароля", який затверджений рішенням Загальних зборів власників №1 від 29.04.2008 (а.с. 15-27 у т.1).

Згідно п. 1.2 Статуту власниками відповідача є:

ОСОБА_1 , громадянка України, що проживає - АДРЕСА_1 , ід. № НОМЕР_2 ;

ОСОБА_6 , громадянин України, що проживає - АДРЕСА_1 , ід. № НОМЕР_3 ;

ОСОБА_7 , громадянин Німеччини, що проживає за адресою - АДРЕСА_2 (паспорт № НОМЕР_4 , виданий муніципалітетом м. Вунстрф 222 січня 2004, ід. № 2291723492);

ОСОБА_8 , громадянин Німеччини, що проживає за адресою - АДРЕСА_3 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий муніципалітетом м. Сатерленд 9 листопада 1998 року, ід. № 1978623859);

ОСОБА_9 , громадянин Німеччини, що проживає за адресою - АДРЕСА_4 (паспорт № НОМЕР_6 , виданий 5 лютого 2008 року муніципалітетом м. Нендорф, ід. № 2481520619).

За умовами п. 2.1 Статуту Приватне підприємство "Кароля" створюється для здійснення підприємницької діяльності у сфері сільського господарства, оптової та роздрібної торгівлі, виробництва товарів народного вжитку, продукції виробничого та промислового призначення, будівництва, надання послуг, громадського харчування, а також проведення іншої підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 5.2 Статуту частки власників в статутному капіталі підприємства становлять:

ОСОБА_7 - 837500 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 106281,73 Євро, що становить 50 відсотків від статутного капіталу підприємства;

ОСОБА_8 - 293125 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 37198, 60 Євро, що становить 17,5 відсотків від статутного капіталу підприємства;

ОСОБА_9 - 293125 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 37198, 60 Євро, що становить 17,5 відсотків від статутного капіталу підприємства;

ОСОБА_1 - 234500 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 29758,88 Євро, що становить 14 відсотків від статутного капіталу підприємства;

ОСОБА_6 - 16750 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 2125, 63 Євро, що становить 1 відсоток від статутного капіталу підприємства.

Згідно п. 4.1 Статуту власники мають право брати участь в управлінні підприємством у порядку, визначеному статутом; брати участь у розподілі прибутку підприємства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з підприємства; здійснювати відчуження часток (чи її частини) у статутному капіталі підприємства, у порядку, встановленому цим статутом та чинним законодавством; одержувати інформацію про діяльність підприємства у порядку, встановленому статутом.

Відповідно до п. 4.2 Статуту власники підприємства зобов`язані додержуватися статуту підприємства та виконувати рішення зборів власників; виконувати свої зобов`язання перед підприємством, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом підприємства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства; інші обов`язки, встановлені статутом та законом.

Пунктом 5.6. Статуту передбачено, що засновки шляхом підписання цього Статут домовились, що в разі виключення власника підприємства ОСОБА_1 із складу власників підприємства, вона отримує у власність (або здійснюється перевод прав кредитора на відповідні права) в натурі усі майнові права та усе майно, яке належало підприємству станом на 29.04.2008 в якості сплати її частини у статутному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 7.8. Статуту власник, який виходить із підприємства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі підприємства. Шляхом підписання цього статуту власники підприємства домовились, що у разі виходу або виключення власника з підприємства, виплата вартості частини майна підприємства повинна бути здійснена шляхом повернення власнику майна, яке було внесено ним до складу статутного фонду підприємства в натурі.

За приписами п. 8.2 Статуту вищим органом управління приватного підприємства "Кароля" є Загальні збори власників; вони складаються з власників підприємства або призначених ними представників; представники власників повинні діяти на основі довіреності

Рішенням загальних зборів власників ПП "Кароля" від 09.07.2013 вирішено, зокрема, виключити ОСОБА_1 зі складу власників підприємства у зв`язку з перешкоджанням цілям та меті статутної діяльності підприємства; частку виключеного власника підприємства виплатити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку (п. 5 рішення) (а.с. 3-6 у т.1).

Вказане рішення загальних зборів власників було оскаржено в судовому порядку.

За результатом розгляду справи №906/1080/15 судом було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Кароля" про визнання недійсними рішень загальних зборів власників №5 та №7, протокол №1 від 9 липня 2013 року /а.с. 93-103 у т.1/.

Таким чином, встановленим є, що п. 5 рішення загальних зборів власників від 09.07.2013 відповідає нормам чинного законодавства, і що ОСОБА_1 є виключеною з учасників підприємства.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП "Кароля" про стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі та частки прибутку у 2013 році до моменту виключення.

За результатом розгляду справи №906/367/17 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено і зазначено, що на загальних зборах підприємства було вирішено виплатити ОСОБА_1 частку, водночас порядок здійснення такої виплати врегульовано вимогами п. 5.6 статуту (а.с. 7- 14 у т.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач доводить, що даний спір є спором який виник з корпоративних відносин, тобто між учасником, що вибув та юридичною особою щодо повернення вкладу учасника у натуральній формі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 83 Господарського кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Частина 2 статті 113 Господарського кодексу України визначає, що порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу України, визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 57 Господарського кодексу України (в редакції станом на 16.05.2008) установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Таким чином приватне підприємство є підприємством, яке діє на основі статуту. Порядок організації та діяльності якого визначається Господарським кодексом України та іншими законами про такі підприємства.

Положеннями частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, норми чинного законодавства, що регулюють діяльність інших видів (організаційних форм) підприємств, інших видів господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю, права та обов`язки їх учасників, можуть застосовуватися до приватних підприємств за аналогією лише, якщо інше не встановлено статутом.

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Конституційний суд України у рішенні № 1-3/2013 від 05.02.2013р. зазначив, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України, частина перша статті 86 ГК України, частина перша статті 13 Закону). Зазначені об`єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об`єктами цивільних прав. Відповідно і частка учасника у статутному капіталі Товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у Товаристві. Отже, статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства.

Статутний капітал Товариства складається з вкладів учасників, а його розмір становить сума вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України, частина перша статті 87 ГК України). Передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

З урахуванням зазначеного, засновники приватного підприємства мають корпоративні права, що визначаються правом на частку в статутному капіталі.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що з 26.07.2007 (а.с. 147 у т.1) єдиним учасником Підприємства є громадянинка України ОСОБА_1 .

Згідно з п. 6.3 Статуту (від 26.07.2007) визначено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майнових та грошових вкладів учасника створюється статутний фонд, який складається із:

1) зернозбиральний комбайн - 115000 грн.;

2) бурякозбиральний комбайн - 42500 грн.;

3) трактор МТЗ-82 - 22500 грн.;

4) компактор К-600 "Лемкен" - 21000 грн.;

5) культиватор "Смарагд" - 20000 грн.

6) сівалка для буряка "Клейне Унікон-3" - 19000 грн.;

7) трактор "John Deer" - 62297,002 грн.;

8) причіп НШ 801 - 3460,92 грн.;

9) плуг - 2768,77 грн.;

10) трактор МТЗ-952 в комплекті з завантажувачем Q 750 - 21369,30 грн.;

11) причіп HW60/11 - 953,30 грн.;

Всього - 330849,292 грн.

Також встановлено, що 16.05.2008 було зареєстровано іншу редакцію Статуту ПП "Кароля" і за умовами підпункту 5.2.4 Статуту частка ОСОБА_1 в статутному капіталі підприємства становить - 234500 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 29 квітня 2008 року становить 29758,88 Євро, що становить 14 відсотків від статутного капіталу підприємства.

Колегія суддів зазначає, що жодними доказами у справі не підтверджено, що майно, яке належало ПП "Кароля" станом на 26.07.2007 і було перераховане у п. 6.3 статуту, увійшло до статутного капіталу підприємства станом на 29.04.2008, як частка учасника ОСОБА_1 ..

Судова колегія враховує, що фінансовим звітом ПП "Кароля" станом на 31.12.2012 (який був поданий ОСОБА_1 до управління статистики) підтверджено, що статутний капітал складає - 1675 тис., а неоплачений капітал товариства складає 264 тис . (а.с. 79 у т.1).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів передачі до статутного капіталу ПП "Кароля" учасницею ОСОБА_1 майна, яке станом на 26.07.2007 було у власності ПП "Кароля" і, яке позивач просить повернути у позовній заяві.

Також колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №906/367/17 де колегія суддів проаналізувавши умови статуту зазначила, що у пунктах 5,6, 7.8. статуту передбачено, що засновники шляхом підписання цього статуту домовились, що у разі виключення власника підприємства ОСОБА_1 із складу власників підприємства, вона отримує у власність (або здійснюється перевід прав кредитора на відповідні права) в натурі усі майнові права та усе майно, яке належало підприємству станом на 29.04.2008 в якості сплати її частини у статутному капіталі підприємства. Власник, який виходить із підприємства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі підприємства. Шляхом підписання цього статуту власники підприємства домовились, що у разі виходу або виключення власника з підприємства, виплата вартості частини майна підприємства повинна бути здійснена шляхом повернення власнику майна, яке було внесено ним до складу статутного фонду підприємства в натурі.

Тобто, за умовами Статуту для учасниці підприємства ОСОБА_1 , яку виключають, виписані спеціальні правила виплати їй частки у статутному капіталі (п. 5.6), однак з дотриманням загальних правил виплат врегульованих п. 7.8 Статуту.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на умови статуту щодо повернення майна лише в натурі, саме на позивачеві лежить обов`язок довести обсяг та перелік майна, переданого як вклад до статутного фонду підприємства.

Разом з тим, відсутні докази, що позивач здійснила внесок до статутного капіталу майном, яке належало підприємству станом на 26.07.2007, а також відсутні докази внесення нею частки в статутний капітал ПП "Кароля" іншим майном.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, відповідно до норм ст.261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тому колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки підстави для задоволення позову по суті відсутні, тому відсутні підстави для застосування позовної давності про яку зазначено стороною у справі.

Оскільки колегією суддів встановлено необґрунтованість позовних вимог, тому відсутні підстави для застосування позовної давності про яку зазначено стороною у справі.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2021 у справі № 906/421/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 27.08.2021

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Грязнов В.В.