Ухвала

від 25.08.2021 по справі 947/38932/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1069/21

Номер справи місцевого суду: 947/38932/20 1-кс/947/996/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначеною ухвалою накладено арешт на будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2796 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме земельні ділянки:

-кадастровий номер: 5120887700:05:001:0188, реєстраційний номер: 1152870451208, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,7325 га;

-кадастровий номер: 5120887700:05:001:0006, реєстраційний номер: 1152603251208, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,2248 га, що складається в цілому: із будинку відпочинку АДРЕСА_2 , загальною площею 793,2 кв.м; будинку відпочинку АДРЕСА_3 , загальною площею 165,6 кв.м; будинків відпочинку АДРЕСА_4 , загальною площею 300,7 кв.м; будинку відпочинку АДРЕСА_5 , загальною площею 165,6 кв.м; будинку відпочинку АДРЕСА_6 , загальною площею 335,8 кв.м; кафе-бару № 1-Є, загальною площею 198,6 кв.м; шашличної № 1-Ж, загальною площею 7,8 кв.м; будинку відпочинку АДРЕСА_7 , загальною площею 49,3 кв.м; будинку відпочинку № 1-І, загальною площею 260,4 кв.м; будинку відпочинку АДРЕСА_8 , загальною площею 63,4 кв.м; будинку відпочинку персоналу з вбудованим складом № 1-М, загальною площею 391,1 кв.м; насосної № 1-Н, загальною площею 3,6 кв.м; КНС № 10, загальною площею 26,6 кв.м; вбиральні 1-П, загальною площею 24,2 кв.м; щитової № 1-Р, загальною площею 4,5 кв.м; побутової будівлі № 1-С, загальною площею 5,6 кв.м; споруди, 7-21, які згідно інформаційних довідок з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.12.2020 зареєстровані на праві приватної власності у частці 1/1 за Малим підприємством «Сезон-1» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33595314 та 1152988551208 відповідно),

- будинок відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно інформаційних довідок з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.12.2020 зареєстрований на праві приватної власності у частці 1/1 за ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060222651208), з накладенням заборони здійснювати їх відчуження, розпорядження та проведення будь-яких будівельних робіт відносно вказаних об`єктів нерухомого манна

Рішення суду мотивоване тим, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зазначеної у клопотанні особи, пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а також забезпечити можливе відшкодування шкоди, завданої в результаті можливого вчинення кримінального правопорушення за обставинами даного кримінального провадження, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу 01 липня 2021 року адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, стверджує, що:

- твердження слідчого, а потім, суду не відповідає законодавству, та порушує право власності ОСОБА_9 , оскільки згідно законодавству, яке діяло на час укладання договору ОСОБА_9 , а саме ст. 128 ЦК УРСР, право власності набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором;

- клопотання слідчого є необґрунтованим з точки зору доказів, та таким, що не відповідає діючому законодавству, а саме процесуальним нормам кримінального процесу;

- в своєму клопотанні, слідчий лише обмежився формальним зазначенням необхідності арешту майна;

- домисли, якими обґрунтоване клопотання про накладання арешту на майно жодним чином не підтверджені та взагалі не зрозуміло, яким чином накладання арешту на майно ОСОБА_9 допоможе розслідуванню кримінальної справи у відношенні працівників ПФ «Фієста», та яким чином пов`язані зазначені особи;

- ухвала від 02.02.2021 року не містить обґрунтування за якими з критеріїв ст. 98 КПК України нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_9 , визнано речовими доказами.

Посилаючись на викладене, просить скасувати оскаржену ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_8 , доводи поданої апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна

Прокурор ОСОБА_6 та слідчій ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржену ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння.; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався не в повному обсязі з огляду на таке.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вбачається, що слідчий визначив метою накладення арешту на зазначене майно - його збереження як речового доказу.

З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000001335 від 02.12.2020, за фактом вчинення шахрайських дій працівниками ПФ «Фієста» відносно майна МПП «Сезон-1» в особливо великих розмірах, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

З клопотання вбачається, шо досудовим розслідуванням встановлено, що працівники ПФ «Фієста» шахрайським шляхом у невстановленому місці та у невстановлений спосіб підробили відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме незаконно зареєстрували неіснуючі будівлі без номеру загальною площею 174,4 кв.м на території, належної на праві власності МПП «Сезон-1», за фізичною особою ОСОБА_9 , на підставі яких у судовому порядку вимагають визнання права власності, зобов`язання внесення змін до Державного реєстру та надання безперешкодного доступу до використання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, погоджуючись із доводами адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_9 , апеляційний суд зауважує, що у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що будинок відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно інформаційних довідок з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.12.2020 зареєстрований на праві приватної власності у частці 1/1 за ОСОБА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2060222651208), відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: чи був він об`єктам кримінально протиправних дій, або набут в результаті вчинення кримінального правопорушення, або містить в собі сліди чи відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До клопотання слідчого не долучено постанови слідчого про визнання будинку відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , речовим доказом. В клопотанні слідчого не зазначено яке відношення вказане майно, має до предмету доказування в даному кримінальному провадженні, в якому досліджується факт вчинення шахрайських дій працівників ПФ «Фієста» відносно майна МПП «Сезон-1».

Згідно договору купівлі-продажу від 07 лютого 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області за № 421, Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Суворова продав, а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 купили у рівних частках будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Будацька коса, курорт Затока (а.с.40-41).

13 червня 2002 року ОСОБА_10 здійснив реєстрацію цього договору у КП «Білгород-Дністровське БТІ», ОСОБА_9 реєстрацію вищевказаного договору не проводив (а.с. 41)

Як вбачається з матеріалів справи реєстрація права власності за ОСОБА_10 на його 1/2 частину придбаних за вищевказаним договором будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та, відповідно, отримані на підставі цієї реєстрації правовстановлюючі документи на 1/2 частину будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не були оскаржені та скасовані ані ОСОБА_9 , ані будь-якою іншою фізичною або юридичною особою, тобто реєстрація права власності за ОСОБА_10 на 1/2 частину будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була здійснена Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 13 лютого 2012 року за реєстровим номером 1-21, є чинною.

З часу укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 07.02.2001 року, спорів між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо належності кожному з них відповідної частини будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не виникало.

09.09.2002 ОСОБА_10 на підставі договору оренди № 2/2002 передав у оренду МПП «Сезон-1» будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які він придбав 07.02.2001 у сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Суворова, а саме свою Ѕ їх частину, строком на десять років.

23.03.2020 року в свою ч ОСОБА_9 І.М. здійснив реєстрацію прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2060222351208, будинок відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адре АДРЕСА_1 к б/н, який складається в цілому: із будинків відпочинку №№ 1, 11, 13, 14, 15, 17, 20, 22; складу № 18; медпункту № 21; душової № 24; туалету № 25.

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 07.02.2001, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської обл ОСОБА_11 ю І.В.

У відповідності з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК).

За таких обставин, ініціювання слідчим питання про накладення арешту на будинок відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адре АДРЕСА_1 к б/н, право власності на яке нале ОСОБА_9 овичу та не скасоване у передбаченому законом порядку, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.

З урахуванням матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання слідчого, які надані в розпорядження апеляційного суду, колегія суддів вважає, що посилання в клопотанні про накладення арешту на те, що на теперішній час існує реальна загроза відчуження будинку відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адре АДРЕСА_1 к б/н, право власності на яке нале ОСОБА_9 овичу, є необґрунтованими та такими, що не мають відношення до предмету розслідування в даному кримінальному провадженні щодо обставин ймовірних шахрайській дій працівниками ПФ «Фієста» відносно майна МПП «Сезон-1», з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України.

За таких обставин, апеляційний суд констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо будинку відпочинку, загальною площею 174,4 кв.м, за адре АДРЕСА_1 к б/н, право власності на яке нале ОСОБА_9 овичу, обмежувальних заходів, а тому оскаржена ухвала слідчого судді про накладення арешту на вказану нежитлову будівлю є необґрунтованою в цій частині.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись статями 170, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд ,

постановив:

Апеляційну скаргу адво ОСОБА_8 Ю.Є. в інтересах власника м ОСОБА_9 І.М. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Одеській обл ОСОБА_7 Г.А., яке погоджено з прокурором відділу Одеської обласної прокура ОСОБА_6 Ю.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001335, внесеного до ЄРДР 02.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на будівлі та споруди бази відпочи ІНФОРМАЦІЯ_1 Сезон», за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, селищна рада Шабівська, а саме земельні ділянки:

- кадастровий номер: 5120887700:05:001:0188, реєстраційний номер: 1152870451208, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,7325 га;

- кадастровий номер: 5120887700:05:001:0006, реєстраційний номер: 1152603251208, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площею 0,2248 га, що складається в цілому: із будинку відпочин НОМЕР_1 № 1-А, загальною площею 793,2 кв.м; будинку відпоч АДРЕСА_3 № 1-Б, загальною площею 165,6 кв.м; будинків відпоч АДРЕСА_4 № 1-В, загальною площею 300,7 кв.м; будинку відпоч АДРЕСА_5 № 1-Г, загальною площею 165,6 кв.м; будинку відпоч АДРЕСА_6 № 1-Д, загальною площею 335,8 кв.м; кафе-бару № 1-Є, загальною площею 198,6 кв.м; шашличної № 1-Ж, загальною площею 7,8 кв.м; будинку відпоч АДРЕСА_9 № 1-З, загальною площею 49,3 кв.м; будинку відпочинку № 1-І, загальною площею 260,4 кв.м; будинку відпочинку № 1-Л, загальною площею 63,4 кв.м; будинку відпочинку персоналу з вбудованим складом № 1-М, загальною площею 391,1 кв.м; насосної № 1-Н, загальною площею 3,6 кв.м; КНС № 10, загальною площею 26,6 кв.м; вбиральні 1-П, загальною площею 24,2 кв.м; щитової № 1-Р, загальною площею 4,5 кв.м; побутової будівлі № 1-С, загальною площею 5,6 кв.м; споруди, 7-21, які згідно інформаційних довідок з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.12.2020 зареєстровані на праві приватної власності у частці 1/1 за Малим підприємством «Сезон-1» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33595314 та 1152988551208 відповідно).

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду