Постанова

від 11.08.2021 по справі 910/19876/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. Справа№ 910/19876/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 11.08.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року

у справі № 910/19876/20 (Суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Споживче товариство "Діамед"

про стягнення 231 368, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" про стягнення заборгованості у розмірі 231 368,01 грн., з яких: 200 000,00 грн. - основного боргу, 12 872,22 грн. - 3% річних та 18 495, 79 грн. - інфляційних втрат.

В обгрунтування підстав позову, позивач вказує про набуття на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016 права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат", а саме щодо повернення помилково сплачених коштів у сумі 755 000,00 грн, з яких 655 000,00 грн перерахованих відповідачу 14.07.2015 та 100 000,00 грн перерахованих 04.07.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі №910/19876/20 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі №910/19876/20 та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 231 368,01 (двісті тридцять одна тисяча триста шістдесят вісім гривень та одна копійка), які складаються з 200 000, гривень суми заборгованості, 18 495,79 грн. суми інфляційних витрат та 12 872,22 гривень 3% річних за період прострочення. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді Дідиченко М.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі №910/19876/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі №910/19876/20. Розгляд справи призначено на 25.05.2021 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.06.2021. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15248/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" про розірвання договору комісії №01-15 від 01.05.2015 року та стягнення 200 000,00 грн, для огляду в судовому засіданні.

09.06.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва виконання вимог Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 надійшли матеріали справи № 910/15248/19.

Розпорядження № 09.1-08/2442/21 Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А, у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19876/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року апеляційну скаргу у справі №910/19876/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року прийнято справу №910/19876/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О. Розгляд справи №910/19876/20 призначено на 11.08.2021 р.

Представники позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19876/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

11.08.2021р. представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14.07.2015 Споживчим товариством "Діамед" трьома платежами було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" 655 000,00 грн, в призначенні платежу вказано "оплата згідно договору комісії № 01-15 від 01.05.2015 року" та 04.07.2016 перераховано 100 000,00 грн., в призначенні платежу вказано " договір комісії № 01-07 від 01.07.2016 року".

Також, позивач зазначає, що Споживчим товариством "Діамед" вищезазначені кошти були перераховані відповідачу помилково, оскільки договори комісії № 01-15 від 01.05.2015 року та № 01-07 від 01.07.2016 року не укладалися між Споживчим товариством "Діамед" та відповідачем, при цьому СТ "Діамед" не надавало відповідачу доручень на вчинення правочинів від власного імені на користь СТ "Діамед", в свою чергу відповідач не укладав жодних правочинів на користь СТ "Діамед".

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2016 між Споживчим товариством "Діамед" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (далі - новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, а саме щодо повернення помилково здійснених платежів, які були сплачені первісним кредитором 14.07.2015 року на загальну суму 655 000,00 грн та 04.07.2016 року на загальну суму 100 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" (далі - боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати та стягувати грошові кошти у розмірі 755 000,00 грн (п. 1.2. договору).

До нового кредитора також переходить право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за користування боржником коштами первісного кредитора (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором. Таким документом є банківська виписка та довідка від 16.11.2016 року.

Згідно п. 3.2. договору, новий кредитор зобов`язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом надання копії цього договору та повідомлення щодо загальної суми боргу з зазначенням реквізитів поточного рахунку нового кредитора.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 5.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги від 18.10.2018, у якому позивач повідомив відповідача про те, що СТ "Діамед" передав позивачу право вимагати повернення помилково здійснених платежів 14.07.2015 та 04.07.2016 на загальну суму 755 000,00 грн, у зв`язку з чим вимагав терміново перерахувати грошові кошти у розмірі 755 000,00 грн на рахунок нового кредитора (позивача), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 18.10.2018.

В обґрунтовування своїх вимог позивач зазначає, що він на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016 набув право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" щодо повернення помилково перерахованих коштів 14.07.2015 та 04.07.2016, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача частину загального боргу у розмірі 200 000,00 грн, яка складається з 100 000,00 грн, які було сплачено нібито за договором комісії № 01-15 від 01.05.2015 року та 100 000,00 грн. які було сплачено нібито за договором комісії № 01-07 від 01.07.2016 року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016 отримав право вимагати від відповідача повернення помилково здійснених платежів у загальному розмірі 755 000, 00 грн.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, Споживчим товариством "Діамед" було надано позивачу довідку б/н від 16.11.2016, в якій первісний кредитор зазначає, що грошові кошти у розмірі 655 000,00 грн, які були перераховані 14.07.2015 та грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, які були перераховані 04.07.2016 з поточного рахунку підприємства на рахунок ТОВ "Бізнес Адвокат" були перераховані помилково без належної правової підстави чи укладення правочину.

Предметом заявленого позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача помилково перерахованої 14.07.2015 та 04.07.2016 частини грошових коштів у сумі 200 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що право вимагати повернення вказаних грошових коштів у позивача виникло на підставі укладеного з СТ "Діамед" договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016.

Крім того, як на підставу стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 200 000,00 грн позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що 14.07.2015 Споживчим товариством "Діамед" трьома платежами було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" грошові кошти у розмірі 655 000,00 грн та 04.07.2016 перераховано кошти у сумі 100 000,00 грн, що підтверджується копією банківською випискою від 14.09.2016.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання позивача на помилковість перерахування вказаних грошових кошів на рахунок відповідача є безпідставними, оскільки як вбачається з банківської виписки від 14.09.2016 грошові кошти в загальній сумі 655 000,00 грн (перераховані трьома платежами 14.07.2015) та грошові кошти у сумі 100 000,00 грн (перераховані 04.07.2016) були отримані відповідачем на відповідній правовій підставі - а саме: "оплата згідно договору комісії № 01-15 від 01.05.2015 без ПДВ" та "оплата згідно договору комісії № 01-07 від 04.07.2016 без ПДВ".

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/15248/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" про розірвання договору комісії № 01-15 від 01.05.2015 та стягнення 200 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/15248/19 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" відмовлено.

Судом встановлено, що 16.11.2016 між СТ "Діамед" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором комісії № 01-15 від 01.05.2015 (далі - Основний договір), що укладений між СТ "Діамед" та ТОВ "Бізнес Адвокат" (далі - боржник).

Господарським судом м. Києва у справі № 910/15248/19 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед", в силу пунктів 1.1, 1.2 Договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016, є кредитором за договором комісії №01-15 від 01.05.2015.

Також, суд у справі № 910/15248/19 зазначив, що грошові кошти в сумі 200 000,00 грн були отримані відповідачем на відповідній правовій підставі - укладеному між СТ "Діамед" та відповідачем Договорі, що випливає з призначення вказаного платежу, а саме "оплата згідно договору комісії № 01-15 від 01.05.2015".

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4 - 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 у справі № 5-249кс15.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду факту порушення його прав та законних інтересів відповідачем, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи те, що під час перерахування 14.07.2015 грошових коштів у загальному розмірі 655 000, 00 грн та перерахування 04.07.2016 коштів у сумі 100 000,00 грн СТ "Діамед" (первісний кредитор) в призначені платежу було чітко зазначено, що оплата здійснюється на підставі договору комісії № 01-15 від 01.05.2015 та договору комісії № 01-07 від 04.07.2016, при цьому позивач звертався до суду з позовом про розірвання договору комісії № 01-15 від 01.05.2015 та судом у справі № 910/15248/19 встановлено, що позивач є кредитором за договором комісії № 01-15 від 01.05.2015 на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016, суд не може дійти до беззаперечного висновку що відповідні договори комісії не укладались. А отже суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що вказані грошові кошти було перераховані СТ "Діамед" відповідачу помилково, без достатньої правової підстави.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн (які, як зазначає позивач, є частиною заборгованості від перерахованих грошових коштів 14.07.2015 та 04.07.2016) на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 16.11.2016, як помилково здійснених платежів, оскільки грошові кошти в сумі 200 000,00 грн були отримані відповідачем на відповідній правовій підставі - укладених між СТ "Діамед" та відповідачем договорах, що випливає з призначення платежу, вказаного у банківській виписці від 14.09.2016.

Також, місцевим судом відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Адвокат" 12 872,22 грн. - 3 % річних та 18 495,79 грн. - інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки є похідними вимогами від основної вимоги.

Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач просить суд відмовити в позові, суд зазначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовив позивачу у позові по суті у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і, відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед".

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі № 910/19876/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2021р., в зв`язку з виходом судді Зубець Л.П. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець