Ухвала

від 26.08.2021 по справі 917/570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.08.2021 Справа № 917/570/20

за заявою Приватного підприємства "Трансінтербуд" про розстрочку виконання рішення суду у справі №917/570/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медсвіт", вул. Шишкарівська, 15, оф.1, м. Суми, Сумська область, 40000

до відповідача Приватного підприємства "Трансінтербуд", вул. В.Козака, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36003

про стягнення 440 860,38 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Верем"юк Д.А.

від відповідача: Момот Т.Г.

Обставини справи: 13.08.2021 року до Господарського суду Полтавської області від Приватного підприємства "Трансінтербуд" надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду у справі №917/570/20.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.08.2021 року прийнято заяву Приватного підприємства "Трансінтербуд" про розстрочення виконання рішення суду у справі №917/570/20 до розгляду. Розгляд заяви призначено у судове засідання на 26.08.2021 року.

Представник заявника (відповідача) в судовому засіданні 26.08.2021 року на задоволенні заяви наполягав.

Представник стягувача (позивача) в судовому засіданні 26.08.2021 року проти задоволення заяви заперечував.

26.08.2021 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Господарським судом Полтавської області розглядалася справа №917/570/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медсвіт" до Приватного підприємства "Трансінтербуд" про стягнення 440 860,38 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2020 року позов задоволено частково. Прийнято часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медсвіт" від позову та закрито провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Трансінтербуд" основного боргу у розмірі 2 752 470,11 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Трансінтербуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медсвіт": 108 207,10 грн. пені за період з 23.11.2019 р. по 17.07.20020 р. та 18 527,39 грн. 3% річних за період з 23.11.2019 р. по 22.07.20020 р. за Договором № 947-П про закупівлю товарів; 71 555,09 грн. пені за період з 23.11.2019 р. по 17.07.20020 р. та 12 233,25 грн. 3% річних за період з 23.11.2019 р. по 22.07.20020 р. за Договором № 948-П про закупівлю товарів; 100 521,37 грн. пені за період з 23.11.2019 р. по 17.07.20020 р. 17 157,64 грн. 3% річних за період з 23.11.2019 р. по 22.07.20020 р.; 23 105,03 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Медсвіт" з Державного бюджету України 23 105,03 грн. судового збору, сплаченого за платіжними дорученнями № 3872 від 02.04.2020 р., № 4336 від 02.06.2020 р. та № 7 від 08.07.2020 р.

14.09.2020 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2020 року у справі №917/570/20 було видано відповідний наказ.

13.08.2021 року від Приватного підприємства "Трансінтербуд" до суду надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду у справі №917/570/20, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2020 року та затвердити наступний графік виконання рішення суду:

- заборгованість 71 555,09 грн. пені за період з 23.11.2019 р. по 17.07.20020 р. та 12 233,25 грн. 3% річних за період з 23.11.2019 р. по 22.07.20020 р. за Договором № 948-П про закупівлю товарів до 31.07.2022 року - 71 555,09 грн.;

- 100 521,37 грн. пені за період з 23.11.2019 р. по 17.07.20020 р. 17 157,64 грн. 3% річних за період з 23.11.2019 р. по 22.07.20020 р. до 31.12.2021 року - 100 521,37 грн.;

- 23 105,03 грн. витрат по сплаті судового збору до 31.10.2021 року - 23 105,03 грн.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що рішення суду виконується відповідачем. Так, відповідачем було перераховано позивачу суму основного боргу у розмірі 2 752 470,00 грн. згідно платіжних доручень.

Підприємство відповідача на даний момент також має заборгованість в сумі 500760,00 грн. перед Управлінням Держпраці у Сумській області, згідно виконавчого провадження ВП№61280713.

Відповідач вказує на скрутне фінансове становище яке склалося у зв`язку складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами відповідача за укладеними з ними договорами, виплати грошових коштів іншим контрагентам, заборгованістю по заробітній платі.

Також відповідач вказує на те, що робить все можливе для погашення існуючої заборгованості перед позивачем і має намір добровільно погасити борг, але на даний час у відповідача на банківському рахунку недостатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення, що підтверджується виписками порахунку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що відстрочка рішення допускається лише при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п.1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В заяві боржник посилається на важкий фінансовий стан, що спричинений складними фінансовими взаємовідносинами з контрагентами за укладеними з ними договорами, виплати грошових коштів іншим контрагентам.

Однак заявником крім постанови про відкриття виконавчого провадження №61280713, довідки АТ "Полтава-банк" від 06.08.2021 року за вих. №1178 та довідки виданої відповідачем від. 06.08.2021 року за вих. №35 будь-яких інших доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника до заяви не додано.

Судом також критично оцінюється посилання заявника на виконання рішення суду в добровільному порядку та сплату основного боргу в сумі 2 752 470,11 грн., оскільки як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень зазначені грошові кошти були сплачені останнім, ще до винесення рішення у даній справі, жодних доказів, які б свідчили про добровільне виконання відповідачем рішення суду у справі №917/570/20 після його винесення суду не надано.

Суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.

За визначенням ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є діяльність, яка ведеться на власний ризик, метою якої є отримання прибутку. В той же час, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності і невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Отже, заявником до суду не надано доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Крім того, боржником не надано доказів, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, зміняться у наступному, та доказів здійснення заявником заходів для зміни таких обставин і виконання судового рішення в повному обсязі. Слід зазначити, що відповідач фактично не виконує своїх грошових зобов`язань протягом тривалого часу, а тому надання відповідачу, який неналежно виконує свої зобов`язання, ще й відстрочки, свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, боржником суду не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не подано належних доказів, які б свідчили про наявність виключних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись ст. 234,331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства "Трансінтербуд" про розстрочку виконання рішення суду у справі №917/570/20.

Ухвала підписана 30.08.2020 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) ( ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тимощенко О.М.