Постанова

від 30.08.2021 по справі 520/11672/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа №520/11672/19

адміністративне провадження № К/9901/29347/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (судді: Донець Л.О., Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.) у справі № 520/11672/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Українська пивна компанія , Акціонерне товариство Універсал Банк , про визнання протиправним та скасування акта,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач) про визнання протиправним та скасування акта № 25886852/16 про реалізацію предмета іпотеки, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС О.В. Медведєвим (далі - Акт).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що оспорюваний Акт є протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець звернув стягнення на об`єкти, які не зазначені у резолютивній частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2009 року у справі № 2-2767/09 за позовом ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на частину предмета іпотеки, а саме: склад площею (літ Б) 1074,7 кв. м, майстерня (літ 3) площею 41,5 кв. м, вісова (літ К) площею 5,8 кв. м, будівля насосної (літ Р) площею 9,9 кв. м. Водночас, позивач не є стягувачем у виконавчому провадженні, в рамках якого органом ДВС було передано на реалізацію майно боржника - ОСОБА_2 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у зв`язку із чим позбавлений можливості оскаржити рішення відповідача у порядку, передбаченому Цивільно процесуальним кодексом України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний Акт державного виконавця лише слугував підставою для оформлення свідоцтва на право власності для переможця торгів і вичерпав свою дію після оформлення такого свідоцтва. На момент оскарження Акту він не створює жодних правових наслідків для учасників справи, оскільки вже видане свідоцтво на право власності, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Приватним акціонерним товариством Українська пивна компанія (далі - ПрАТ Українська пивна компанія ).

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2020 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та закрив провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Означене рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за своєю правовою природою оспорюваний Акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. У свою чергу, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 725/3212/16-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц). Крім того, відчуження майна на електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з яким є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17). Ураховуючи набуття ПрАТ Українська пивна компанія речового права на майновий комплекс загальною площею 7775,20 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, смт. В. Димерка, вул. Леніна, 109, оскаржуваний Акт вичерпав свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 607/12895/17).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погоджуючись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у частині закриття провадження у справі та роз`яснення, що спір про визнання торгів недійсними підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.

Скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема скаржник посилається на те, що він не заявляв у позові вимогу про визнання торгів недійсними, натомість ним оскаржується рішення державного виконавця, що має форму Акта, у зведеному виконавчому провадженні. Таким чином апеляційний суд неправильно визначив зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин, у зв`язку із чим застосував норми права, у тому числі висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у даній справі. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми законів України Про іпотеку та Про виконавче провадження , які підлягали застосуванню.

При цьому скаржник наголошує, що зі змісту постанов Верховного Суду, висновки у яких були застосовані судом апеляційної інстанції, вбачається неможливість їх застосування у даній справі з огляду неподібність спірних правовідносин.

За наведених мотивів позивач вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, які в оскаржуваному судовому рішенні застосував апеляційний суд.

Окрім того, скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме частину п`яту статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. У даному випадку суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, адже предметом позову не були торги та їх результати. При цьому позивач звертає увагу Суду на те, що питання юрисдикційної належності даного спору вже вирішувалось у рамках розгляду цієї справи і безпосередньо суд апеляційної інстанції у своїх постановах від 12 грудня 2019 року та від 04 березня 2020 року дійшов висновку про поширення юрисдикції адміністративних судів на вказаний спір.

Ухвалою від 24 листопада 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та необхідність перевірки доводів скаржника.

Треті особи - АТ Універсал Банк і ПрАТ Українська пивна компанія у відзивах на касаційну скаргу просять закрити касаційне провадження на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 339 КАС України або відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року.

На відзив АТ Універсал Банк позивач подав заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та переглянути постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Ухвалою від 27 серпня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

У провадженні головного державного виконавця Медведєва О.В. перебувало на виконанні зведене виконавче провадження ВП № 49176475, до якого входять:

- ВП № 40015767 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 6723 від 20 вересня 2013 року (боржник - ОСОБА_2 , звернення стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс у складі 15 будівель та земельної ділянки);

- ВП № 25886852 з виконання виконавчого листа № 2-2767/09 від 08 жовтня 2010 року, виданого Броварським міськрайонним суду Київської області у справі № 2-2767/09 (боржник - ОСОБА_2 , стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки).

В ході примусового виконання державним виконавцем 01 серпня 2013 року та 02 червня 2017 року проведено опис та арешт нерухомого майна (предмета іпотеки) боржника, а саме майнового комплексу, що складається з будівель: прохідна (літ. А ) - площа 33,1 кв. м; виробниче приміщення по виробництву взуття (літ. В ) - площа 1116,2 кв. м; котельня (літ. Г ) - площа 104,4 кв. м; водонапірна башта (літ. Д ) - площа 25,2 кв. м; погріб (літ. Л ) - площа 609,8 кв. м; склад (літ Ж ) - площа 530,9 кв. м; склад металевий (літ. Е ) - площа 757,7 кв. м; виробничий корпус (літ. Н ) - площа 1050,7 кв. м; виробничий корпус (літ. О ) - площа 1626,8 кв. м; приміщення виробничого цеху (літ П ) - площа 713.8 кв. м; склад (літ. Б ) - площа 1 074 кв. м; майстерня (літ. З ) - площа 41,5 кв. м; вісова (літ. К ) - площа 5,8 кв. м; будівля насосної (літ. Р ) - площа 9,9 кв. м, склад (літ С ) - площа 74,7 кв м, загальною площею 7 775,2 кв. м (сім тисяч сімсот сімдесят п`ять цілих два десятих квадратних метра), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою головного державного виконавця Медведєва О.В. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 25 січня 2019 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 49176475 виконавче провадження № 57221426 з примусового виконання виконавчого напису № 1-569 від 13 вересня 2018 року, виданого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Зімніцькою В.П., про стягнення з боржника - ОСОБА_2 на користь стягувача - ОСОБА_1 суми основного боргу за простим векселем серія АА № 2820421 у розмірі 6 200 000,00 грн.

11 травня 2019 відбулись електронні торги по лоту № 310662 з реалізації описаного та арештованого майна предмету іпотеки: майнового комплексу загальною площею 7 775,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено протокол електронних торгів № 404885.

Переможцем торгів (покупцем) майна стало ПрАТ Українська пивна компанія , ціна продажу майна 8 225 800,00 грн.

16 травня 2019 року головним державним виконавцем Медведєвим О.В. складено Акт № 25886852/16 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

24 жовтня 2019 року право власності на майновий комплекс загальною площею 7 775,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПрАТ Українська пивна компанія .

Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої та другої статті 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно з пунктом 2 розділу VIІ Порядку реалізації арештованого майна, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України Про іпотеку .

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов`язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов`язання. Іпотекодержатель також зобов`язаний сплатити винагороду за організацію та проведення електронних торгів.

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України Про іпотеку .

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України Про іпотеку та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Наведені приписи кореспондують з положеннями статті 47 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку . Крім того, частиною п`ятою цієї статті визначено, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом позову ОСОБА_1 є акт про реалізацію предмета іпотеки, що засвідчує придбання ПрАТ Українська пивна компанія з електронних торгів арештованого майна ОСОБА_2 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 25886852.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність її розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на те, що за своєю правовою природою оспорюваний Акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 44 рішення у справі Добертен проти Франції (Dobbertin v. France) Європейський суд з прав людини зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі.

У справі Омельченко проти України (Omelchenko v. Ukraine) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду, Європейський суд з прав людини нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює право на суд , в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права ( Bellet v. France , № 23805/94, п. 36; Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine , № 37878/02, п. 50); Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Питання юрисдикційної належності спору, предметом оскарження у якому є акт про реалізацію предмета іпотеки, вирішене Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, де зазначено, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів, а покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Викладений у названій постанові правовий висновок у подальшому знайшов своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 823/1387/17 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/16316/18 та від 28 січня 2021 року у справі № 724/1304/17 і Суд не вбачає підстав відступати від цієї правової позиції.

При цьому колегія суддів ураховує, що в силу приписів статті 47 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що зміст спірних правовідносин і підстави позову свідчать про те, що попри наявність у цьому спорі суб`єкта владних повноважень і обрання позивачем способу захисту порушеного права, що притаманний адміністративному судочинству, дійсний предмет позову перебуває у приватно-правовій площині.

За таких обставин колегія суддів уважає, що висновок суду апеляційної інстанції про непоширення юрисдикції адміністративних судів на даний спір ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб`єктного складу сторін договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №725/3212/16-ц).

Відтак, ураховуючи суб`єктний склад сторін оспорюваного Акта від 16 травня 2019 року, колегія суддів не може не погодитись з твердженням апеляційного суду про належність цього спору до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів уважає безпідставними твердження скаржника про необхідність застосування у даній справі висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 924/1389/13, оскільки у названій постанові предметом правового регулювання було питання юрисдикції спорів, у яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, що не є спірним при розгляді даної справи.

Суд наголошує, що при вирішенні юрисдикції даного спору ключовим є питання правової природи акта про реалізацію предмета іпотеки, який за своєю суттю є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна за результатами проведення електронних торгів, а тому не може бути предметом оскарження у адміністративному суді з огляду на завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і юрисдикцію адміністративних судів.

Стосовно доводів скаржника про те, що питання юрисдикційної належності даного спору вже вирішувалось у рамках розгляду цієї справи у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та від 04 березня 2020 року колегія суддів зауважує, що названі постанови суду апеляційної інстанції були прийняті до відкриття провадження у даній справі, тим більше, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З огляду на це, колегія суддів не погоджується з аргументами позивача про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень.

Також колегія суддів уважає безпідставними твердженнями скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини п`ятої статті 308 КАС України, адже апеляційний суд розглянув справу не інакше як за позовними вимогами та підставами, що були заявлені у суді першої інстанції.

Водночас заслуговує на увагу та обставина, що під час апеляційного розгляду даної справи ОСОБА_1 просив суд розглянути справу з урахуванням зміни позовних вимог відповідно до його заяви від 27 квітня 2020 року, на що суд апеляційної інстанції зауважив на недопустимості розгляду позовних вимог, що не були заявлені в суді першої інстанції.

У контексті цих обставин, доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції вимог частини п`ятої статті 308 КАС України є суперечливими.

Підсумовуючи вищенаведене Суд констатує, що в ході касаційного розгляду справи наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 520/11672/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк