Постанова

від 30.08.2021 по справі 826/13973/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13973/17

адміністративне провадження № К/9901/20954/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бі енд Пі, ЛТД на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року (суддя Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (судді: Глущенко Я.Б., Мельничук В.П., Собків Я.М.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі № 580/3147/19 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бі енд Пі, ЛТД до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни, Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Д-Трейд 2015 , про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2017 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бі енд Пі, ЛТД (далі - ПІІ Бі енд Пі, ЛТД , позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни (далі - головний державний виконавець Штойка Л.Р.) про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 25 вересня 2017 року постанов про арешт корпоративних прав позивача у наступних підприємствах: Спільному підприємстві Ем-Ай-Сі Юкрейн , Товаристві з обмеженою відповідальністю Центр художньої гімнастики школа Дерюгіних , Вищому навчальному закладі Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю та визнання незаконними та скасування відповідних постанов державного виконавця.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, в задоволенні позову ПІІ Бі енд Пі, ЛТД відмовлено.

05 лютого 2020 року ПІІ Бі енд Пі, Лтд звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами в частині вимоги стосовно визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття постанови від 25 вересня 2017 року про арешт корпоративних прав позивача у Вищому навчальному закладі Київський економічний інститут менеджменту у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ВНЗ КЕІМ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Мотиви прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень полягають у тому, що документи, зазначені позивачем у якості нововиявлених обставин, не свідчать про наявність іншого, ніж корпоративні права, майна позивача, та обізнаність з цією обставиною відповідачів. Наявність майна, належного позивачу пропорційно 35% частці позивача у статутному капіталі ВНЗ КЕІМ, є корпоративними правами позивача, які й було арештовано. При цьому, оцінка вартості корпоративних прав, зокрема, перевірка існування підприємства, його майнового стану, наявності вимог щодо нього інших осіб, наявності майна, тощо, не входить до кола компетенції ні суду, ні державного виконавця.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, скаржник посилається на недослідження судами письмового доказу - Звіту про оцінку 35% частки корпоративних прав позивача у статутному капіталі ВНЗ КЕІМ, який не був відомий суду внаслідок навмисного вилучення відповідачем з матеріалів виконавчого провадження ВП № 54745428. Скаржник зазначає, що вказаний доказ підтверджує наявність у позивача достатнього обсягу майна для покриття заборгованості перед державою за виконавчим провадженням ВП № 54745428, а також обізнаність державного виконавця про наявність та достатність майна, належного позивачу, для погашення заборгованості перед державою за вказаним виконавчим провадженням.

На думку скаржника, нововиявлені обставини, які стали відомі ПІІ Бі енд Пі, Лтд після отримання такого доказу, як Звіт про оцінку 35% корпоративних прав ВНЗ КЕІМ, виконаного на замовлення головного державного виконавця у межах виконавчого провадження ВП № 54745428, визначають юридичні факти, які мають істотне значення для вирішення справи по суті та які існували на час ухвалення судових рішень у даній справі, але не були відомі суду з наведених вище причин.

Касатор стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях прямо суперечать відомостям, відображеним у Звіті про оцінку 35% корпоративних прав ВНЗ КЕІМ, що з точки зору процесуального права свідчить про недослідження судами істотного доказу по справі, який, у свою чергу, підтверджує незаконність дій державного виконавця щодо накладення арешту на корпоративні права позивача у ВНЗ КЕІМ, спрямованого на подальший продаж з аукціону корпоративних прав ПІІ Бі енд Пі, Лтд за дискримінаційною вартістю.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що справа містить виключні правові проблеми і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою від 07 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

На касаційну скаргу ПІІ Бі енд Пі, Лтд третя особа подала відзив, у якому просить відхилити касаційну скаргу позивача та залишити без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, оскільки вважає, що підстави для перегляду оскаржуваних судових рішень за нововиявленими обставинами відсутні. На переконання третьої особи, доводи скаржника спрямовані виключено на те, аби суд касаційної інстанції вдався до переоцінки фактів, установлених судами попередніх інстанцій.

ПІІ Бі енд Пі, Лтд подано заяву щодо правового змісту відзиву третьої особи на касаційну скаргу, в якій скаржник наполягає на необхідності перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами та на передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а твердження ТОВ Д-Трейд 2015 уважає такими, що підтверджують допущення судами порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Ухвалою від 28 серпня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

18 вересня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист № 760/11060/15-ц про дозвіл примусового виконання на території України рішення Міжнародного центру врегулювання інвестиційних спорів від 25 жовтня 2012 року у справі № ARB/08/11 за позовом Bosh International, Inc. та ПІІ Бі енд Пі, ЛТД до держави Україна з питань витрат, у частині зобов`язання ПІІ Бі енд Пі, ЛТД виплатити відповідачеві - державі Україна суму коштів у розмірі 150 000 доларів США, що становить 3 915 375,00 грн за офіційним курсом НБУ на день розгляду клопотання.

Постановою головного державного виконавця Штойки Л.Р. від 19 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54745428 з примусового виконання виконавчого листа від 18 вересня 2017 року № 760/11060/15-ц.

У подальшому, постановами від 25 вересня 2017 року накладено арешт на корпоративні права ПІІ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ, Товаристві з обмеженою відповідальністю Центр художньої гімнастики Школа Дерюгіних , Спільному підприємстві Ем-Ай-Сі Юкрейн у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, втрат виконавчого провадження, штрафів, усього - 4 307 412,5 грн по кожному підприємству.

Уважаючи дії державного виконавця щодо накладення арешту на корпоративні права протиправними, постанови про арешт майна боржника такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у даній справі, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ПІІ Бі енд Пі, ЛТД на наведені судові рішення відмовлено.

03 грудня 2019 року адвокатом позивача направлено запит до головного державного виконавця Штойки Л.Р. щодо надання Звіту про оцінку корпоративних прав ПІІ Бі енд Пі, ЛТД у ВНЗ КЕІМ.

08 січня 2020 року з листа адвоката, як стверджує позивач, він дізнався, що на момент прийняття рішення про арешт корпоративних прав головному державному виконавцю було відомо про наявність у позивача майна значної вартості, що підтверджується копією Звіту про оцінку корпоративних прав позивача у ВНЗ КЕІМ.

Оскільки вказаний Звіт був відсутній у матеріалах виконавчого провадження під час розгляду позову ПІІ Бі енд Пі, ЛТД і наведена в ньому інформація не була відома суду, а відтак, на думку позивача, це є нововиявленою обставиною, яка потребує перегляду рішення місцевого суду.

Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому, нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач уважає нововиявленою обставиною те, що в матеріалах виконавчого провадження ВП № 54745428 наявний Звіт про незалежну оцінку корпоративних прав ВНЗ КЕІМ, про існування якого не було відомо ні позивачу, ні суду на час вирішення даної справи. За словами позивача, недослідження судами першої та апеляційної інстанцій вказаного письмового доказу призвело до ухвалення незаконних рішень у справі, позаяк цей Звіт підтверджує, що державному виконавцю було відомо про наявність та достатність майна, належного позивачу, для погашення заборгованості перед державою за виконавчим провадженням ВП № 54745428.

Стаття 361 КАС України регламентує можливість перегляду остаточного судового рішення, порядок якого має свої особливості.

Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.

Отже, інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

ПІІ Бі енд Пі, ЛТД зазначає про те, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами, стали йому відомі після отримання відповіді на адвокатський запит до відповідача щодо надання Звіту про оцінку корпоративних прав позивача у ВНЗ КЕІМ.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано, чому вказані докази були недоступні для нього під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та чому у нього не було об`єктивної можливості представити ці докази на остаточному судовому слуханні, враховуючи те, що ПІІ Бі енд Пі, ЛТД є учасником виконавчого провадження ВП № 54745428 і могло дізнатися про наявність Звіту про оцінку корпоративних прав позивача у ВНЗ КЕІМ за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

На думку позивача, зазначені ним обставини, як нововиявлені, не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень, мають істотне значення для розгляду справи та можуть привести до іншого результату судового розгляду.

Водночас, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 Господарського кодексу України).

Тож твердження касатора про те, що майно, яке належить ВНЗ КЕІМ, є власністю ПІІ Бі енд Пі, ЛТД у розмірі 35%, не ґрунтується на законі. Натомість, наявність майна, належного позивачу пропорційно 35% частці у статутному капіталі ВНЗ КЕІМ і є тими корпоративними правами позивача, на які державним виконавцем було накладено арешт у межах виконавчого провадження ВП № 54745428.

Таким чином обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні вимог статті 361 КАС України, а відтак вони не є підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що наявність Звіту про оцінку корпоративних прав позивача у ВНЗ КЕІМ не може призвести до іншого результату судового розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України , п.40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі Pravednaya v. Russia , пп. 27, 28).

Ураховуючи наведений висновок ЄСПЛ, а також те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ПІІ Бі енд Пі, ЛТД .

Стосовно тверджень скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо вирішення процесуальних клопотань позивача під час розгляду справи, то колегія суддів уважає, що такі є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянути справу з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях.

Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з тих підстав, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

За змістом наведеної норми права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проаналізувавши зазначені скаржником підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

Крім того колегія суддів зазначає, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України Про судоустрій і статус суддів діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

Отже, даний спір може бути вирішений Касаційним адміністративним судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що наведені у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи № 826/13973/17.

Таким чином клопотання ПІІ Бі енд Пі, ЛТД про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Суд констатує, що в ході касаційного розгляду справи наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бі енд Пі, ЛТД про передачу справи № 826/13973/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Бі енд Пі, ЛТД залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 826/13973/17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова