Постанова

від 20.08.2021 по справі 2-1164/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1164/11

провадження № 61-18576св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Фідо Банк , Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2020 року

у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від

11 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції

у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2019 року.

Вимоги за скаргою мотивовані тим, що постановою старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Копач Я. М. від 09 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60761157 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 15 серпня 2011 року у справі № 2-670/11 щодо стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства Фідо Банк заборгованість в сумі 8 173 690,00 грн.

Вважає цю постанову такою, що винесена державним виконавцем неправомірно, оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, який, враховуючи положення Закону України Про виконавче провадження від 21 червня 1999 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), становить один рік.

Посилаючись на вказані обставини просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2019 року № 60761157.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня

2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від

11 листопада 2020 року , скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що стягувач звернувся до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження у межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, тому державний виконавець під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України Про виконавче провадження .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі, вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу винесено 26 червня 2017 року, тобто під час дії застереження щодо проведення виконавчих дій, розпочатих за правилами України Про виконавче провадження в редакції від 21 грудня 2016 року.

У свою чергу, Законом України про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року перехідні положення в цій частині не змінювались. Отже, до завершення (закінчення) виконавчого провадження слід застосовувати норми Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, відповідно до якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року.

Оскільки строк для повторного пред`явлення виконавчого листа № 2-670/11 закінчився 26 червня 2018 року, оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Крім того, попередні повернення виконавчого листа стягувачу ні в якому разі не можуть вважатися завершенням (закінченням) виконавчого провадження, розпочатого на підставі виконавчого листа № 2-670/11, та передбаченого пунктом 6 перехідних положень Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Отже, незавершене виконавче провадження і, як наслідок, відсутність постанови виконавчої служби про закінчення спірного виконавчого провадження, беззаперечно свідчать про необхідність його завершення виключно з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Суди попередніх інстанцій помилково ототожнюють завершення виконання судового рішення та здійснення окремих виконавчих дій, адже в цьому випадку необхідно керуватись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив .

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 червня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ СЕБ Банк , правонаступником якого

є ПАТ Фідо Банк , заборгованість по кредиту в сумі 8 173 690,00 грн та судові витрати в сумі 1 820,00 грн.

29 березня 2012 року на підставі зазначеного судового рішення видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 .

На підставі цього виконавчого листа постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 21 червня 2012 року відкрито виконавче провадження № 33147006.

Виконавчий лист неодноразово пред`являвся стягувачем до виконання та повертався державним виконавцем.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 26 червня 2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу.

13 вересня 2019 року стягувач повторно звернувся до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-670/11 від 29 березня 2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Копач Я. М. від 09 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60761157 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 15 серпня

2011 року у справі № 2-670/11.

На час видачі виконавчого листа у справі № 2-670/11 діяв Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19) вказано, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли

і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності .

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6),

а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі

№ 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), від 10 квітня 2019 року

у справі № 521/21810/17 (провадження № 61-42207св18), від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19).

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

У статті 37 вказаного Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі

№ 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання

у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується .

Таким чином, суди, з урахуванням положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, правильно виходили з того, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-670/11 не сплинув та виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 26 червня

2020 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний

і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Встановивши, що строк пред`явлення до виконання якого не сплинув, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня

2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 листопада

2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов