Рішення

від 19.08.2021 по справі 910/1690/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2021Справа № 910/1690/21 За позовом Комунального некомерційного підприємства Київська Міська Клінічна лікарня № 4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 1 Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірини Олексіївни

відповідача 2 Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви парафія Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва"

про визнання протиправним та скасування рішення, запису

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Гамрецький Є.О.

від відповідача 1 не прибули

від відповідача 2 не прибули

В судовому засіданні 19.08.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 4" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірини Олексіївни про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 43013258 від 14.08.2018 та скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Релігійною організацією права власності на незавершене будівництво.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність та незаконність прийнятого реєстратором рішення, оскільки, позивач є законним землекористувачем земельної ділянки, на якій зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.04.2021 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Релігійну організацію "Релігійна громада Української православної церкви парафія Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва".

01.04.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення з додатками, в яких вона проти позову заперечує, оскільки, права позивача не порушені та не доведено право оперативного управління земельною ділянкою, на якій розташоване майно, зареєстроване за третьою особою. Також третьою особою зазначено, що міська рада, як особа, що наділена повноваженнями розпоряджатись землями комунальної власності, не заперечує проти виділення земельної ділянки під будівництво храму третій особі, крім того сам позивач не заперечував з приводу передачі земельної ділянки під будівництво храму. В поясненнях вказано, що позивачем визначено не належного відповідача у дані справі.

01.04.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.04.2021.

05.04.2021 від позивача надійшло клопотання з додатками.

09.04.2021 від Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надійшов лист з додатками.

26.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на заперечення третьої особи, в якій позивач підтримує позовні вимоги та вказує на порушення його права землекористувача. Також позивач зазначає, що третьою особою не надано суду доказів на підтвердження її права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва.

Ухвалою суду від 26.04.2021 закрито підготовче засідання та призначено до судового розгляду по суті на 27.05.2021.

27.05.2021 через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки, не всі долучені до позовної заяви копії документів є належним чином засвідченими, оскільки, не містять дати засвідчення.

Ухвалою суду від 27.05.2021 вирішено повернутись до розгляду справи № 910/1690/21 у підготовчому провадженні, призначено підготовче засідання на 17.06.2021.

01.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого долучені належним чином засвідчені копії документів, що долучались до позовної заяви.

17.06.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.07.2021.

30.06.2021 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача Релігійну організацію "Релігійна громада Української православної церкви парафія Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва".

Ухвалою суду від 08.07.2021 залучено до участі у справі співвідповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада Української православної церкви парафія Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва", виключено Релігійну організацію "Релігійна громада Української православної церкви парафія Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва" зі складу третіх осіб, підготовче засідання відкладено на 19.07.2021.

Ухвалою суду від 19.07.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 19.08.2021.

В судове засідання 19.08.2021 представники відповідачів не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 19.08.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2018 державним реєстратором на нерухоме майно Хоменко Іриною Олексіївною, Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" на підставі заяви Релігійної громади Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва прийнято рішення № 43013258 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на незавершене будівництво, що розташований м. Київ, вулиця Солом`янська, будинок 17-в, за суб`єктом Релігійна громада Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва.

На підставі вищезазначеного рішення реєстратором було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно запис 14.09.2018 про право власності Релігійної громади Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва № 27926930 на об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності - 8% по вул. Солом`янській, 17-в у м. Києві (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна - 164439028000).

Позивач вважає, що рішення та реєстраційні дії були проведені реєстратором незаконно, в зв`язку з чим відповідне рішення та запис підлягають скасуванню.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів трудящих від 30.03.1965 № 504 "Про відведення земельної ділянки міського відділу охорони здоров`я під будівництво лікарні для Залізничного району та управлінню капітального будівництва міськвиконкому під житлове будівництво" постановлено відвести міському відділу охорони здоров`я земельну ділянку площею 10,0 по вул. Солом`янській, 17 під будівництво лікарні на 600 місць і поліклініку на 1200 відвідувань.

Згідно наказу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2004 № 385 "Про закріплення майна за Київською міською клінічною лікарнею №4" за позивачем закріплено на праві оперативного управління основні засоби згідно переліку (додаток до наказу) на вул. Солом`янській, 17.

Згідно рішення Київської міської ради від 20.12.2017 № 845/3852 вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Київській міській клінічній лікарні № 4 на вул Солом`янській, 17, орієнтовною площею 9,98 га в постійне користування для обслуговування та експлуатації медичного закладу.

До матеріалів справи долучено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Київській міській клінічній лікарні № 4 для обслуговування та експлуатації медичного закладу на вул. Солом`янській, 17. В пояснювальній записці про проекту землеустрою зазначено, що у південно-східній частині земельної ділянки розміщено самовільно збудований фундамент культової споруди. Згідно з інформацією, наданою Департаментом земельних ресурсів рішень Київська міська рада за поданням ДЗР щодо передачі даної земельної ділянки у власність (користування) не приймала, документи, що посвідчують прав власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані (лист КМКЛ № 4 від 05.09.2017 № 0709, акт обстеження земельної ділянки від 10.08.2017 № 17-1261-09).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005870712020 від 22.10.2020 земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:72:186:0007, розташована в м. Києві по вул. Солом`янській, 17 має цільове призначення: 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги; вид використання: для обслуговування та експлуатації медичного закладу, площа - 9,9845 га; державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 03.06.2020; КП КІЗВ, Чорна Т.О.

У відповідності до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа маж право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно положень статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі, шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно наказу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2004 № 385 "Про закріплення майна за Київською міською клінічною лікарнею №4" за позивачем закріплено на праві оперативного управління основні засоби згідно переліку (додаток до наказу) на вул. Солом`янській, 17.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005870712020 від 22.10.2020 земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:72:186:0007, розташована в м. Києві по вул. Солом`янській, 17 має цільове призначення: 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги; вид використання: для обслуговування та експлуатації медичного закладу, площа - 9,9845 га; державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 03.06.2020; КП КІЗВ, Чорна Т.О.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.02.2017 № 184 "Про реконструкцію будівель Київської міської клінічної лікарні № 4 на вул. Солом`янській, 17 у Солом`янському районі" вирішено здійснити реконструкцію будівель Київської міської клінічної лікарні № 4 на вул. Солом`янській, 17.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.04.2021 № 9 "Про перелік госпітальних баз для прийому хворих із підозрою на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 у м. Києві" затверджено відповідний перелік, до якого в тому числі включено КНП "Київська міська клінічна лікарня № 4" на 455 ліжок.

Відповідно до п. 1.1, 6.4 статуту Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 4" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням від 31.01.2020 № 207, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 4" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесеним до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Засновником та власником підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада (далі - власник). Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві оперативного управління.

Згідно ст. 78, 133 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених ЦК України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що незавершене будівництво, право власності на яке було оформлене за відповідачем-2, здійснено на земельній ділянці по вул Солом`янській, 17, на якій Комунальному некомерційному підприємству "Київська міська клінічна лікарня № 4" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано в управління майно, в тому числі нерухоме. Крім того, в зазначеній земельній ділянці вирішено здійснювати реконструкцію майна, балансоутримувачем якого є позивач. Також в Державному земельному кадастрі України було зареєстровано відповідну земельну ділянку, на якій знаходять приміщення позивача на підставі проекту землеустрою, розробленого за ініціативою Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 4" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Також проводиться прийом хворих з підозрою на Covid-19. Тобто, реєстрація відповідачем-2 за собою права власності на об`єкт незавершеного будівництва перешкоджає реконструкції нерухомого майна позивача, проведенню реєстрації та влаштуванню кисневої станції.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Отже, можна зробити висновок, що порушені, невизнані або оспорювані права можуть бути захищені судом лише у такий спосіб, який має бути у будь-якому випадку ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушеного права (або запобігання його порушенню як превентивний спосіб захисту.

Для належного захисту прав та законних інтересів позивача та можливості подальшої реалізації ним прав, достатнім способом захисту є відновлення становища, яке існувало до прийняття спірного рішення та внесення відповідного запису, якого в свою чергу можливо домогтися шляхом визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та скасування відповідного запису. Суд наголошує, що оскільки, вищезазначені вимоги були заявлені одночасно, то саме задоволення їх у повному обсязі є ефективним способом захисту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За ч. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством

Згідно п. 3, 4, 8 ч. 1, ч.2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до п. 12 Порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Пунктом 18 Порядку № 1127 передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Згідно п. 68 Порядку № 1127 (в чинній на момент прийняття спірного рішення редакції) для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва. Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Релігійною громадою Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва до матеріалів справи було надано листування щодо оформлення права користування земельною ділянкою для будівництва та експлуатації храмового комплексу: - заява від 29.03.2001, адресована Київському міському голові щодо надання земельної ділянки загальною площею 9000 кв м на території позивача, за адресою: м. Київ, вул Солом`янська, 17; - лист Головного лікаря позивача від 29.03.2001 № 107 про надання земельної ділянки для будівництва лікарняного храмового комплексу на території лікарні; - лист № 75 від 19.06.2001 намісника храму Святителя Григорія Богослова, адресований начальнику Головного управління охорони здоров`я м. Києва про надання згоди на будівництво на території лікарні № 4 храму, парафіяльного будинку та хрестильні; - лист Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 6964/01 від 09.10.2003 про необхідність надати схему розташування храмового комплексу в М1:2000 та передпроектні документи для подальшого розгляду питання про відведення земельної ділянки; - лист Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення від 19.11.2002 № 405/8 адресований Голові парафіяльної ради про вирішення питання вилучення та закріплення частини земельної ділянки площею 0,46 га за релігійною громадою після розробки та пред`явлення проекту на будівництво комплексу; лист Голови Сидорова І від 05.11.2003 № 7732/01 "Про погодження місця розташування храму на вул Солом`янській у Солом`янському районі" адресований першому заступнику начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації; - листи головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 893 від 16.11.2009, № 552 від 25.07.2011 адресовані настоятелю Храму Свят. Григорія Богослова про підтвердження згоди на припинення права користування частиною земельної ділянки на вул. Солом`янській, 17 для будівництва та експлуатації храмового комплексу.

До матеріалів справи також надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою від 07.06.2010 № Д-4715, виданий Релігійній громаді Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва щодо постійного користування земельною ділянкою для будівництва, експлуатації та обслуговування храмового комплексу по вул Солом`янській, 17б, орієнтовний розмірі 0,334 га.

Згідно висновку Департаменту містобудування та архітектури про погодження проекту землеустрою № 10-1722-В, погоджено проект землеустрою, розроблений ТОВ "ТЕРРА-К" відповідно до дозволу від 07.06.2010 № Д-4715, щодо відведення земельної ділянки Релігійній громаді Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва та визнано за можливе використовувати в подальшому земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування храмового комплексу, за умови дотримання вимог п. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До матеріалів справи долучено технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення), незавершене будівництво готовністю 8% по вул. Солом`янській, 17-В у м. Києві виготовлений ФОП "Осіпенко Володимир Вікторович" на замовлення Релігійної громади Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва. Згідно довідки про відсоток готовності житлового будинку № 25854 від 03.09.2018 розрахований відсоток готовності будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 17-в складає 8%.

З вищезазначених доказів не вбачається отримання в користування (власність) земельної ділянки по вул Солом`янській, 17 для будівництва та обслуговування храмового комплексу відповідачем-2. Отже докази, в підтвердження права відповідача-2 здійснювати будівництво на земельній ділянці по вул Солом`янська, 17 на території Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 4" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до матеріалів справи не подані.

Тобто, відповідачами, в тому числі Релігійною громадою Української Православної Церкви парафії святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі м. Києва не надано суду документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва, право власності на який було оформлено за відповідачем-2 та документів, що відповідно до законодавства надають право на виконання будівельних робіт. Також суду не було надано доказів, що вищезазначені документи подавались (були наявні) відповідачу-1 (державному реєстратору) при прийнятті ним спірного рішення.

З вищезазначеного вбачається, що при прийнятті спірного рішення, державним реєстратором було порушено приписи норм ст. 18, 23, 24, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 12, 18, 68 Порядку № 1127, що зумовлює незаконність прийнятого ним рішення про реєстрацію за відповідачем-2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Як уже зазначалось судом вище, для належного захисту прав та законних інтересів позивача та можливості подальшої реалізації ним прав, достатнім способом захисту є відновлення становища, яке існувало до прийняття спірного рішення та внесення відповідного запису, якого в свою чергу можливо домогтися шляхом визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та скасування відповідного запису. Суд наголошує, що оскільки, вищезазначені вимоги були заявлені одночасно, то саме задоволення їх у повному обсязі є ефективним способом захисту.

Оскільки, суд дійшов висновку про незаконність спірного рішення та обґрунтованості вимог про його скасування, то вимога про скасування запису, здійсненого на підставі відповідного рішення також визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

З огляду на встановлені судом обставини, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачами не спростовано доводів позивача, покладених в обґрунтування позовних вимог та не доведено законність прийнятого реєстратором рішення та внесеного запису.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірини Олексіївни № 43013258 від 14.09.2018 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, що розташоване у м. Києві, вул Солом`янська, 17-В за суб`єктом: Релігійна громада Української православної церкви Парафії Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі;

3. Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Релігійною громадою Української православної церкви Парафії Святителя Григорія Богослова у Солом`янському районі міста Києва права власності на незавершене будівництво, що розташоване у м. Києві, вул Солом`янська, 17-В, реєстраційний номер майна 1644390280000, номер запису про право власності 27926930 від 14.09.2018.

4.Стягнути з Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області "Центр реєстрації" Хоменко Ірини Олексіївни (67452, Одеська область, Роздільнянський район, селище міського типу Лиманське, вулиця Центральна, буд. 79, код ЄДРПОУ 42100167) на користь Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня № 4 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03110, м. Київ, вулиця Солом`янська, буд. 17, код ЄДРПОУ 30212155) судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.08.2021

Суддя І.В.Усатенко