Рішення

від 26.08.2021 по справі 916/1253/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1253/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Іноземного підприємства «І-АР-СІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» про стягнення заборгованості в загальній сумі 2259861,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «І-АР-СІ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» про стягнення заборгованості за договором поставки № 50/Р-55692-2018 від 05.02.2018 р. в загальній сумі 2259861,00 грн., в т.ч. 1562816,00 грн. основного боргу, 276667,90 грн. інфляційних втрат, 119518,28 грн. 3% річних, 253974,34 грн. пені, 46884,48 грн. штрафу, посилаючись на наступне.

05 лютого 2018 року між Іноземним підприємством «І-АР-СІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» було укладено договір поставки № 50/Р-55692-2018, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його згідно з умовами договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару визначаються у накладних на товар, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що поставка здійснюється на умовах ЕХW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: «франко завод - склад постачальника» , який на момент підписання договору знаходиться за адресом: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А; приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі позивача.

Так, позивач зазначає, що на виконання зазначеного договору позивачем було передано уповноваженим представникам відповідача з лютого 2018 року по грудень 2019 року відповідний товар на підставі наступних видаткових накладних: № 51/4253122 від 16.02.2018 р. на суму 144069,96 грн., № 51/4325624 від 20.04.2018 р. на суму 63559,92 грн., № 52/4331276 від 23.04.2018 р. на суму 4800,00 грн., № 52/4331222 від 26.04.2018 р. на суму 39501,60 грн., № 51/4336756 від 03.05.2018 р. на суму 7955,46 грн., № 51/4341113 від 07.05.2018 р. на суму 2183,16 грн., № 52/2210845 від 16.05.2018 р. на суму 17148,24 грн., № 52/2347217 від 23.05.2018 р. на суму 6021,36 грн., № 52/2350945 від 25.05.2018 р. на суму 40,68 грн., № 51/2356891 від 31.05.2018 р. на суму 68321,58 грн., № 51/2356892 від 31.05.2018 р. на суму 12935,10 грн., № 51/2356916 від 31.05.2018 р. на суму 701,52 грн., № 52/2356842 від 31.05.2018 р. на суму 48887,40 грн., № 51/4349201 від 07.06.2018 р. на суму 5779,20 грн., № 52/4349203 від 07.06.2018 р. на суму 21975,36 грн., № 51/2368151 від 08.06.2018 р. на суму 31429,38 грн., № 51/4349140 від 08.06.2018 р. на суму 418,44 грн., № 52/2368136 від 08.06.2018 р. на суму 5202,48 грн., № 52/2368139 від 08.06.2018 р. на суму 18774,42 грн., № 51/2387670 від 22.06.2018 р. на суму 134482,62 грн., № 52/2387671 від 22.06.2018 р. на суму 8551,86 грн., № 52/2391247 від 26.06.2018 р. на суму 5807,52 грн., № 51/2677905 від 05.07.2018 р. на суму 51107,94 грн., № 51/2876503 від 10.07.2018 р. на суму 43820,52 грн., № 51/2959135 від 11.07.2018 р. на суму 15835,26 грн., № 52/2959191 від 11.07.2018 р. на суму 767,64 грн., № 52/2980320 від 11.07.2018 р. на суму 767,64 грн., № 51/3079326 від 13.07.2018 р. на суму 21992,04 грн., № 51/3103728 від 13.07.2018 р. на суму 12891,06 грн., № 52/3079332 від 13.07.2018 р. на суму 44754,96 грн., № 52/3103730 від 13.07.2018 р. на суму 7214,40 грн., № 52/3115412 від 13.07.2018 р. на суму 3787,50 грн., № 52/3305049 від 19.07.2018 р. на суму 3607,80 грн., № 52/3309022 від 23.07.2018 р. на суму 7318,50 грн., № 51/3521772 від 30.07.2018 р. на суму 50111,52 грн., № 51/3521807 від 30.07.2018 р. на суму 25013,16 грн., № 52/3521594 від 30.07.2018 р. на суму 29324,10 грн., № 52/3928738 від 06.08.2018 р. на суму 1569,78 грн., № 51/4219841 від 21.08.2018 р. на суму 25118,28 грн., № 51/4221047 від 22.08.2018 р. на суму 38043,00 грн., № 51/4223065 від 23.08.2018 р. на суму 48914,46 грн., № 51/4224054 від 23.08.2018 р. на суму 7964,82 грн., № 51/4237318 від 04.09.2018 р. на суму 27906,78 грн., № 51/4238505 від 04.09.2018 р. на суму 32290,98 грн., № 51/4355232 від 04.09.2018 р. на суму 612,78 грн., № 52/4237319 від 04.09.2018 р. на суму 264,66 грн., № 52/4238507 від 04.09.2018 р. на суму 11217,00 грн., № 51/4239369 від 05.09.2018 р. на суму 13454,76 грн., № 52/4239370 від 05.09.2018 р. на суму 9764,76 грн., № 51/4241383 від 06.09.2018 р. на суму 48722,94 грн., № 52/4241385 від 06.09.2018 р. на суму 6160,92 грн., № 51/4243449 від 07.09.2018 р. на суму 6350,58 грн., № 52/4245265 від 10.09.2018 р. на суму 3012,78 грн., № 51/4248034 від 11.09.2018 р. на суму 1313,40 грн., № 52/4248035 від 11.09.2018 р. на суму 9316,68 грн., № 52/4248086 від 11.09.2018 р. на суму 36101,88 грн., № 52/4356222 від 12.09.2018 р. на суму 13094,40 грн., № 51/4357038 від 13.09.2018 р. на суму 37617,72 грн., № 52/4357039 від 13.09.2018 р. на суму 538,32 грн., № 52/4401160 від 10.10.2018 р. на суму 6088,92 грн., № 51/4415381 від 22.10.2018 р. на суму 10105,80 грн., № 52/4415382 від 22.10.2018 р. на суму 7454,04 грн., № 51/4240504 від 01.11.2018 р. на суму 12899,10 грн., № 51/4242687 від 01.11.2018 р. на суму 22309,44 грн., № 51/4244710 від 01.11.2018 р. на суму 98655,54 грн., № 51/4247043 від 01.11.2018 р. на суму 13391,10 грн., № 51/4249328 від 01.11.2018 р. на суму 10171,80 грн., № 52/4240505 від 01.11.2018 р. на суму 4140,24 грн., № 52/4242688 від 01.11.2018 р. на суму 14662,56 грн., № 52/4244711 від 01.11.2018 р. на суму 9843,06 грн., № 52/4247044 від 01.11.2018 р. на суму 1523,88 грн., № 52/4249329 від 01.11.2018 р. на суму 11719,80 грн., № 52/4438805 від 05.11.2018 р. на суму 2527,20 грн., № 52/4461787 від 16.11.2018 р. на суму 1012,74 грн., № 51/4476783 від 19.11.2018 р. на суму 30786,96 грн., № 52/4484546 від 29.11.2018 р. на суму 6652,02 грн., № 51/4531982 від 22.12.2018 р. на суму 10482,30 грн., № 52/4531983 від 22.12.2018 р. на суму 5750,70 грн., № 52/4533853 від 26.12.2018 р. на суму 11019,30 грн., № 51/4588077 від 01.02.2019 р. на суму 14052,60 грн.,№ 51/4588750 від 01.02.2019 р. на суму 24078,72 грн., № 51/4599289 від 11.02.2019 р. на суму 6747,30 грн., № 52/4610630 від 15.02.2019 р. на суму 3521,10 грн., № 52/4718502 від 24.04.2019 р. на суму 16201,38 грн., № 51/5114705 від 04.12.2019 р. на суму 134538,12 грн., № 52/5114721 від 04.12.2019 р. на суму 33412,26 грн.

Так, позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності були поставлені (видані) позивачем уповноваженим особам відповідача на підставі довіреностей, зокрема: № 085/36 від 01.02.2018 р., якою уповноважено менеджера Зелінського Сергія Володимировича (строком дії до 28.02.2018р.); № 084/19 від 01.04.2018 р., якою уповноважено менеджера Зелінського Сергія Володимировича (строком дії до 31.12.2018 р.); № 02-020119 від 02.01.2019 р., якою уповноважено менеджера Зелінського Сергія Володимировича (строком дії до 31.12.2019р.).

За ствердженнями позивача, всього на підставі вищезазначених накладних та довіреності позивачем було поставлено на користь відповідача товар загальною вартістю 1869960,96 грн.

Наразі позивач зауважує, що за період дії договору поставки №50/Р-55692-2018 від 05 лютого 2018 року позивачем здійснювалось постачання товарів відповідачу на підставі й інших видаткових накладних, за якими останній приймав поставлений товар та оплачував його, а саме за наступними видатковими накладними:

- № 51/4253122 від 16.02.2018 р. часткова оплата у розмірі 44069,96 грн., неоплачений залишок 100000,00 грн.;

- № 51/4325624 від 20.04.2018 р. часткова оплата у розмірі 46748,34 грн., неоплачений залишок 16811,58 грн.;

- № 52/4331222 від 26.04.2018 р. часткова оплата у розмірі 16811,58 грн., неоплачений залишок 22690,02 грн.;

- № 51/4336756 від 03.05.2018 р. часткова оплата у розмірі 2183,16 грн., неоплачений залишок 5772,30 грн.;

- № 52/2210845 від 16.05.2018 р. часткова оплата у розмірі 12600,00 грн., неоплачений залишок 4548,24 грн.;

- № 51/2356891 від 31.05.2018 р. часткова оплата у розмірі 14161,50 грн., неоплачений залишок 54160,08 грн.;

- № 51/2387670 від 22.06.2018 р. часткова оплата у розмірі 37405,98 грн., неоплачений залишок 97076,64 грн.;

- № 51/2677905 від 05.07.2018 р. часткова оплата у розмірі 50336,16 грн., неоплачений залишок 771,78 грн.;

- № 51/2876503 від 10.07.2018 р. часткова оплата у розмірі 4195,38 грн., неоплачений залишок 39625,14 грн.;

- № 52/3305049 від 19.07.2018 р. часткова оплата у розмірі 1610,40 грн., неоплачений залишок 1997,40 грн.;

- № 52/3309022 від 23.07.2018 р. часткова оплата у розмірі 5526,48 грн., неоплачений залишок 1792,02 грн.;

- № 51/4219841 від 21.08.2018 р. часткова оплата у розмірі 20779,14 грн., неоплачений залишок 4339,14 грн.;

- № 51/4224054 від 23.08.2018 р. часткова оплата у розмірі 7608,22 грн., неоплачений залишок 356,60 грн.;

- № 52/4248035 від 11.09.2018 р. часткова оплата у розмірі 3084,36 грн., неоплачений залишок 6232,32 грн.;

- № 51/4531982 від 22.12.2018 р. часткова оплата у розмірі 395,58 грн., неоплачений залишок 10086,72 грн.;

- № 52/4531983 від 22.12.2018 р. часткова оплата у розмірі 5686,16 грн., неоплачений залишок 64,54 грн.;

- № 51/4588077 від 01.02.2019 р. часткова оплата у розмірі 13544,04 грн., неоплачений залишок 508,56 грн.;

- № 51/4588750 від 01.02.2019 р. часткова оплата у розмірі 18943,22 грн., неоплачений залишок 5135,50 грн.;

- № 52/4610630 від 15.02.2019 р. часткова оплата у розмірі 18943,22 грн., неоплачений залишок 2065,80 грн.

Так, позивач зазначає, що згідно довідки АТ «Альтбанк» № 14-1/1328 від 27.04.2021 р. за період з 16.02.2018 р. по 26.04.2021 р. відповідачем здійснювались оплати за поставлений позивачем товар, частково оплачено товари за вказаними вище видатковими накладними в сумі 307144,96 грн. (залишок боргу за ними 374034,38 грн.), тому повністю неоплаченими залишаються видаткові накладні на суму 1188781,62 грн.

Таким чином, за ствердженнями позивача, заборгованість відповідача за видатковими накладними (повністю неоплаченими та частково оплаченими) щодо поставлено позивачем товару складає 1562816,00 грн.

Також позивач зазначає, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за видатковими накладними підтверджується також бухгалтерською довідкою, в якій, зокрема, зазначено, що станом на 27 квітня 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 1562816,00 грн.

До того ж позивач посилається на п. 5.5 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), за яким у разі прострочення відповідачем оплати товару відповідно до підпункту 3.3.1 цього договору позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати товару. У випадку, якщо прострочення оплати товару триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 відсотки вартості поставленого йому, але не оплаченого товару.

Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 253974,34 грн., а також штраф у розмірі 46884,48 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 119518,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 276667,90 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2021 р. позовну заяву Іноземного підприємства «І-АР-СІ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1253/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2021 р. у справі № 916/1253/21 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду.

25.08.2021 р. Іноземне підприємство «І-АР-СІ» подало до господарського суду Одеської області (через систему «Електронний суд» (https://id.court.gov.ua/) заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 102, а також на фізичну адресу відповідача, зазначену у спірному договорі поставки: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3-е. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу .

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05 лютого 2018 р. між Іноземним підприємством «І-АР-СІ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» (покупець) укладено договір поставки № 50/Р-55692-2018, відповідно до п. 1.1 якого постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (далі по тексту - «товар» ) згідно з умовами цього договору, загальна кількість та асортимент якого вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим договором, визначаються у накладних на товар, що додаються та є невід`ємними частинами цього договору, прирівнюються сторонами до специфікації та мають її силу.

Згідно п. 2.2 договору товар поставляється і передається у власність покупцю вільним від усіх і будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи сплату обов`язкових платежів, податків, мита). Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах ЕХW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: «франко завод - склад постачальника» , який на момент підписання договору знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, шляхом самовивозу товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок.

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму складі без завантаження товару на будь-який приймаючий транспортний засіб в день чи в межах періоду, вказаного у повідомленні постачальника про погодження замовлення покупця, або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Поставка партії товару здійснюється у строк 10 (десять) робочих днів з дати направлення покупцю повідомлення про готовність товару до поставки в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.3 договору право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить до покупця з моменту передачі йому товару. Ризик випадкової загибелі, випадкового пошкодження чи знищення товару, а також погіршення його якості та властивостей переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю. Днем отримання товару покупцем є день виписки постачальником відповідних видаткових накладних на товар.

Умови поставки товару, визначені в пункті 2.2 цього договору, можуть бути змінені сторонами щодо відповідних партій поставки товару на письмову вимогу покупця за наявності згоди постачальника. Погодження постачальником письмової вимоги покупця про поставку товару на умовах Інкотермс 2010 інших, ніж передбачено пунктом 2.2 цього договору, є підтвердженням того, що сторони досягли згоди щодо цієї умови договору.

В залежності від визначення місця та умов поставки - склад постачальника, або інше місце, визначене сторонами, постачальник має право відповідно зменшувати або збільшувати вартість товару на суму вартості доставки товару до пункту поставки.

За умовами п. 2.8 договору, якщо сторонами не обумовлено інше місце поставки, товар приймається за кількістю та якістю представником (представниками) покупця, належним чином уповноваженими відповідно до чинного законодавства, на складі постачальника на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товару.

При отриманні товару покупець в присутності представника постачальника перевіряє кількість товару, збереження упаковки, наявність зовнішніх дефектів та правильність оформлення товарних документів. У випадку виявлення будь-яких недоліків покупець складає акт у порядку, обумовленому в пункті 2.9 цього договору.

Покупець має право приймати товар без додаткової перевірки його кількості і якості за умови, що він належним чином упакований і не має видимих пошкоджень упаковки.

Згідно п. 2.9 договору, якщо уповноваженим представником покупця виявлено невідповідність якості, кількості, повноти, маркування (включаючи штрих-коди), упаковки товару вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, покупець має право припинити прийняття товару і скласти акт, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів із зазначенням заводських номерів товару; переліком дефектів та/або переліком відсутніх комплектуючих. Участь представника постачальника у складенні акту є обов`язковою. Недоліки щодо поставки товару, встановлені сторонами в акті, повинні бути усунуті постачальником в порядку, передбаченому цим договором. У разі, якщо сторонами під час прийому-передачі товару не складено відповідного акта про виявлені недоліки, сторони вважають, що покупцеві передано товар належної якості та комплектності, а претензії до постачальника, пов`язані з дефектами упаковки, зовнішніми дефектами якості та комплектності товару постачальником не приймаються і вважаються сторонами безпідставними.

За положеннями п. 2.10 договору у випадку виявлення покупцем прихованих недоліків якості товару, які неможливо було виявити при прийомі товару, покупець направляє постачальнику повідомлення із додаванням підтверджуючих документів (акт про виявлені недоліки, фотознімки, висновок авторизованого виробником товару сервісного центру), а постачальник повинен за вибором покупця: або безоплатно усунути недоліки неякісного товару в розумний строк, або відшкодувати покупцеві витрати на усунення виявлених недоліків товару, або пропорційно зменшити ціну на неякісний товар. У випадку, якщо висновком авторизованого виробником товару сервісного центру встановлено неможливість та/або недоцільність ремонту товару та його використання за цільовим призначенням у зв`язку з наявністю істотних недоліків, покупець має право вимагати, а постачальник повинен протягом 14 календарних днів з моменту отримання вищезазначеного висновку замінити такий товар відповідним товаром належної якості, або за вибором покупця - іншим товаром із відповідним корегуванням вартості поставленого товару та взаємних розрахунків сторін.

В п. 2.11 договору передбачено, що право повернути товар постачальнику надається покупцеві у таких випадках: угода про зворотній викуп товару, укладена між сторонами; під час перевірки у момент прийому-передачі товар виявився неякісним та/або некомплектним; висновком авторизованого виробником товару сервісного центру встановлені істотні недоліки товару, що унеможливлюють його ремонт та використання за цільовим призначенням; якщо авторизованим виробником товару сервісним центром було надано висновок про неможливість здійснити ремонт товару у встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» строки. Повернення товару у випадках, передбачених цим договором, здійснюватиметься за останньою ціною, за якою товар відвантажено покупцеві.

Згідно п. 3.1 договору ціна на товар, що є предметом цього договору, вказується у прайс-листку постачальника, який доводиться до відома покупця в електронній формі. Сторони визначають, що ціна на товар, вказана у прайс-листку, який є чинним на дату укладання цього договору, є попередньою і може змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Ціна на товар, який поставляється згідно з цим договором, остаточно узгоджується та вказуються у відповідних видаткових накладних на товарно-матеріальні цінності. Ціна товару, який входить у партію поставки, вважається такою, щодо якої сторонами досягнуто згоди, коли вона зазначена сторонами у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається, якщо інше не погоджене сторонами, шляхом підписання окремого додатку чи додаткової угоди чи специфікацією.

За умовами п. 3.2 договору орієнтовна загальна сума цього договору (ціна договору) на момент його укладення становить 100000,00 грн. Вказана сума є приблизною та може змінюватися за згодою сторін. Остаточна загальна сума цього договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості партій товару, поставленого постачальником покупцеві на протязі дії цього договору, та складається з вартості партій поставленого товару, зазначеній в усіх видаткових накладних, що додаються та є невід`ємною частиною цього договору. Накладні на товарно-матеріальні цінності, на підставі яких постачальник передавав покупцеві відповідні партії товару, є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.3 договору оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється на таких умовах:

- покупець зобов`язаний оплатити кожну партію поставленого йому за цим договором товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати передачі йому такої партії товару (п. 3.3.1);

- сторони домовились, що у разі будь-якого порушення з вини покупця умов здійснення розрахунків за цим договором, постачальник має право надалі припинити поставку товару покупцю на умовах відстрочення платежу та вимагати здійснення покупцем попередньої оплати товару у розмірі, визначеному постачальником, в тому числі і 100% попередньої оплати товару. В такому разі покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання письмового повідомлення постачальника, направленого по факсу або по електронній пошті з одночасним направленням засобами поштового зв`язку (п. 3.3.2);

- покупець зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунок за товар. Оплата виконується шляхом безготівкового перерахунку сум, вказаних у видаткових накладних, за відповідну партію товару, на рахунок постачальника, зазначений у тексті цього договору, або в інший спосіб, окремо узгоджений сторонами, та не заборонений чинним законодавством України (п. 3.3.3);

- у разі наявності заборгованості покупця за поставлений йому постачальником товар, кошти, що надходять на рахунок постачальника, зараховуються на погашення такої заборгованості по мірі утворення останньої і не є попередньою оплатою за здійснення поставок наступних партій товару (п. 3.3.4).

Ціни на товар встановлюються у національній валюті України та повинні враховувати суми податку на додану вартість (п. 3.3.5).

Якщо інше не передбачено цим договором, сторони несуть відповідальність за порушення його умов згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 договору).

В п. 5.9 договору сторони погодили, що будуть вживати всіх заходів для вирішення спорів чи розбіжностей, що можуть виникнути з цього договору чи у зв`язку з ним шляхом переговорів. Всі спори, суперечності чи вимоги, що виникають або можуть виникнути з даного договору або у зв`язку з ним, в тому числі ті, які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

В п. 5.10 договору сторони визначили, що правом, що регулює відносини між сторонами, є право України.

Відповідно до п. 6.1 договору останній набуває чинності у дату його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати постачальник письмово не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Якщо інше не передбачено цим договором, будь-які зміни до цього договору або додатків до нього чинні, лише якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 50/Р-55692-2018 від 05.02.2018 р. позивачем - Іноземним підприємством «І-АР-СІ» було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача на загальну суму 1869960,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 51/4253122 від 16.02.2018 р. на суму 144069,96 грн.,

- № 51/4325624 від 20.04.2018 р. на суму 63559,92 грн.,

- № 52/4331276 від 23.04.2018 р. на суму 4800,00 грн.,

- № 52/4331222 від 26.04.2018 р. на суму 39501,60 грн.,

- № 51/4336756 від 03.05.2018 р. на суму 7955,46 грн.,

- № 51/4341113 від 07.05.2018 р. на суму 2183,16 грн.,

- № 52/2210845 від 16.05.2018 р. на суму 17148,24 грн.,

- № 52/2347217 від 23.05.2018 р. на суму 6021,36 грн.,

- № 52/2350945 від 25.05.2018 р. на суму 40,68 грн.,

- № 51/2356891 від 31.05.2018 р. на суму 68321,58 грн.,

- № 51/2356892 від 31.05.2018 р. на суму 12935,10 грн.,

- № 51/2356916 від 31.05.2018 р. на суму 701,52 грн.,

- № 52/2356842 від 31.05.2018 р. на суму 48887,40 грн.,

- № 51/4349201 від 07.06.2018 р. на суму 5779,20 грн.,

- № 52/4349203 від 07.06.2018 р. на суму 21975,36 грн.,

- № 51/2368151 від 08.06.2018 р. на суму 31429,38 грн.,

- № 51/4349140 від 08.06.2018 р. на суму 418,44 грн.,

- № 52/2368136 від 08.06.2018 р. на суму 5202,48 грн.,

- № 52/2368139 від 08.06.2018 р. на суму 18774,42 грн.,

- № 51/2387670 від 22.06.2018 р. на суму 134482,62 грн.,

- № 52/2387671 від 22.06.2018 р. на суму 8551,86 грн.,

- № 52/2391247 від 26.06.2018 р. на суму 5807,52 грн.,

- № 51/2677905 від 05.07.2018 р. на суму 51107,94 грн.,

- № 51/2876503 від 10.07.2018 р. на суму 43820,52 грн.,

- № 51/2959135 від 11.07.2018 р. на суму 15835,26 грн.,

- № 52/2959191 від 11.07.2018 р. на суму 767,64 грн.,

- № 52/2980320 від 11.07.2018 р. на суму 767,64 грн.,

- № 51/3079326 від 13.07.2018 р. на суму 21992,04 грн.,

- № 51/3103728 від 13.07.2018 р. на суму 12891,06 грн.,

- № 52/3079332 від 13.07.2018 р. на суму 44754,96 грн.,

- № 52/3103730 від 13.07.2018 р. на суму 7214,40 грн.,

- № 52/3115412 від 13.07.2018 р. на суму 3787,50 грн.,

- № 52/3305049 від 19.07.2018 р. на суму 3607,80 грн.,

- № 52/3309022 від 23.07.2018 р. на суму 7318,50 грн.,

- № 51/3521772 від 30.07.2018 р. на суму 50111,52 грн.,

- № 51/3521807 від 30.07.2018 р. на суму 25013,16 грн.,

- № 52/3521594 від 30.07.2018 р. на суму 29324,10 грн.,

- № 52/3928738 від 06.08.2018 р. на суму 1569,78 грн.,

- № 51/4219841 від 21.08.2018 р. на суму 25118,28 грн.,

- № 51/4221047 від 22.08.2018 р. на суму 38043,00 грн.,

- № 51/4223065 від 23.08.2018 р. на суму 48914,46 грн.,

- № 51/4224054 від 23.08.2018 р. на суму 7964,82 грн.,

- № 51/4237318 від 04.09.2018 р. на суму 27906,78 грн.,

- № 51/4238505 від 04.09.2018 р. на суму 32290,98 грн.,

- № 51/4355232 від 04.09.2018 р. на суму 612,78 грн.,

- № 52/4237319 від 04.09.2018 р. на суму 264,66 грн.,

- № 52/4238507 від 04.09.2018 р. на суму 11217,00 грн.,

- № 51/4239369 від 05.09.2018 р. на суму 13454,76 грн.,

- № 52/4239370 від 05.09.2018 р. на суму 9764,76 грн.,

- № 51/4241383 від 06.09.2018 р. на суму 48722,94 грн.,

- № 52/4241385 від 06.09.2018 р. на суму 6160,92 грн.,

- № 51/4243449 від 07.09.2018 р. на суму 6350,58 грн.,

- № 52/4245265 від 10.09.2018 р. на суму 3012,78 грн.,

- № 51/4248034 від 11.09.2018 р. на суму 1313,40 грн.,

- № 52/4248035 від 11.09.2018 р. на суму 9316,68 грн.,

- № 52/4248086 від 11.09.2018 р. на суму 36101,88 грн.,

- № 52/4356222 від 12.09.2018 р. на суму 13094,40 грн.,

- № 51/4357038 від 13.09.2018 р. на суму 37617,72 грн.,

- № 52/4357039 від 13.09.2018 р. на суму 538,32 грн.,

- № 52/4401160 від 10.10.2018 р. на суму 6088,92 грн.,

- № 51/4415381 від 22.10.2018 р. на суму 10105,80 грн.,

- № 52/4415382 від 22.10.2018 р. на суму 7454,04 грн.,

- № 51/4240504 від 01.11.2018 р. на суму 12899,10 грн.,

- № 51/4242687 від 01.11.2018 р. на суму 22309,44 грн.,

- № 51/4244710 від 01.11.2018 р. на суму 98655,54 грн.,

- № 51/4247043 від 01.11.2018 р. на суму 13391,10 грн.,

- № 51/4249328 від 01.11.2018 р. на суму 10171,80 грн.,

- № 52/4240505 від 01.11.2018 р. на суму 4140,24 грн.,

- № 52/4242688 від 01.11.2018 р. на суму 14662,56 грн.,

- № 52/4244711 від 01.11.2018 р. на суму 9843,06 грн.,

- № 52/4247044 від 01.11.2018 р. на суму 1523,88 грн.,

- № 52/4249329 від 01.11.2018 р. на суму 11719,80 грн.,

- № 52/4438805 від 05.11.2018 р. на суму 2527,20 грн.,

- № 52/4461787 від 16.11.2018 р. на суму 1012,74 грн.,

- № 51/4476783 від 19.11.2018 р. на суму 30786,96 грн.,

- № 52/4484546 від 29.11.2018 р. на суму 6652,02 грн.,

- № 51/4531982 від 22.12.2018 р. на суму 10482,30 грн.,

- № 52/4531983 від 22.12.2018 р. на суму 5750,70 грн.,

- № 52/4533853 від 26.12.2018 р. на суму 11019,30 грн.,

- № 51/4588077 від 01.02.2019 р. на суму 14052,60 грн.,

- № 51/4588750 від 01.02.2019 р. на суму 24078,72 грн.,

- № 51/4599289 від 11.02.2019 р. на суму 6747,30 грн.,

- № 52/4610630 від 15.02.2019 р. на суму 3521,10 грн.,

- № 52/4718502 від 24.04.2019 р. на суму 16201,38 грн.,

- № 51/5114705 від 04.12.2019 р. на суму 134538,12 грн.,

- № 52/5114721 від 04.12.2019 р. на суму 33412,26 грн.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, що вбачається з підпису менеджера Зелінського Сергія Володимировича на вищезазначених накладних, що діяв на підставі довіреностей на отримання товару № 085/36 від 01.02.2018 р., № 084/19 від 01.04.2018 р. та № 02-020119 від 02.01.2019 р., а також директором Сайко О.М.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 50/Р-55692-2018 від 05.02.2018 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, згідно п.п. 3.3.1 п. 3.2 договору покупець зобов`язаний оплатити кожну партію поставленого йому за цим договором товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати передачі йому такої партії товару.

Таким чином, з огляду на вказані положення договору, оплата товару мала бути здійснена відповідачем шляхом здійснення оплати протягом 14-ти календарних днів з дати поставки йому такої партії товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати за поставлені товари в загальному розмірі 307144,96 грн., позивачем надано до матеріалів справи довідку АТ «Альтбанк» від 27.04.2021 р. вих. № 14-1/1328 за період з 16.02.2018 р. по 26.04.2021 р. При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним накладними згідно умов поставки № 50/Р-55692-2018 від 05.02.2018 р., в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором № 50/Р-55692-2018, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1562816,00 грн. (1869960,96 грн. поставленого товару - 307144,96 грн. сплаченого відповідачем).

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості в розмірі 1562816,00 грн. відповідач не спростував. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1562816,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений товар в сумі 253974,34 грн. та штрафу у розмірі 46884,48 грн. та суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем як покупцем вартості поставленого товару у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати товару покупцем відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 цього договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, завдані простроченням та сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати товару. У разі, якщо прострочення оплати товару, триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний товар повинен був бути оплачений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 3 відсотків вартості поставленої йому, але не оплаченої партії товару.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3% вартості поставленого, але не оплаченого товару у розмірі 46884,48 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 253974,34 грн., розрахунки яких наведено в додатках до позову (а.с. 17).

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф та пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 46884,48 грн., судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 46884,48 грн.

Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).

Також слід зазначити, що п. 5.5 договору поставки № 50/Р-55692-2018, яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань щодо сплати поставленого товару, не оспорювався відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми пені в розмірі 253974,34 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно на суму боргу за кожною видатковою накладною в межах строку, визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 253974,34 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.6 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір 3% річних також визначений сторонами в спірному договорі.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в загальному розмірі 119518,28 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем вірно на суму боргу за кожною видатковою накладною у період, починаючи з 16.02.2018 р. по 27.04.2021 р., також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 119518,28 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару в розмірі 276667,90 грн. та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно на суму боргу за кожною видатковою накладною у період, починаючи з березня 2018 року по березень 2021 року, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 276667,90 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Іноземного підприємства «І-АР-СІ» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 33897,92 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Іноземного підприємства «І-АР-СІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» про стягнення заборгованості в загальній сумі 2259861,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофайнд» (65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 102; код ЄДРПОУ 41763672) на користь Іноземного підприємства «І-АР-СІ» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 18-А; код ЄДРПОУ 38204199) основний борг в сумі 1562816/один мільйон п`ятсот шістдесят дві тисячі вісімсот шістнадцять/грн. 00 коп., штраф в сумі 46884/сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири/грн. 48 коп., пеню в розмірі 253974/двісті п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири/грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 119518/сто дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять/грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 276667/двісті сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім/грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 33897/тридцять три тисячі вісімсот дев`яності сім/грн. 92 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 31 серпня 2021 р.

Суддя В.С. Петров