Постанова

від 30.08.2021 по справі 640/7170/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/7170/19

адміністративне провадження № К/9901/3434/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7170/19

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Постійно діюча конкурсна комісія для проведення конкурсів на зайняття посади керівника закладу охорони здоров`я, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказа,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борисова Тетяна Миколаївна

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА), за участю третіх осіб, які не заявляють предмету спору на стороні відповідача - Постійно діючої конкурсної комісії для проведення конкурсів на зайняття посади керівника закладу охорони здоров`я, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 1, конкурсна комісія), ОСОБА_2 (далі - третя особа 2, ОСОБА_2 ), у якому просив:

1.1. визнати результати конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, оголошеного 21 лютого 2019 року, недійсними;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) Про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 від 09 квітня 2019 року № 331/к.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає спірний наказ відповідача Про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 від 09 квітня 2019 року № 331/к протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки кандидат, обраний за результатами конкурсу на вказану посаду, не відповідав установленим в законодавстві вимогам. При цьому, спірний наказ був прийнятий відповідачем незважаючи на ту обставину, що процедура проведення конкурсу була оскаржена позивачем до суду.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. 10 вересня 2018 року Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) видано наказ №1792/к Про утворення постійно діючої конкурсної комісії для проведення конкурсів на зайняття посад керівників закладів охорони здоров`я, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та підпорядковані Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , відповідно до якого утворено та затверджено персональний склад конкурсної комісії.

4. Наказом відповідача Про проведення конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 06 лютого 2019 року №151/к зобов`язано провести конкурс на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

5. Конкурсною комісією на своєму засіданні було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 21 лютого 2019 року, про оголошення конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

6. Відповідно до оголошення про проведення конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, розмішеного 25 лютого 2019 року на офіційному веб-сайті Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) до претендентів встановлено наступні вимоги:

- повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки Медицина ;

- проходження інтернатури за однією зі спеціальностей: Лікувальна справа або педіатричного профілю; Судово-медична експертиза , Патологічна анатомія ;

- підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо);

- наявність сертифіката лікаря-спеціаліста за однією із судово-медичної спеціальності та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності не нижче першої категорії;

- стаж роботи за фахом - не менше 7 років.

6.1. У вказаному оголошенні також зазначено про те, що бажаними є спеціалізація з Організації і управління охороною здоров`я та стаж роботи на керівних посадах не менше 5 років.

7. Відповідно до протоколу конкурсної комісії №2 від 20 березня 2019 року заяви разом із доданими до них документами для участі в конкурсі подали наступні претенденти: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з яких до участі у конкурсі були допущені позивач та ОСОБА_2 .

8. 28 березня 2019 року на засіданні конкурсної комісії було заслухано кандидатів з їх конкурсними пропозиціями та проектами розвитку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи на середньострокову перспективу та проведено співбесіди, за результатами яких переможцем конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи було визначено ОСОБА_2 .

9. В зв`язку із наведеним, конкурсною комісією вирішено внести відповідне подання директору Департаменту охорони здоров`я виконавчого комітету Департамент охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) про призначення переможця конкурсу ОСОБА_2 на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи та доручено голові конкурсної комісії ОСОБА_6 підписати відповідне подання про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

10. Не погоджуючись з рішеннями конкурсної комісій, оформленими протоколами № 1 від 21 лютого 2019 року, № 2 від 20 березня 2019 року та № 3 від 28 березня 2019 року, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті конкурсною комісією всупереч вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування (справа № 640/5556/19).

10.1. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року у справі № 640/5556/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року (адміністративні провадження №К/9901/27906/19, К/9901/27591/19), задоволено позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення конкурсної комісії, оформлені: протоколом № 1 від 21 лютого 2019 року в частині затвердження змісту оголошення про проведення конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи та встановлення у вказаному оголошенні кваліфікаційних вимог до претендентів, які не відповідають вимогам чинного законодавства та, відповідно, оприлюднення такого оголошення на офіційному веб-сайті Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА); протоколом № 2 від 20 березня 2019 року в частині допущення ОСОБА_2 до участі у конкурсі на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи; протоколом № 3 від 28 березня 2019 року про визнання ОСОБА_2 переможцем у конкурсі на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а також підписання і внесення відповідного подання директору Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) про призначення переможцем конкурсу ОСОБА_2 на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

11. Водночас 09 квітня 2019 року Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) винесено спірний наказ №331/к Про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

13. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, визначені як бажані в оголошенні про проведення конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, затвердженого рішенням відповідача оформленого протоколом №1 від 21 лютого 2019 року, є обов`язковими кваліфікаційними вимогами до генерального директора (директора)/начальника (завідувача) закладу охорони здоров`я, до категорії яких можна віднести і посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а тому повинні були бути враховані при визначенні переможця конкурсу на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

13.1. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року у справі № 640/5556/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року (адміністративні провадження №К/9901/27906/19, К/9901/27591/19), задоволено позов ОСОБА_1 до конкурсної комісії про визнання протиправними та скасування рішень останньої у повному обсязі.

13.2. Суд першої інстанції указав, що з аналізу вказаних судових рішень вбачається, що рішення, прийняті конкурсною комісією в ході проведення конкурсу, в тому числі і рішення, на підставі яких було прийнято спірний у цій справі наказ Про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 від 09 квітня 2019 року №331/к визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.

14. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) оскаржив його в апеляційному порядку.

15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час оскарження позивачем рішень конкурсної комісії та спірного наказа про призначення на посаду останні вичерпали свою дію, оскільки проведення конкурсу було завершено, а на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення відповідачем вже було укладено трудовий контракт з ОСОБА_2 , для чого існували всі необхідні підстави, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

16.1. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний наказ не має обов`язкового характеру для позивача та не набуває статусу нормативного чи індивідуально-правового акту для нього, а тому позовна вимога про скасування цього наказу не може бути предметом розгляду за позовом позивача у цій справі.

16.2. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з моменту призначення ОСОБА_2 на посаду та укладення з ним трудового контракту, скасування рішень конкурсної комісії та наказа відповідача не може повернути позивача та ОСОБА_2 в попередній правовий стан, оскільки з останнім вже укладено трудовий контракт, а отже відновити права та інтереси, що існували на час прийняття оскаржених рішень є неможливим.

16.3. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції указав, що відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із ухваленням спірного рішення відповідача не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

17. 29 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борисова Т.М., у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року - залишити без змін

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

18.1. Так, скаржник наполягає, що пунктом 40 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094, чітко вказано, що рішення за результатами конкурсу може бути оскаржене в передбаченому законодавством порядку. Тобто, закріплено право кандидата на посаду оскаржити результати конкурсу, саме цим правом і скористався позивач, а тому, на його думку, є необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо непорушення прав ОСОБА_1 рішеннями конкурсної комісії та прийнятим на їх підставі спірним наказом відповідача від 09 квітня 2019 року №331/к.

18.2. Скаржник зазначає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав відсутності у ОСОБА_1 порушеного права та неможливості його відновлення у зв`язку з тим, що відповідачем станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції у цій вже було укладено з ОСОБА_7 контракт, без дослідження порушення процедури проведення конкурсу, суд апеляційної інстанції обмежив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, тим самим позбавив його як учасника конкурсу права звернутися до суду за ефективним та реальним захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Так, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що полягає у неврахуванні положень статті 5, пунктів 1 та 9 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

19. 29 січня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 травня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС.

23. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу повернуто на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України).

Позиція інших учасників справи

25. 01 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

25.1. Наполягає на тому, що на момент призначення ОСОБА_2 на посаду у відповідача існували всі правові підстави для його призначення.

26. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

29. У цій справі спір виник у зв`язку із незгодою ОСОБА_1 , як учасником конкурсу на зайняття посади начальника комунального закладу охорони здоров`я (Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи), з виданим Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) наказом від 09 квітня 2019 року №331/к Про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 на підставі подання конкурсної комісії про призначення переможця конкурсу ОСОБА_2 на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

30. Підставою для оскарження зазначеного наказу є скасування у судовому порядку у межах справи № 640/5556/19 (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року, адміністративні провадження №К/9901/27906/19, К/9901/27591/19), серед іншого, рішення конкурсної комісії про визнання ОСОБА_2 переможцем у конкурсі на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи у зв`язку з невідповідністю останнього вимогам, встановленим законодавством України до начальника указаного комунального закладу охорони здоров`я.

31. У цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу та спірний наказ відповідача вичерпали свою дію, оскільки проведення конкурсу було завершено, а відповідачем укладено трудовий контракт з ОСОБА_2 , для чого існували всі необхідні підстави. При цьому, спірний наказ є актом, який стосується безпосередньо прав та обов`язків ОСОБА_2 та не зачіпає прав та інтересів позивача у цій справі, а тому позовна вимога про скасування цього наказу не може бути предметом розгляду за поданим у цій справі позовом.

32. За доводами касаційної скарги, скаржник зазначає про наявність у нього передбаченого пунктом 40 Порядку № 1094 права оскаржити результати конкурсу. У зв`язку з чим уважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не урахував положень статті 5, пунктів 1 та 9 частини першої статті 19 КАС України.

33. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з таких міркувань.

34. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

36. Частинами сьомою - дев`ятою статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон, № 2801-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюється відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

37. Механізм проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я визначає Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 (далі - Порядок № 1094, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

38. Відповідно до підпункту 5 пункту 28 Прядку № 1094 для участі у конкурсі особа подає особисто або надсилає поштою конкурсній комісії у визначений в оголошенні строк, сере іншого, такі документи: копію (копії) документа (документів) про освіту, науковий ступінь, вчене звання, кваліфікаційну категорію, підвищення кваліфікації, які підтверджують відповідність претендента кваліфікаційним вимогам до керівника закладу охорони здоров`я, а також копію трудової книжки або інших документів, що підтверджують досвід роботи

39. Згідно з пунктом 31 Прядку № 1094 за рішенням конкурсної комісії претендент не допускається до участі в конкурсі у разі, зокрема: неподання ним необхідних документів; його невідповідності встановленим комісією вимогам до претендентів та конкурсних пропозицій.

Претенденти, допущені до участі в конкурсі, є його учасниками. Про прийняте конкурсною комісією рішення претенденти та учасники повідомляються секретарем конкурсної комісії протягом трьох робочих днів з дня проведення засідання з розгляду документів.

40. Початком проведення конкурсу вважається дата, на яку призначено засідання конкурсної комісії з розгляду заяв претендентів і доданих до них документів. Проведення конкурсу завершується в день ухвалення конкурсною комісією рішення про затвердження його результатів. Строк проведення конкурсу становить не більш як 30 календарних днів (пункт 33 Прядку № 1094).

41. За результатами заслуховування конкурсних пропозицій і проведених співбесід конкурсна комісія шляхом голосування відбирає з числа учасників конкурсу одну кандидатуру, яка відповідає встановленим вимогам, - переможця конкурсу, після чого вносить відповідне подання керівникові органу управління, що здійснює призначення переможця конкурсу на посаду керівника закладу. Рішення про призначення на посаду та укладення контракту на строк від трьох до п`яти років, приймається протягом одного місяця з дня внесення конкурсною комісією відповідного подання. Зазначений строк може бути продовжено на період проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (у випадках, передбачених законодавством), інших процедур, передбачених законодавством (пункт 38 Прядку № 1094).

42. Рішення за результатами конкурсу може бути оскаржене в передбаченому законодавством порядку (пункт 40 Прядку № 1094).

43. Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що призначення керівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, у тому числі начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, здійснюється уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я, яким у межах спірних правовідносин є відповідач, на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту. При цьому, організація і проведення конкурсу, включно із оцінкою відповідності учасників конкурсу встановленим вимогам, здійснюється конкурсною комісією в межах своїх дискреційних повноважень.

44. Варто зауважити, що проведення конкурсу завершується в день ухвалення конкурсною комісією рішення про затвердження його результатів, тобто рішення про визначення переможця конкурсу із внесенням відповідного подання керівникові органу управління, що здійснює призначення переможця конкурсу на посаду керівника закладу, або про відхилення кандидатур усіх учасників конкурсу із пропозицією про призначення повторного конкурсу.

45. Отже саме рішення конкурсної комісії, прийняті нею у процесі проведення конкурсу (за результатами конкурсу), можуть бути оскаржені шляхом подання адміністративного позову на підставі пункту 9 частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема щодо оскарження рішень конкурсних комісій, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

46. Аналогічні правові висновки щодо застосування приписів пункту 9 частини першої статті 19 КАС України у близьких за змістом правовідносинах наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 817/1678/18, у якій зазначено, що питання призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а рішення Комісії (конкурсної комісії) про призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.

47. У контексті наведеного варто зауважити, що рішення конкурсною комісії, зокрема і оформлене протоколом №3 від 28 березня 2019 року рішення про визнання ОСОБА_2 переможцем у конкурсі, були предметом судового контролю у адміністративній справі №640/5556/19 за позовом ОСОБА_1 до конкурсної комісії (постанова Верховного Суду від 30 січня 2020 року, адміністративні провадження №К/9901/27906/19, К/9901/27591/19). Отже право оскарження на підставі пункту 9 частини першої статті 19 КАС України рішення конкурсної комісії про призначення на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи за результатами конкурсу, оголошеного 21 лютого 2019 року, ОСОБА_1 як учасником цього конкурсу уже реалізовано.

48. Наведене дає підстави для висновку, що на заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) не поширюється дія приписів пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.

49. Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно помилкового неврахування судом апеляційної інстанції пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.

50. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваного рішення пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

51. Спір у цій справі стосується питання правомірності наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) від 09 квітня 2019 року № 331/к про призначення ОСОБА_2 за результатами конкурсу на посаду начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, який є комунальним закладом охорони здоров`я.

52. Верховний Суд звертає увагу, що заклади охорони здоров`я, зокрема і Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень КАС України, а посада керівника закладу охорони здоров`я не належить до посади публічної служби.

53. Механізм укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я (далі - контракт) визначає Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642 (далі - Порялок № 642, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 якого укладення контракту є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я (далі - заклад) на посаду з дня, зазначеного у контракті.

54. Призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою (пункт 2 Порядку № 642).

55. Частиною третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

56. Відтак призначення на посаду керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я здійснюється суб`єктом призначення шляхом винесення відповідного наказу (розпорядження) на підставі укладеного з керівником комунального закладу охорони здоров`я контракту відповідно до приписів Кодексу законів про працю України контракту.

57. Тобто спірний у цій справі наказ відповідача фіксує факт укладення контракту з переможцем конкурсу на зайняття посади начальника Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи як особливої форми трудового договору. Після укладення контракту між Департамент охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) та ОСОБА_2 виникли трудові відносини.

58. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

59. За змістом пунктів 1, 2 частин першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

60. Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

61. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

62. Разом з тим, сама лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

63. Відтак під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

64. Питання визначення предметної юрисдикції справи, предметом спору у якій є оскарження розпорядчого акту про призначення на посаду керівника комунального закладу охорони вирішувалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 806/2808/18.

65. Так, у справі № 806/2808/18, спір у якій стосувався питання правомірності призначення на посаду головного лікаря КО Радомишльської стоматологічної поліклініки шляхом винесення Радомишльською РДА розпорядження, Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку, що після укладення контракту між Радомишльською РДА та ОСОБА_8 виникли трудові відносини, тобто фактично позовні вимоги стосуються підстав та умов припинення строкового трудового договору головного лікаря КО Радомишльської стоматологічної поліклініки , стороною в якому (роботодавцем) є керівник органу, в управлінні якого перебуває комунальний заклад.

66. У контексті спірних правовідносин у справі № 806/2808/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

67. Так, частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

68. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

69. Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №806/2808/18, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

71. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

72. Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

73. За правилами частин другої, четвертої статті 343 КАС України у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення, однією з яких є порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша статті 354 КАС України).

74. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули і вирішили справу по суті, не врахували юридичної природи спору, що виник між сторонами, та не звернули увагу на те, що цей спір стосується трудових відносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із закриттям провадження у справі.

75. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, ураховуючи суть спірних правовідносин та зважаючи на наведені мотиви, у контексті обставин цієї справи визначального значення не мають, а тому Верховним Судом не аналізуються.

76. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

77. За правилами частини третьої статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

78. Наведені положення КАС України в контексті ухваленого рішення про закриття провадження у цій справі зумовлюють право позивача протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови подати до Верховного Суду заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

79. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Верховний Суд роз`яснює, що судовий збір може бути повернутий особі за її клопотанням відповідною ухвалою суду згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 640/7170/19 скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а також роз`яснити, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов