Постанова

від 03.06.2010 по справі 2-а-877/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 червня 2010 р.           Справа № 2-а-877/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання:   Котюжанській Тетяні Олександрівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Федорченко Р.О. - представник на підставі довіреності;

відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці   

до:   Приватного виробничо - комерційного підприємства "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС"  

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

В березня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці) з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" (далі-ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС") про примусове стягнення заборгованості по податках і зборах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла у зв’язку з несплатою у встановлений законодавством строк узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість з урахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій та нарахованої пені в загальній сумі 3282 грн. 23 коп., з яких основний платіж -  2195,00 грн., штрафна санкція - 1047 грн. 41, пеня - 39 грн. 82 коп.

В добровільному порядку сума податкової заборгованості відповідачем не сплачена.

Посилаючись на те, що несплата платежів тягне за собою ненадходження коштів до відповідного бюджету та порушує інтереси держави у системі оподаткування, а також враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржені, - позивач просив стягнути з ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" податковий борг в сумі 3282 грн. 23 копійки.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача – головний державний податковий інспектор юридичного управління ДПІ у м. Вінниці - Федорченко Р.О. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Натомість, відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно - документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив.

З метою  повідомлення відповідача про час та місце слухання справи та реалізації ним своїх прав, суд відкладав розгляд справи до 05 травня 2010 року та вживав заходи для забезпечення його явки в судове засідання, зокрема шляхом надсилання повістки про виклик до суду рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною в свідоцтві про державну реєстрацію відповідача (а.с. 5), що підтверджується реєстром листів поштових відправлень.

В подальшому, суд за обґрунтованим клопотанням представника відповідача - Дорогова Г.В., на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України своєю ухвалою від 05 травня 2010 року зупинив провадження по справі до 03 червня 2010 року.

Утім, відповідач в судове засідання 03 червня 2010 року так і не з’явився та не вказав причини свого неприбуття. Ці дії свідчать про небажання відповідача приймати участь в судовому розгляді справи і направлені на затягування розгляду справи.

Відповідно до ст. 122  Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна  справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що вжив достатні заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Подані в справу докази є достатніми для вирішення спору у відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами. Тому суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи повно, всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС", 02 лютого 1999 року зареєстроване реєстраційною палатою Вінницької міської Ради, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №24901446Ю0010263.

ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" взято на податковий облік в ДПІ у м. Вінниці, як платник податків і зборів (обов'язкових платежів)

Станом на 24 лютого 2010 року у ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" рахується борг з податку на додану вартість, який після часткової сплати, складає 3282 грн. 23 коп., з яких основний платіж – 2195 грн. 00 коп., штрафні санкції – 1047 грн. 41 коп., пеня - 39 грн. 82 коп., що виник внаслідок самостійно визначеної суми податкового зобов’язання на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість №263745 від 23.12.2009 року, №216631 від 22.10.2009 року, №250799 від 20.11.2009 року та в результаті застосування до підприємства  штрафних (фінансових) санкцій.

Судом також встановлено, що податковим органом проводились документальні перевірки ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за результатами яких були складені акти  №1311/15-212/30295467 від 22.10.2009 року та №159/15-212/30295467 від 05.02.2010 року

На підставі зазначених актів перевірки ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0011991530/0 від 23 жовтня 2009 року та №0001121530/0 від 08 лютого 2010 року, якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. та 340,00 грн. відповідно.

Окрім того, за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на відповідача у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було накладено штрафні (фінансові) санкції в наступному розмірі: податкове повідомлення - рішення (форми - "Ш") №0010291530/0 від 22 вересня 2009 року на суму 1698 грн. 09 коп.,

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідач отримав  23.10.2009 року, 22.09.2009 року, та 08.02.2010 року про що свідчить його підпис та підпис головного бухгалтера - Патляк В.О. на корінцях податкових повідомлень – рішень (а.с.6-8). Податкові повідомлення - рішення не були оскаржені відповідачем у визначеному законом порядку.

На підставі поданих позивачем доказів, а саме: розрахунку суми заборгованості по платежах до бюджету ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" станом на 24.02.2010 року (а.с.4), копій податкових декларацій з податку на додану вартість  №216631 від 22.10.2009 року, №250799 від 20.11.2009 року, №233745 від 23.12.2009 року, та з зазначених вище податкових - повідомлень рішень у відповідача існує заборгованість по сплаті податку на додану вартість у розмірі 3282 грн. 23 коп.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу за № Ю/1 від 09.10.2009 року, та другу податкову вимогу за № Ю/2 від 13.11.2009 року (а.с.17,18). Вказані податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення заборгованості відповідачем.

Таким чином, на підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що загальна сума непогашеної заборгованості відповідача по сплаті податку на додану вартість з урахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій та нарахованої пені на момент винесення судового рішення становить 3282 грн. 23 коп.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування" контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено податок на додану вартість.

Статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні  особи, на  яких  згідно з  законами України покладено обов'язок сплачувати  податки  і  збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування  та внески  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків  контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів під час застосування стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Нормами ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове  зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені нормативно-правовими актами.

В свою чергу, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання  (з урахуванням  штрафних  санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відтак, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Якщо у  майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (п. 5.1 ст. 5 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця календарному кварталу або календарному  півріччю  (у  тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним (п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (розрахунку) та подає цей розрахунок у встановлений строк. З дня подання такого документу податкове зобов’язання вважається узгодженим і не може бути оскаржено.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Як вище зазначалось, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

В межах даного контролю державним податковим органам відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); застосовувати до  платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами  України.

ДПІ у м. Вінниці проведено перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість. За наслідками перевірок позивачем винесено податкові повідомлення-рішення, які отримані ПВ-КП "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" і ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені, що фактично свідчить про їх узгодження.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов’язання, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення.

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у разі якщо дані  документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Стаття 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що після закінчення  встановлених  строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як вбачається з положень ст. 67 Конституції України, а також норм Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов’язані в повній мірі та в установлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України а також місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.     

Такі випадки, стосовно позивача, встановлені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а саме п. 11 ст. 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Майно підприємства, згідно ст. 66 Господарського кодексу України, становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самому балансі підприємства.

Таким чином, стягнення суми податкової заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Підпунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що активи платника податків – це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість  та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Суд враховує, що заявлена за позовом сума відповідачем не оспорюється. Станом на час розгляду справи доказів про погашення податкового боргу відповідач суду не надав.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.    

З урахуванням вищенаведених у справі обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та доказами наявними в ній, відповідачем не надано доказів в спростування заявлених позовних вимог, а відтак вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного виробничо - комерційного підприємства "ТЕХІНВЕСТСЕРВІС" (21100, Вінницька область, м. Вінниця, 2-й пров. Громова, 13, код ЄДРПОУ 30295467, р/р №26001050254711 у філії  АКБ "Укрсоцбанк" у м. Хмільницький, МФО 315018, р/р №26006230486000 АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) заборгованість по податку на додану вартість в сумі 3282 грн. 23 коп. (три тисячі двісті вісімдесят дві гривні, двадцять три копійки) до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   04.06.10  

Суддя                                  Чернюк Алла Юріївна