Постанова

від 15.06.2010 по справі 5803/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 15 червня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 5803/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченко А.В.,

При секретарі Король Д.О.

За участі сторін:

Позивача ОСОБА_1

Представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3990 про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського адміністративного суду з адміністративним позовом до  військової частини А 3990 та просить суд визнати дії командування військової частини А3990 неправомірними та незаконними, стягнути з військової частини А 3990 на її користь  кошти за службове відрядження за період з 01 жовтня по 24 грудня в розмірі 2550 грн. та вартість проїзду 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, радіотелефоніст - планшетист, старший солдат ОСОБА_1, проходить військову службу за контрактом у військовій частині А0501. Під час проходження служби, її, на підставі розпорядження ТВО начальника штабу військової частини А1314 №1314/61/1172-гк від 29.09.2008 року, з метою виконання наказу Міністра Оборони України від 30.09.2002 року №322 та розпорядження начальника зв'язку Збройних Сил України - начальника головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України №308/13/1350 від 23.09.2008, з 1 жовтня по 24 грудня 2008 року , було направлено у службове відрядження на навчання на спеціальні курси, де проводилася підготовка військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, з терміном навчання 85 діб, до військової частини А3990. Однак витрати на службове відрядження військовою частиною А 3990 , в якій вона  проходила навчання, їй відшкодовані не були.

Під час проходження навчання, командування військової частини АЗ 990 обіцяло виплатити кошти за службове відрядження до закінчення зборів, однак в останній день навчання їй було повідомлено, що відшкодування витрат за відрядження не буде. Натомість, було запропоновано залишити у військовій частині довіреність на ім'я командира взводу на право отримання її коштів та подальший їх переказ на її адресу. По дійсний час на всі звернення до військової частини АЗ 990 про відшкодування витрат на відрядження їй повідомляють, що кошти на відшкодування відсутні.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд  задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, але надав клопотання, в якому проти позову заперечував так як вважаємо, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України, просив розглядати справу за його відсутністю та надав письмові заперечення, в яких також просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Радіотелефоніст - планшетист, старший солдат ОСОБА_1, проходить військову службу за контрактом у військовій частині А0501. Під час проходження служби, її, на підставі розпорядження ТВО начальника штабу військової частини А1314 №1314/61/1172-гк від 29.09.2008 року, з метою виконання наказу Міністра Оборони України від 30.09.2002 року №322 та розпорядження начальника зв'язку Збройних Сил України - начальника головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України №308/13/1350 від 23.09.2008, з 1 жовтня по 24 грудня 2008 року , було направлено у службове відрядження на навчання на спеціальні курси, де проводилася підготовка військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, з терміном навчання 85 діб, до військової частини А3990.

Відповідно до наказів Командира військової частини АЗ990 старший солдат служби за контрактом ОСОБА_1 перебувала на продовольчому забезпеченні у ВЧ А3990 з 02.10.2008 року по 24.12.2008 року.

Відшкодування військовослужбовцям витрат на службові відрядження здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»та Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року №9.

Згідно п. 1 Постанови КМУ: установити для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які  направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) такі граничні норми добових витрат: у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.8.2.2. наказу Міністерства Оборони України № 625 від 28 жовтня 2006 року «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України»за місцем відрядження, також, здійснюється відшкодування витрат на службові відрядження військовослужбовцям, направленим на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих навчальних закладів, та військовослужбовцям, направленим на навчання, на курси (у центри проходження зборів) системи перепідготовки, удосконалення та підвищення кваліфікації кадрів зі збереженням посад за місцем штатної служби .

Також згідно пункту 6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до матеріалів справи позивачу військовою частиною А 3990 не було сплачено добових за відрядження терміном 85 днів та не було відшкодовано вартість проїзду.

Тому суд вважає, що, командуванням військової частини АЗ 990 безпідставно порушено законне, гарантоване державою право  позивача на оплату службових відряджень,  внаслідок чого відповідач має перед  ОСОБА_1 заборгованість з виплати добових та вартості проїзду.

Але, як підтверджується матеріалами справи, в позовній заяві, яку подано 26.04.2010 року, вказано що позивач знаходилась у службовому відрядженні з 1 жовтня по 24 грудня 2008 року. На той момент позивач знаходилась на військовій службі і могла дізнатись або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведеного вбачається, що відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного  судочинства України позивачем пропущений річний строк звернення до суду з позовною заявою.

А відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного  судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

 Представник Відповідача  в своєму клопотанні до суду  наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

А тому при зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню через пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав..

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, 99, 100, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А 3990 про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості –відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 16 червня 2010 року.

Суддя                                                                                           А.В. Зінченко