Постанова

від 31.08.2021 по справі 420/2099/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2099/20

Категорія: 109040000

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Поварчук В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРІН", про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРІН" в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить припинити юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРІН", шляхом її ліквідації.

До суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання, вхід. № 55824/20 від 29.12.2020 року, в якому останній просить закрити провадження у справі № 420/2099/20, оскільки беручи до уваги предмет спору, а саме припинення шляхом ліквідації юридичної особи ТОВ "АЗАРІН" та сторони спору, представник відповідача вважає, що даний спір не є публічно-правовим, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а справа підлягає закриттю.

Позивач заперечував проти задоволення заявленого клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки в даній справі не має корпоративного спору, не має спору між учасниками (засновниками) ТОВ "АЗАРІН" або між учасником (засновником) та ТОВ "АЗАРІН". Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним учасником (засновником) ТОВ "АЗАРІН" є ОСОБА_1 ТОВ "АЗАРІН" створено шахрайським шляхом та було проведено його державну реєстрацію на ім`я ОСОБА_1 поза його волі та без згоди. З метою припинення злочинного та протиправного існування ТОВ "АЗАРІН" звернувся до відповідача для реєстрації припинення ТОВ "АЗАРІН". Проте, відповідач до теперішнього часу не вчиняв, жодних дій по реєстрації припинення ТОВ "АЗАРІН". Саме бездіяльність відповідача у питанні припинення ТОВ "АЗАРІН" стала підставою для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРІН", про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації - закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в даній справі існує спір лише між ним та Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської, як суб`єктом владних повноважень, який за зверненням позивача не здійснює дії по реєстрації припинення юридичної особи, а отже даний спір є публічно-правовим, оскільки саме бездіяльність відповідача у питанні припинення товариства, стала підставою для звернення до суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Закриваючи провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів за правилами господарського судочинства, оскільки спір у цій справі пов`язаний із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням приватних інтересів позивача у пов`язаних із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи, а не прав у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Водночас, згідно із п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі пов`язаний із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, предмет спору у якій також був пов`язаний з оскарженням дій державного реєстратора і внесених ним записів, в тому числі, стосовно внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають: з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

При цьому пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України не обмежує склад учасників такого спору.

Крім того, у постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що в даній справі існує спір лише між ним та Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської, як суб`єктом владних повноважень, який за зверненням позивача не здійснює дії по реєстрації припинення юридичної особи, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки будь-які дії чи бездіяльність відповідача позивачем не оскаржується в межах даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів за правилами господарського судочинства, оскільки спір у цій справі пов`язаний із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням приватних інтересів позивача у пов`язаних із діяльністю, управлінням і припиненням діяльності юридичної особи, а не прав у сфері публічно-правових відносин.

Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 01 вересня 2021 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова