Ухвала

від 27.08.2021 по справі 760/21991/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/21991/21

Провадження № 1-кс/760/7601/21

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду міста Києва клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8

про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020101090000066 від 15.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020101090000066 від 15.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У клопотаннівказується,що в провадженні слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження №42020101090000066 від 15.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37485401) з 2017 року укладено з ТОВ «Інлайфбуд» (код ЄДРПОУ 41187650) 97 договорів на загальну суму 37000000 (тридцять сім мільйонів) гривень.

Зазначається, що в подальшому ТОВ «Інлайфбуд» 20 млн грн із вказаної суми на підставі удаваних угод перераховано на рахунки ТОВ «Аеліта Люкс» (код ЄДРПОУ 38914718) та ТОВ «Промголд» (код ЄДРПОУ 43156744). В свою чергу, ТОВ «Промголд» частину вказаної суми перераховано на рахунки ТОВ «Старвейт Груп» (код ЄДРПОУ 42670694) та ТОВ «Веракрус Торг» (код ЄДРПОУ 42517183), начебто за виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття у Солом`янському районі міста Києва.

Зокрема, ТОВ «Аеліта Люкс» зареєструвало на адресу ТОВ «Інлайфбуд» 31 податкову накладну на загальну суму 18,3 млн. грн. за номенклатурою капітальний ремонт асфальтного покриття та сходових клітин.

Проведення робіт відповідно до реєстру податкових накладних ТОВ «Аеліта Люкс» та інформації, оприлюдненої на сайті prozorro.gov.ua «щодо виконання договору», здійснювалось з квітня по жовтень 2020 року.

При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що в ТОВ «Аеліта Люкс» відсутня власна техніка для виконання вказаних робіт, фактичним місцем реєстрації та надання послуг ТОВ «Аеліта Люкс» є Миколаївська область, більшість працевлаштованих на підприємстві співробітників зареєстровані в Миколаївській області, що свідчить про ознаки удаваності виконання підприємством робіт в м. Києві.

Крім того, протягом грудня 2019 року ТОВ «Промголд» зареєструвало на адресу ТОВ «Інлайфбуд» 4 податкові накладні на суму понад 1,2 млн грн за номенклатурою капітальний ремонт асфальтного покриття (місце проведення робіт Солом`янський район м. Києва). При цьому, аналіз декларації ПДВ та Додатку 5 свідчить, що ТОВ «Промголд» не виконувало вказані роботи. Так, на адресу ТОВ «Промголд» зареєстровано податкові накладні за номенклатурою капітальний ремонт асфальтного покриття від ТОВ «Старвейт Груп» та ТОВ «Веракрус Торг». При цьому, у вказаних суб`єктів господарювання відсутні ресурси для виконання вказаних робіт, а протягом 2019-2020 років ТОВ «Старвейт Груп» та ТОВ «Веракрус Торг» зареєстровано на свою користь податковий кредит виключно за придбання продуктів харчування. Зазначається, що ТОВ «Промголд», ТОВ «Старвейт Груп» та ТОВ «Веракрус Торг» не зареєстровано жодного співробітника протягом всього строку їх діяльності.

У клопотанні вказується, що відповідно до висновку експерта №30/7 від 14.06.2021 встановлено:

- завищення підрядною організацією ТОВ «ІНЛАЙФБУД» обсягів і вартості робіт, що призвело до втрат фінансових ресурсів по об`єкту «Капітальний ремонт асфальтового покриття територій та внутрішньо квартальних проїздів в Солом`янському районі м. Києва за адресою: вул. Михайла Донця, 14, 14-а, 14- б, 14-в за договором підряду № 69-а від 19.03.2020, документально підтверджується у розмірі 375 014,13 грн.;

- завищення підрядною організацією ТОВ «ІНЛАЙФБУД» обсягів і вартості робіт, що призвело до втрат фінансових ресурсів по об`єкту «Капітальний ремонт асфальтового покриття територій та внутрішньоквартальних проїздів в Солом`янському районі м. Києва за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 54/26 за договором підряду № 87-а від 23.03.2020, документально підтверджується у розмірі 178 644,55 грн.

- завищення підрядною організацією ТОВ «ІНЛАЙФБУД» обсягів і вартості робіт, що призвели до втрат фінансових ресурсів по об`єкту «Капітальний ремонт асфальтового покриття територій та внутрішньоквартальних проїздів в Солом`янському районі м. Києва за адресою: проспект Відрадний, 28-Б, 28-Г за договором підряду № 98-а від 23.03.2020, документально підтверджується у розмірі 254 749,81 грн.

- завищення підрядною організацією ТОВ «ІНЛАЙФБУД» обсягів і вартості робіт, що призвели до втрат фінансових ресурсів по об`єкту «Капітальний ремонт асфальтового покриття територій та внутрішньоквартальних проїздів в Солом`янському районі м. Києва за адресою: вул. Героїв Севастополя, 5, 7 за договором підряду № 91-а від 23.03.2020, документально підтверджується у розмірі 372 526,51 грн.

У клопотанні вказується, що в ході досудового розслідування встановлено осіб, пов`язаних з діяльністю ТОВ «Інлайфбуд», а саме ОСОБА_9 , яка є директором ТОВ «Інлайфбуд», ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , які є співвласниками ТОВ «Інлайфбуд» та здійснюють управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

17.08.2021 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2021 (справа №760/19187/21) приватного будинку, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3222782600:07:012:0142 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , де фактично проживає ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 2000 купюр на загальну суму 1 (один) мільйон гривень.

У клопотанні вказується, що майно, вилучене 17.08.2021 під час вищевказаного обшуку, постановою слідчого від 17.08.2021 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №420220101090000066 від 15.07.2020.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів відповідно до вимог п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України та запобігання ризикам його знищення чи відчуження.

Враховуючи вищенаведене, прокурор просить накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 17.08.2021 під час проведення обшуку приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 2000 (дві тисячі) купюр на загальну суму 1 (один) мільйон гривень.

У судовому засіданні прокурор Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання в повному обсязі, вказавши, що клопотання є необґрунтованим, ухвалою слідчого судді, якою було надано дозвіл на проведення обшуку, не надано дозволу на вилучення грошових коштів. Так, адвокат ОСОБА_6 зазначив, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти не мають доказового значення та не відповідають ознакам речового доказу в даному кримінальному провадженні, власником грошових коштів яких є ОСОБА_7 , який не має жодного відношення до даного кримінального провадження, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання та повернути власнику ОСОБА_7 належні йому грошові кошти.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , вказав, що клопотання є безпідставним та необґрунтованим, дозвіл слідчим суддею на вилучення грошових коштів надано не було, постанова про визнання майна речовими доказами є невмотивованою. Крім того, адвокат вказав, що викладені в клопотанні обставини не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, ОСОБА_5 не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Інлайфбуд», щодо якого зазначено у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань даного кримінального провадження, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_7 підтримав позиціюсвого представника,надавши такожписьмові запереченняна клопотання.Власник майна ОСОБА_7 вказав,зокрема,що євласником вилученихпід часпроведення обшукугрошових коштіву суміодин мільйонгривень,що,зокрема,підтверджується договором№20/10/20купівлі-продажумайнових правна квартирувід 20.10.2020.Так,грошові коштизнаходились назберіганні у ОСОБА_5 за місцемпроведення обшуку,оскільки ОСОБА_7 перебував уВірменії.Власник майна ОСОБА_7 також зазначив,що немає жодноговідношення докримінального провадження№42020101090000066та до діяльностіТОВ «Інлайфбуд», вилучені грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання.

До слідчого судді також надійшли письмові заперечення ОСОБА_5 , в яких він, зокрема, вказав, що у клопотанні про арешт майна зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є співвласниками TOB «Інлайфбуд», здійснюють управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ні він, ні його брат - ОСОБА_10 ніколи не були співласниками ТОВ «Інлайфбуд» та не здійснювали управління фінансово-господарською діяльністю даного підприємства. Крім того, вилучені під час обшуку в його будинку грошові кошти належать його давньому другу ОСОБА_7 , які 07.08.2021 були передані йому на зберігання. Належність ОСОБА_7 грошових коштів підтверджується договором №20/10/20 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20.10.2020, відповідно до якого ОСОБА_7 продав майнові права на квартиру за 1 985 900 грн. Також зазначив, що оскільки ОСОБА_7 довгий час хворів та перебував на лікуванні, то всі справи від його імені на підставі довіреностей вирішувала його цивільна дружина .

Також ОСОБА_5 зазначив, що визнання грошових коштів на загальну суму 1 (один) мільйон гривень речовими доказами є безпідставним, оскільки вони не містять ознак, зазначених у ч.1 ст. 98 КПК України, у клопотанні прокурора не зазначено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучені грошові кошти є доказом злочину, не зазначено відповідного обґрунтування необхідності арешту майна (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України), а не лише цитування ч. 4 ст. 170 КПК України та ч. 1 ст. 96-2 КК України.

У наданих запереченнях ОСОБА_5 вказав, що ні він, ні ОСОБА_7 не є підозрюваним, обвинуваченим, тобто не мають жодного відношення до даного кримінального провадження. Крім того, дозвіл на проведення обшуку надавався слідчим суддею з метою відшукання та вилучення документів, необхідних для проведення експертиз, а під час обшуку не було вилучено жодного предмета чи речей, які підлягали вилученню згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2021, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020101090000066 від 15.07.2020.

Дослідивши клопотання та додані до нього копії документів, письмові заперечення, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов наступного висновку виходячи з такого.

Відповідно до чч. 1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Як передбачено ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Виходячи з п.7 ч.2 ст.131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з чч. 1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо кримінального провадження за №42020101090000066 від 15.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

17.08.2021 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2021 (справа №760/19187/21) приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , де фактично проживає ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , було виявлено та тимчасово вилучено грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 2000 купюр на загальну суму 1 (один) мільйон гривень, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого судді від 06.08.2021 надано не було.

Слідчим суддею встановлено, що постановою від 17.08.2021 слідчого СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_12 вищевказані тимчасово вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42020101090000066 від 15.07.2020.

Також встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна подано з метою забезпечення збереження речових доказів з додержанням встановлених КПК України строків.

Таким чином, виходячи з вимог ч.3 ст.170 КПК України арешт з цією метою накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як передбачено ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а, отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що на підставі вищенаведених норм законодавства України, встановлених фактичних обставин, наданих слідчому судді матеріалів, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, майно, вилучене 17.08.2021 під час обшуку приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 2000 (дві тисячі) купюр на загальну суму 1 (один) мільйон гривень, ознакам речового доказу у кримінальному провадженні №42020101090000066 не відповідають, оскільки у постанові про визнання речовими доказами слідчим не встановлено, а прокурором у судовому засіданні не доведено, що ці грошові кошти є об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, набутими кримінально протиправним шляхом або отриманими юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Також прокурором у судовому засіданні не доведено таку мету арешту вищевказаних тимчасово вилучених грошових коштів як забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання про арешт майна прокурором ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не доведено, що власник майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 мають відношення до діяльності ТОВ «Інлайфбуд», зокрема, що вказані особи є співвласниками ТОВ «Інлайфбуд» та здійснюють управління фінансово-господарською діяльністю цього підприємства.

Слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що постанова від 17.08.2021 слідчого СВ Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_12 про визнання вищезазначених грошових коштів речовим доказом містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, має формальний характер, є необґрунтованою, зокрема, слідчим не вказано підстав, виходячи з яких він дійшов висновку, що тимчасово вилучені готівкові грошові кошти відповідають ознакам речового доказу у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також вважає, що прокурором не надано достатніх доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні, не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя також зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейськогосуду зправ людини(далі ЄСПЛ),в якійнапрацьовано триголовні критерії,які слідоцінювати напредмет відповідностівтручання вправо особина мирневолодіння своїммайном принципуправомірного втручання,сумісного згарантіями ст.1Першого протоколу,а саме:(а)чи євтручання законним;(б)чи переслідуєвоно «суспільнийінтерес»;(в)чи єтакий захід(втручанняв правона мирневолодіння майном)пропорційним визначенимцілям таз дотриманнямпринципу справедливоїрівноваги.ЄСПЛконстатує порушеннядержавою ст.1Першого протоколу,якщо хочаб одногокритерію небуде додержано.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя оцінює можливе накладення арешту на вказане в клопотанні прокурора майно як таке, що здатне призвести до нерозумного та неспіврозмірного обмеження права власності в даному кримінальному провадженні, непропорційному переслідуваному суспільному інтересу та таке, що порушує принцип справедливої рівноваги. Слідчий суддя також вважає, що накладення арешту на вищевказане майно матиме надмірно обтяжливі наслідки для власника майна ОСОБА_7 .

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст.170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Повернути власнику майна ОСОБА_7 майно, виявлене та вилучене 17.08.2021 під час проведення обшуку приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 2000 (дві тисячі) купюр на загальну суму 1 (один) мільйон гривень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1