Постанова

від 26.08.2021 по справі 905/635/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. Справа № 905/635/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників учасників справи:

позивача - адвокат Комісарова А.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» (вх.№1943Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2021 у справі № 905/635/21, повний текст якого складено та підписано 08.06.2021 суддею К.І. Аксьоновою у приміщенні господарського суду Донецької області

за позовом АТ «Українська залізниця» , м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м. Лиман, Донецька область,

до ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 2430,48грн, збору за зберігання вантажу у розмірі 40498,56грн, збору за охорону вантажу у розмірі 22702,25грн, всього 65631,29грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТ «Українська залізниця» , м. Київ, в особі РФ «Донецька залізниця» , м. Лиман, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 2430,48 грн, збору за зберігання вантажу у розмірі 40498,56 грн, збору за охорону вантажу у розмірі 22702,25 грн, всього 65631,29 грн.

Позов обґрунтований тим, що в порушення строків, встановлених в договорі про експлуатацію залізничної під`їзної колії №1/28 від 28.02.2017, відповідач вчасно не забрав подані позивачем вагони з передавальної колії, що стало підставою для нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та збору за охорону вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.06.2021 у справі № 905/635/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь АТ «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) плату за користування вагонами у сумі 2430,48грн, збір за охорону вантажу у розмірі 22 702,25 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 869,27грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

АТ «Українська залізниця» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2021 у справі № 905/635/21 в частині відмови стягнення 40 498,56 грн. - збір за зберігання вантажів змінити - стягнути з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» збір за зберігання вантажів у сумі 40 498,56 грн. Здійснити перерозподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано та виключено з розрахунку збір за зберігання вантажу у розмірі 40498, 56 грн, що, на думку апелянта, є неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Збірника тарифів, Статуту залізниць України та правил перевезення вантажів, оскільки судом першої інстанції було неправильно обчислено пільгову добу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 905/635/21, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 27.07.2021.

13.07.2021 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 оголошено про перерву у розгляді справи до 26.08.2021.

25.08.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 26.08.2021 представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 між ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00191129/2020-0001.

Вказаний факт підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням АТ «Українська залізниця» про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-00191129/2020-0001 від 30.06.2020, яким перевізник засвідчив прийняття від ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомив останньому про присвоєні йому коди: 1.відправника/одержувача 3134; 2. платника 8119897 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

28.02.2017 між ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (залізниця) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) укладено договір №1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний регіональної філії «Донецька залізниця» .

Між сторонами підписані додаткові угоди від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019 до договору №1/28 від 28.02.2017.

Додатковою угодою від 17.07.2018 внесено зміни до назви договору №1/28 від 28.02.2017, доповнивши її після слів «при станції Маріуполь-Сортувальний» словами «та станції Асланове» .

Відповідно до п.1 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору, експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.

За змістом п.2 договору розгорнута довжина під`їзної колії складає 441775 метрів.

У пункті 3 договору № 1/28 від 28.02.2017 зазначено, що рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний Залізниці та Рудна власника колії.

Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці: б) по станції Маріуполь - сортувальний на колії № 1, 2, 3, 4, 5 непарного парку приймання поїзда: з різними вантажами і порожніми вагонами, маршрути з доменним коксом. Огляд і передача вагонів в технічному і комерційному відношеннях провадиться на передавальних коліях. Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15 (п.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).

Відповідно до п.6 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: - в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; - в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів). Вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, по станції Рудна власника колії - впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.

За умовами п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, зокрема, за користування ваганами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.

Згідно з п.15 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 при переданні на під`їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.

Термін дії договору продовжується до 31.12.2020 включно (п.19 договору №1/28 від 28.02.2017 в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань колегією суддів встановлено, що на час звернення до суду з позовом відповідач змінив найменування на АТ «Українська залізниця» .

28.09.2020 о 08:10 год на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №3307. У складі потягу знаходилось 57 вагонів. Про вказане свідчать відомості, які відображені в натурному листі потягу №3007 (номер потягу зазначено на календарному штемпелі станції призначення).

З відомостей з пам`ятки №2948 про подавання вагонів вбачається, що позивачем передано, а відповідачем прийнято 57 вагонів 28.09.2020 о 10:15 год. Вказана пам`ятка підписана відповідачем без зауважень щодо технічного стану вагонів.

Позивач зазначає, що, враховуючи п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з 3 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто не пізніше 14:15 год 28.09.2020. Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ «ММК ім. Ілліча» о 15:15 год 29.09.2020, загальний час простою склав 25 год 00 хв.

Згідно з актом про затримку вагонів від 29.09.2020, що складений у присутності комерційного агента станції Маріуполь-Сортувальний Сибгатулліна В.М. та прийомоздавальника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» Демченко Н.В., потяг у кількості 57 вагонів прибраний з 3 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 29.09.2020 о 15:15 год; в акті про затримку вагонів представником ПрАТ «ММК ім. Ілліча» був зроблений запис про те, що «Провини одержувача у зазначених обставинах немає» .

22.10.2020 позивачем складений акт загальної форми №6-541, відповідно до якого 57 вагонів потягу №3307 простоювали з вини вантажоотримувача з 14:15 год 28.09.2020 до 15:15 год 29.09.2020. Загальний час знаходження 57 вагонів на коліях станції склав 25 год 00 хв.

За час простою відповідачеві нарахована плата за користування вагонами у кількості 41 власний вагон у розмірі 2025,40грн без ПДВ, яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 03119206; за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) залізницею був нарахований збір за зберігання 57 вагонів з вантажем у загальній сумі 33748,80 грн без ПДВ та збір за охорону вантажу у сумі 18918,54грн без ПДВ, які були внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №03111233, всього 52667,34 грн без ПДВ.

Представник відповідача відомість і накопичувальну картку підписав із зауваженнями такого змісту: «Сума 2025,40грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку» ; - «Сума 52667,34 грн відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку» .

Позивач звертався до відповідача з претензією від 16.12.2020 про сплату коштів у сумі 65631,29 грн з ПДВ, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу та збір за охорону вантажу. Згідно з відповіддю №94/33 від 14.01.2021 на претензію вимоги про сплату коштів у сумі 65631,29 грн з ПДВ відповідачем відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від відповідача.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами у сумі 65631,29 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст.914 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток № 1 до пункту 2.3 Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов`язань.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст.8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Отже правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

За приписами ст.64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії.

Згідно з ст.71 Статуту Залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.

Як встановлено колегією суддів, згідно пам`ятки про подавання вагонів №2948 вагони у кількості 57 були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем 28.09.2020 о 10:15 год.

Враховуючи умови абз. 2 п.6 договору № 1/28 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «ММК Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний в редакції додаткової угоди від 17.07.2018, відповідач повинен був забрати спірні вагони з четвертої колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно з актом про затримку вагонів від 29.09.2020 приймально-здавальні операції були здійснені у період з 08:10 год. до 10:15 год. 28.09.2020, то відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 14:15 год. 28.09.2020.

Вагони з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний були забрані локомотивом ПрАТ «ММК ім. Ілліча» о 15:15 год. 29.09.2020, загальний час простою склав 25 год. 00 хв.

Фактично потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 15:15 год. 29.09.2020, про що позивачем 22.10.2020 у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-541.

За час простою відповідачу нарахована плата за користування 41 власним вагонами у розмірі 2025,40 грн без ПДВ (2430,48грн з ПДВ), яка була внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 03119206.

Колегією суддів встановлено, що загальний час простою 41 власного вагону за період з 14:15год 28.09.2020 по 15:15 год. 29.09.2020 склав 25 год. 00 хв. Загальний термін користування 41 власним вагонами складає 25 год. 00 хв.

З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 № 165/3458, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування 56 власними вагонами та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №03119206 у розмірі 2025,40 грн без ПДВ (2430,48грн з ПДВ).

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати (стаття 119 Статуту).

Правилами користування вагонами встановлено порядок і умови обліку нарахувань плати за користування вагонами, а саме облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться: на станціях відправлення та призначення за відомістю плати ф.ГУ-46, пам`яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку ф.ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам`ятках про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом. Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2600 за № 864/5085).

Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статутом залізниць України).

Плата за користування вагонами нараховується згідно п.15 «Правил користування вагонами і контейнерами» та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць» , пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підписний №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019.

Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 25 годин на коліях залізниці 41 власного вагону враховується загальна сума ставки за 25 годин - 32,7грн.

25 годин = 32,7грн (25год) = 32,7грн х 3,023 (коеф.) = 98,8521грн - 50% (для власних вагонів) =49,40грн х 41 (вагони) = 2025,40грн без ПДВ+20%ПДВ = 2430,48грн з ПДВ.

Загальна сума плати за користування 56 власними вагонами за час затримки становить 2430,48 грн з ПДВ. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від залізниці.

Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником (підпункт «б» пункту 16 викладено із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №540 від 12.09.2005).

В спірному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження) відповідача (знаходилися на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний) і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.

Посилання відповідача на визначену в акті обстеження під`їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць (п.9 акту) колегія суддів не приймає, оскільки ні умовами укладених між сторонами договорів, ні актом обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний) у більшій від зазначеної кількості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення плати за користуванні вагонами в розмірі 2430,48грн грн є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення збору за зберігання вантажу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Статуту залізниці України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з п.2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» розділу «Збори за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів» Тарифного керівництва №1 термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі, зокрема 4,00грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

З посиланням на п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 866/5087 за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) залізницею відповідачу був нарахований збір за зберігання вантажу в 57 вагонах у загальній сумі 40498,56грн з ПДВ (33748,80грн без ПДВ).

Відповідач проти нарахування збору за зберігання вантажу у сумі 40498,56 грн з ПДВ виходячи з того, що вантаж було забрано у добу безоплатного зберігання відповідно до ст.46 Статут залізниць України та п.8 розділу 7 Правил перевезення вантажів.

Враховуючи приписи ст.46 Статуту залізниць України безкоштовний термін зберігання вантажів у 57 вагонах у даному випадку скінчився 00:00 год 29.09.2020, а тому, оскільки відповідачем вагони забрані 29.09.2020 о 15:15 год підстави для нарахування збору за зберігання вантажу у розмірі 40498,56грн з ПДВ у позивача відсутні.

Щодо посилань позивача на п.8 розділу 7 «Правила зберігання вантажів» Правил перевезення вантажів, яким передбачено обчислення терміну безоплатного зберігання при затримці з моменту затримки, колегія суддів зазначає, що Статут залізниць України, має вищу юридичну силу по відношенню до Правил перевезення вантажів, статтею 46 якого визначений інший порядок обчислення такого терміну, а саме: з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Крім того колегія суддів зазначає, що строк забирання відповідачем вагонів з передавальних колій впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій не є "граничним строком зберігання вантажів" в розумінні п.2 розділу 7 «Правила зберігання вантажів» Правил перевезення вантажів. Граничний строк зберігання для вантажів "лом чорних металів", "кокс", "вугілля" (інші вантажі, крім домашніх речей) становить п`ять діб, отже затримки в розумінні п.п. 2 та 8 розділу 7 «Правила зберігання вантажів» Правил перевезення вантажів в даному випадку не відбулось.

Таким чином нарахування збору за зберігання вантажу у 57 вагонах у розмірі 40498,56грн з ПДВ є неправомірним, отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об`єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця» .

Позивач та відповідач не заперечують щодо того, що вантаж, адресований ПрАТ «ММК ім. Ілліча» , який знаходився у вагоні №66568411, включено до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України «Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України» №18 від 20.01.1997, зареєстрованого в Мін`юсті України №36/1840 від 20.02.1997, у редакції наказу Мінінфраструктури України № 363 від 27.06.2012, зареєстрованого в Мін`юсті України №1171/21483 від 12.07.2012, за кодами тарифної групи 214, зазначений Перелік затверджений профільним міністерством на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом» №106 від 22 лютого 1994 року.

Відповідно до вимог п.31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.

Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред`явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.

Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 1 до 5 включно встановлений у розмірі 24,00 гривень. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

В затриманому потязі знаходилось 13 вагонів з вантажем, який підлягав охороні, про що вказано в натурному листі поїзда №3307 з відміткою «ОХР» та не заперечується відповідачем.

За затримку вантажу, який охороняється з причин, не залежних від залізниці, відповідачу нарахований тариф за охорону вантажу: 16,6грн х 13 вагонів х 29год. х 3,023 (діючий коефіцієнт) = 18918,54грн без ПДВ, з урахуванням ПДВ 22702,25грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за охорону вантажу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, а отже про задоволення позовних вимог в частині стягнення збору за охорону вантажу у сумі 22702,25грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив про застосування строку позовної давності, передбаченої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України, якими встановлено шестимісячний строк для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України)

Відповідно до ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Подією, яка стала підставою для подання позову, було несвоєчасне забирання відповідачем вагонів з вантажем, що прибули на станцію призначення.

Колегія суддів також зауважує, про те, що положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, ст.315 ГК України та п.п.134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу, що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, і останні зміни до п.п.134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України №1973 від 25.12.2002 .

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є Законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV, і набув чинності з 01.01.2004. При цьому, у прикінцевих положеннях Кодексу законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць України), у відповідність до норм Господарського кодексу України, чого Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

А відтак, положення п.п.134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням ст.315 Господарського кодексу України.

Таким чином, строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч.3 ст.315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.

Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч.2, 3 ст.315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Аналогічні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №905/487/19.

Отже, позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, або з дня коли відповідь на претензію була надана, що узгоджується з положеннями п.п.134, 136 Статуту залізниць України та ст.315 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було дотримано претензійний порядок, а саме позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією 16.12.2020, на яку останній надав 14.01.2021 відповідь.

При цьому, позивач звернувся з даним позовом 07.04.2021, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто в межах законодавчо визначеного строку.

Враховуючи правомірність та доведеність матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами у розмірі 2430,48 грн та збору за охорону вантажу у розмірі 22702,25 грн, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про вірність рішення суду першої інстанції.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони є тотожними доводам, які покладені позивачем в основу позову. Вказані доводи були проаналізовані як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, а мотиви їх відхилення зазначені вище.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2021 у справі № 905/635/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2021 у справі № 905/635/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 02.09.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко