Рішення

від 26.08.2021 по справі 922/1017/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1017/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ДЕРГАЧІВСЬКА МІСЬКА РАДА до 1) ОСОБА_1 , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Фермерського господарства Планета про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договорів та зобов`язання повернути земельну ділянку за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В.

відповідача-1 - Сотник О.В.

відповідача-2 - ОСОБА_2

відповідача-3 - Сотник О.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства Планета (далі - ФГ Планета ), у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 27.05.2014 № 654-СГ про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га;

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Планета ;

- скасувати державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га шляхом складання акта прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані наказ ГУ Держземагентства, договори оренди та суборенди земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для скасування наказу, визнання цих договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку. Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, оскільки прокурор в цій справі є самостійним позивачем і про порушення інтересів держави дізнався у червні 2017 року за наслідками проведення перевірки щодо правомірності передачі в оренду земельних ділянок державної власності, розташованих на території Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2021 р. прийнято справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 13.05.2021 р. о 09:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Засідання відкладалося з 13.05.2021 по 31.05.2021.

14.05.2021 до суду від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву прокуратури (вх. 11005), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

26.05.2021 за вх. 12266 від Дергачівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_1 та ФГ Планета , яку судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

31.05.2021 представником ФГ Планета та ОСОБА_1 було подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що, за твердженням відповідача, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати. Також, представником першого та другого відповідача було подано заперечення на відповідь прокуратури на відзив (вх. 12523 від 31.05.2021).

31.05.2021 прокуратурою було подано клопотання про перенесення призначеного засідання (вх. 12519) у зв`язку з тим, що прокуратурою було встановлено згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, на підставі акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення передана із державної у комунальну власність. Відповідне речове право зареєстровано державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області за Солоницівською селищною радою Харківської області 19.03.2021.

Ухвалою від 31.05.2021 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - СОЛОНИЦІВСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ (Україна, 62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Солоницівка, ВУЛИЦЯ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 6, ідентифікаційний код особи 04398821).

10.06.2021 до суду надійшло клопотання (вх.13685) прокурора в порядку ст.ст. 182, 183 ГПК України, за яким прокурор повідомляє суд, що в клопотанні від 28.05.2021 № 40-259-20 було помилково зазначено в якості третьої особи Солоницівську селищну раду Харківської області, оскільки земельна ділянка 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, перейшла у комунальну власність і відповідне речове право було зареєстровано державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області за Дергачівською міською радою Харківської області. Також, прокурором заявлено клопотання про перенесення підготовчого засідання, яке призначено на 15.06.2021.

Розглянувши клопотання прокурора, враховуючи надану суду інформацію та помилкове залучення до у часті у справі в якості третьої особи СОЛОНИЦІВСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ замість Дергачівської міської ради Харківської області, суд ухвалою від 15.06.2021 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДЕРГАЧІВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ (Україна, 62303, Харківська обл., Дергачівський р-н, місто Дергачі, ВУЛИЦЯ СУМСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 79Б, ідентифікаційний код особи 04059496), якою замінив у якості третьої особи СОЛОНИЦІВСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ.

05.11.2021 до суду надійшло клопотання Дергачівської міської ради про проведення судового засідання без участі представника третьої особи (вх. 15625).

08.07.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог прокуратури (вх. 15881).

19.07.2021 прокуратурою було надано письмові пояснення (вх. 16820), за якими прокуратура заперечує проти клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 26.08.2021 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів проти позову заперечували та просили суд задовольнити заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності за вимогами прокуратури. Третя особа свого представника у судове засідання не направила.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

14.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявами про надання йому в оренду земельних ділянок кадастровий номер 6322055600:02:000:0845 площею 12,4968га розташовану за межами населеного пункту на території Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845 площею 12,4968га за межами населеного пункту на території Козачолопанської селищної ради, для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ та 655-СГ від 27.05.2014 надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6322055600:02:000:0845 площею 12,4968 га за межами населеного пункту Козачолопанської селищної ради на території Дергачівського району Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Цей договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 за № 5931593, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30.05.2014 на підставі зазначеного наказу, між ГУ Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі строком на 49 років (надалі - договір оренди землі), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 за № № 5931593, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1 вищевказаного договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка державної власності землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), які передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14).

Як зазначав прокурор, 03.06.2014 між ОСОБА_1 та ФГ Планета укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки площею 12,4968 га, за умовами якого фермерському господарству передано наведена вище земельна ділянка в суборенду, строком на 49 років, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор стверджував, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого ФГ "Планета" без проведення земельних торгів, як того вимагає закон, оскільки ОСОБА_1 вже надавалися земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, про що посилається на державні акти на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР № 009469 від 01.05.1999 та право приватної власності серії Р1№ 696496 від 11.05.2001. Із наявного у матеріалах справи листа ГУ Держземагенства у Харківській області від 06.03.2015 за вих. № 19-20-14-5434/0/9-15 вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на передачу зазначених земельної ділянки в суборенду на умовах, визначених договором оренди землі, тобто після укладення договору суборенди.

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 є засновником та керівником ФГ Планета (державна реєстрація 01 липня 1997 року), якому у користування для ведення фермерського господарства вже виділялися земельні ділянки за рахунок земель державної власності для ведення селянського (фермерського) господарства. На обґрунтування позовних вимог прокурор також зазначав, що неналежна перевірка та формальний підхід ГУ Держземагентства в Харківській області до розгляду заяви ОСОБА_1 щодо передачі йому земельної ділянки у оренду, наявності у нього наміру створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на наданих для ведення фермерського господарства земельних ділянках, призвели до безпідставного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у користування на поза конкурсних умовах. З урахуванням наведеного, внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів спірна земельна ділянка, площею 12,4968 га (кадастровий номер: 6322055600:02:000:0845), вибула з володіння держави, що позбавляє її можливості реалізувати її на умовах оренди на більш вигідних конкурентних засадах, та попередити неефективне використання землі, у зв`язку із чим, керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з цим позовом до суду та просить визнати незаконними та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Харківській області від 27.05.2014 № 654-СГ про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014 площею 12,4968 га (кадастровий номер: 6322055600:02:000:0845), укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 03.06.2014, площею 12,4968 га (кадастровий номер: 6322055600:02:000:0845, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Планета , скасувати його державну реєстрацію; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області земельні ділянки, площею 12,4968 га (кадастровий номер: 6322055600:02:000:0845) та 36,9932 га (кадастровий номер: 6322055600:02:000:0845).

Відповідачі проти заявлених вимог прокурора заперечували та зазначали, що оскаржувані прокуратурою накази та договори укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України та прийняті з урахуванням фактичних обставин використання земельних ділянок. Фермерське господарство Планета створене та діє з 1997 року, розташоване в смт Козача Лопань. Господарство має власні транспортні засоби, комбайни, трактори та іншу сільгосптехніку, складські приміщення, що підтверджує перспективність розвитку фермерського господарства, спроможність виробляти сільськогосподарську продукцію на наданих земельних ділянках. Прокурор, заявляючи позов не надав оцінку тим обставинам, що спірна земельна ділянка площею 12,4968 га знаходиться в оренді ФГ Планета , розташована єдиним масивом з іншими земельними ділянками, що обробляються ФГ Планета . Між Дергачівською РДА та головою ФГ Планета Луценком І.М. в 2001 та 2002 роках було укладено договори оренди зазначених вище земельних ділянок та весь цей час господарство правомірно використовує вказані земельні ділянки, вносить орендну плату. Правомірність використання ділянок витікає із приписів земельного законодавства, тому ФГ Планета використовує земельні ділянки на цей час правомірно. Так, відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором . Тобто ФГ Планета використовує земельні ділянки на цей час правомірно виходячи з викладених обставин здійснене переоформлення земельних ділянок Наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ від 27.05.2014 лише закріпило фактичний стан земельних правовідносин між орендодавцем та орендарем.

У зв`язку з тим, що мали місце зміни в земельному законодавстві, реорганізовано державні земельні органи, що розпоряджаються землями державної власності, ОСОБА_1 вирішив привести у відповідність земельні правовідносини з органами державного управління та контролю та ним було подано до ГУ Держземагенства у Харківській області у відповідності з вимогами ст. 7 Закону заяву, в якій зазначено необхідні реквізити та документи. Законом Про фермерське господарство іншими законами не заборонено громадянам, що є засновниками фермерських господарств звертатись у встановленому порядку до уповноважених органів держави з заявами для отримання землі з метою ведення фермерського господарства. Прокурором не зазначено, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 654-СГ від 27.05.2014, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди землі та суборенди, та в чому саме виражаються такі суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних прокуратурою договорів оренди землі, оскільки тільки наявність усіх перелічених складових є обов`язковою підставою для визнання правочину недійсним. При цьому прокуратурою не надано й жодних доказів щодо порушення відповідачами інтересів держави, а зазначені в позовній заяві порушення закону мають виключно формальний характер, що жодним чином не впливає та не зачіпає матеріальних чи будь-яких інших інтересів як держави, так і інших осіб. В цілому позовні вимоги та їх обґрунтування сформовані таким чином, що порушують загальновідомий принцип свободи договору та вільної реалізації громадянином України своїх прав. Крім того, заявляючи позов, прокурором порушено строки позовної давності для звернення до суду, при цьому безпідставно зазначено, що перебіг строку позовної давності для прокурора починається з часу, коли особа дізналася про порушення її прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 51 ЗК України (у редакції, чинній на момент створення ФГ "Планета") громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З вищенаведених законодавчих актів вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення ФГ "Планета"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 "Про фермерське господарство") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею (том 1, а.с.25-27) або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Тобто законодавством, чинним на момент створення фермерського господарства, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності зазначеного господарства як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону. Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. При цьому, можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Статтею 152 ЗК України визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України Про оренду землі ). За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

У порушення частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство Луценко І.М. не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у оренду. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Для отримання земельних ділянок значної площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману в користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Судом також встановлено, що на час видачі Головним управлінням Держземагентства у Харківській області оспорюваного наказу від 27.05.2014 № 654-СГ та укладення оспорюваного договору оренди землі від 30.05.2014 ОСОБА_1 вже було створено і зареєстровано ФГ Планета , засновником і керівником якого він є з 1997 року, тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, що і було в подальшому засвідчено договором суборенди спірної земельної ділянки. При цьому матеріалами справи підтверджується факт порушення, передбаченої Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство процедури отримання у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, оскільки можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства не фізичним, а юридичним особам, після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації, без проведення земельних торгів законодавством, чинним як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на цей час, не передбачена. Такі обставини свідчать про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи та є підставою для визнання незаконним і скасування наказу від 27.05.2014 № 654-СГ, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди, та її повернення у державну власність.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

Вирішуючи спір, судом враховано, що між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Харківській області укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство , при цьому на дату укладення зазначеного договору із ОСОБА_1 вже було зареєстровано фермерське господарство Планета , тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, що і було засвідчено договором суборенди спірної земельної ділянки. З огляду на викладене, враховуючи те, що судом встановлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 12,4968 га, яка розташована на території Дергачівського району Харківської області, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27.05.2014 № 654-СГ є обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам цієї справи.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , а також скасування державної реєстрації зазначеного договору оренди землі, та про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Планета , а також скасування державної реєстрації вказаного договору суборенди, суд зазначає, що правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6322055600:02:000:0845 загальною площею 12,4968 га є відповідний наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області. У зв`язку з незаконністю вищевказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014 є таким, що укладений з порушенням вказаних вище положень закону, що може має наслідком визнання його недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди та їх повернення у державну власність.

Відповідно до ч. 4 ст. 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

В той же час, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Планета та скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, прокурором не було надано до суду копії договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845 і не було заявлено клопотання про його витребування у зв`язку із відсутністю у прокурора можливості надати такий договір до суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Планета та скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, у зв`язку з тим, що суд позбавлений можливості дослідити вказаний договір за його відсутності в матеріалах справи.

Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги прокурора є частково обґрунтованими і охоронюваний законом інтерес дійсно порушено, суд розглядає заявлені відповідачами по справі клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог та вирішує питання щодо поважності причин їх пропуску.

Досліджуючи питання поважності причин пропуску позовної давності та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними, суд враховує, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про порушення її прав.

Під час розгляду справи прокурором неодноразово наголошувалося, що про наявність порушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо 21.06.2017 після надходження до органів прокуратури копій відповідних наказів, договорів та документів щодо передачі земельної ділянки державної власності у користування ОСОБА_1 , на підтвердженні чого прокурором надано належні докази. Прокурор у цій справі звернувся до суду за захистом інтересів держави як самостійний позивач, а уповноважений державою орган у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру є тією особою, яка допустила порушення законодавства, та є відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини 1 статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, висновками у яких прокурором обґрунтувало наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 ЦК сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Як було встановлено судом, відповідачами по справі (у тому числі і ГУ Держгеокадастру під час нового розгляду справи) було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Предметом позову по даній справі є вимога прокуратури, яка спрямована до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Фермерського господарства Планета , за якою прокурор просить суд: визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 27.05.2014 № 654-СГ про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Планета ; скасувати державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки від 03.06.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га шляхом складання акта прийому-передачі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані наказ ГУ Держземагентства, договори оренди та суборенди земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для скасування наказу, визнання цих договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Відповідно до п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. В той же час, законодавець не визначає вичерпного переліку поважних причин на підставі яких пропущений строк позовної давності може бути продовжений.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, якщо судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Зазначену позицію викладено Верховним Судом в постанові від 02.08.2018 р. по справі № 904/43/16.

При обґрунтуванні клопотання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності прокурор, зокрема послався на те, що він є самостійним позивачем і про порушення вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства, зокрема ОСОБА_1 , йому стало відомо 21.06.2017 після отримання відповідної інформації та документів від ГУ Держгеокадастру, на підтвердження чого до позову надано відповідні докази, у тому числі постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 про закриття провадження у справі № 619/264/18 за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру, ФГ Планета про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди, зобов`язання вчинити дії, у зв`язку з тим, що зазначений спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Також прокурором наголошено, що органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах, є саме ГУ Держгеокадастру, яким і було допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні землями державної власності, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом для захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, постанова від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав держави Головне управління Держгеокадастру у Харківській області знало на момент підписання спірних наказів та укладення оскаржуваних договорів. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т. ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і в той же час являється відповідачем у даній справі, і саме тому прокурор звернувся з цим позовом самостійно у якості позивача після отримання у червні 2017 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області копій наказів, документів, що стали підставою для їх прийняття та договорів оренди земельних ділянок.

Таким чином, прокуратурою інформацію щодо порушення вимог земельного законодавства при передачі спірної земельної ділянки отримано у червні 2017 року після надходження листа та відповідних матеріалів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, після чого, 17.01.2018 прокурор звернувся з позовною заявою до Дергачівського районного суду, провадження за якою було закрито постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 10.04.2019.

В той же час, доказів наявності фактичної можливості та обов`язку прокурора дізнатися про відповідні порушення до отримання зазначеної інформації відповідачами не було надано, а твердження про розміщення таких наказів на офіційному сайті Головного управління не були підтверджені під час розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного та доводів щодо обґрунтованості звернення прокурором з даним позовом до суду як самостійним позивачем, а також враховуючи характер допущених відповідачами порушень, за якими уповноважений орган діяв спільно з приватними особами на шкоду інтересам держави, суд визнає поважними причини звернення прокуратури з пропуском строків позовної давності, оскільки факт порушення вимог законодавства щодо надання у користування спірною земельною ділянкою виявлено прокуратурою лише у червні 2017 року.

Враховуючи часткову обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог та визнання поважними причин пропуску строку позовної давності в такій частині, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню щодо визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 654-СГ від 27.05.2014 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га.

Розглядаючи позовну вимогу прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га шляхом складання акта прийому-передачі, суд враховує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером: 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га, на підставі акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення передана із державної у комунальну власність.

Відповідне речове право зареєстровано державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області за Дергачівською міською радою 19.03.2021.

Таким чином, вказана земельна ділянка на час вирішення спору знаходиться у комунальній власності, а тому не підлягає поверненню державі в особі ГУ Держгеокадастру, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку давності та поновити його.

Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 654-СГ від 27.05.2014 про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2014, загальною площею 12,4968 га, кадастровий номер 6322055600:02:000:0845, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30.05.2014 з кадастровим номером 6322055600:02:000:0845, загальною площею 12,4968 га.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Україна, 61165, Харківська обл., місто Харків, вул.Космічна, будинок 21, квартира 8-9, ідентифікаційний код особи 39792822) на користь ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108) 3153,00 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код особи НОМЕР_1 ) на користь ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108) 3153,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "02" вересня 2021 р.

Суддя Л.С. Лаврова