Ухвала

від 30.08.2021 по справі 464/4640/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/4640/21

Провадження № 11-сс/811/945/21 Доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , представника власникамайна адвоката: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 ,

на ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2021 року про накладення арешту у кримінальному провадженні,

ВСТАНОВИЛА:

оскаржуваною ухвалою клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, на: пристрої для автентифікації та електронного підпису при трансакціях у кількості 6 шт., мобільні телефони марки «Nokia» з прив`язкою до банківських трансакцій у кількості 2 шт., сім-картки до апаратів стільникового зв`язку, флеш-носій, ноутбук, блокнот, чорнові записи, які вилучені згідно протоколу обшуку від 05 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12020140080001588 від 16.10.2020.

Ухвала мотивована тим, що арешт вилученого в ході обшуку майна, є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, що відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки наявні ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження. При цьому, підстави для відмови у задоволені клопотання, передбачені ч. 1 ст. 173 КПК України, відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника арештованого майна адвокат ОСОБА_7 оскаржила її в апеляційному порядку.

У поданій скарзі адвокат просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчим суддею накладено арешт на майно, яке не вказано в ухвалі про проведення обшуку, таке не має жодного відношення до кримінального провадження, яке здійснюється за фактом неправомірних дій ТОВ «МП « Софт Девелопмент» та ФОП ОСОБА_9 , доказів залучення вказаними особами до своєї господарської діяльності ОСОБА_8 , слідчим не надано, з матеріалів клопотання цього також не убачається. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є довіреними особами компанії нерезидента (TEKHNOPAK MANUFACTURE LIMITED), котрі здійснюють для неї виконання роботи у віддаленому режимі, а саме з України. Внаслідок вилучення особистого майна ОСОБА_8 в ході проведення обшуку, яке ним використовується для забезпечення виконання робіт для компанії нерезидента, та накладення в подальшому на таке майно арешту слідчим суддею, призвело до припинення здійснення компанією TEKHNOPAK MANUFACTURE LIMITED своїх міжнародних зобов`язань з поставки товарів та здійснення платежів. У цьому зв`язку накладення арешту є невиправданим втручанням у право власності. Також адвокат вказує на те, що вилучення під час проведення обшуку комп`ютера, мобільних пристроїв, пристроїв для автентифікації та електронного підпису при трансакціях, здійснено слідчим з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, адже такі прямо не зазначені в ухвалі про проведення обшуку.

Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту на підтримку апеляційної скарги, доводи прокурора та слідчого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина тертя статті 170 КПК України).

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (частина одинадцята статті 170 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Право звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідно до статті 171 КПК України, має право лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а цивільний позивач може заявити таке клопотання лише з метою забезпечення цивільного позову.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина перша статті 131 КПК України).

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із статтями 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на майно, яке вилучено під час обшуку, проведеного 05 серпня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді від 03 серпня 2021 року, та яке постановою слідчого від 06 серпня 2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

До клопотання слідчим додано витяг з ЄРДР з якого убачається, що 16 жовтня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 212 КК України.

Колегія суддів погоджується, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені, дозвіл на його вилучення надано в ухвалі слідчого від 03 серпня 2021 року і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, зокрема, ймовірна причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень ТОВ МП «Софт Девелопмент» та ФОП ОСОБА_9 , а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, з метою збереження такого і використання його як доказу у кримінальному провадженні, враховуючи, що воно визнано речовим доказом.

Під час апеляційного розгляду також встановлено, що по вилученому та арештованому ноутбуку слідчим призначено відповідну експертизу.

При цьому колегія, суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею не враховано вимоги ч. 2 ст. 168 КПК України, адже, як убачається з ухвали слідчого судді від 03 серпня 2021 року, ним надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення, в тому числі чорнових записів в паперовій та електронній формі на відповідних носіях, що понятійно охоплює електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв`язку, які передбачені у згаданій нормі КПК України.

Колегія суддів також вказує на те, що апелянтом не доведено, що накладення арешту на майно ОСОБА_8 перешкоджає законній господарській діяльності останнього, а також не підтверджує мотивів скарги, що такий унеможливлює виконання власником арештованого майна своїх зобов`язань перед компанією TEKHNOPAK MANUFACTURE LIMITED.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала є обґрунтована та законна. Підстави для її скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, яку слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 11 серпня 2021 року про накладення арешту без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3