Ухвала

від 30.08.2021 по справі 464/8386/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/8386/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/1463/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів:Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Симець В.І.,

за участі: представника апелянта ОСОБА_1 , представника третьої особи ЛМР - Синьовського Б.В., представника ПАТ "Львівський хімічний завод" - Прімєрової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні,-

в с т а н о в и в:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій з уточненням вимог просив зобов`язати відповідачів демонтувати по АДРЕСА_1 самочинно приєднані приміщення 10/11,5 кв.м та 11/6,7 кв.м, самочинно долучені приміщення 1/120,5 кв.м, 8/3,1 кв.м, 9/3,0 кв.м згідно з поверховим планом.

В обґрунтування заявлених вимог покликався, що таке будівництво на орендованій земельній ділянці без отримання згоди Львівської міської ради як власника земельної ділянки проведено без дотримання встановленого законодавством порядку та є самочинним, а тому підлягає знесенню.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 демонтувати по АДРЕСА_1 самочинно приєднані приміщення 10/11,5 кв.м та 11/6,7 кв.м, самочинно долучені приміщення 1/120,5 кв.м, 8/3,1 кв.м, 9/3,0 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради збір в розмірі по 459, 33 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

З оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи.

Вказує, що з огляду на публічно-правовий характер спору, справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з закриттям провадження у справі.

Зазначає, що спадкодавцеві ОСОБА_5 Львівська міська рада, для обслуговування гаража-майстерні, на підставі договору оренди землі від 22.06.2006 року надала земельну ділянку площею 0, 0463 га. З метою впорядкування правовідносин, щодо володіння спірним гаражем-майстернею з врахуванням наявних спірних приміщень площею 311,0 кв.м., а також користування земельною ділянкою, на якій розміщено цю будівлю, відповідачами було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надання земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 . Ухвалою Львівської міської ради №4074 від 20.11.2014 року така технічна документація була затверджена, а земельна ділянка передана в користування відповідачів.

Також вважає, що позов є передчасним, оскільки позивачем не було дотримано процедури встановленої положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові від 09.09.2021 року №835.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року, провадження у справі закрити або постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

04 серпня 20021 року Сихівська районна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06 серпня 2021 року ПАТ "Львівський хімічний завод" подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Сеньківа А.І., на підтримання доводів апеляційної скарги, представника третьої особи ЛМР - Синьовського Б.В., представника ПАТ "Львівський хімічний завод" - Прімєрової Н.Г. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 10 вересня 1997 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. (зареєстровано в реєстрі за № 6802), ВАТ Львівський хімічний завод продав, а ОСОБА_5 купив гараж-майстерню загальною площею 163,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

22 червня 2006 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з яким останньому на АДРЕСА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,0463 га для обслуговування гаража-майстерні, кадастровий номер 4610136800:03:004:0009 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 13 березня 2012 року державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори, посвідчено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 на спадщину - гаража-майстерні по АДРЕСА_1 площею 166,2 кв.м у відповідних частках є: мати ОСОБА_4 (1/4 частки у спадщині), донька ОСОБА_3 (3/8 часток у спадщині), донька ОСОБА_2 (3/8 часток у спадщині).

Згідно із договором оренди землі від 15 травня 2015 року, укладеним між Львівською міської радою (орендодавець) та відповідачами (орендарі), останнім передано в оренду земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0463 га, кадастровий номер 4610136800:03:004:0009, для обслуговування споруди гаражі-майстерні. Сторонами договору обумовлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Актом Львівського комунального підприємства Житловик-С від 26 жовтня 2016 року встановлено факт розташування незаконної прибудови до автомобільної майстерні по АДРЕСА_1 . Співвласниками даного приміщення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 жодних підтверджуючих документів на законність даної прибудови представлено не було.

У 2017 році державним реєстратором Біраком Є.В. було проведено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме: гараж-майстерню загальною площею 311,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : на 1/4 частки - за ОСОБА_4 , 3/8 частки - за ОСОБА_3 та 3/8 частки - за ОСОБА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 листопада 2019 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, скасовано державну реєстрацію права власності нерухомого майна, а саме: гараж - майстерня загальною площею 311 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Біраком Євгенієм Васильовичем (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1173603346101) на 1/4 частки, яка належить ОСОБА_4 (номер запису про право власності № 19031510), 3/8 частки, яка належить ОСОБА_3 (номер запису про право власності № 19031567) та 3/8 частки, яка належить ОСОБА_2 (номер запису про право власності № 19031639).

Згаданими судовими рішеннями встановлено наявність самочинно збудованого майна площею 144,8 кв.м, зокрема самовільно долучено приміщення 10/11,5кв.м та 11/6,7кв.м, самовільно здійснено добудову приміщень 1/120,5 кв.м, 8/3,1 кв.м, 9/3,0 кв.м. Нежитлові приміщення гаража - майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею після самовільної добудови - 311,00 кв.м, знаходяться на земельній ділянці, яка належить Львівській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Гараж - майстерню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реконструйовано зі зміною його геометричних розмірів, а саме зі збільшенням загальної площі з 166,2 кв.м до 311,00 кв.м без отримання документів, що дають право виконувати будівельні роботи та належним чином затвердженого проекту або будівельного паспорту, такий об`єкт нерухомого майна вважається об`єктом самочинного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пункту п`ятого частини четвертої статті 46 КАС України Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Як орган місцевого самоврядування Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради відповідно до статті 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

Відповідно до підпункту 3 пункту б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України Про основи містобудування .

Відповідно до статті 7 цього Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.3.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835, розгляд питань за фактами здійсненого самочинного будівництва об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено самочинне будівництво.

У даній справі Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з вимогами про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об`єкта, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18, від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18 та від 30 травня 2018 року у справі № 14-92цс18, від 02 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1,2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене, рішення суду слід скасувати, а провадження у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні- закрити.

Керуючись ст.ст. п.4 ч.1 ст. 374, ст. 377, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2021 року - скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні - закрити.

Роз`яснити позивачу його право подати заяву про передачу справи до Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2021 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.