Ухвала

від 03.09.2021 по справі 904/7139/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03.09.2021м. ДніпроСправа № 904/7139/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Євгенія", 51121, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Ковпаківка, код ЄДРПОУ 31177253

до відповідача-1 Виконавчого комітету Личківської сільської ради, 51140, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, село Личкове, вул.Центральна, буд.103, код ЄДРПОУ 42714998

відповідача-2 Личківської сільської ради, 51140, Магдалинівський район, село Личкове, вул.Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 04340112

про визнання права постійного користування земельними ділянками

Суддя Панна С.П.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Євгенія" звернулося з позовною заявою (з врахуванням уточненої позовної заяви від 26.08.2001р. № 40051) до відповідача-1. Виконавчого комітету Личківської сільської ради, відповідача-2. Личківської сільської ради, в якій просить суд:

- визнати за СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ "ЄВГЕНІЯ" (СФГ"ЄВГЕНІЯ"), ідентифікаційний код юридичної особи, Україна, 51121, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Ковпаківка) право постійного користування земельними ділянками, кадастровий номер 1222386800:01:002:0280 та 1222386800:01:002:0365, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Личківська сільська рада (за межами населених пунктів), призначених для ведення фермерського) господарства, які була надані на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП без номеру, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за МД №660 від 28.12.2000р.

02.09.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Личківській сільській раді відчужувати майнові права на земельні ділянки із кадастровими номерами 1222386800:01:002:0365 та 1222386800:01:002:0280 до прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі № 904/7139/21.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 на підставі рішення Магдалинівської районної Ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 20.12.2000р. № 294-р надано у постійне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 8,100 га та 40,900 га, що розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

29.12.2000 року ОСОБА_1 зареєструвала СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "ЄВГЕНІЯ" (далі - СФГ"ЄВГЕНІЯ", позивач), номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру 1 206 120 0000 000174.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Засновником СФГ"ЄВГЕНІЯ" - позивача була ОСОБА_1

13.11.2019 року Магдалинівською районною державною адміністрацією здійснено записи 34204584 та 34204261 про право комунальної власності на земельні ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Личківська сільська рада (за межами населених пунктів), кадастровий номер 1222386800:01:002:0280 та 1222386800:01:002:0365 за Виконавчим комітетом Личківської сільської ради (відповідач).

Земельні ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Личківська сільська рада (за межами населених пунктів), кадастровий номер 1222386800:01:002:0280 та 1222386800:01:002:0365 вибули із володіння позивача без дозволу та відому через не визнання відповідачем права позивача постійного користування земельними ділянками.

Позивач зазначає, що оскільки після смерті ОСОБА_1 - засновника СФГ"ЄВГЕНІЯ" - позивача правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельних ділянок, що розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386800:01:002:0280 та 1222386800:01:002:0365, які були надані ОСОБА_1 - засновнику саме для ведення фермерського господарства , зберігаються за СФГ"ЄВГЕНІЯ" - позивача до часу припинення діяльності такого фермерського господарства у встановленому порядку, то наявні правові підстави для визнання права СФГ"ЄВГЕНІЯ" позивача постійного користування земельними ділянками, що розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222386800:01:002:0280 та 1222386800:01:002:0365.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач своїми протиправними діями, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України повністю позбавив можливості СФГ"ЄВГЕНІЯ" здійснювати свій основний вид діяльності - ведення фермерського господарства на земельних ділянках, чим нівелює мету створення позивача та вказує на незаконний вплив відповідача на законну підприємницьку діяльність позивача. Оскільки відповідачі є власником земельних ділянок, то він безперешкодно може розпорядитися такими земельними ділянками: передати у користування або у власність, що призведе до необхідності, у разі задоволення позову, витребувати такі земельні ділянки у нових користувачів чи власників, що призведе і до порушення їх прав (з урахуванням, що землі є сільськогосподарського призначення - до втрати врожаю).

Розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства "Євгенія" про забезпечення позову, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення майбутнього немайнового позову, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття відповідних заходів, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника (майбутнього позивача), за захистом яких він має намір звернутися до суду.

При цьому, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки майбутній позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заявником не надано достатніх та допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Самі лише твердження позивача, що відповідач-1 Виконавчий комітет Личківської сільської ради може розпоряджатися земельними ділянками, а саме, передати у користування або у власність, що призведе до необхідності, у разі задоволення позову, витребувати такі земельні ділянки у нових користувачів чи власників і до порушення їх прав (з урахуванням, що землі є сільськогосподарського призначення - до втрати врожаю) без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Тож, заява Селянського (фермерського) господарства "Євгенія" ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом.

За результатами дослідження та оцінки, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, доказів в процесі розгляду заяви позивача, суд встановив відсутність доказів можливого невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, суд доходить висновку про недоведеність заявником того, що невжиття визначених заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Селянському (фермерському) господарству "Євгенія" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 03.09.2021р. та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.П. Панна