Рішення

від 19.08.2021 по справі 910/6182/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2021Справа № 910/6182/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Текст

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ісо Груп

про стягнення 1 075 649,15 грн

За участю представників сторін:

від позивача Сушак А.О. (адвокат, ордер ВН № 123573 від 12.04.2021)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (далі -ТОВ "Інтер-Текст", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісо Груп" (далі - ТОВ "Ісо Груп", відповідач) про стягнення 1 066 490,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем на виконання умов укладених сторонами договорів надання послуг № Ш-0111/19 від 14.11.2019 та № Ш-0108/19 від 05.08.2019.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 066 490,68 грн, з яких: 845 442,83 грн - основний борг, 89 893,03 грн - інфляційні втрати, 87 436,55 грн - пеня, 43 718,27 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/6182/21 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2021.

25.05.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на те, що строк оплати наданих позивачем послуг за умовами укладених сторонами договорів не момент розгляду даного спору не настав. Відповідач також зазначив, що долучений позивачем до матеріалів позову гарантійний лист не змінює та не доповнює умов укладених сторонами договорів, а тому не створює жодних правових наслідків ні для відповідача, ні для позивача, оскільки такий лист не був погоджений та підписаний обома сторонами. Окрім наведеного, відповідач зазначив, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків сторін не підписаний відповідачем, а також вказав на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, яке полягало в об`єднання позовних за двома різними договорами. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

27.05.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 викликано ТОВ "Ісо Груп", як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 08.06.2021.

08.06.2021 суд відклав підготовче засідання на 22.06.2021

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 викликано ТОВ "Інтер-Текст", як позивача, та ТОВ "Ісо Груп", як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 22.06.2021.

18.06.2021 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

22.06.2021 до суду надійшла подана позивачем заява про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 24.06.2021.

Крім того, 22.06.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду надання боржником гарантійного листа є однією з дій, які свідчать про визнання ним свого боргу, що в свою чергу підтверджує обізнаність відповідача про наявність у нього заборгованості перед позивачем.

22.06.2021 суд, не видаляючись до нарадчої кімнати, оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та відклав підготовче засідання на 01.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 викликано ТОВ "Ісо Груп", як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 01.07.2021.

01.07.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а також заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, у якій вказав, що спірна заборгованість є заборгованістю відповідача лише за одним з зазначених у позовній заяві договорів, визначених як підстава позову, а саме за договором № Ш-0108/19 від 05.08.2019, у зв`язку з чим позивач просив суд не брати до уваги договір № Ш-0111/19 від 14.11.2019 та додатки до нього. Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 075 649,15 грн, з яких: 845 442,83 грн - основний борг, 122 272,11 грн - інфляційні втрати, 58 881,14 грн - пеня, 49 053,07 грн - 3% річних.

01.07.2021 суд відклав підготовче засідання на 22.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 викликано ТОВ "Ісо Груп", як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 22.07.2021.

22.07.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2021.

19.08.2021 у судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в жодне підготовче/судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.08.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.08.2019 між ТОВ "Ісо Груп" (замовник) та ТОВ "Інтер-Текст" (виконавець) був укладений договір надання послуг № Ш-0108/19 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується за виробничими програмами замовника надавати, а замовник оплачувати послуги, вид, кількість, терміни виконання та ціна яких, вказуються в специфікації надання послу (додаток, який є невід`ємною частиною договору), на умовах, що викладені у цьому договорі.

Результатом надання послуг є виготовлений виконавцем з давальницької сировини (матеріалів) замовника товар згідно з специфікації надання послуг (далі - товар) та встановленими до виготовлення товару вимогами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.2 договору розрахунки за фактично надані послуги проводяться на підставі належним чином оформленого та надісланого замовнику рахунку-фактури шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, у разі відсутності порушення п. 3 договору. Без зазначених документів оплата наданих послуг замовником не проводиться.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів па розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.3 договору).

Судом встановлено, що на виконання укладеного сторонами договору позивач виконав роботи, а відповідач прийняв такі роботи вартістю 1 890 874,82 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 0804-2020 від 08.04.2020, складеним сторонами до договору № Ш-0108/19 від 05.08.2019 та засвідченим підписами представників обох сторін та їх печатками.

Відповідач, у свою чергу, виконані позивачем роботи оплатив лише частково, а саме в розмірі 845 432,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 625 від 30.12.2020 на суму 787 860,00 грн, № 236 від 31.07.2020 на суму 157 572,00 грн, № 38 від 08.04.2020 на суму 100 000,00 грн з призначенням платежу, в якому зазначено, що оплати здійснюються на виконання договору № Ш-0108/19 від 05.08.2019.

При цьому відповідач надав позивачу гарантійний лист № 1031-20/17 від 16.07.2020, в якому посилаючись зокрема на договір № Ш-0108/19 від 05.08.2019 зобов`язувався сплатити заборгованість в загальному розмірі 1 890 874,82 грн згідно з запропонованим графіком з кінцевим строком оплати 30.06.2021.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані ним роботи за договором № Ш-0108/19 від 05.08.2019 в розмірі 845 442,82 грн.

У зв`язку з цим, посилаючись на допущене відповідачем порушення виконання його грошового зобов`язання перед позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог грошові кошти в загальному розмірі 1 075 649,15 грн, з яких: 845 442,83 грн - основний борг, 122 272,11 грн - інфляційні втрати, 58 881,14 грн - пеня, 49 053,07 грн - 3% річних.

У свою чергу, відповідач заперечуючи проти обґрунтованості поданого відповідачем позову, вказував, на те, що позивачем свідомо приховано узгоджену між ним та відповідачем підставу (умову) за договорами № Ш-0108/19 від 05.08.2019 для проведення розрахунків між сторонами. Так, відповідно до п. 2.2 та 2.3 вказаного договору, сторони домовилися, що зобов`язання по оплаті у відповідача настають за умови надання позивачем всіх документів, передбачених в п 2.2. укладеного сторонами договору. Однак, у разі неподання позивачем хоча б одного із документів, передбачених в п. 2.2 договору (рахунку-фактури або акт приймання-передачі послуг), оплата послуг відповідачем не проводиться. При цьому, відповідач наполягав на тому, що позивач не надав доказів того, що ним було оформлено та надіслано відповідачу рахунок-фактуру на суму 1 890 874,82 грн, який є обов`язковим для виникнення зобов`язань у відповідача з оплати наданих позивачем послуг. З урахуванням викладеного, відповідач вважав, що строк оплати ним спірної заборгованості на момент розгляду даного спору не настав.

Крім того, відповідач зазначив, що долучений позивачем до матеріалів позову гарантійний лист не змінює та не доповнює умов укладених сторонами договорів, а тому не створює жодних правових наслідків ні для відповідача ні для позивача, оскільки такий лист не був погоджений та підписаний обома сторонами. Окрім наведеного відповідач зазначив, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків сторін не підписаний відповідачем, а також вказав на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, яке полягало в об`єднання позовних за двома різними договорами. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши укладений сторонами договір надання послуг № Ш-0108/19 від 05.08.2019, суд дійшов висновку про те, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Суд вказує, що встановлений ним розмір заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 845 442,82 грн та є меншим від визначеного позивачем на 0,1 коп. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме в розмірі 845 442,82 грн.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про те, що на момент розгляду та вирішення даного спору не настав строк оплати виконаних позивачем робіт, оскільки позивач не надав доказів оформлення та надсилання відповідачу рахунку-фактури на суму 1 890, 874,82 грн, з огляду на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 58 881,14 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково та з порушення встановленого умовами договору строку, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Положеннями п. 5.1.4 договору на замовника покладений обов`язок вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов`язання за договором.

За прострочення оплати наданих послуг (товару) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України , що діяла у період прострочення, від простроченої суми (п. 6.4 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 58 098,25 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 58 098,25 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 49 053,07 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 122 272,11 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 48 694,91 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 48 694,91 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір становить 109 754,53 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме в розмірі 109 754,53 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 845 442,82 грн, пені в розмірі 58 098,25 грн, 3% річних в розмірі 48 694,91 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 109 754,53 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісо Груп" (70604, Запорізька обл., Пологівський р-н, село Пологи, вул. Дружби, буд. 6, код 41513570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, площа Соборна, буд. 12, код 39109065) основний борг у розмірі 845 442,82 грн (вісімсот сорок п`ять тисяч чотириста сорок дві грн 82 коп.), пеню в розмірі 58 098,25 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`яносто вісім грн 25 коп.), 3% річних в розмірі 48 694,91 грн (сорок вісім тисяч шістсот дев`яносто чотири грн 91 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 109 754,53 грн (сто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири грн 53 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 929,86 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять грн 86 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.09.2021.

Суддя О.Г. Удалова