Рішення

від 31.08.2021 по справі 380/10571/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

справа №380/10571/21

провадження № П/380/10724/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Попова Д.І.

представника відповідача Корилкевича Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області згідно якої позивач просив суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Солонківської сільської ради №469 від 05.02.2021 року, яким затверджено детальний план території кварталу забудови в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра Пустомитівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з наданого на адвокатський запит протоколу №11 засідання постійної комісії сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, благоустрою та екології від 18.03.2021 року вбачається, що такий не підписаний усіма членами. Зокрема неможливо встановити кількість присутніх членів земельної комісії - Депутатів Солонківської сільської ради ОТГ, адже в графі Присутні відомості - відсутні. Члени комісії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої підписи не ставили. В графі Голосування відомості - відсутні. Генеральний план с.Зубра розроблений КП Архітектурно-планувальне бюро та затверджений рішенням Зубрівської сільської ради №445 від 21.05.2008 року. Такий Генеральний план є чинний станом на 2021 рік та є основою для розроблення плану зонування території населеного пункту та деталізується й уточнюється у детальних планах території. Вказує, що на вказаний час проходить актуалізація Генерального плану с.Зубра, про що свідчать публікації на сайті Солонківської сільської ради оголошень щодо визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки під час розробки містобудівної документації Актуалізація Генерального плану с.Зубра Пустомитівського району Львівської області та щодо завершення строку громадських слухань про визначення стратегічної екологічної оцінки під час розробки такої містобудівної документації. Як свідчить інформація з проекту детального плану території у межах вул. Б.Хмельницького, генеральний план на момент розробки проекту, розробляється ДП ДІПМ Містопроект та у ньому територія детального плану території визначена для квартирної житлової забудови. Позивач стверджує, що чинним генеральним планом с. Зубра не передбачено розміщення багатоквартирної житлової забудови на території села, відсутні відповідні розрахунки, планування відповідної інфраструктури та комунікацій. Тому проект містобудівної документації не може уточнювати положення генерального плану, які відсутні у такому генеральному плані. Через відсутність у чинному генеральному плані положень, які передбачають багатоквартирну житлову забудову, такий генеральний план не може слугувати основою для розробки проекту містобудівної документації для забудови території села багатоквартирними житловими будинками. Натомість проект ДПТ, що затверджений спірним рішенням відповідача фактично змінює, а не уточнює положення генерального плану с. Зубра. Позивач вказує, що станом на момент розробки проекту детального плану (грудень 2020 року), цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 площею 0,4167 га було для ведення особистого селянського господарства , однак проект детального плану території в межах вул.. Б.Хмельницького передбачав розміщення одного 4-поверхового квартирного житлового будинку з вбудованими об`єктами обслуговування. Як вбачається з Генерального плану с. Зубра, територія щодо якої розроблявся детальний план відноситься до території садибної забудови. А отже детальний план території, який затверджений спірним рішенням Солонківської сільської ради не відповідає чинним нормам ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій. Питання розміщення житлової багатоквартирної забудови істотно впливає на позивача та усіх членів громади, адже у с. Зубра до цього часу не збудовано жодного багатоквартирного будинку, інфраструктура, інженерні комунікації, вулично- дорожня мережа села не пристосовані до такого типу забудови території, вулично- дорожня мережа не пристосована до збільшення кількості автомобілів у зв`язку із зростанням чисельності населення цієї території села. А тому сільською радою повинна була здійснена стратегічна екологічна оцінка, під час якої мали бути оцінені ймовірні наслідки реалізації детального плану території, зокрема, наслідки для таких компонентів довкілля: ґрунти; атмосферне повітря; водні ресурси; стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок); кліматичні фактори. Зокрема, потрібно було оцінити ймовірні наслідки від об`єктів інфраструктури, що пропонуються відповідно до детального плану території, на здоров`я населення. Позивач зазначає, що рішення Солонківської сільської ради №44 від 01.12.2020 року про надання дозволу на розроблення такого плану не було опубліковане у засобах масової інформації. Так само не було оприлюднено самого проекту розробленого детального планування території. Водночас ті оголошення, які публікувались в газеті Голос народу , не містили інформації, визначеної Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555. Як наслідок, було порушено вимоги ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Як свідчить оголошення в часописі Голос народу від 11.12.2020 року, а також інформація з офіційного сайту Солонківської сільської ради проект детального плану території кварталу забудови в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, в межах якої розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 не був оприлюднений на місцевому рівні, хоча 11.01.2021 року вже було проведено громадське слухання. Так, у газеті Голос народу (випуск за 11 грудня 2020 року №49 (1808) опубліковано повідомлення про початок громадських слухань Детального плану території в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, замовником якого є Солонківська сільська рада та про можливість подання пропозицій та зауважень протягом 30 днів з дня опублікування повідомлення. Позивач зазначає, що вказана публікація не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555, адже зокрема така не містила) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі. Стверджує, що відповідачем вчинені дії для приховування від громадськості інформації та фактично усунуто громадськість для надання своїх зауважень та пропозицій у проекті містобудівної документації. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не забезпечив інформування мешканців с. Зубра, в тому числі позивача, про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків, оскільки на разі інфраструктура с. Зубра фізично не готова до появи великих багатоквартирних житлових масивів. Тому відповідачем порушено право позивача на отримання інформації про плани перспективного розвитку територій села, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Зубра передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови. Належне інформування населення щодо рішень, які впливають на стан довкілля та забезпечення реальної можливості у обговоренні проектів таких рішень гарантовано державою Україна, зокрема, підписанням 25.06.1998 року Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка набула чинності для України 30.10.2001 (далі - Орхуська конвенція).

1.07.2021 справа №380/10571/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року було прийнято до провадження адміністративну справу №№380/10571/21

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року закрито підгодовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, відзиву на позов відповідно до вимог КАС України не подав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідачів, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Солонківської сільської ради та її виконавчого комітету у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 28, 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України Про основи містобудування визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14, від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту.

Зі змісту наведених правових норма вбачається, що органом, уповноваженим на надання дозволу на розроблення детального плану території міста є відповідна міська рада, а замовником розроблення детального плану території є виконавчий орган такої ради.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 810/4017/17, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.

Статтею 1 Закону ст.2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Таким чином, детальний план є видом містобудівної документації, яка, свою чергу, є інструментом державного регулювання планування територій, тобто, інструментом здійснення владних повноважень.

Суд вважає, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

Водночас право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

Отже територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

Територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

Суд зазначає, що за носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

У вказаній справі позивачі, як жителі міста і власники суміжних квартир з територіями, які охоплені спірними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради, звернулися за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розроблення детального плану територій, діяв усупереч його інтересів як членів територіальної громади.

Генеральний план с.Зубра розроблений КП Архітектурно-планувальне бюро , який затверджений рішенням Зубрівської сільської ради №445 від 21.05.2008 року. Такий Генеральний план є чинний станом на 2021 рік та є основою для розроблення плану зонування території населеного пункту та деталізується й уточнюється у детальних планах території.

На даний час проходить актуалізація Генерального плану с.Зубра, про що свідчать публікації на сайті Солонківської сільської ради оголошень щодо визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки під час розробки містобудівної документації Актуалізація Генерального плану с.Зубра Пустомитівського району Львівської області та щодо завершення строку громадських слухань про визначення стратегічної екологічної оцінки під час розробки такої містобудівної документації.

Як свідчить інформація з проекту детального плану території у межах вул. Б.Хмельницького, генеральний план на момент розробки проекту, розробляється ДП ДІПМ Містопроект та у ньому територія детального плану території визначена для квартирної житлової забудови.

Суд наголошує, що чинним генеральним планом с. Зубра не передбачено розміщення багатоквартирної житлової забудови на території села, відсутні відповідні розрахунки, планування відповідної інфраструктури та комунікацій. Тому проект містобудівної документації не може уточнювати положення генерального плану, які відсутні у такому генеральному плані. Через відсутність у чинному генеральному плані положень, які передбачають багатоквартирну житлову забудову, такий генеральний план не може слугувати основою для розробки проекту містобудівної документації для забудови території села багатоквартирними житловими будинками. Натомість проект ДПТ, що затверджений спірним рішенням відповідача фактично змінює, а не уточнює положення генерального плану с. Зубра.

Також при визначенні просторової композиції і параметрів забудови виникало ряд питань: чи не призведе таке будівництво до руйнувань сусідніх будинків (в тому числі де мешкають позивачі), чи опрацьовано питання інженерно-технічного захисту цивільного населення, який ступінь вогнестійкості будинку, заїзду та розвороту техніки, в тому числі і протипожежної, влаштування проїздів у двориках будинків, де мешкають позивачі, геологічні дослідження території.

Суд наголошує, що детальний план території не надає право на здійснення будівництва, а лише визначає планувальну організацію і розвиток частини території в перспективі, в свою чергу будівництво починаючи з розроблення технічної та проектної документації відбувається з урахуванням діючого законодавства.

Суд зазначає, що станом на момент розробки проекту детального плану (грудень 2020 року), цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 площею 0,4167 га було для ведення особистого селянського господарства , однак проект детального плану території в межах вул.. Б.Хмельницького передбачав розміщення одного 4-поверхового квартирного житлового будинку з вбудованими об`єктами обслуговування.

01 жовтня 2019 року набрав чинності ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який розроблено, фактично, на заміну ДБН 360-92 (який діяв з 01.01.1993 року) та ще низки ДБН.

Відповідно до вказаних ДБН селищні території призначені для створення сприятливого життєвого середовища, яке має відповідати соціальним, екологічним та містобудівним умовам, що забезпечують процеси життєдіяльності населення, пов`язані з його демографічним і соціальним відтворенням.

Згідно з ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій у сільських населених пунктах чисельністю понад 1 тис. осіб - дозволено садибну забудову та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно).

Багатоквартирний будинок - це житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира.

Проте, розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається (6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019).

Як вбачається з Генерального плану с. Зубра, територія щодо якої розроблявся детальний план відноситься до території садибної забудови. А отже детальний план території, який затверджений спірним рішенням Солонківської сільської ради не відповідає чинним нормам ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій.

Законом України Про стратегічну екологічну оцінку визначено механізми урахування екологічних аспектів при розробці та прийнятті проектів документів державного планування.

Отже, до документів державного планування відноситься і містобудівна документація, зокрема детальний план території (ДПТ). А тому така містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці (СЕО).

На адвокатський запит про надання інформації щодо розробки стратегічної екологічної оцінки (СЕО) при розробці детального плану кварталу забудови в селі Зубра Пустомитівського району Львівської області в межах якої розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120, від Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області отримано відповідь №1254 від 21.05.2021 року згідно якої було повідомлено, що у методичних роз`ясненнях, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №296 від 10.08.2018 року щодо реалізації Закону України Про стратегічну екологічну оцінку Мінприроди зазначає, що СЕО обов`язково проводиться для документів державного планування, які відповідають одночасно двом критеріям, зазначеним у ст..2 Закону, а у випадку, якщо проект документу державного планування відповідає лише одному з таких критеріїв, то рішення щодо здійснення СЕО замовник приймає самостійно.

Вказано, що у випадку розроблення детального плану території, що включає земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120, проект ДДП підлягає лише одному із критеріїв зазначеним у ст.2 Закону, а отже, з огляду на це замовник - Солонківська сільська рада самостійно прийняла рішення не здійснювати СЕО щодо вищевказаного детального плану.

Однак позивач не погоджується з відповідачем, що вказаний детальний план не підлягав стратегічній екологічній оцінці враховуючи наступне.

Визначення та недопущення негативних наслідків від реалізації детального плану території можливе завдяки проходженню цим документом процедури СЕО. Адже метою стратегічної екологічної оцінки є сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони довкілля, безпеки життєдіяльності населення та охорони його здоров`я, інтегрування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування.

Оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Зубра передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови.

Відповідно до ст.19 Закону України Про основи містобудування , при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій. Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно- інформаційної, інженерної інфраструктури.

Питання розміщення житлової багатоквартирної забудови істотно впливає на позивача та усіх членів громади, адже у с. Зубра до цього часу не збудовано жодного багатоквартирного будинку, інфраструктура, інженерні комунікації, вулично- дорожня мережа села не пристосовані до такого типу забудови території, вулично- дорожня мережа не пристосована до збільшення кількості автомобілів у зв`язку із зростанням чисельності населення цієї території села.

А тому сільською радою повинна була здійснена стратегічна екологічна оцінка, під час якої мали бути оцінені ймовірні наслідки реалізації детального плану території, зокрема, наслідки для таких компонентів довкілля: ґрунти; атмосферне повітря; водні ресурси; стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок); кліматичні фактори. Зокрема, потрібно було оцінити ймовірні наслідки від об`єктів інфраструктури, що пропонуються відповідно до детального плану території, на здоров`я населення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що рішення Солонківської сільської ради №44 від 01.12.2020 року про надання дозволу на розроблення такого плану не було опубліковане у засобах масової інформації. Так само не було оприлюднено самого проекту розробленого детального планування території. Водночас ті оголошення, які публікувались в газеті Голос народу , не містили інформації, визначеної Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555. Як наслідок, було порушено вимоги ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частин 4 та 5 цієї статті оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації. Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

З аналізу вищезазначених норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності можна дійти висновку, що підставою для подання пропозицій громадськості є зокрема оприлюднення проектів містобудівної документації.

Відповідно до частини 6 статті 21 цього Закону громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Як свідчить оголошення в часописі Голос народу від 11.12.2020 року, а також інформація з офіційного сайту Солонківської сільської ради проект детального плану території кварталу забудови в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, в межах якої розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 не був оприлюднений на місцевому рівні, хоча 11.01.2021 року вже було проведено громадське слухання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок № 555).

Згідно з пунктом 3 Порядку Порядок № 555 замовники містобудівної документації відповідно до частини третьої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

реєстрацію, розгляд і врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

У відповідності до пункту 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку;

5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження);

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Згідно з пунктом 6 Порядку оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.

Так, у газеті Голос народу (випуск за 11 грудня 2020 року №49 (1808) опубліковано повідомлення про початок громадських слухань Детального плану території в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра Пустомитівського району Львівської області, замовником якого є Солонківська сільська рада та про можливість подання пропозицій та зауважень протягом 30 днів з дня опублікування повідомлення.

Вказана публікація не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених в Порядку № 555, адже зокрема така не містила) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; відомості строк завершення розгляду пропозицій; інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі.

Отже, відповідачем вчинені дії для приховування від громадськості інформації та фактично усунуто громадськість для надання своїх зауважень та пропозицій у проекті містобудівної документації.

Відповідно до статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Аналіз положень статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом встановлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Рішення ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 26 травня 2020 року у справі №750/11932/16-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Виходячи із змісту частин першої та другої статті 21 Закону № 3038-VI слід зазначити, що проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій мають бути розробленими до проведення громадських слухань. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. Рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та, відповідно, впливають на інтереси кожного її представника.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19.

Згідно з ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Зокрема, до таких питань належать і питання у сфері містобудівної діяльності - визначення територій для містобудівних потреб, визначення планів перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів.

Ст.5 Закону Про основи містобудівної діяльності встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності, зокрема, повинні бути забезпечені:

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

- участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не забезпечив інформування мешканців с. Зубра, в тому числі позивача, про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків, оскільки на разі інфраструктура с. Зубра фізично не готова до появи великих багатоквартирних житлових масивів.

Тому відповідачем порушено право позивача на отримання інформації про плани перспективного розвитку територій села, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.

Оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Зубра передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови.

Належне інформування населення щодо рішень, які впливають на стан довкілля та забезпечення реальної можливості у обговоренні проектів таких рішень гарантовано державою Україна, зокрема, підписанням 25.06.1998 року Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка набула чинності для України 30.10.2001 (далі - Орхуська конвенція).

Відповідно до ст.1 Орхуської конвенції, - метою її підписання є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Суд зазначає, що Ст.7 Орхуської конвенції визначено зміст зобов`язання Сторін, до яких належить і держава Україна, щодо участі громадськості в питаннях розроблення планів, програм і політичних документів, пов`язаних з навколишнім середовищем. Так, кожна зі Сторін передбачає відповідні практичні та (або) інші положення стосовно участі громадськості на принципах прозорості та справедливості в процесі підготовки планів і програм, пов`язаних з навколишнім середовищем, надаючи громадськості необхідну інформацію. В рамках цих принципів застосовуються пункти 3, 4 і 8 статті 6. Відповідний державний орган з урахуванням цілей Конвенції визначає кола громадськості, які можуть брати участь у цьому процесі. В міру можливостей кожна зі Сторін прагне забезпечити громадськість можливостями для її участі у розробці екологічної політики.

Виходячи зі змісту Орхуської конвенції до визначення підстав захисту порушеного права та інтересу щодо безпечного довкілля не може бути застосовано суб`єктивістський підхід.

Безпосередньо доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, присвячена ст. 9 Орхуської конвенції, яка частина 2 якої передбачає, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості:

а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,

б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством.

Пунктами 4, 5 статті 2 цієї конвенції визначено, що Громадськість означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; Зацікавлена громадськість означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, дозволяє звертатися до адміністративного суду будь-якій особі з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з питань навколишнього природного середовища.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2002 у справі № 1-16/2002 за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст.140 Конституції України (справа про об`єднання територіальних громад) встановлено наступне: таким чином, положення частини першої ст.140 Конституції України визначили місцеве самоврядування як право територіальної громади - первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об`єднання або роз`єднання самих територіальних громад.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, частини чотирнадцятої ст.46, частин 1 та 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено наступне: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.п. 4.1. п.4 зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що закріплені у ст.144 Конституції України і ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення конституційних прав участі позивача та інших членів територіальної громади с. Зубра у вирішенні питань місцевого значення необхідною умовою є дотримання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення проведення громадських слухань щодо Проекту містобудівної документації у повній відповідності до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку №555.

Право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для захисту своїх прав та інтересів є конституційним правом кожного громадянина, закріпленим у ст.40 Конституції України.

Згідно зі ст.1 Закону України Про звернення громадян , громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування із пропозиціями, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Суд погоджується з твердженням відповідача про порушення право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка визначено ст.50 Конституції України і належить до основних прав людини.

Відповідно до ст.9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.293 Цивільного кодексу України, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Частиною 2 вказаної статті Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Відповідно до ст.50 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно- правових та інших заходів.

Отже, право на безпечне довкілля це фактично зумовлює також право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Право людини на безпечне навколишнє природне середовище є правовою та фізичною можливістю проживати в навколишньому природному середовищі, яке не загрожує її здоров`ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку.

А тому суб`єктивне право позивача на безпечне навколишнє середовище передбачає право позивача на проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров`я і життя людини та на державний захист від перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що Солонківська сільська рада всупереч процедурі - не змінюючи Генерального плану с. Зубра і фактично не провівши публічні слухання на яких були присутні лише секретар і кілька посадовців сільської ради приймає рішення про зміну цільового призначення території по вул.. Б.Хмельницького на багатоквартирну багатоповерхову забудову. Мешканці села не могли бути присутніми, оскільки не були інформовані належним чином про такі зміни

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відтак, суд вважає, що погодження розробленого детального плану території не відповідає вимогам законодавства та державним будівельним нормам, а процедура громадського обговорення і слухань відповідачем була проведена з дотриманням вимог закону.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано обґрунтовані доводи правомірності прийняття рішення виконкому Солонківської сільської ради №469 від 05.02.2021 року "Про затвердження детального плану території в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра".

Відповідно до ст..139 КАС України судовий збір слід стягнути з Солонківської сільської ради за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська область, с. Солонка, вул. Центральна, 3 ЄДРПОУ 04369699) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним повністю рішення Солонківської сільської ради (81131, Львівська область, с. Солонка, вул. Центральна, 3 ЄДРПОУ 04369699) №469 від 05.02.2021 року "Про затвердження детального плану території в межах вулиці Б.Хмельницького с.Зубра".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська область, с. Солонка, вул. Центральна, 3 ЄДРПОУ 04369699) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.09.2021.

Суддя Р.М. Брильовський