Постанова

від 03.09.2021 по справі 825/310/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 825/310/16

касаційне провадження № К/9901/39644/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (головуючий суддя - Бородавкіна С.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Твердохліб В.А.; судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі № 825/310/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЛБОНД

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВУЛБОНД (далі - ТОВ ВУЛБОНД ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 січня 2016 року № 0000242200.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 11 січня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2016 року № 0000242200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 75801,51 грн за основним платежем та 18950,40 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Чернігівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Чернігівській області.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВУЛБОНД з питань достовірності, повноти декларування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю УКРИМПОРТГРУПП , Товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОМТОВТОРГ , Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЕКСПОРТТРЕЙД , Товариством з обмеженою відповідальністю КБЕ-ТРАНС , Товариством з обмеженою відповідальністю БУДПРОДАКШН за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2015 року та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт від 11 січня 2016 року № 1/22/33688816.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення платником вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю УКРИМПОРТГРУПП за наслідками постачання стрічки голчастої, валів, двигунів, вовни, очесу вовняного, відходів тканини та транспортно-експедиційних послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОМТОВТОРГ за наслідками постачання стрічок голчастих, пластин голчастих, фурнітури гольчатої, пластин чистильних, двигунів електричних, Товариством з обмеженою відповідальністю БУДПРОДАКШН за наслідками постачання відходів тканини та синтепону, з огляду на безтоварний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на ненадання позивачем для здійснення контрольного заходу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які зазначені у видаткових накладних, що, на переконання ГУ ДФС у Чернігівській області, виключає можливість підтвердження факту передачі товару.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2016 року № 0000242200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 75801,51 грн за основним платежем та 18950,40 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії у відповідній частині, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: специфікацій; рахунків-фактур; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортних накладних; документів, які свідчать про господарський характер понесених ТОВ ВУЛБОНД витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб, відповідальних за здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ ВУЛБОНД в охоплений перевіркою період, щодо їх непричетності до останньої, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів відповідача щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова