Постанова

від 01.09.2021 по справі 635/4383/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 635/4383/18

провадження № 61-9490св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Стальмаркет ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 07 червня 2021 року .

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Стальмаркет (далі - ТОВ Стальмаркет ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., про визнання договору виконаним

та зняття обтяження (заборони) відчуження за договором іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2013 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Стальмаркет , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., відповідно до умов якого покупець придбав

за 800 тис. грн, а продавець продав частку в статутному капіталі

ТОВ Стальмаркет у розмірі 50 %. Умовами договору купівлі-продажу частки встановлено наступний порядок розрахунків між сторонами договору: 200 тис. грн сплачені покупцем продавцю під час оформлення договору купівлі-продажу, а залишок суми ОСОБА_2 зобов`язався сплатити наступним чином: до 01 вересня 2013 року - 200 тис. грн;

до 01 січня 2014 року - 200 тис. грн; до 01 квітня 2014 року - 200 тис. грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28 травня 2013 року в розмірі 600 тис. грн між ТОВ Стальмаркет та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 28 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., відповідно до умов якого ТОВ Стальмаркет передало в іпотеку ОСОБА_1 наступне майно: недобудовані нежитлові приміщення - ангар літ. А готовністю 65 %, естакада літ. Б , залізничний путь № 1, замощення - І по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,505 га, кадастровий номер: 6325156400:02:001:0007, з цільовим призначенням для виробничих та господарських потреб, під`їзну колію, за цією ж адресою. Позивач за первісним позовом вказував, що ОСОБА_2 не виконав належним чином умови договору купівлі-продажу від 28 травня 2013 року щодо строків виконання зобов`язання, але продавець не надсилав претензій або скарг щодо неналежного виконання покупцем обов`язків за вищевказаним договором купівлі-продажу від 28 травня 2013 року, до суду не звертався. Крім того, ОСОБА_1 власноруч були написані розписки на усі суми, сплачені покупцем у повному обсязі. Після сплати останньої суми за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Стальмаркет від 28 травня 2013 року ОСОБА_2 неодноразово звертався до ОСОБА_1 з вимогою про зняття заборони на відчуження предмету іпотеки, але останній з невідомих причин ухиляється від свого обов`язку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати виконаним у повному обсязі договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Стальмаркет від 28 травня 2013 року, внаслідок чого вважати припиненим договір іпотеки від 28 травня 2013 року у зв`язку з виконанням основного зобов`язання; зобов`язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. зняти заборону на відчуження предмета іпотеки, а саме на недобудовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 : ангар літера А готовністю 65 %; естакада літера Б ; залізничний путь № 1; замощення - І, та земельну ділянку, площею 0,505 га, кадастровий номер 6325156400:02:001:0007; стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу

у розмірі 20 тис. грн.

27 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ТОВ Стальмаркет , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що він вчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу від 28 травня

2013 року та передав покупцю частку в статутному капіталі ТОВ Стальмаркет , а відповідач за зустрічним позовом свої зобов`язання за договором купівлі-продажу не виконав, а саме не здійснив повного та своєчасного розрахунку, що є істотним порушенням умов договору, тому вищевказаний договір купівлі-продажу від 28 травня 2013 року не може вважатися виконаним належним чином. Серед наявних доказів є лише підтвердження оплати ОСОБА_2 01 грудня 2016 року суми у розмірі 5 тис. грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу від 28 травня 2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на недобудовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 : ангар літера А готовністю 65 %; естакада літера Б ; залізний путь № 1; замощення - І, та земельну ділянку, площею 0,505 га, кадастровий номер 6325156400:02:001:0007, які належать на праві власності ТОВ Стальмаркет .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області у складі судді Пілюгіної О. М. від 29 січня 2021 року у задоволені позову

ТОВ Стальмаркет та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконано умови договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 28 травня 2013 року та сплачено відповідачу грошову суму в повному обсязі у розмірі 600 тис. грн відповідно до умов договору. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем за первісним позовом надано розписок на суму 337 800 грн, з яких розписки на суму 201 800 грн свідчать про отримання грошових коштів за договором купівлі-продажу корпоративних прав. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач за зустрічним позовом не вказав розмір заборгованості, в рахунок погашення якої він просить звернути стягнення на нерухоме майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Стальмаркет задоволено.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 січня

2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову

ТОВ Стальмаркет скасовано.

Позов ТОВ Стальмаркет задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі

ТОВ Стальмаркет виконаним у повному обсязі, договір іпотеки

від 28 травня 2013 року - припиненим.

Знято заборону на відчуження предмета іпотеки, а саме недобудовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 : ангар літера А готовністю

65 %; естакада літера Б ; залізничний путь № 1; замощення - І, та земельну ділянку, площею 0,505 га, кадастровий номер 6325156400:02:001:0007,

і вилучено запис з реєстру іпотек та реєстру обтяжень нерухомого майна

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ТОВ Стальмаркет судовий збір у розмірі

8 810 грн та витрати на правову допомогу у сумі 20 тис. грн.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем за первісним позовом доведено, що він належним чином виконав умови вказаного договору купівлі-продажу від 28 травня 2013 року та сплатив відповідачу грошову суму в повному обсязі у розмірі 600 000 грн. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що не у всіх розписках вказано, що гроші отримані ним в рахунок оплати за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, зазначивши, що відповідач не надав будь-яких письмових доказів на підтвердження існування між сторонами інших договірних зобов`язань. Апеляційний суд вказав, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в частині задоволення первісного позову і залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 753/15687/15-ц, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18,

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Заявник вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо

питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, посилається на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції задовольнив первісний позов на підставі розписок, з яких неможливо встановити їх зміст та кількість грошових коштів. ОСОБА_1 вважає, що надані позивачем за первісним позовом розписки не свідчать про належне і повне виконання грошового зобов`язання, а суд апеляційної інстанції застосував неправильний спосіб захисту прав іпотекодавця. Також заявник не погоджується з розміром витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, стягнутих з нього судом апеляційної інстанції на користь позивача за первісним позовом. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу. Стверджує, що відсутність доказів на підтвердження погашення основної заборгованості за спірним договором, а також нарахувань на підставі статті 625 ЦК України, свідчить про відсутність підстав для припинення іпотеки. Особа, яка подала касаційну скаргу, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції зобов`язав здійснити дії приватного нотаріуса, який не був залучений до участі у справі в якості відповідача. ОСОБА_1 вважає, що позивачем за первісним позовом обрано неналежний спосіб захисту.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2013 року між учасником ТОВ Стальмаркет ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Стальмаркет , посвідчений 28 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця 50 % статутного фонду (капіталу) ТОВ Стальмаркет , що становить 800 тис. грн, та пов`язані з цією часткою корпоративні права, а останній прийняв та зобов`язався сплатити їх вартість на умовах, встановлених цим договором, а саме: 200 тис. грн - в момент оформлення договору, а залишок ціни за продаж частки підлягав сплаті за наступним графіком та розмірами: до 01 вересня 2013 року - 200 тис. грн; до 01 січня 2014 року - 200 тис. грн; до 01 квітня 2014 року - 200 тис. грн.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 28 травня 2013 року між

ТОВ Стальмаркет та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 28 травня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., відповідно до умов якого в іпотеку передано наступне майно: недобудовані нежитлові приміщення: ангар літ. А готовністю 65%, естакада літ. Б , залізничний путь № 1, замощення - І, та земельна ділянка, площею 0,505 га, кадастровий номер 6325156400:02:001:0007, з цільовим призначенням для виробничих та господарських потреб, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки від 28 травня 2020 року договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань по поверненню боргу.

На підтвердження виконання ОСОБА_2 умов договору купівлі-продажу позивачем за первісним позовом надані копії розписок за підписом ОСОБА_1 :

про отримання від ОСОБА_2 29 березня 2013 року 130 тис. грн за оплату корпоративних прав ТОВ Стальмаркет ;

про отримання від ОСОБА_2 20 тис. грн та 30 тис. грн 06 вересня

2013 року;

про отримання 25 жовтня 2013 року від ОСОБА_2 10 тис. грн;

про отримання 08 листопада 2013 року від ОСОБА_2 10 тис. грн;

про отримання 17 грудня 2013 року від ОСОБА_2 20 тис. грн;

про отримання 25 грудня 2013 року від ОСОБА_2 9 тис. грн;

про отримання 14 березня 2014 року від ОСОБА_2 в рахунок оплати за договором 2 тис. грн;

про отримання 10 квітня 2014 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати за корпоративні права;

про отримання 17 квітня 2014 року від ОСОБА_2 3 тис. грн в рахунок заборгованості по договору про придбання корпоративних прав;

про отримання 30 квітня 2014 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в оплату за договором;

про отримання 21 травня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати за договором;

про отримання 04 червня 2014 року від ОСОБА_2 20 тис. грн в рахунок оплати за договором;

про отримання 09 липня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн. в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 08 серпня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати за договором;

про отримання 27 серпня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн за договором;

про отримання 29 вересня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 21 жовтня 2014 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок договорів;

про отримання 22 листопада 2014 року від ОСОБА_2 7 тис. грн за оплату за договором;

про отримання 23 грудня 2014 року від ОСОБА_2 7 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 30 січня 2015 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок договору про продаж корпоративних прав;

про отримання 06 березня 2015 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 14 березня 2015 року від ОСОБА_2 8 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 16 квітня 2015 року від ОСОБА_2 12 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 28 квітня 2015 року від ОСОБА_2 8 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 17 червня 2015 року від ОСОБА_2 15 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 30 червня 2015 року від ОСОБА_2 12 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 25 липня 2015 року від ОСОБА_2 9 тис. грн;

про отримання 13 серпня 2015 року від ОСОБА_2 10 тис. грн;

про отримання 18 серпня 2015 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 16 вересня 2015 року від ОСОБА_2 7 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 30 жовтня 2015 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 16 березня 2015 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 04 квітня 2016 року від ОСОБА_2 6 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 13 квітня 2016 року від ОСОБА_2 3 800 грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 16 червня 2016 року від ОСОБА_2 22 400 грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 09 вересня 2016 року від ОСОБА_2 20 тис. грн в рахунок оплати особистої заборгованості;

про отримання 08 листопада 2016 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати особистої заборгованості;

про отримання 22 листопада 2016 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати заборгованості за договором;

про отримання 01 грудня 2016 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати за продаж корпоративних прав;

про отримання 07 грудня 2016 року від ОСОБА_2 10 тис. грн;

про отримання 22 грудня 2016 року від ОСОБА_2 8 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 21 лютого 2017 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати заборгованості;

про отримання 10 квітня 2017 року від ОСОБА_2 5 тис. грн в рахунок оплати заборгованості;

про отримання 04 травня 2017 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок особистої заборгованості;

про отримання 16 травня 2017 року від ОСОБА_2 8 тис. грн в рахунок особистої заборгованості за продаж підприємства;

про отримання 30 червня 2017 року від ОСОБА_2 8 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 01 серпня 2017 року від ОСОБА_2 10 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 23 серпня 2017 року від ОСОБА_2 15 тис. грн в рахунок оплати за договором про продаж корпоративних прав;

про отримання 08 вересня 2017 року від ОСОБА_2 1 тис. грн;

про отримання 14 вересня 2017 року від ОСОБА_2 9 тис. грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до наявних у матеріалах справи розписок сума сплачених ОСОБА_1 коштів за договором купівлі-продажу корпоративних прав складає 620 200 грн, отже зобов`язання покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 28 травня 2013 року є виконаним у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України ).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 692 ЦК України передбачено обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізується у статті 1 Закону України Про іпотеку , якою визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку , пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав припинення зобов`язання, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення іпотеки та скасування обтяження іпотечного майна, оскільки основне зобов`язання по оплаті вартості товару за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 28 травня 2013 року у сумі 800 000 грн, яке забезпечено іпотекою, було виконано ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджується пунктом 2.1 вказаного договору про сплату 200 000 грн під час його оформлення, а також розписками ОСОБА_1 про отримання грошових коштів від ОСОБА_2 на загальну суму 620 200 грн.

Судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги, що

ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та ОСОБА_3 існують будь-які інші договірні правовідносини або недоговірні зобов`язання, а також враховано відсутність офіційно заявлених претензій з боку продавця до покупця щодо проведення оплати за спірним договором.

ОСОБА_1 не повідомив суд про розмір заборгованості покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 28 травня 2013 року , а також не оскаржував рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні його зустрічного позову до ТОВ Стальмаркет про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження

№ 12-204гс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 дійшла висновку про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Спосіб захисту прав ТОВ Стальмаркет (фактично визнання припиненим основного зобов`язання, похідного він нього забезпечувального зобов`язання, а також зняття заборони на відчуження предмета іпотеки) спрямований на захист прав іпотекодавця, не суперечить закону, призводить до повного захисту прав позивача за первісним позовом.

Спір виник між сторонами договору з приводу виконання його умов, отже приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які поніс позивач за первісним позовом у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України, а також поданих на підтвердження цих витрат доказів, дійшов мотивованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Стальмаркет витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис. грн.

При цьому судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам, які підтверджують понесення відповідних витрат (договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт за договором, квитанції), враховано складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За встановлених у цій справі обставин, посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній сказі, є необґрунтованими.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович