Постанова

від 26.08.2021 по справі 391/61/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/61/21

провадження № 22-ц/4809/1202/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2021, суддя Червонописький В.С., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, площею 5,996 га, кадастровий номер 3522883000:02:000:0221.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2020, у справі № 391/418/20, що набрало законної сили 02.11.2020 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі.

Підставою відмови у задоволенні позову є відсутність систематичної несплати орендної плати. Водночас, при подачі позову повторно, позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_3 27.11.2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки б/н. закінчення дії Договору 03 грудня 2059 року.

Відповідно до розділу 4 п.4.1. Договору, орендна плата вноситься в грошовій формі та в розмірі - грошовій 3850,00 грн. в готівковій, або безготівковій формі, що становить 3% від грошової вартості земельної ділянки.

В порушення умов договору відповідач сплатив позивачу за 2017 - 3000 грн. та за 2018 - 3000 грн. в рахунок орендної плати,, а також не здійснив виплати орендної плати за 2019 та за 2020 таким чином порушивши істотні умови договору.

Так як відповідач систематично допускав порушення умов договору, щодо орендної плати, а саме - мали місце сплата орендної плати не у повному обсязі у 2017 та 2018 роках та несплата орендної плати за 2019 та за 2020 роки, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 5,996 га, кадастровий номер 3522883000:02:000:0221, розташованої на території Марївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2014 за № 7916830.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2021 задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що орендодавець ОСОБА_1 отримав орендну плату за період з 27.11.2014 по 2020 рік включно, даний факт підтверджується 11 власноручними написаними ОСОБА_1 документами з отримання орендної плати (в тому числі 6 розписками про отримання орендної плати) та розрахунком орендаря з виплати орендної плати. Позивач не надав жодних доказів неотримання ним орендної плати, а також розрахунків щодо підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.06.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.06.2021 справу призначено до розгляду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.06.2021 продовжено строк розгляду справи.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи знайшли своє підтвердження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КР № 013657 від 24.01.2002 ОСОБА_1 належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,00га кадастровий номер 3522883000:02:000:022, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с.9).

27.11.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки б/н. закінчення дії Договору 03 грудня 2059 року, цієї ж дати складено Акт про передачу та прийом земельної ділянки.(а.с15)

Відповідно до розділу 4 п.4.1. вказаного Договору орендна плата вноситься в грошовій формі та в розмірі - грошовій 3850,00 грн. в готівковій, або безготівковій формі, що становить 3% від грошової вартості земельної ділянки.

Згідно витягу із технічної документації від 18.12.2019 вбачається, що площа належної земельної ділянки ОСОБА_1 5,99га, нормативно грошова оцінка становить 196289,01га. (а.с.14)

З наданих доказів відповідачем, а саме копій розписок даних ОСОБА_5 ОСОБА_3 вбачається, що позивач отримував кошти в рахунок орендної плати починаючи з 2014 по 2018 роки (а.с.72-74).

Взявши до уваги останню грошову оцінку земельної ділянки - 196 289,01 грн. та розмір орендної плати - 3%, орендна плата за рік користування землею становить - 5 888,67 грн, а відповідно за два роки 2019-2020 роки - 11 777,34 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач належну до виплати орендну плату ОСОБА_1 не сплатив за 2019 та 2020 роки, а отже порушив істотні умови договору.

Суд вважав неналежними доказами розписки ОСОБА_1 про отримання орендної плати від ОСОБА_3 , оскільки розписки складені з порушенням норм законодавства України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи факт несплати орендної плати на користь позивача, що відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України , ст. 651 Цивільного кодексу України та умов спірного договору є достатньою правовою підставою для розірвання спірного договору оренди землі укладеного з відповідачем.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КР № 013657 від 24.01.2002 ОСОБА_1 належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,00га кадастровий номер 3522883000:02:000:022, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с.9).

27.11.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки б/н.

Складено Акт про передачу та прийом земельної ділянки.(а.с15)

Договір діє до 03 грудня 2059 року,

Відповідно до п.4.1. договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі - 3850,00 грн. в готівковій, або безготівковій формі, що становить 3% від грошової вартості земельної ділянки.

Відповідно п.4.3 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю відбувається з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п.4.4 договору оренди, орендна плата вноситься на протязі року і повина бути сплачена не підніше 31 грудня, при відсутності письмових заперечень з боку орендодавця, строк виплати орендної плати може бути продовжено в наступному році, орендар може видати орендну плату наперед, за будь-який період строку оренди землі згідно договору.

Згідно витягу із технічної документації від 18.12.2019 вбачається, що площа належної земельної ділянки ОСОБА_1 5,99 га, нормативна грошова оцінка становить 196289,01га. (а.с.14)

Позивач по справі зазначає, що орендар не в повному обязі сплатив орендну плату за 2017 та 2018 роки, а за 2019, 2020 роки взагалі не сплатив.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно наданих відповідачем на підтвердження заперечень проти позову розписок, позивач отримував кошти в рахунок орендної плати починаючи з 2014 по 2018 роки. (а.с.72-74).

З розрахунків наданих відповідачем по справі на підтвердження сплати орендної плати наперед вбачається, що за період з 2014 року по 2020 рік орендар сплатив з урахуванням індексу інфляції 51568 грн.

З врахуванням індексу інфляції за цей період орендна плата повина була становити 45070,34 грн. (а.с.71)

Встановлені обставини свідчать, що орендар сплатив за період з 2014 року по 2020 рік надлишок коштів у сумі 6497,66 грн., що не протирічить п. 4.4 спірного договору оренди землі .

Позивачем по справі зазначені обставини не спростовуються належними та допустимими доказами.

Висновки суду першої інстанці, що розписки про отримання орендної плати за період з 2014 по 2018 роки є неналежними доказами на підтвердження заперечень проти позову є необґрунтованими, оскільки позивач не заперечував наявність зазначених розписок за період отримання орендної плати за 2014-2018 роки..

Доводи позивача ґрунтувались на тому, що орендна плата на його думку, сплачувалась не в повному розмірі, а гроші, які він отримував наперед були заборгованістю по орендній платі не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги встановлені обставни, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем за період 2019-2020 р. матеріалами справи не підтверджена, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України , дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України , застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України , згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України Про оренду землі .

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).

Враховуючи положення статті 531 ЦК України , зміст розписок від 28.11.2014, 27.11.2014, 31.12.2015, 28.12.2015, 07.12.2016, 01.06.2017, 20.05.2017,15.12.2017, 01.12.2016, 11.12.2018, 21.03.2017 (а.с. 72-74), які свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав наперед орендну плату згідно з укладеним договором оренди землі, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати, що давало б підстави для розірвання такого договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини по справі, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК при ухваленні рішення суд проводить розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2021 , скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві грн..)

Повний текст поставнои складено 03.09.2021.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: