Постанова

від 25.08.2021 по справі 441/1654/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1654/19 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/579/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Ждан К.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи: Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи: Городоцька державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, що на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мотивуючи тим, що після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої входить означений будинок, що він, як спадкоємець першої черги за законом, через пропуск строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в нотаріальному порядку не може оформити спадкових прав, просив позов задовольнити.

В жовні 2019 року ОСОБА_2 , звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що на АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті постійно проживала та користувалася як власник будинковолодінням на АДРЕСА_1 , однак при житті не виготовила на нього правовстановлюючих документів, через що він, як спадкоємець першої черги за законом, не може оформити спадщину. Просив позов задовольнити.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що він не відмовлявся від спадщини після смерті своєї матері і вжив всіх передбачених законом заходів для прийняття спадщини. Оскільки він був позбавлений можливості належним чином оформити свої спадкові права, єдиним способом захисту своїх права є звернення до суду з даним позовом, в задоволенні якого суд відмовив. Також вважає, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин ч.1 ст.321, ст.1261, ч.1 ст. 1267 ЦК України. Оскільки єдиними спадкоємцями першої черги є брат ОСОБА_2 і скаржник - ОСОБА_1 , частка у спадковому майні кожного становить 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Городоцького районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі та часткове задоволення зустрічного позову, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частини спірного будинку.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05 серпня 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 25 серпня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

З наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1950 р.н., ОСОБА_2 , 1961 р.н. та ОСОБА_5 , 1951 р.н. є дітьми ОСОБА_4 (а.с.6, 61).

Згідно довідки Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області №798 від 04.11.2019, ОСОБА_4 до дня смерті значилася головою двору та постійно проживала в належному їй житловому будинку, що по АДРЕСА_1 (а.с. 81).

Із відмітки у паспорті серії НОМЕР_1 та копії будинкової книги убачається, що ОСОБА_1 27.06.1986 знятий з реєстрації за місцем проживання на АДРЕСА_1 , а з 06.02.1987 значиться зареєстрованим по АДРЕСА_2 (а.с. 4-5).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.2012, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городоцького районного управління юстиції Львівської області ( а.с.7).

Згідно довідки Новосільської сільської ради Городоцького району Львівської області №795 від 18.07.2012, інших матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок, що по АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Також встановлено, що позивач - ОСОБА_1 у квітні 2018 року звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано, як об`єкт цивільно-правових відносин, а також, що нотаріус у прийнятті такої заяви відмовив через пропуск шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18.07.2019, ОСОБА_1 відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 через не подання доказів, які б згідно чинного законодавства свідчили про поважність причин пропуску строку і зокрема були пов`язані із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк (а.с. 15-18).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , в той час як ОСОБА_2 прийняв спадщину за законом після смерті матері, оскільки був зареєстрованим та постійно проживав із спадкодавцем в спірному будинку, в тому числі і на час відкриття спадщини.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Із копії спадкової справи №27/2018 заведеної приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Мухою М.Т. за заявою ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , при житті заповіту не складала, що у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове будинковолодіння (а.с. 62, 108-137).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно копій витягів з погосподарських книг за період 1954 - 2019 роки, головою домогосподарства по АДРЕСА_1 з 1970 року значилася ОСОБА_4 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач ОСОБА_2 (а.с. 84, 152-207).

Із копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , виготовленого 17.10.2019 ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_2 видно, що будинок 1954 року побудови, загальною площею 49, 9 кв.м, складається із 3 кімнат, коридору та кухні, житлова площа будинку складає 38, 9 кв.м., при будинку господарська будівля, шопа, вбиральня, криниця та огорожа (а.с. 63-66).

Згідно довідок Самбірського МБТІ №1985 від 09.11.2017 та КП Городоцького РБТІ №434 від 23.09.2019, право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , не зареєстровано, самовільних перепланувань, переобладнань чи добудов - не виявлено (а.с. 12-13, 33).

10.03.1995, ухвалою ІУ-ти сесії ІІ-го демократичного скликання Новосільської сільської ради народних депутатів Городоцького району Львівської області № 43, ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 60 га, в т.ч. і для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 82-83).

Обставин, які б вказували, що ОСОБА_4 при житті набула або володіла житловим будинком АДРЕСА_1 неправомірно, або що таке будинковолодіння є самочинно побудоване, не встановлено.

За наведеного, суд доходить переконання, що ОСОБА_4 звела у встановленому законом порядку та користувалася як власник будинковолодінням в АДРЕСА_1 .

Згідно норм гл.84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

За положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_4 на час її смерті у будинку по АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав вважати його таким, що прийняв спадщину після смерті матері і у зв`язку з цим має право на спадкове майно.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у житловому будинку по АДРЕСА_1 залишився проживати її син - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину за законом після смерті матері, оскільки був зареєстрованим та постійно проживав із спадкодавцем в спірному будинку, в тому числі і на час відкриття спадщини.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2 у будинку продовжує проживати, сплачує комунальні послуги, користується спадковим майном, обробляє земельну ділянку, що свідчить про прийняття ним спадщини, ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 не прийняв, а ОСОБА_3 на спадкове майно не претендує, інших спадкоємців, які б мали право на спадкове майно за законом чи за заповітом немає, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на спірне будинковолодіння, в порядку спадкування за законом.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду міста Львова від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник