Рішення

від 31.08.2021 по справі 914/222/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 справа № 914/222/21

Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк

за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Позивача: Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, смт. Лопатин, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Радехів , с. Кустин, Радехівський район, Львівська область

про розірвання Договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

прокурор: Нестерук С.С.;

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача: ОСОБА_2 ;

Хід розгляду справи.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Радехів про розірвання Договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4623982200:05:000:0131.

Ухвалою від 09.02.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 09.03.2021.

05.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 5410/21).

12.03.2021 прокурором подано відповідь на відзив (Вх. №5872/21).

Ухвалою від 09.03.2021 суд відклав розгляд справи на 23.03.2021, у зв`язку із першою неявкою представника позивача та відповідача.

Ухвалою від 23.03.2021 суд відклав розгляд справи на 06.04.2021.

23.03.2021 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (Вх. №6960/21).

Ухвалою від 06.04.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи на 06.05.2021.

Ухвалою від 06.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 18.05.2021.

17.05.2021 на адресу суду надіслано мирову угоду (Вх.№ 2049/21) укладену між позивачем та відповідачем.

19.05.2021 прокурором подано пояснення щодо укладення мирової угоди (Вх. №11829/21).

Ухвалами від 18.05.2021, 25.05.2021, 02.06.2021 суд відклав розгляд справи на 25.05.2021, 02.06.2021 та 16.06.2021 відповідно.

В судовому засіданні 16.06.2021 судом протокольно була оголошена перерва в судовому засіданні до 30.06.2021.

Ухвалами від 30.06.2021 та 20.07.2021 суд відклав розгляд справи на 20.07.2021 та 26.08.2021 відповідно.

В судовому засіданні 31.08.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція Позивача.

Прокурор з підстав неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань просить суд розірвати укладений між Позивачем та Відповідачем Договір оренди земельної ділянки кадастровий №4623982200:05:000:0131 від 05.11.2015р. та зобов`язати Відповідача повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку площею 54,6141га кадастровий № 4623982200:05:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що Позивач, як сторона Договору, незважаючи на істотне порушення договору оренди, а саме несплату орендної плати упродовж 2020 року за користування земельною ділянкою Відповідачем, самостійно не ініціював розірвання Договору. Неналежне виконання своїх обов`язків Позивачем у справі обґрунтовано Прокурором в позовній заяві.

Щодо заперечень Відповідача проти позову з підстав неможливості виконання обов`язку зі сплати орендної плати за Договору з огляду на запровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції Прокурор зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Відповідача до позивача з приводу зменшення розміру орендної плати або звільнення від сплати такої з вказаних підстав. Крім того, Відповідачем не доведено відсутність можливості використовувати орендовану за Договором земельну ділянку, а додана копія наказу від 11.03.2020р. про переведення працівників на дистанційну роботу не підтверджує вказаних обставин. При цьому Прокурор зазначив, що заборгованість, виникнення якої стало підстав для позову, існувала з жовтня 2019р. по березень 2020р., тобто до та не охоплювалась періодом, в якому було запроваджено карантинні обмеження, спрямовані на запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Щодо доводів Відповідача про сплату боргу за оренду земельної ділянки за Договором Прокурор зазначає, що предметом спору є розірвання договору оренди в зв`язку з систематичною несплатою орендної плати, а відтак провадження у справі не може бути закрито у з в`язку з її погашенням. Відповідачем у відзиві не спростовано факт систематичної несплати орендної плати. Позиція прокурора є такою, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Правова позиція Відповідача.

Відповідач у поданому 05.03.2021р. Відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Прокурору в інтересах держави в особі Позивача в його задоволенні з підстав того, що, в силу приписів законодавства, з позовом до суду про розірвання договору може звертатись виключно сторона Договору, а Позивачем як Орендодавцем за Договором не подано позову про таке розірвання.

Крім того, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, Відповідач покликається на те, що він не мав можливості належним чином та у строки, встановлені Договором виконати обов`язок щодо внесення орендної плати, що було спричинено введенням карантину в Україні внаслідок поширення коронавірусної інфекції.

При цьому, Відповідач повідомив суд, що станом на дату подання цього відзиву у Відповідача відсутня заборгованість із орендної плати за землю по договору оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер земельної ділянки 4623982200:05:000:0131, про що свідчить платіжне доручення від 27.01.2021р. №420.

Також, Відповідач звертає увагу на те, що Прокурором не обґрунтовано підстав до здійснення заходів представницького характеру шляхом подання даного позову до суду.

Фактичні обставини встановлені судом.

05.11.2015р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Радехів (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди землі №б/н (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 05.11.2015р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Відповідно до п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 54,6141 гектарів, у тому числі: 54,6141 га ріллі.

Згідно п.п.2.2.-2.4. Договору кадастровий номер земельної ділянки: 4623982200:05:000:0131; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.2.5. Договору на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 29.07.2015р. становить 1 362 625,00 грн з урахуванням коефіцієнту індексації (п.2.6. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Договір укладено на строк 7 років.

Відповідно до п.3.2. Договору право оренди земельної ділянки виникає у Орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Згідно п.4.1. Договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних згідно з протоколом земельних торгів від 05.11.2015р. у розмірі річної орендної плати, що становить 85300,89 грн підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди.

Відповідно до п.4.2. Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата вноситься Орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.4.4. Договору).

Пунктом 4.6. Договору Сторонами передбачено, що Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового невикористання земельної ділянки, а також у випадку, зазначеному в п. 9.4.3. Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 54,6141 гектарів, у тому числі: 54,6141 га рілля. Угіддя - рілля.

Згідно п.5.2. Договору цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства; орендована земельна ділянка повинна використовуватись способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічним речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, які зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється (п.п.5.3., 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів у формі аукціону за розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пп. 3 п.9.1.1. Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Згідно п.9.4.3., 9.4.6., 9.4.11. Договору Орендар зобов`язаний протягом одного року з дня державної реєстрації права оренди в установленому законодавством порядку приступити до користування орендованої земельної ділянки відповідно до умов Договору; своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату; після закінчення строку Договору повернути земельну ділянку Орендодавцю належному стані в порядку, встановленому Договором.

Дія Договору припиняється, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором (п.12.3. Договору).

Відповідно до п.15.1. Договору Договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди відповідно до закону.

Актом прийому-передачі земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Радехів прийнято у строкове платне користування земельну ділянку за Договором.

Вказаний Договір та Акт прийому-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

01.09.2015р. на підставі Договору за Відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 54,6141 гектарів; кадастровий номер 4623982200:05:000:0131; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису: 13782331), Орендодавець: Лопатинська селищна рада Радехівського району Львівської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.01.2021р. №240898896.

Пунктом 179 Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 18.06.2019р. б/н Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області передано, а Лопатинською селищною радою Радехівського району Львівської області (надалі - Позивач, Орендодавець) прийнято земельну ділянку площею 54,6141 гектарів; кадастровий номер 4623982200:05:000:0131; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Головного управління Держгеокадастру у Львівській області передано та Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області.

12.12.2019 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Лопатинською селищною радою та одночасно внесено запис про припинення права державної власності в собі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. (номер запису про право власності: 34684095).

Листом від 08.10.2020р. вих. №15/1-88вих-20 Прокурор звертався до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надати інформацію щодо суб`єктів, якими систематично (три і більше місяці поспіль) протягом 2018-2020рр. допускалась несплата орендної плати за землю із зазначенням відомостей про орендаря, орендодавця, реквізитів договору, місцезнаходження земельної ділянки, кадастрового номера, періоду виникнення боргу, суми заборгованості та даних про вжиті заходи до стягнення боргу.

Листом від 10.11.2020р. вих. №938 Позивачем повідомлено Прокурора про існування заборгованості Відповідача за користування земельною ділянкою кадастровий №4623982200:06:000:0367 Договором від 10.03.2016р. №01/10/03-16 в розмірі 12862,29грн.

Листом від 11.11.2020р. вих. №8834/9/13-01-04-04-12 ГУ ДПС у Львівській області надіслало Прокурору запитувану листом від 08.10.2020р. вих. №15/1-88вих-20 інформації.

Як вбачається із долученої до листа інформації, Відповідачем допускається систематична несплата орендної плати з орендної плати за землю за Договором.

Листом від 02.12.2020р. вих. №15/1-346вих-20 Прокурор звертався до Позивача із проханням надати інформацію про стан виконання Відповідачем умов укладеного Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати.

Листом від 03.12.2020р. вих. №15/1-361вих-20 Прокурор звертався до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надати копії декларацій з плати за землю, які подані, в тому числі Відповідачем, за 2019-2020рр. та облікових (інтегрованих) карток з плати за землю за вказаний період.

Листом від 24.12.2020р. вих. №15/1-481вих20 Прокурор звертався до Позивача із проханням надати інформацію про стан виконання Відповідачем умов укладеного Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, а також про вжиті заходи щодо стягнення такої.

Листом від 04.01.2021р. вих. №15/1-2вих-21 Прокурор звертався до Головного управління ДПС у Львівській області з проханням надати копії облікових (інтегрованих) карток з плати за землю.

Листом від 11.01.2021р. вих. №21 Позивач надав запитувану Прокурором у листі 24.12.2020р. вих. №15/1-481вих20 інформацію та зазначив, що заходи, спрямовані на стягнення заборгованості, не вживались.

Згідно доданої інформації заборгованість Відповідача зі сплати орендної плати за Договором складає 127 951,35грн вказана заборгованість виникла за період з жовтня 2019р. по грудень 2020р. при цьому, вказаною інформацією підтверджується відсутність здійснення оплати орендної плати за Договором за вказаний період.

Листом від 14.01.2021р. вих. №146/5/13-01-04-02 ГУ ДПС у Львівській області надало запитувану листом від 04.01.2021р. вих. №15/1-2вих-21 інформацію.

Листом від 14.01.2021р. вих. №15/1-25вих-21 Прокурор повідомив Позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом подання позову про розірвання договору та повернення земельної ділянки до суду.

Наказом від 11.03.2020р. б/н про переведення працівників на дистанційну роботу Відповідачем наказано перевести усіх працівників на дистанційну форму роботи.

З підстав наведеного Прокурор просить суд розірвати укладений між Позивачем та Відповідачем Договір оренди земельної ділянки кадастровий №4623982200:05:000:0131 від 05.11.2015 б/н та зобов`язати Відповідача повернути на користь держави в особі Позивача земельну ділянку площею 54,6141 га. кадастровий № 4623982200:05:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст.17 Закону України Про оренду землі передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Нормами п. в ч.1 ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (п.п.1, 4 ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі ).

Приписами ч.1 ст.782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно приписів частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Аналогічну норму містить ст.31 Закону України Про оренду землі , згідно з якою договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як зазначалось вище, у відповідності до 9.4.11. Договору Орендар зобов`язаний після закінчення строку Договору повернути земельну ділянку Орендодавцю належному стані в порядку, встановленому Договором.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд також звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020р. у справі №910/4994/19, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2018р. у справі №910/22259/17, від 14.08.2018р. у справі №910/22454/17, від 28.08.2018р. у справі №910/20932/17 від 02.10.2018р. у справі №910/21033/17 від 16.10.2018р. у справі №910/3568/18, від 19.02.2019р. у справі №910/4427/18, від 22.06.2020р. у справі №922/2216/19.

Крім того суд звертає увагу на те, що оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Про невиконання зобов`язання можна говорити, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом з тим, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №912/1385/17, що підставою до розірвання договору є систематична несплата орендної плати (два і більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, тобто як невиконання так і неналежне виконання умов договору є підставою до його розірвання.

З врахуванням наведеного сам по собі факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є підставою до розірвання договору, незважаючи на те, чи така заборгованість була виплачена в подальшому. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 02.05.2018р. у справі №925/549/17.

Враховуючи наведені Учасниками справи доводи та подані докази судом встановлено до Позивача на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 18.06.2019р. б/н в порядку, передбаченому ст.148 -1 ЗК України перейшли права і обов`язки Орендодавця за Договором.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені судом обставини та подані Учасниками справи докази, судом з"ясовано, що Відповідачем допущено несплату орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором впродовж п`ятнадцяти місяців підряд (з жовтня 2019р. по грудень 2020р.), внаслідок чого, згідно з доданою до листа Позивача від 11.01.2021р. вих. №21 інформацією станом на 11.01.2021р. утворився борг в розмірі 127 951,35 грн. Внаслідок вказаних обставин Позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору і йому завдається цим значна матеріальна шкода.

Враховуючи наведене суд зазначає про доведеність Прокурором обставин істотного порушення Відповідачем Договору, а відтак, позовні вимоги Прокурора про розірвання укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору оренди земельної ділянки кадастровий № 4623982200:05:000:0131 від 05.11.2015р. б/н є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

З врахуванням висновків суду про істотність порушення Відповідачем умов укладеного із Позивачем Договору та наявності підстав до розірвання Договору, що має наслідок виникнення обов`язку Орендаря до повернення земельної ділянки, суд зазначає про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Відповідача повернути на користь держави в особі Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області (80261, Львівська область, Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Центральна, буд.12; ідентифікаційний код: 04369819) земельну ділянку площею 54,6141га. кадастровий № 4623982200:05:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Суд зазначає, що доводи Відповідача про неможливість здійснити сплату орендної плати за Договором з підстав запровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції не впливають на правовідносини між сторонами, оскільки пунктом 4.6. Договору Сторонами передбачено, що Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового невикористання земельної ділянки, а також у випадку, зазначеному в п. 9.4.3. Договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не доведено належними засобами доказування факту існування обставин неможливості використання Відповідачем орендованої за Договором земельної ділянки.

Подана Відповідачем копія наказу від 11.03.2020р. Відповідача про переведення працівників на дистанційну роботу підтверджує лише факт такого переведення, проте не містить відомостей про неможливість виконання працівниками трудових функцій та покладених на них функціональних обов`язків, в тому числі щодо використання орендованої за Договором земельної ділянки та сплати орендної плати за користування такою.

Окрім того, з врахуванням встановлених судом обставин, в тому числі щодо періоду виникнення заборгованості, тривалості її існування та п.4.4. Договору, суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача щодо неможливості сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором за період з жовтня 2019р. по лютий 2020р. включно, оскільки обов`язок Відповідача зі сплати орендної плати за вкзаний період виник до запровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Щодо звернення до господарського суду Заступника керівника Львівської обласної прокуратури суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно ст.1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом України Про прокуратуру та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру ).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, до завершення розгляду якої і зупинялося провадження у цій справі, встановлено наступне:

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. .

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з позовом в інтересах Позивача, в порядку дослідження підстав для представництва, листами від 02.12.2020р. вих. №15/1-346вих-20 та від 24.12.2020р. вих. №15/1-481вих20 Прокурор звертався до Позивача із проханням надати інформацію про стан виконання Відповідачем умов укладеного Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, а також про вжиті заходи щодо стягнення такої.

Однак, незважаючи на володіння Позивачем інформацією про несплату Відповідачем орендних платежів за Договором, Позивачем не вжито жодних ефективних заходів до захисту порушеного права, останнім до суду позову не подавалося, що підтверджується Листом від 11.01.2021р. вих. №21.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист від 14.01.2021р. вих. №15/1-25вих-21 Прокурор повідомив Позивача про вжиття заходів представницького характеру шляхом подання позову про розірвання договору та повернення земельної ділянки до суду.

З врахуванням наведеного суд констатує, що Прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Позивача є тривале невжиття Позивачем заходів щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки на користь держави в особі Позивача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про прокуратуру , право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Таким чином, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати у встановлені Договором та порядку і строки, систематичну несплату орендної плати, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати орендної плати згідно умов Договору, доведеність Прокурором підстав істотного порушення Відповідачем умов укладеного між Сторонами Договору, як підстави для його розірвання, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про розірвання укладеного між Сторонами Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4623982200:05:000:0131 від 05.11.2015 б/н та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу земельну ділянку площею 54,6141га. кадастровий №4623982200:05:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянкивід від 15.01.2015р. б/н укладений між Лопатинською селищною радою Радехівського району Львівської області (80261, Львівська область, Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Центральна, буд.12; ідентифікаційний код: 04369819) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Радехів (80242, Львівська область, Радехівський район, с.Кустин, вул.Данилюка, буд.1А; ідентифікаційний код: 35307623)

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Радехів (80242, Львівська область, Радехівський район, с.Кустин, вул.Данилюка, буд.1А; ідентифікаційний код: 35307623) повернути на користь держави в особі Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області (80261, Львівська область, Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Центральна, буд.12; ідентифікаційний код: 04369819) земельну ділянку площею 54,6141га кадастровий № 4623982200:05:000:0131, яка розташована за межами населених пунктів на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Радехів (80242, Львівська область, Радехівський район, с.Кустин, вул.Данилюка, буд.1А; ідентифікаційний код: 35307623) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код: 02910031) 4540 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2021.

Суддя О.Д. Запотічняк