Постанова

від 26.08.2021 по справі 910/12464/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12464/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Станицького О. Б. (адвоката),

відповідача -Нежурбіди М. Г. (самопредставництво),

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Геращенко В. Г. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 (колегія суддів: Мальченко А. О. - головуючий, Чорногуз М. Г., Агрикова О. В. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (суддя Усатенко І. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рентал"

до Київської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватного акціонерного товариства "Торгтехніка", 2) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання укладеною додаткової угоди про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Рентал" (далі - ТОВ "Інвест Рентал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки.

1.2. Позивач зазначав, що ТОВ "Інвест Рентал" набуло у власність нерухоме майно, яке розташоване земельній ділянці. Орендарем цієї земельної ділянки є третя особа, тому позивач вважав за необхідне внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частині суб`єктного складу. ТОВ "Інвест Рентал" зазначало, що зверталося до Київської міської ради з пропозицією укласти додаткову угоду про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, проте відповідач заперечував проти укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, позов ТОВ "Інвест Рентал" до Київської міської ради задоволено повністю, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.04.2000 в редакції, запропонованій позивачем; стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Інвест Рентал" судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Торгтехніка" (далі - ПрАТ "Торгтехніка") (продавець) та ТОВ "Інвест Рентал" (покупець) право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться відповідне майно, перейшло від ПрАТ "Торгтехніка" (орендар земельної ділянки) до ТОВ "Інвест Рентал" в обсязі та на умовах, встановлених для ПрАТ "Торгтехніка", в тому числі і щодо ставки орендної плати. Суд зазначив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря. Встановивши, що відповідач заперечує проти укладення додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, Київська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Київська міська рада посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19, від 07.11.2018 № 910/20774/17 (щодо імперативного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості). На думку скаржника, зазначений правовий висновок підтверджує, що права позивача, за відновленням яких він звернувся, не були порушені Київською міською радою.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвест Рентал" просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач вважає доводи Київської міської ради про відсутність порушених прав ТОВ "Інвест Рентал" необґрунтованими, оскільки відповідач заперечує проти укладення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції щодо внесення змін до договору оренди в частині заміни орендодавця.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Як установив місцевий господарський суд, 17.04.2000 між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством-підприємством "Торгтехніка" (далі - ЗАТ "Торгтехніка") (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 18.04.2000 за № реєстрі 1460 (далі -договір оренди). Договір оренди зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 26.05.2000 за № 76-6-00004 у книзі записів державної реєстрації.

4.2. Згідно з пунктом 1, 2.2 договору оренди, орендодавець на підставі рішення Київської ради від 04.02.1999 за № 133/234 передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місцерозташування якої вулиця Саксаганського, 76 у Старокиївському районі міста Києва, розміром 0,0476 га, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку у межах, які перенесені в натурі і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірах двох відсотків від її грошової оцінки.

4.3. 01.11.2019 між ПрАТ "Торгтехніка" (колишнє найменування ЗАТ "Торгтехніка") (продавець) та ТОВ "Інвест Рентал" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О, зареєстрований у реєстрі за № 5863.

4.4. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупця нерухоме майно: адміністративний будинок загальною площею 422,8 м 2 , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 76, а покупець приймає об`єкт нерухомого майна у власність та зобов`язується сплатити за нього грошові кошти в розмірі та в порядку, що передбачені умовами договору.

4.5. Об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:76:048:0005, площею 0,0476 га, реєстраційний номер 192115718000, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Зазначена в пункті 1.3 цього договору земельна ділянка знаходиться у продавця в оренді на підставі договору оренди від 17.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим номером 1460 та зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів 26.05.2000 за № 76-6-00004 у книзі записів державної реєстрації договорів. Строк оренди - 25 років (пункти 1.3, 1.4 договору купівлі-продажу).

4.6. Сторони домовилися, що під передачею об`єкта нерухомого майна слід вважати передачу продавцем покупцю примірника цього договору та його відповідне прийняття покупцем та акта приймання-передачі об`єкта нерухомого майна. Разом з передачею об`єкта нерухомого майна продавець передає покупцю оригінал технічної документації на нього. До моменту переоформлення покупцем договору оренди земельної ділянки, зазначеної у пункті 1.3 та пункті 1.4 даного договору, орендну плату за землю сплачує продавець. Покупець зобов`язаний протягом 2 банківських днів з дня отримання рахунків від продавця, компенсувати вартість орендної плати за землю, сплаченої продавцем (пункт 5.1, 5.6 договору купівлі-продажу).

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2019 до зазначеного договору купівлі-продажу, відповідно до якого майно було передано належним чином, сторони одна до одної претензій не мають. Також позивачем долучено до матеріалів справи технічний паспорт на нежитлову будівлю.

4.7. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2019 ТОВ "Інвест Рентал" є власником адміністративного будинку загальною площею 422,8 м 2 на вул. Саксаганського, 76 у місті Києві, розташованого на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:76:048:0005, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, площею 0,0476 га.

4.8. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.12.2019, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:76:048:0005 на вул. Саксаганського, 76 у місті Києві, площею 0,0476 га, належить до комунальної власності та перебуває в оренді у ПрАТ "Торгтехніка".

4.9. 11.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки № 22, в якій повідомив про перехід до позивача від ПрАТ "Торгтехніка" права власності на нежитлову будівлю на вул. Саксаганського, 76 у місті Києві та про перехід до ТОВ "Інвест Рентал" права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:76:048:0005 (далі - земельна ділянка). Позивач просив підписати додаткову угоду про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки від 17.04.2000 (докази направлення в матеріалах справи).

4.10. 23.06.2020 позивачу було надано відповідь № 05716-11125, в якій повідомлено про необхідність надання ним додаткових документів та про необхідність погодження та приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства.

4.11. 13.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, до якої долучив витребувані документи, проте не надав згоди на зміну розміру орендної плати, оскільки такий обов`язок не передбачений чинним законодавством при оформленні права оренди новим власником нерухомого майна. До вказаного листа був долучений проект додаткової угоди про зміну сторони у договорі оренди, підписаний з боку ТОВ "Інвест Рентал" (докази направлення в матеріалах справи).

4.12. Від Департаменту земельних ресурсів позивач отримав лист № 05716-14044 від 04.08.2020, яким був поінформований про необхідність зміни розміру мінімальної ставки орендної плати, у зв`язку з чим укладення додаткової угоди у визначеній позивачем редакції є неможливим.

4.13. До матеріалів справи долучено нотаріально засвідчену заяву ПрАТ "Торгтехніка", в якій товариство не заперечує проти вилучення з користування ПрАТ "Торгтехніка" та припинення користування земельною ділянкою, яка перебуває в оренді у ПрАТ "Торгтехніка" на підставі договору оренди від 17.04.2000 на користь ТОВ "Інвест Рентал", у зв`язку з переходом права власності на адміністративний будинок.

4.14. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду в запропонованій позивачем редакції щодо внесення змін до договору оренди в частині орендаря.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі аргументи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19, від 07.11.2018 № 910/20774/17 (щодо імперативного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості).

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися, з огляду на наступне.

5.6. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання укладеною додаткової угоди про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки. Підставою позову зазначено набуття позивачем об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, орендарем якої є колишній власник об`єкта нерухомості, та заперечення відповідача (орендодавця) щодо укладення з позивачем додаткової угоди про зміну сторони в чинному договорі оренди земельної ділянки.

Суди зазначили, що з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2019 між ПрАТ "Торгтехніка" (продавець) та ТОВ "Інвест Рентал" (покупець), право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться відповідне майно, перейшло від ПрАТ "Торгтехніка" (орендар земельної ділянки) до ТОВ "Інвест Рентал" в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього орендаря. Встановивши, що відповідач заперечує проти укладення додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки та враховуючи, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

5.7. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.

5.8. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

5.9. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

5.10. Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміна орендаря у договорі оренди, у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

5.11. Враховуючи положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та встановлені судами обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави, визначені як договором, так і законом для зміни договору оренди.

5.12. У справі № 910/20774/17, на яку посилається скаржник, за позовом про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими, позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок переходу від позивачів права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій за спірним договором земельній ділянці, до нового власника майна автоматично перейшло і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права щодо позивачів. Верховний Суд у цій справі № 910/20774/17 дійшов висновку, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які вже захищені законом.

Наведена скаржником постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 не є релевантною для судових рішень у справі № 910/12464/20, яка розглядається, подібними є лише обставини справи, проте предмет, підстави позову та правозастосування є неподібним.

5.13. У справі № 908/3146/19, на яку посилається скаржник, предметом позову є вимоги товариства до міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув у власність нерухоме майно та мав намір переоформити договір оренди земельної ділянки на позивача, проте договір так і не був укладений. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення міською радою права (інтересу) позивача, для захисту якого він звернувся з позовом у цій справі, та наявність підстав для відмови у позові. У постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19, суд з посиланням на статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" зазначив, що у спірних правовідносинах відбулась заміна сторони у договорі оренди, а саме до позивача перейшли права орендаря за цим договором, які мав попередній орендар. При цьому договір оренди земельної ділянки щодо попереднього власника нерухомого майна припинився відповідним договором купівлі-продажу. Враховуючи, що позивач замінив попереднього орендаря за договором оренди та набув його права та обов`язки орендаря за правочином у тому ж обсязі та на тих самих умовах, що є підставою для реєстрації відповідного речового права позивача, суд дійшов висновку про непорушення відповідачем права позивача про захист якого він звернувся.

5.14. Отже у справі № 910/12464/20, яка розглядається та у справі № 908/3146/19 мають місце подібні правовідносини.

Проте, суди у справі, яка розглядається № 910/12464/20, встановивши, що набуття позивачем права оренди відбулося в силу закону і не потребує прийняття додаткових рішень з боку орендодавця та надання орендодавцем згоди на зміну сторони правочину, не врахували під час ухвалення судових рішень висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19 (щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах, а також положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для зміни договору), а тому доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права підтвердилися.

5.15. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що суди надали правильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, однак невірно застосували норми статті 120 Земельного кодексу України, статті 377, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, тому необхідним є скасування оскаржуваних судових рішень із прийняттям Верховним Судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України для зміни договору оренди земельної ділянки.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; (пункт 3 частини 1 статті 308 цього Кодексу).

6.3. За змістом статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі № 910/12464/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рентал" до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 17.04.2000.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак