Рішення

від 06.09.2021 по справі 200/9828/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 р. Справа№200/9828/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, Селидовського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідачів, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2019 року до позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача-1, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, відповідача-2, Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області, відповідача-3, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, відповідача-4, Селидовського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити надбавку до грошового забезпечення за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні протягом часу несення служби з 1986 по 2015 роки;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1986 - 2015 років;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликався на те, що в період із 01 серпня 1986 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в різних підрозділах. 06 листопада 2015 року позивач звільнений з ОВС наказом ГУМВС України в Донецькій області № 352 о/с від 06 листопада 2015 року на підставі підпункту "г" (скорочення штатів) пункту 64 "Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ України". При звільненні з ним проведено розрахунок, однак, на думку позивача, розрахунок не є остаточним. Зокрема, позивачу не були нараховані надбавка до грошового забезпечення за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні та компенсація за невикористані дні щорічних відпусток. Позивач зазначає, що під час служби він не використав чергові щорічні відпустки за 1986 - 2015 рік, а на день звільнення не отримав компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за вищевказані періоди. Крім того, відповідачами не нараховувалась надбавка за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні за період з 1986 по 2015 роки, незважаючи на те, що робота вказаного характеру мала місце. На письмову вимогу позивача відповідач-1 відмовив у виплаті компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та надбавки до грошового забезпечення за несення служби у нічний час, у святкові та вихідні дні за вищевказані періоди. Позивач вважає, що має право на отримання такої компенсації разом із нарахуванням середнього заробітку за час затримки належних позивачу виплат при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ за вказані періоди.

Відповідачі 1, 2, 3 та 4 подали суду відзиви на позовну заяву, в яких останні заперечують проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідачі вмотивували тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01 серпня 1986 року до 06 листопада 2015 року в різних посадах:

з 01.08.1986 до 24.09.1991 - на посадах слідчого в Красноармійському МВ УМВС України в Донецькій області,

з 24.09.1991 до 01.01.2002 - на різних посадах в Димитрівському МВ УМВС України в Донецькій області,

з 01.01.2002 до 07.10.2003 - на посадах старшого слідчого та начальника слідчого відділення в Красноармійському МВ УМВС України в Донецькій області,

з 07.10.2003 до 05.05.2005 - на посаді старшого слідчого в ОВС організаційно-методичного відділу СУ УМВС України в Донецькій області,

з 05.05.2005 до 22.05.2012 - на посаді начальника слідчого відділу, заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділу в Селидівському МВ ГУМВС України в Донецькій області,

з 22.05.2012 до 06.11.2015 - на різних посадах в Красноармійському МВ ГУМВС України в Донецькій області.

На день звільнення позивач обіймав посаду начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, мав спеціальне звання - підполковник міліції.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області 06.11.2015 № 352 о/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 г ( через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

При звільненні позивачу відповідачем-2 було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за 13 днів невикористаної в році звільнення чергової відпустки за 2015 рік в сумі 2709, 11 грн. При цьому, позивачем не використано повністю або частково чергові відпустки за деякі роки за період його служби в міліції. Грошова компенсація за невикористані дні таких відпусток (крім відпустки за 2015 рік) позивачу відповідачем-2 не нараховувалась та не сплачувалась.

З 29 липня 1991 року порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначається Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, (далі - Положення), в тому числі щодо надання працівникам міліції відпусток. Пунктом 49 Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються чергові відпустки тривалістю, визначеною у пункті 51. Пунктом 51 Положення встановлено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

Виходячи з викладеного та з урахуванням терміну проходження позивачем строкової військової служби відповідачі погоджуються з розрахунком тривалості чергових відпусток, викладених позивачем у позові, а саме

за період часу до 1994 року включно (до 10 років вислуги) - 30 діб щорічно;

за період часу з 1995 до 1999 року включно (від 10 до 15 років вислуги) - 35 діб щорічно;

за період часу з 2000 до 2004 року включно (від 15 до 20 років вислуги) - 40 діб щорічно;

за період часу з 2005 до 2015 року включно (від 20 років вислуги і більше) - 45 діб щорічно.

За наявними даними ліквідаційних комісій Красноармійського, Димитрівського та Селидівського міських відділів ГУМВС України в Донецькій області, узагальнених в листі ГУМВС України в Донецькій області від 12.04.2019 № 179/лк, що міститься в матеріалах справи, позивач фактично використав відпустки за:

- 1991 рік - 31 день (з них 1 день святковий);

- 1995 рік - 41 день;

- 1998 рік - 42 дні (з них 2 дні святкових);

- 2007 рік - 15 днів;

- 2008 рік - 26 днів;

- 2009 рік - 15 днів;

- 2011 рік - 15 днів;

- 2012 рік - 15 днів;

- 2015 рік - 33 дні (з них 1 день святковий).

Але підтвердити або спростувати факт використання чи невикористання позивачем відпусток за весь період служби, крім наведеного у листі № 179/лк, відповідачі не мають об`єктивної можливості.

Відповідачі вважають, що позивач невірно розрахував кількість днів невикористаних чергових відпусток за період з 1990 по 2015 роки, яка на думку відповідачів складає 777 днів, а не 794 дня, як зазначено в позовній заяві.

На момент звільнення позивача до правових відносин, що склалися між сторонами, застосовувалися норми Положення як спеціальні норми щодо предмету спору. Посилання позивача на загальні норми права в обґрунтування вимоги щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку є, на думку відповідачів, безпідставними, оскільки спеціальними нормами регулюється питання надання відпусток працівникам міліції, а також порядок нарахування та виплати їм грошової компенсації за невикористану відпустку, і вони є пріоритетними для застосування.

Позивач на момент звільнення перебував у відносинах публічної служби з Красноармійським МВ (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області та отримував грошове забезпечення за місцем несення служби відповідно до пункту 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 (чинного на момент звільнення позивача).

За таких обставин, за позовною вимогою про зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористану відпустку має відповідати виключно Красноармійський міський відділ.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає відповідальність та зобов`язання власника або уповноваженого органу виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, з вини власника. Отже, відсутність у певний період норми права, що зобов`язує орган внутрішніх справ компенсувати в грошовій формі невикористану відпустку в будь-який рік, крім року звільнення, на думку відповідачів, повністю виключає вину Головного управління та Красноармійського МВ, та як наслідок, не може бути підставою для відповідальності в розумінні статті 117 Кодексу законів про працю України.

Третя особа відзивів на позовну заяву не подала.

11 жовтня 2019 року відкрито провадження і розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.

04 грудня 2019 року до участі у справі в якості відповідача-3, Димитрівський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області, та відповідача-4, Селидовський міський відділ (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області.

19 грудня 2019 року від Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) УМВС України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області та Селидовського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області витребувані докази.

16 січня 2020 року від відповідачів повторно витребувані докази.

10 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27 квітня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмолено повністю.

15 липня 2020 року постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

31 березня 2021 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1986 - 2015 років та про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні. Справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

20 квітня 2021 року справа прийнята до провадження суддею Циганенком А.І. і її розгляд вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

16 липня 2021 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті на 29 липня 2021 року.

У зв`язку із неявкою сторін розгляд справи відкладений на 26 серпня 2021 року.

В період з 02 по 20 серпня 2021 року суддя Циганенко А.І. перебував у щорічній відпустці.

В судове засідання, призначене на 26 серпня 2021 року, сторони не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Оскільки не має перешкод для розгляду справи, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому справа відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01 серпня 1986 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в підрозділах МВС України в Донецькій області:

в період з 01 серпня 1986 року по 24 вересня 1991 року на посадах слідчого в Красноармійському МВ УМВС України в Донецькій області,

в період з 24 вересня 1991 року по 01 січня 2002 року на різних посадах в Димитрівському МВ УМВС України в Донецькій області,

період з 01 січня 2002 року по 05 травня 2005 року на посаді старшого слідчого та начальника слідчого відділення в Красноармійському МВ УМВС України в Донецькій області,

період з 05 травня 2005 року по 22 травня 2012 року на посаді начальника слідчого відділу, заступника начальника міського відділу - начальника слідчого відділу в Селидівському МВ ГУМВС України в Донецькій області,

період з 22 травня 2012 року по 06 листопада 2015 року на різних посадах в Красноармійському МВ ГУМВС України в Донецькій області.

06 листопада 2015 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 352о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1 (М-87705), начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області, було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) (том 1, зв. бік а.с. 15).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами по справі та підтверджуються довідкою-витягом з послужного списку позивача (том 1, а.с. 12-13).

12 квітня 2019 року Головне управління МВС України в Донецькій області листом за №179/лк надало відповідь на звернення ОСОБА_1 , що грошова компенсація за невикористану у році звільнення (2015 році) відпустку була виплачена, щодо інших років у нього таке право відсутнє.

У листі зазначено про те, що ОСОБА_1 використані такі чергові відпустки:

- за 1987 рік з 06 серпня 1987 року до 17 вересня 1987 року (10 діб за 1986 рік та 1 доба за 11 жовтня 1986 року) - наказ № 33 від 11 серпня 1987 року;

за 1988 рік з 04 листопада 1988 року до 07 грудня 1988 року (1 доба за 1988 рік) - наказ № 43 від 16 листопада 1988 року;

за 1989 рік з 25 серпня 1989 року до 23 вересня 1989 року - наказ № 41 від 31 серпня 1989 року;

за 1991 рік з 30 грудня 1991 року до 29 січня 1992 року - наказ № 1 від 06 січня 1992 року;

за 1995 рік з 14 липня 1995 року до 23 серпня 1995 року - наказ № 51 від 01 серпня 1995 року;

за 1998 рік з 30 грудня 1999 року до - наказ відсутній, розрахункова карта № 3;

за 2007 рік з 06 серпня 2007 року до 20 серпня 2007 року - наказ № 17 о/с від 20 серпня 2007 року;

за 2008 рік з 31 липня 2008 року до 15 серпня 2008 року - наказ № 31 о/с від 10 серпня 2008 року та з 08 грудня 2008 року до 17 грудня 2008 року - наказ № 29 о/с від 20 грудня 2008 року;

за 2009 рік з 07 жовтня 2009 року до 21 жовтня 2009 року - наказ № 29 о/с від 01 жовтня 2009 року;

за 2011 рік з 11 січня 2012 року до 25 січня 2012 року - наказ № 1 о/с від 11січня 2012 року;

за 2012 рік з 27 липня 2012 року до 10 серпня 2012 року - наказ № 289 від 02 серпня 2012 року; за 2015 рік з 29 липня 2015 року до 30 серпня 2015 року - наказ № 596 від 31 липня 2015 року.

Інформація про використання відпусток за інші періоди відсутня (том 1, а.с. 16-17).

Відповідно до листа УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області від 27 листопада 2019 року №154 лк ОСОБА_1 з 07 жовтня 2003 року по 05 травня 2005 року проходив службу в слідчому управлінні УМВС України в Донецькій області. У зв`язку з проведенням АТО (з 30.04.2018 - ООС) та захопленням адміністративної будівлі ГУМВС України в Донецькій області не є можливим надати документи щодо використання відпусток за вказаний час (том 1, а.с. 72)

Згідно з довідкою Селидівського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області від 28 грудня 2019 року №34747лк (повторно від 02 січня 2020 року №79лк) немає можливості надати документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 служби в нічний час та табеля обліку фактичного часу служби у період з 05 травня 2005 року по 21 травня 2012 року у зв`язку зі знищенням книги нарядів, інструктажів за цей період, оскільки сплинув термін їх зберігання 5 років (том 1, а.с. 123-124, 194).

Відповідно до довідки Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області від 09 січня 2020 року №17178 немає можливості надати документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 служби в нічний час та наявність невикористаних відпусток за період з жовтня 1991 року по грудень 2001 року (а.с. 139, 184).

Красноармійським міським відділом (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області надано довідку від 14 січня 2020 року №1355/401, відповідно до якої немає можливості надати документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 служби в нічний час та наявність невикористаних відпусток за період з 1986 по 2015 роки у зв`язку зі знищенням книг нарядів, інструктажів за цей період, оскільки сплинув термін їх зберігання (том 1, а.с. 174 - 175).

Згідно з довідкою Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області від 14 січня 2020 року №1355/401 визначено, що ОСОБА_1 нарахована та сплачена компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік у кількості 13 діб у сумі 2709,11 гривень та вихідна допомога у сумі 96211,37 гривень (том 1, а.с. 178, 182).

Згідно з довідкою Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області від 26 травня 2021 року №17857/301 середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент його звільнення складав 191,18 гривень (том 3, а.с. 233).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Як зазначено у частині 1 статті 7 Конвенції Міжнародної організації праці №132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки, прийняту 54 сесією Генеральної конференції Міжнародної організації праці 24 червня 1970 року (ратифікованої Законом України №2481-III від 29.05.2001), кожна особа, яка користується відпусткою, передбаченою в цій Конвенції, отримує за повний період цієї відпустки принаймні свою нормальну чи середню заробітну плату (включаючи еквівалент готівкою будь-якої частини цієї винагороди, яка звичайно видається натурою і яка не є постійною виплатою, що здійснюється незалежно від того, перебуває ця особа у відпустці чи ні), нараховану відповідно до методу, що визначається компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні.

Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон №504/96-ВР).

Частиною 1 статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII Про міліцію (чинного до 07 листопада 2015 року, далі - Закон № 565-XII) встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Станом на час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).

Згідно із пунктом 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Приписами пунктів 51, 52 Положення №114 передбачено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв`язку з особливо складними умовами служби.

Чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Відповідно до пункту 55 Положення №114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку.

За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Відповідно до пункту 56 Положення №114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), а також установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особа не може бути позбавлена такого права. Порядок отримання такої відпустки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Положенням №114, яким передбачено надання чергових відпусток.

Приписи пунктів 52 та 55 Положення №114 свідчать про те, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним.

Згідно із абзацом другим пункту 52 вказаного Положення особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Крім того, відповідно до абзацу третього пункту 55 Положенням №114 за бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачено позбавлення таких осіб права на відпустку, яке вони вже отримали в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням таких осіб, вони можуть використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається у праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, так як відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, бо це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Отже, з огляду на не врегулювання приписами Закону №565-XII та Положення №114 питання компенсації невикористаної частини відпустки працівникам органам внутрішніх справ за роки, що передували року звільнення, застосуванню підлягають приписи КЗпП України, Закону №504/96-ВР та Порядку №100.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16, від 11 червня 2020 року у справі №823/384/17, від 25 червня 2020 року у справі №440/2896/19, від 04 лютого 2021 року у справі №640/17872/19.

Виходячи із міжнародних стандартів у галузі права та його загальних принципів, виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що право працівника на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за наявності передбачених законом підстав, є логічно обумовленим та прямо похідним від права на отримання оплачуваної відпустки. Також, виплата компенсації за невикористану відпустку за своєю суттю є відповідною гарантією з боку держави, яка визнає за особою право одержати грошову винагороду замість належних їй днів відпочинку, які не були використані.

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час звільнення позивача зі складу органів внутрішніх справ за останнім місцем служби йому мала бути виплачена компенсація за всі невикористані ним дні відпусток за весь час служби.

Дослідивши позовну заяву (том 1, а.с. 3 -7), довідку-витяг з послужного списку позивача (том 1, а.с. 12-13), лист ГУ МВС України в Донецькій області від 12 квітня 2019 року №179/лк (том 1, а.с. 16-17),довідку №1355/401 від 14.01.2020 (том 1, а.с. 174), відзиви на адміністративний позов (том 2, а.с. 207 - 213; 236 - 242; 243 - 246; 247 - 250), пункти 51, 52 Положення №114, суд дійшов висновку, що позивач не використав 777 днів відпусток за період з 1990 по 2015 року.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1990 - 2015 років підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1986 - 1990 років слід відмовити.

Статтею 238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною 1 статті117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, затримку виплати компенсації за невикористану відпустку не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому до даних правовідносин необхідно застосувати положення КЗпП України. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Суд не з`ясовує правильність вирахуваних позивачем сум компенсації за невикористані дні відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які наведені в мотивувальній частині позовної заяви (том 1, а.с. 7, 10), оскільки позивачем не заявлені позовні вимоги про стягнення цих сум.

Відповідачі щодо калькуляцій вказаних сум зауважень також не висували.

В задоволенні позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, Селидовського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області, слід відмовити повністю з підстав, наведених вище.

Суд не приймає до уваги всі інші доводи та заперечення сторін, оскільки вони висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

На підставі статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій (том 1, а.с. 51), а тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Красноармійського міського відділу (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, код ЄДРПОУ 08671596) про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1986 - 2015 років, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Зобов`язати Красноармійський міський відділ (з обслуговування міста Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1990 - 2015 років та середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, б.86, код ЄДРПОУ 08592158), Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Артема, 73а, код ЄДРПОУ 23312044), Селидовського міського відділу (з обслуговування міст Селидове та Новогродівка) ГУМВС України в Донецькій області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 7, код ЄДРПОУ 08671515) про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за усі дні невикористаних щорічних відпусток за час несення служби протягом 1986 - 2015 років, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні, відмовити повністю.

Повний текст рішення складений 06 вересня 2021 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко