Ухвала

від 06.09.2021 по справі 354/419/16-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/419/16-ц

Провадження № 2/354/66/21

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

06 вересня 2021 року м. Яремче

Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В., розглянувши заяву сторони позивачів про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Вірстюка Тараса Васильовича, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Питлюк Василь Іванович, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказана справа.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Романко В.М. та позивачі просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, з кадастровим номером 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що розташована в АДРЕСА_1 та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2019 року з актовим записом про право власності за №34433762 за ОСОБА_5 .

Заява мотивована тим, що на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 2611000000:04:006:0017 розташований житловий будинок АДРЕСА_2 ), який прийняла у спадок їхня мати ОСОБА_6 та дядько ОСОБА_3 - відповідач у справі. Відповідно позивачі після смерті матері мають право на спадкування частини цього будинку, а також вказаної земельної ділянки. У заяві пояснили, що відповідач ОСОБА_3 незважаючи на них та на спадковий житловий будинок приватизував собі земельну ділянку, на якій він розташований, змінивши цільове призначення землі з обслуговування житлового будинку на ведення особистого підсобного господарства та отримав державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку І-ІФ № 008535 від 12.01.2001. Вподальшому, за договором дарування № 125 від 02.02.2001, відповідач подарував ОСОБА_5 вказана земельну ділянку. ОСОБА_5 , на підставі даного договору дарування виробила на своє ім`я державний акт на право власності на землю, зареєструвавши його за № 1380 в Книзі записів державних актів на право власності на землю Яремчанської міськради. На підставі рішення Яремчанської міськради № 338-4/2005 від 19.10.2005 цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено. 06.03.2006 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на землю серії ІФ 095495 від 06.03.2006, площею 0, 3117 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 2611000000:04:006:0017. Таким чином, сторона позивачів зазначає, що на спірну земельну ділянку було виготовлено три державні акти, з ідентичними описами меж та лінійними промірами, але в останньому державному акті встановлено кадастровий номер на земельну ділянку та іншу адресу місця проживання ОСОБА_5 , а саме, замість попередньої адреси: АДРЕСА_3 вказано: АДРЕСА_4 . Також сторона позивачів зазначає, що ОСОБА_5 03.12.19 року зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису № 34433762. Внаслідок чого, позивачі залишились без належної їм частки спадкового житлового будинку та земельної ділянки. Враховуючи те, що відповідачі тривалий час приховували обставини відчуження земельних ділянок, позивачі зазначають, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену земельну ділянку та забороною вчиняти ряд дій, у випадку задоволення судом позовних вимог, майно відповідачами може бути відчужене або змінено її функціональне використання, а реальне виконання судового рішення може бути істотно утрудненим. У зв`язку з вищевикладеним, просять суд про задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у своїй сукупності та співставленні, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч. 2 цієї статті суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.

Відповідно до абзацу 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Судом встановлено, що на даний час між сторонами виник спір, в тому числі, щодо права власності на земельну ділянку, площею 0, 3137 га та житловий будинок, розташованих у АДРЕСА_5 .

У позовних вимогах позивачі просять, серед інших вимог, також визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради № 33 від 28.11.2000 в частині передачі ОСОБА_3 , відповідачу у справі, земельної ділянки, площею 0, 3137 га та державний акт про право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку в м. Яремчі, площею, 0, 3137 га для ведення особистого підсобного господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 1211.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , відповідач у справі, подарував вказану земельну ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки № 125 від 02.02.2001 року ОСОБА_5 , яка оформила Державний акт на право приватної власності на землю.

Рішенням Яремчанської міської ради від 19.10.2005 № 338-4/2005 цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено із земель для ведення особистого селянського господарства в землі житлової та громадської забудови.

Вподальшому, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ 095495 ОСОБА_5 , на підставі рішення 21 сесії 4 скликання Яремчанської міської ради від 19.10.2005 року № 338-4/2005, набула право власності на спірну земельну ділянку, площею 0, 3137 га, розташовану у АДРЕСА_5 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивачі зазначають, що вказані дії відповідачів призвели до позбавлення їх права власності на спірну земельну ділянку, частина якої належить їм по Закону.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, практику Європейського Суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач підлягають частковому задоволенню. А саме, арешт вищезазначеної земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_5 в частині заборони відчуження та заборони вчинення будь-який дій, в тиому числі реєстраційних щодо відчуження земельної ділянки,її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, на даному етапі, будуть обґрунтованими, співмірними із заявленими позивачами вимогами, та узгоджуватимуться з предметом позову, не призведуть до порушення прав власника земельної ділянки, який зможе нею користуватися.

З огляду на це, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та уникнення труднощів під час виконання судового рішення в разі задоволення вимог позивачів, суд приходить до висновку, що заява позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їхнього представника адвоката Романко В.М. підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 149 , 150 , 151 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, державним реєстраторам прав на нерухоме майно) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, в тому числі внаслідок її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонити ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер: 2611000000:04:006:0017, площею 0, 3137 га, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, вчиняти дії по її відчуженню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Для виконання ухвали надати її копію позивачу.

Дана ухвала відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 .

Стягувач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 .

Боржник: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054286, адреса:78500, вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область.

Боржник: ОСОБА_5 , АДРЕСА_7 .

Суддя: М. В. Остап`юк