Постанова

від 26.08.2021 по справі 500/2668/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2668/20 пров. № А/857/9189/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, ухвалене суддею Мандзій О.П. у м. Тернополі о 12:47, повний текст якого складений 22 березня 2021 року, у справі №500/2668/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, у якому просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №182428 від 28.08.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі Державну службу України з безпеки на транспорті в якості третьої особи.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, змінено процесуальний статус Державної служби України з безпеки на транспорті на співвідповідача та допущено заміну відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області правонаступником - Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача - адвокат Гриців Ольга Ярославівна оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що здійснення габаритно-вагового контролю та розгляд справи про накладення адміністративно-господарського штрафу відбувалося з порушеннями. Зокрема вказує на відсутність у документах відомостей про справність обладнання та вказівки на те, у якому саме режимі відбувалось зважування транспортного засобу. Також, згідно доводів скаржника, судом не враховано, що позивач, при виїзді на платформу, був змушений різко зупинитись, оскільки один із працівників вибіг на платформу, подаючи знак зупинки позивачу, що вплинуло на розподіл навантаження на осі та відображення точності зважування.

Кім того наголошує, що поза увагою суду залишився той факт, що зважування транспортного засобу позивача, загальна маса якого складала 46,45 тонн, здійснювалось вагами, що не призначені для зважування транспортних засобів, вагою понад 30 тонн, оскільки згідно інструкції по експлуатації ваг пересувних автомобільних діапазон таких ваг знаходиться в межах від 1,0 до 30,0 тонн.

Розгляд справи відповідачем здійснено без участі, попри те, що представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно п.5, 15, 27 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вживає заходів щодо стягнення під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності п.8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області.

Частиною 7 ст.5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", абз.2 п.12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1378-р від 16.12.2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справ, що ОСОБА_2 04.05.2020 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності 49.41. вантажний автомобільний транспорт відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16).

Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області 30.06.2020 в рамках проведення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок в період з 29.06.2020 по 05.07.2020 (а.с.66) та направлення на рейдову перевірку № 009082 від 26.06.2020 (а.с.67), перевірено транспортний засіб марки DAF105.460, номерний знак НОМЕР_1 - тягач (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 а.с.17), напівпричіп марки SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , а.с.18), що належить та використовується в своїй діяльності фізичною-особою - підприємцем ОСОБА_1 , при перевезенні вантажу - каменю великого бутового, по маршруту с.Хорошів - м.Ланівці Тернопільської області.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу на підставі чеку зважування №26478 від 30.06.2020 встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на повну масу транспортного засобу - 46,45 т, при нормативно допустимому навантаженні 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11,75 т, при нормативно визначених 11 т, навантаження на строєну вісь - 27,65 т, при нормативно визначених 22 т (а.с.70).

Також встановлено, що у водія ОСОБА_1 при здійсненні перевезення вантажу відсутній оформлений дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 30.06.2020 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №034729 від (а.с.71) та акт №034587 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.72), на підставі яких проведено розрахунок №34587 від 30.06.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у сумі 1360,80 євро (а.с.73).

За результатами рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №214984 від 30.06.2020, в якому зазначено, що автомобілем марки DAF XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 - тягач, напівпричіп марки SCHMITZ S01, номерний знак НОМЕР_3 , здійснювалось перевезення вантажу (каменю великого бутового) від МПП "Ілона" по маршруту с.Хорошів - м.Ланівці Тернопопільської області (зі слів водія ОСОБА_2 (а.с.74)) з перевищенням вагових обмежень-повна маса транспортного засобу становить - 46,45 т, що на 16,1% перевищує нормативно визначені 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11,75 т, що на 6,8% перевищує нормативно визначені 11 т, навантаження на строєну вісь - 27,65 т, що на 25,6% перевищує нормативно визначені 22 т та відсутність у водія при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, тобто без документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за яке передбачено абз.16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.69).

Про розгляд 28.07.2020 акту №214984 від 30.06.2020 ОСОБА_1 проінформовано Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області повідомленням №51681/36/24-20 від 14.07.2020, яке вручене позивачу 28.07.2020 (а.с.76).

На адресу Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи на іншу дату і надання копії матеріалів перевірки (а.с.77). Розгляд справи перенесено на 25.08.2020, про що позивача повідомлено листом №57125/36/24-20 від 03.08.2020 (а.с.78), а також листом №1488/36/23-20 від 03.08.2020 направлено копії матеріалів перевірки (а.с.79).

На адресу Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області надійшла заява представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (а.с.80-82). Листом №1886/36/23-20 від 26.08.2020 представника позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться 28.08.2020, а також з покликанням на приписи п.25 Порядку №1567 роз`яснено, що відкладення розгляду справи про порушення на іншу дату може мати місце в межах двох місяців з дня виявлення порушення і складення акту про порушення, тобто не пізніше 30.08.2020, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (а.с.78).

На адресу Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 27.08.2020 надійшла заява представника ОСОБА_2 про чергове відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім 28.08.2020 через зайнятість у судовому процесі у справі, дата та час розгляду якої погоджена завчасно (а.с.84).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 28.08.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області винесено постанову №182428 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 34000,00 грн за порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачене абз.16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.85).

Позивач, вважаючи постанову Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №182428 від 28.08.2020 року протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Наказом Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил №363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пункт 12.5 Глави 12 Правил № 363 передбачає, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також згідно з пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (пункт 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За нормами п.16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки можливе: здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваних рішень відповідача щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС Україникритеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Судом встановлено, що про дату розгляду акту №214984 від 30.06.2020, а саме на 28.07.2020, Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області проінформовано позивача повідомленням №51681/36/24-20 від 14.07.2020

У зв`язку із неналежним повідомленням особи, відносно якої розглядається питання накладення адміністративно-господарського штрафу, розгляд справи відкладено на іншу дату, про що повідомлено позивача та надано копії матеріалів перевірки.

Так, Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області повідомлено листом №57125/36/24-20 від 03.08.2020 про розгляд справи 25.08.2020 (а.с.78) та листом №1488/36/23-20 від 03.08.2020 направлено копії матеріалів перевірки (а.с.79).

В подальшому, на адресу Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області надійшла заява про відкладення розгляду справи від представника ОСОБА_1 (а.с.80-82). Листом №1886/36/23-20 від 26.08.2020 року представника позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться 28.08.2020. Водночас, покликаючись на п.25 Порядку №1567 роз`яснено, що відкладення розгляду справи про порушення на іншу дату може мати місце в межах двох місяців з дня виявлення порушення і складення акту про порушення, тобто, з огляду на складання 30.06.2020 акту №214984, не пізніше 30.08.2020. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання відповідно до п.27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається без її участі (а.с.78).

Однак, на адресу Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 27.08.2020 року надійшла заява представника Радіонова А.В. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім 28.08.2020, оскільки представник зайнята в судовому процесі у справі, дата та час розгляду якої погоджена завчасно (а.с.84).

Суд слушно вказав, що про розгляд Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який тричі було відкладено за заявою позивача та його представника, ОСОБА_1 було завідомо відомо ще з 28.07.2020.

Разом з тим з 28.07.2020 і до дня винесення спірної постанови - 28.08.2020, позивач та його представник в Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області жодного разу не з`явились, відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, не скерували.

У матеріалах справи також відсутні документи, які б свідчили про те, що перевізник звертався із заявою до органу Національної поліції про видачу такого дозволу, а також документи про відмову у його видачі.

Відтак, за вказаних обставин та враховуючи встановлений двомісячний, з дня виявлення порушення, строк розгляду справи, посилання позивача на винесення оскаржуваної постанови за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, не зважаючи на поважність причин неявки, є безпідставними.

Щодо доводів позивача про порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні та сумніви в правильності проведених контролерами Укртрансбезпеки замірів, такі є необґрунтованими, оскільки матеріали справи підтверджують, що зважування транспортного засобу здійснювалось за допомогою ваги пересувної автомобільної типу Cheklode Freeweigh зав.№008213, виробник "Central", Англія.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на вищевказаний засіб вимірювальної техніки ДП Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2020 №34-00/1108 з терміном дії до до 26.05.2021. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 29329-92 (а.с.30).

Отже, станом на 30 червня 2020 року (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів.

Крім того, 21.11.2007 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики видано сертифікат серії А №004666, яким встановлено міжповірочний інтервал для зважувального обладнання не більше 1 року, а також засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань затверджено тип засобів вимірювальної техніки "Ваги пересувні автомобільні Cheklode", зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 2570-07 (а.с.31).

Оскільки наданий сертифікат не містить застережень щодо способу використання зважувального обладнання (у статичному режимі або в русі), а конструкція та характеристики дозволяють зважувати транспортні засоби шляхом визначення по осьового навантаження та повної маси транспортного засобу, як в русі, та і в статиці, Ваги пересувні автомобільні Cheklode в повній мірі відповідають Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритоно-вагового контролю автомобільних дорогах загального використання, затверджених наказом Мінінфраструктури України №255 від 28.07.2015, та забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань щодо перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства, зокрема п.22.5 ПДР України в частині визначення осьових навантажень шляхом проведення точного габаритно-вагового навантаження.

Згідно чеку зважування №26478 від 30.06.2020 визначення загальної маси транспортного засобу відбувалось шляхом сумування навантаження на кожне колесо і не перевищувало верхню межу діапазону зважування таких ваг, а саме 30 тонн.

Слід також зауважити, що документ на вантаж - видаткова накладна №113 від 30.06.2020 не є належним доказом, що підтверджує фактичну вагу товано-матеріальних цінностей, що перевозяться, так як використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей та не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не зазначених у первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає правомірним застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу - дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000,00 грн, відповідає санкції, визначеної абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексуадміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №500/2668/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 06.09.2021.