Ухвала

від 01.09.2021 по справі 760/22846/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Кримінальне провадження№ 1-кс/760/7879/21

Справа № 760/22846/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01вересня 2021року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який обіймає посаду першого заступника директора комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42021102090000077 від 08.06.2021 за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК України),

за участю сторін:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

30.08.2021 старший слідчий слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із альтернативним запобіжним заходом застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 713700,00 грн.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 30.08.2021 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним:

«У провадженні СВ слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №42021102090000077 від 08.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.06.2013 року №150 та наказу №3-к від 11.06.2013, ОСОБА_5 , з 11.06.2013, призначено на посаду директора Комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 34879125).

Відповідно до Статуту КП «Солом`янка-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 34879125), затвердженого розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №994 від 27.12.2016, керівництво Підприємством здійснює Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади розпорядженням голови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на контрактній основі за погодженням із заступником голови Київської міської державної адміністрації, згідно з розподілом обов`язків, Директор Підприємства зобов`язаний:

-Забезпечувати виконання функцій і завдань, покладених на Підприємство Власником та Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією;

-Вирішувати питання діяльності Підприємства, організовувати його роботу та роботу його структурних підрозділів;

-Звітувати про результати фінансово-господарської діяльності та за вимогою надає додаткову інформацію щодо фінансових показників діяльності Підприємства, в установленому порядку;

-Забезпечувати дохідність Підприємства на рівні, необхідному для покриття його витрат та отримання прибутку;

-Без доручення від імені Підприємства, представляти його у відносинах з іншими юридичними особами, громадянами, установами та організаціям, укладає договори, видає доручення;

-Приймати управлінські рішення щодо оптимізації витрат підприємства (скорочення адміністративних, виробничих та ін. витрат, скорочення штату тощо);

-Відкривавати рахунки у банківських установах України та органах держаної казначейської служби України, за погодженням з органом, до сфери управління якого віднесено Підприємство;

-Видавати у межах компетенції накази та контролювати їх виконання;

-Розпоряджатися майном та коштами Підприємства у межах, визначених законодавством України та Статутом Підприємства;

-Забезпечувати ефективне використання та збереження комунального майна, закріпленого за Підприємством;

Таким чином, ОСОБА_5 як директор Комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, постійно обіймав в установі посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та відповідно до частини 3 статті 18 КК України, є службовою особою.

Будучи директором КП «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 34879125), ОСОБА_5 , маючи умисел на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, 24.06.2019, перебуваючи у невстановленому точно досудовим розслідуванням місці, підписав договір підряду №02/06-19-а від 24.06.2019 із ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ» (код ЄДРПОУ: 41473643), в особі директора ОСОБА_9 на виконання робіт, а саме: «Реконструкція з добудовою середньої загальноосвітньої школи №22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва», строком виконання робіт до травня 2020 року, який в подальшому продовжено додатковими угодами, зокрема, додатковою угодою №13 від 16.10.2020 та визначено строком закінчення виконання робіт по грудень 2020 року.

Відповідно до п. 3 Договору підряду №02/06-19-а від 24.06.2019, укладеного між КП «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської РДА в м. Києві та ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ», вартість робіт становила 148215709, 28 гривень (у т. ч. ПДВ 24692341,68 гривень).

За перiод часу з 10.07.2019 по 29.10.2020, із розрахункового рахунку КП «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської РДА в м. Києві НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ» НОМЕР_2 , перерахованого наступні грошові суми, а саме: 10.07.2019 у сумі 1 965 383,82 гривень, 13.09.2019 у сумі 1168071,90 гривень, 02.10.2019 у сумі 464 052,06 гривень, 10.10.2019 у сумі 14 2 3231,7 гривень, 23.10.2019 у сумі 716540,66 гривень, 28.10.2019 у сумі 18 32074,96 гривень, 28.10.2019 у сумі 618209,27 гривень, 28.10.2019 у сумі 479858,53 гривень, 04.11.2019 у сумі 336062,6 гривень, 05.11.2019 у сумі 2640470,69 гривень, 11.11.2019 у сумі 1456830,32 гривень, 19.11.2019 у сумі 3005200,66 гривень, 26.11.2019 у сумі 4593549,79 гривень, 29.11.2019 у сумі 282 0463,72 гривень, 06.12.2019 у сумі 1390570,75 гривень, 06.12.2019 у сумі 4293693,49 гривень, 12.12.2019 у сумі 6006100,86 гривень, 19.12.2019 у сумі 1128046,8 гривень, 19.12.2019 у сумі 1390570,75 гривень, 24.12.2019 у сумі 670114,33 гривень, 26.12.2019 у сумі 9184488,43 гривень, 26.12.2019 у сумі 2902660,39 гривень, 26.12.2019 у сумі 1080236,23 гривень, 19.02.2020 у сумі 1541208,7 гривень, 19.02.2020 у сумі 2224260,9 гривень, 19.02.2019 у сумі 1843293.79 гривень, 19.02.2020 у сумі 673945,56 гривень, 19.02.2020 у сумі 7062144 гривень, 19.02.2020 у сумі 180330,89 гривень, 19.02.2020 у сумі 1323400,3 гривень, 26.02.2020 у сумі 1313819,47 гривень, 26.02.2020 у сумі 2755777,82 гривень, 26.02.20202 у сумі 972878,09 гривень, 04.03.2020 у сумі 2839839,47 гривень, 04.03.2020 у сумі 230761,3 гривень, 04.03.2020 у сумі 587357,27 гривень, 04.03.2020 у сумі 442265,75 гривень, 13.03.2020 у сумі 1025193,52 гривень, 18.03.2020 у сумі 13138119,47 гривень, 18.03.2020 у сумі 621424,27 гривень, 06.04.2020 у сумі 788121,8 гривень, 06.04.2020 у сумі 1143660,04 гривень, 06.04.2020 у сумі 4951381,49 гривень, 06.04.2020 у сумі 656768,56 гривень, 06.04.2020 у сумі 142322,84 гривень, 06.04.2020 у сумі 569485,19 гривень, 06.04.2020 у сумі 1351438,06 гривень, 10.04.2020 у сумі 1098992,14 гривень, 10.04.2020 у сумі 591091,7 гривень. 17.04.2020 у сумі 272090716 гривень, 06.05.2020 у сумі 2023400,26 гривень, 06.05.2020 у сумі 53745,74 гривень, 08.05.2020 у сумі 1738837,19 гривень, 08.05.2020 у сумі 1627435,07 гривень, 08.05.2020 у сумі 1224006,92 гривень, 15.05.2020 у сумі 58250,08 гривень, 15.05.2020 у сумі 1327979,65гривень, 15.05.2020 у сумі 46870184 гривень, 15.05.2020 у сумі 1287339,32 гривень, 15.05.2020 у сумі 255420,88 гривень, 20.05.2020 у сумі 11175982 гривень, 20.05.2020 у сумі 2384704,15 гривень, 27.05.2020 у сумі 803210,9 гривень, 27.05.2020 у сумі 1399091,35 гривень, 27.05.2020 у сумі 85762,31 гривень, 27.05.2020 у сумі 17926,88 гривень, 11.06.2020 у сумі 1560055,3 гривень, 11.06.2020 у сумі 85707,38 гривень, 11.06.2020 у сумі 1984934,26 гривень, 11.06.2020 у сумі 300961,12 гривень, 11.06.2020 у сумі 1537552,15 гривень, 16.06.2020 у сумі 144639216 гривень, 17.06.2020 у сумі 963566,74 гривень, 17.06.2020 у сумі 1327802,89 гривень, 25.06.2020 у сумі 946176,42 гривень, 03.07.2020 у сумі 1564322,04 гривень, 03.07.2020 у сумі 512155,82 гривень, 07.07.2020 у сумі 73174,45 гривень, 07.07.2020 у сумі 527869,19 гривень, 31.07.2020 у сумі 1858677,05 гривень, 03.08.2020 у сумі 793364 гривень, 03.08.2020 у сумі 1100598,96 гривень, 03.08.2020 у сумі 49010,72 гривень, 20.08.2020 у сумі 101107,48 гривень, 26.08.2020 у сумі 372150,1 гривень, 26.08.2020 у сумі 135682, 97 гривень, 28.08.2020 у сумі 4030,62 гривень, 28.08.2020 у сумі 123487,64 гривень, 28.08.2020 у сумі 1188974,15 гривень, 02.09.2020 у сумі 37884084 гривень, 02.09.2020 у сумі 65938,8 гривень, 02.09.2020 у сумі 13985,24 гривень, 09.09.2020 у сумі 767549,18 гривень, 14.09.2020 сумі 462197,48 гривень, 14.09.2020 у сумі 237125,62 гривень, 23.09.2020 у сумі 221932,97 гривень, 07.10.2020 у сумі 657344,95 гривень, 12.10.2020 у сумі 1201225,21 гривень, 12.10.2020 у сумі 8007517,99 гривень, 12.10.2020 у сумі 12483 гривень, 12.10.2020 у сумі 502735,27 гривень, 12.10.2020 у сумі 4059927,11 гривень, 20.10.2020 у сумі 372858,78 гривень, 21.10.2020 у сумі 173078,76 гривень, 21.10.2020 у сумі 1105768,93 гривень, 22.10.2020 у сумі 3788185,99 гривень, 22.10.2020 у сумі 9989,48 гривень, 22.10.2020 у сумі 820254,24 гривень, 23.10.2020 у сумі 4195450,2 гривень, 23.10.2020 у сумі 137953,27 гривень, 28.10.2020 у сумі 157354,15 гривень, 28.10.2020 у сумі 77326,76 гривень, 28.10.2020 у сумі 48546,68 гривень, 29.10.2020 у сумі 199928,71 гривень, 29.10.2020 у сумі 721928,86 гривень, 29.10.2020 у сумі 449241,4 гривень, 29.10.2020 у сумі 402262,72 гривень.

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що в період з липня 2019 р. по жовтень 2020 р., у невстановлений точно досудовим розслідуванням час, директор КП «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 34879125), ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 3 оф. 614, будучи службовою особою, яка наділена адміністративно-розпорядчими та господарськими функціями, за попередньою змовою групою осіб, вступивши у злочинну змову із директором ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ» ОСОБА_9 , уповноваженою особою на здійснення технічного нагляду, інженером технічного нагляду ОСОБА_10 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, розтратив кошти місцевого бюджету, шляхом прийняття та засвідчення відповідності актів приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в), відповідно до укладеного договору підряду №02/06-19-а від 24.06.2019, по об`єкту: «Реконструкція з добудовою середньої загальноосвітньої школи №22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва» до яких внесено завідомо неправдиві відомості щодо фактичних обсягів та вартостей виконаних будівельних робіт.

У подальшому досудовим розслідування встановлено, встановлено завищення в актах приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в) фактичних обсягів та вартостей виконаних будівельних робіт на суму 4 958 810 тис. гривень.

В результаті злочинних дій директора КП «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 34879125) ОСОБА_5 , директора ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ» ОСОБА_9 , та уповноважених осіб на здійснення технічного нагляду, в особі інженера з технічного нагляду ОСОБА_10 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, останні заволоділи грошовими коштами в сумі 4 958810 гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 600 разів на момент вчинення кримінального правопорушення, чим завдали матеріального збитку в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились в розтраті чужого майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

18.08.2021 року органом досудового розслідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, українцю, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Вина ОСОБА_5 , повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:

1)Рапортом про виявлений злочин від 08.06.2021;

2)Повідомленням ГУ ДФС у м. Києві про виявлення злочину від 07.06.2021;

3)Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.08.2021;

4)Доручення, відповідно до ст. 40 КПК України;

5)Рапортом працівників УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві

6)Протоколом огляду від 21.07.2021;

7)Протоколом огляду від 22.07.2021;

8)Протоколом огляду від 27.07.2021;

9)Рапортом ст. о/у з ОВС дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві;

10)Рапортом ст. о/у з ОВС дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві;

11)Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 06.08.2021;

12)Протоколом обшуку від 18.08.2021;

13)Іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності;

Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 УПУ України.

Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується наступним:

(п. 1) підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може змінити своє місце проживання, реєстрації, виїхати за межі території України, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується характером вчиненого злочину.

(п. 3, 4) перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може впливати на потерпілих, свідків та іншим чином впливати на хід досудового розслідування даного кримінального провадження;

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки лише перебування ОСОБА_5 під вартою зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, характер інкримінованих злочинних дій ОСОБА_5 свідчить про деформований стан правосвідомості підозрюваного, який бажає збагатитися за рахунок інших осіб тому є підстави вважати, що останній продовжуватиме їх вчиняти в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прошу врахувати наступні обставини:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного злочину;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється;

Також, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час досудового розслідування, наданий час не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою».

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у провадженні доказами. Крім того зазначив, що є ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також того, що він може впливати на свідків.

Захисники підозрюваного, як і він сам, заперечували проти задоволення клопотання, просили у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити повністю з підстав, які фактично збігаються з тими, що викладені у письмових запереченнях, наданих стороною захисту безпосередньо у судовому засіданні за змістом яких звернуто увагу на наступне:

« Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

1.1. Відсутність викладених фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення

Органом досудового розслідування при складення повідомлення про підозру не дотримані вимоги ст. 277 КПК України стосовно викладення змісту підозри, стислого викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин відомих на момент повідомлення про підозру.

Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Так,за версієюоргану досудовогорозслідування, ОСОБА_5 ,перебуваючи напосаді директораКП «Солом`янка-Сервіс»,вступивши узлочинну змовуіз директоромТОВ «Будівельнакомпанія «БІЛДДРІМ»» ОСОБА_9 ,інженером технічногонагляду ОСОБА_10 та іншиминевстановленими особами,розтратив коштимісцевого бюджетушляхом прийняттята засвідченнявідповідності актівприймання виконанихбудівельних робіт(формиКБ-2в),відповідно доукладеного договорупідряду №02/06-19-авід 24.06.2019по об`єкту«Реконструкція здобудови середньоїзагальноосвітньої школи№ 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва», до яких внесено завідомо неправдиві відомості щодо фактичних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт.

Орган досудового розслідування вважає встановленим завищення в актах приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в) фактичних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на суму 4 958 810 тис. грн (4 958 810 000,00 грн).

Також в повідомленні про підозру зазначено про факт заволодіння вищевказаними особами внаслідок зазначених дій грошовими коштами в сумі 4 958 810 тис. грн (4 958 810 000,00 грн).

Слід зазначити, що розтрата та заволодіння - це різні форми вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, які потребують виокремлення, оскільки характеризуються різними діяннями.

Зокрема, привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

В свою чергу розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

З повідомлення про підозру ОСОБА_5 не вбачається, що слідчий для викладення відповідного складу злочину диференціював діяння об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, на діяння, які становлять розтрату, та ті, які становлять привласнення грошових коштів.

При цьому обов`язковим способом вчинення кожного із зазначених діянь є зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Ця позиція є узгодженою і серед науковців, і серед суддів (постанова Верховного суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 28.01.2021 у справі № 757/55923/16-к, постанова Верховного суду від 14.06.2018 у справі № 409/1994/15-к).

Зазначене означає, що службова особа, здійснюючи заволодіння майном у будь-якій із форм, використовує надані їй правовим актом повноваження всупереч інтересам служби.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007, технічний нагляд здійснюють виключно особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.

Водночас, ані повідомлення про підозру, ані клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, ані інші матеріали кримінального провадження, в тому числі статут підприємства, не містять жодних відомостей на підтвердження того, що перевірка обсягів та вартості робіт, виконаних підрядними організаціями на замовлення КП «Солом`янка- Сервіс» входила до повноважень директора підприємства.

Навпаки, у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді директора КП «Солом`янка-Сервіс», не володів та не зобов`язаний був володіти необхідними спеціальними знаннями та відповідним кваліфікаційним сертифікатом для здійснення даного виду діяльності відповідальною особою за проведення технічного нагляду на об`єкті призначено інженера технічного нагляду - фізичну особу-підприємця ОСОБА_10 , що підтверджується, серед іншого, аудиторським звітом за результатами планового аудиту діяльності КП «Соломя`нка-Сервіс» як служби замовника щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час реконструкції з добудови СЗОШ № 22 на АДРЕСА_2 за період виконання робіт 2017-2020 роки № 070-5-13/42 від 18.12.2020 (далі - аудиторський звіт № 070-5-13/42 від 18.12.2020).

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу, корисливих мотивів та мети.

З урахуванням зазначеного, в повідомленні про підозру мало бути зазначено:

- протиправність такого діяння;

- безоплатність вилучення майна;

- наявність удіянні підозрюваногоумислу навчинення злочину,корисливих мотивівта мети.

Корисливий мотив як, обов`язкова суб`єктивна ознака розтрати майна полягає у спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний (постанова Верховного суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к).

Як засвідчує судова практика, доказування суб`єктивної сторони досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямого умислу та корисливого мотиву (постанова Верховного суду від 23.09.2020 у справі № 712/7368/13-к).

З наданих у сукупності доказів не вбачається умисел підозрюваного на вчинення кримінального правопорушення, за обставин, викладених у повідомленні про підозру, а також корисливі мотиви та мета злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

З повідомлення про підозру та доданих до клопотання матеріалів неможливо простежити факт попередньої домовленості та розроблення будь-якого плану між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , що є необхідним в розрізі того, що дії останнього кваліфікуються як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

1.2 Відсутність збитку, як обов`язкового елементу складу злочину

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є матеріальна шкода, спричинена власнику майна, яка визначається його вартістю на момент заподіяння шкоди.

Єдиним документом, що містить відомості щодо бухгалтерських взаємовідносин КП «Солом`янка-Сервіс» на об`єкті будівництва є аудиторський звіт № 070-5-13/42 від 18.12.2020 (арк. 69 матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу), який на арк. 18, 25 містить наступну інформацію: «Так, за результатами щомісячних перевірок фахівцями КП «Київекспертиза» встановлено завищення підрядною організацією ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД-ДРІМ»» в актах ф. № КБ-2в за липень-жовтень 2020 року фактичних обсягів та вартостей виконаних будівельних робіт на суму 4 958,810 тис. грн або 28,64%, які на момент проведення перевірки не були оплачені Замовником, чим спричинено ризик втрат бюджету м. Києва на відповідну суму.

Станом на сьогодні акти ф. № КБ-2в за липень-жовтень 2020 року підрядною організацією ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД-ДРІМ» скориговані та сплачені Замовником з урахуванням зауважень КП «Київекспертиза»».

Таким чином, відсутній будь-який збиток, що унеможливлює кваліфікацію дій за ст. 191 КК України.

Будь-яких інших доказів або документів, в тому числі висновків судово- економічних, судово-бухгалтерських, будівельно-технічних експертиз, які б визначали, встановлювали чи обґрунтовували розмір завданих матеріальних збитків, стороною обвинувачення не надано та вони відсутні в матеріалах кримінального провадження.

1.3 Відсутність належних та допустимих доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру

Стаття 86 КПК встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не можна посилатися при ухваленні судового рішення.

А згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 КПК України, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»), Крім того, в кримінальних провадженнях питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі п. 2 ст. 6 Конвенції і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення (рішення у справі «Капо проти Бельгії»),

Обставини, що на думку органу досудового розслідування дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчий виклав з посиланням на наступні матеріали кримінального провадження:

- Повідомлення ГУ ДФС у м. Києві про виявлення злочину від 07.06.2021,

- Рапорт про виявлений злочин від 08.06.2021,

- Доручення надане відповідно до ст. 40 КПК України,

- Рапорт начальника дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 ,

- Рапорти ст. оперуповноваженого з ОВС дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві,

- Протокол огляду від 22.07.2021,

- Протоколи огляду від 27.07.2021,

- Протокол обшуку від 18.08.2021,

- Протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 03.08.2021,

- Протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 06.08.2021.

Слід зазначити, що повідомлення заступника начальника ГУ - начальника управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у м. Києві від 07.06.2021 про можливе вчинення злочину та складений на його підставі рапорт прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про виявлення кримінального правопорушення можуть слугувати лише підставою для перевірки викладених у них фактів в ході досудового розслідування, однак не є самостійними джерелами доказів.

09.08.2021 прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 надано оперативним працівникам управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у м. Києва доручення на проведення ряду процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КПК оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні виключно за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

При цьому, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор уповноважений доручати відповідним оперативним підрозділам проведення виключно слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшуковик) дій, вичерпний перелік яких визначений у главах 21, 22 КПК.

Натомість, прокурором дану вимогу законодавства проігноровано.

Як на доказ обґрунтованості підозри прокурор посилається на рапорт начальника дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 , щодо контрагентів ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»» та на рапорт старшого оперуповноваженого з ОВС дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_14 , відповідно до якого у різних тендерних закупівлях на виконання будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція з добудови середньої загальноосвітньої школи № 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва» повторно зазначаються ідентичні види робіт та послуг.

Дані рапорти не можуть бути враховані при ухваленні рішення, оскільки викладена в них інформація не підтверджена жодними доказами, в рапортах не вказано, в ході проведення яких саме слідчих чи розшукових дій було отримано таку інформацію, такі рапорти не можуть вважатися джерелом доказів в розумінні ст. 84 КПК України.

Крім того, саме по собі зазначення в документації ідентичних видів робіт та послуг не свідчить про повторний облік саме одних і тих самих робіт та в жодному разі не підтверджує повторність оплати за вже виконані роботи, надані послуги, придбані товари.

Крім того, до клопотання долучено протокол огляду від 22.07.2021, яким оглянуто будівлі, що знаходяться за юридичними адресами підприємств, з якими, за версією органу досудового розслідування, співпрацювало ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»» та які наразі не є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та не є контрагентами КП «Солом`янка-Сервіс» по цьому об`єкту.

Також слідчому судді надано 2 протоколи огляду, проведеного однією і тією самою особою в один проміжок час: протокол огляду від 27.07.2021, проведеного старшим оперуповноваженим з ОВС дев`ятого відділу УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_11 у період часу з 10:00 год. до 10:45 год., та протокол огляду від 27.07.2021, проведеного цією ж особою у період часу з 10:00 год. до 12:40 год., в яких зазначені відомості, що походять з невідомого джерела та містять банківську таємницю, про номери банківських рахунків ряду підприємств, відомості про які не є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні.

Звертаю увагу, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відомості про банківські рахунки клієнтів віднесено до банківської таємниці, що, в свою чергу, є охоронюваною законом таємницею (п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України).

Спеціальний статус відомостей такого характеру передбачає особливу процедуру їх отримання (порядок розкриття банківської таємниці закріплено в ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), за умови недотримання якого такий доказ не може вважатись допустимим в розумінні ст. 86 КПК України та на підставі п. 2 ч. З, ч. 4 ст. 87 КПК України повинен визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.

Крім зазначеного, один з протоколів огляду від 27.07.2021 містить роздруківки інтернет-сторінок.

Однак, у постанові Верховного суду від 07.07.2021 у справі №587/2051/18 судді зазначили, що роздруківки, інтернет-сторінок (веб-сторінок) є паперовим відображенням електронного документа та самі по собі не можуть бути доказом у справі. Вони визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного суду від 30.10.2019 у справі №711/9146/16-ц.

Протокол обшуку від 18.08.2021 в ході якого в офісі КП «Солом`янка-Сервіс» вилучено документацію щодо виконання робіт по об`єкту «Реконструкція з добудови середньої загальноосвітньої школи № 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва», лише підтверджує наявність господарських правовідносин між КП «Солом`янка-Сервіс» та ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»», що ніким не оспорюється.

Протокол допиту в якості свідка старшого оперуповноваженого з ОВС УБФЗ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_11 від 03.08.2021 не містить жодних відомостей щодо завищення обсягів чи вартості виконаних робіт по об`єкту «Реконструкція з добудови середньої загальноосвітньої школи № 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва», спричинення збитків підприємству, а лише містить загальну інформацію про можливих контрагентів ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»» без посилання на конкретні докази, які підтверджують припущення свідка.

В свою чергу, протокол допиту в якості свідка директора середньої загальноосвітньої школи № 22 ОСОБА_12 від 06.08.2021 беззаперечно підтверджує факт проведення робіт по реконструкції зазначеної школи.

Тягар доведення обґрунтованості підозри завжди лежить на стороні обвинувачення, а всі сумніви тлумачаться на користь захисту (ч. 4 ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України).

Однак, обвинуваченням не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 18.08.2021, що є порушенням вимог п. З ч. 1 ст. 276 КПК України.

Підозра ОСОБА_5 безпідставна та всупереч ст. 62 Конституції України ґрунтується виключно на припущеннях з боку сторони обвинувачення

Враховуючи суттєві недоліки у правовій кваліфікації інкримінованого злочину та відсутність обов`язкових елементів складу злочину у повідомленні про підозру, сторона захисту позбавлена можливості знати та розуміти, які саме дії орган досудового розслідування вбачає злочинними. Означене також порушує ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваний має знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють.

2. Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Встановлено, що ризики, на які слідчий посилається в клопотанні, є абстрактними, необгрунтованими, такими, що ніяким чином не обґрунтовують та не виправдовують застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду

В контексті практики ЄСПЛ слід зазначити, що ризик втечі та переховування особи не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»), Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення.

Аналогічну позицію викладено в рішеннях ЄСПЛ у справах «В. проти Швейцарії», «Таран проти України».

Те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину не може слугувати в якості доказу наявності ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та/або суду не знайшов свого підтвердження під час досудового розслідування, так як підозрюваний належним чином виконував та продовжує виконувати покладені на нього обов`язки, з`являється на всі виклики сторони обвинувачення та до суду.

Так, підозрюваний ОСОБА_5 завжди був присутній на допитах та інших процесуальних діях в органі досудового розслідування та прокуратурі, прибув в судове засідання в межах кримінального провадження N° 42021102090000077 від 08.06.2021, що свідчить про значну мінімізацію ризику переховування (правова позиція Київського апеляційного суду в ухвалі від 12.12.2019 у справі № 757/62428/19-к).

Станом на сьогоднішній день ОСОБА_5 працює на посаді першого заступника директора КП «Солом`янка-Сервіс». Середній розмір заробітної плати становив 28 037,04 грн/міс. у 2020 році та 31 766,39 грн/міс. у поточному році, що підтверджується відповідними довідками про заробітну плату.

Його поточний матеріальний стан не можна вважати достатнім для того, щоби мати можливість протягом тривалого часу переховуватися, використовуючи наявні фінансові ресурси.

- ОСОБА_5 постійно проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 має ділову репутацію, міцні соціальні зв`язки, одружений (підтверджується копією свідоцтва про одруження з ОСОБА_15 ). Є багатодітним батьком, має на утриманні 4 дітей, в т.ч. 2 малолітніх та 1 неповнолітню дитину (підтверджується копіями свідоцтв про народження), з якими проживає однією сім`єю:

- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

- ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, на утриманні ОСОБА_5 перебувають його батьки та батьки дружини, які є особами похилого віку та пенсіонерами (підтверджується копіями пенсійних посвідчень та паспорту громадянина України) та потребують допомоги:

- ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

- ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

- ОСОБА_22 , 1955 року народження,

- ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З урахуванням викладеного, вважаю, що ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду відсутній.

2.2 Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 вчиняв тиск на будь-кого із свідків або представників потерпілої юридичної особи у цьому кримінальному провадженні (заяв про тиск та ін.) матеріали клопотання не містять.

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні сторона захисту вважає формальним та не доведеним.

2.3 Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Жодних підстав стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_5 може якимось чином перешкоджати кримінальному провадженню, немає, як і немає доказів такого перешкоджання у сторони обвинувачення.

2.4 Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення

Доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 може продовжити вчинення кримінального правопорушення у зв`язку із «деформованим станом правосвідомості підозрюваного, який бажає збагатитися за рахунок інших осіб», як зазначено в клопотанні слідчого, не ґрунтуються на жодних доказах та суперечать фактичним обставинам і матеріалам кримінального провадження.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Мюллер проти Франції» від 17.03.1997 зазначено: «щодо ризику повторного вчинення злочину, то посилання на минуле особи не може бути достатнім для виправдання відмови у звільненні». Г

У той же час ОСОБА_24 , навпаки, жодного кримінального минулого не має, раніше не судимий, відомості про повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення відсутні, як і відомості про заподіяння внаслідок його дій будь-яких матеріальних збитків.

Вказаний ризик не є доведеним, а є повністю абстрактним.

З урахуванням вищевикладеного, вважаю, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих (представників потерпілого) та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчинення кримінальних правопорушень.

Неможливо стверджувати про наявність наведених ризиків, обґрунтовуючи свої доводи припущеннями, абстрактними міркуваннями та тільки тим, що ОСОБА_5 на даний момент підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

До того ж у своєму рішенні у справі «Мамедова проти Росії» ЄСПЛ чітко зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник перераховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім. Обмеження прав і свобод не можна оцінювати із винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

3. Щодо недостатаості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або різкам, зазначеним у клопотанні

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). А сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, на яку посилається слідчий в клопотанні, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути самостійною і достатньою підставою для законності тримання особи під вартою (рішення у справах «Панченко проти Росії», «Летельє проти Франції»).

В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При цьому, звертаю увагу, що виключних обставин для тримання ОСОБА_5 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.

Необхідно врахувати,що підозрюванийраніше несудимий,офіційно працевлаштований,має зареєстрованемісце проживання,стійкі соціальнізв`язкита родину,малолітніх дітейна утриманні,батьків похилоговіку,які потребуютьдогляду,відсутні будь-яківідомості про недотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися до нього раніше, повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також ту обставина, що на час розгляду клопотання проведено всі обшуки та вилучено всю необхідну документацію. Наведене в сукупності спростовує твердження прокурора, що лише тримання під вартою може запобігти зазначеним у клопотанні слідчого ризикам, а також спростовує наявність публічно-правового інтересу, що переважав би попри презумпцію невинуватості над повагою до особистої свободи та виправдовував тримання підозрюваного під вартою.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

4. Щодо розміру застави, як альтернативного виду запобіжного заходу

Позиція сторони обвинувачення щодо визначення максимального розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, що може бути застосований до ОСОБА_5 , ґрунтується виключно на заподіянні ним, за версією органу досудового розслідування, майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Наголошую, що "відповідно до аудиторського звіту № 070-5-13/42 від 18.12.2020 на момент виявлення за результатами щомісячних перевірок фахівцями КП «Київекспертиза» завищення підрядною організацією ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД-ДРІМ»» в актах, ф. № КБ-2в за липень-жовтень 2020 року фактичних обсягів та вартостей виконаних будівельних робіт на суму 4 958,810 тис. грн, вказані акти не були оплачені замовником - КП «Солом`янка-Сервіс». У подальшому акти ф. № КБ-2в за липень-жовтень 2020 року підрядною організацією ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД-ДРІМ»» скориговані та сплачені Замовником з урахуванням зауважень КП «Київекспертиза».

Будь-яких інших доказів або документів, в тому числі висновків судово- економічних, судово-бухгалтерських, будівельно-технічних експертиз, які б визначали, встановлювали чи обґрунтовували розмір завданих матеріальних збитків, стороною обвинувачення не надано та вони відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, відсутній будь-який збиток взагалі.

Крім того,жодна нормаКПК Українине пов`язуєсуму заставиіз розміроммайнової шкоди.

У цьому контексті також звертаю увагу, що у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ відзначив, що як сума гарантії, передбачена п. З ст. 5 Конвенції, повинна бути оцінена переважно щодо обвинуваченого і його активів, а не можливих розмірів збитків. Так, спроби прив`язати суму гарантії від затриманого винятково до суми збитку, приписуваного йому, не відповідають ст. 5 Конвенції. Гарантії, передбачені цією статтею, призначені не для відшкодування збитків, а швидше, для забезпечення присутності обвинуваченого на слуханні. Тому її сума має бути встановлена в основному шляхом посилання на нього, його активи і його відносини з особами, які мають надати заставу, тобто, перспектива втрати застави або дій проти гарантів у разі його неявки в суд виступатиме як достатній стримуючий фактор, щоб присікти будь-яке бажання з його боку ховатися від правосуддя.

Отже, підхід коли сума застави визначається виходячи із суми спричиненої майнової шкоди, яка до того ж встановлена органом досудового розслідування помилково, виходячи із матеріалів провадження, є невірним.

Доказів того, що підозрюваний володіє майном в тому обсязі, який дає йому , або його рідним можливість внести заставу у розмірі, який запропонований стороною обвинувачення, представлено не було.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 2 270,00 грн.

Статтями 8, 29 Конституції України, як нормами прямої дії, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

Відтак, у кримінальному провадженні відсутні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, зважаючи на характер та необґрунтованість висунутої підозри, дані про особу ОСОБА_5 у їх сукупності, відсутність даних про наявність з його сторони спроб переховуватись та перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні».

Крім того, самим підозрюваним надані письмові пояснення, в яких звернуто увагу, зокрема, на таке:

«18.08.2021 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102090000077 від 08.06.2021 мені повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У подальшому 30.08.2021 мені вручено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави з відповідними додатками.

За версією органу досудового розслідування я, перебуваючи на посаді директора Комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - КП «Солом`янка-Сервіс»), вступивши у злочинну змову із директором ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»» ОСОБА_9 , інженером технічного нагляду ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, розтратив кошти місцевого бюджету шляхом прийняття та засвідчення відповідності актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), відповідно до укладеного договору підряду №02/06-19-а від 24.06.2019 по об`єкту «Реконструкція з добудови середньої загальноосвітньої школи № 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва», до яких начебто внесено завідомо неправдиві відомості щодо фактичних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт.

Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу, з урахуванням позиції органу досудового розслідування, викладеної в повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, можу пояснити наступне.

У 2013 році мене призначено на посаду директора КП «Солом`янка-Сервіс». Мої посадові обов`язки визначено Статутом підприємства.

КП «Солом`янка-Сервіс» проведено тендерну закупівлю послуг будівельних робіт по об`єкту Реконструкція з добудови середньої загальноосвітньої школи № 22 на просп. Відрадному, 36-в у Солом`янському районі міста Києва.

За результатами закупівлі з переможцем - ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД-ДРІМ» укладено відповідний договір підряду з додатковими угодами.

Вважаю за необхідне зазначити, що я не володію та не зобов`язаний був володіти спеціальними знаннями та навичками для здійснення технічного нагляду під час реконструкції (будівництва) об`єкта, означені обов`язки також не покладені на мене Статутом підприємства або іншими документами.

У зв`язку із викладеним відповідальною особою за проведення технічного нагляду на об`єкті було призначено інженера технічного нагляду ОСОБА_10 , безпосередні обов`язки якого як раз і передбачали, серед іншого, перевірку обсягів та вартості виконаних робіт, їх відповідність актам а іншим документам.

У 2020 році департаментом внутрішнього фінансового контролю КМДА проведено плановий аудит діяльності КП «Солом`янка-Сервіс» як служби замовника щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час реконструкції з добудови СЗОШ № 22 на просп. Відрадному, 36-В у Солом`янському р-ні м. Києва за період виконання робіт 2017-2020 роки, за результатами чого складено аудиторський звіт № 070-5-13/42 від 18.12.2020, який долучено до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

В ході щомісячних перевірок, проведених в рамках зазначеного аудиту, фахівцями КП «Київекспертиза» дійсно наведено ряд зауважень до підготовлених підрядною організацією документів щодо виконаних робіт за липень-жовтень 2020 року.

Проте, наголошую, що оплату за вказаний період здійснено виключно на підставі перевірених та затверджених фахівцями КП «Київекспертиза» актів виконаних робіт на загальну суму 12 356 092,63; грн, що виключає будь-яку можливість стверджувати про наявність збитків та вчинення мною розтрати або привласнення грошових коштів підприємства.

Викладене підтверджується безпосередньо зазначеним аудиторським звітом, а також може бути підтверджено в ході досудового розслідування дослідженням відповідних актів виконаних робіт, інших документів, аналізом довідки про рух грошових коштів.

Я ніколи не мав і не маю на меті протиправно збагатитись за рахунок чужого майна або незаконно збагатити інших осіб. Твердження сторони обвинувачення про наявність у мене попередньої домовленості (змови) про вчинення кримінального правопорушення із директором ТОВ «Будівельна компанія «БІЛД ДРІМ»» ОСОБА_9 та інженером технічного нагляду ОСОБА_10 не відповідає дійсності. Із вказаними особами я мав виключно ділові відносини в межах чинного законодавства України».

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 2 вказаної статті покладає обов`язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Як видно з матеріалів провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 18.08.2021 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушенні порядку вручення не викликає.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивнопов`язуютьпідозрюваного з певнимзлочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальшерозслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даномуетапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваної винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать прообґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об`єктивно зв`язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане кримінальне правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначений вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.

Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, прокурор фактично посилається лише на тяжкість покарання. Між тим, указану обставину суд не може оцінювати в якості ризику, оскільки така обставина повинна бути оцінена судом лише відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.

Тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком, так, в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, суд вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України» (заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Наведена позиція ЄСПЛ свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інших мотивувань прокурором в обґрунтування цього ризику наведено не було.

Також слід зазначити, що орган досудового розслідування як і прокурор не мають права посилатися на практику Європейського суду з прав людини з метою застосування запобіжного заходу (обґрунтування підстав тримання під вартою та існування ризиків), про що вказано в постанові Верховного суду від 07.08.2019 № 607/14707/17, оскільки вона буде використана не на користь підозрюваного, а отже може становити ризики для справедливості кримінального провадження.

Разом з тим, оскільки суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то погоджується з існуванням підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У судовому засіданні було встановлено, що наразі існують докази, які можуть свідчити про вчинення підозрюваною інкримінованого правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких.

На думку суду, наведені прокурором обставини та докази на їх підтвердження свідчать про доведеність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбаченої п. 2, тобто існування ризиків. Але клопотання як і пояснення прокурора в судовому засіданні не містять чіткого мотивування того, що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків, тобто обов`язкового елементу для вирішенні питання застосування запобіжного заходу, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Достатніх доказів на доведення вказаного ризику стороною обвинувачення не надано.

Разом з тим, встановлено, що підозрюваний має постійне місце роботи (комунальне підприємство «Солом`янка-Сервіс», де працює з 2013 року) та проживання (по місцю реєстрації), де мешкає разом із своєю родиною, зокрема, 4-ма дітьми, троє з яких є неповнолітніми. Отже, на думку суду, підозрювана має міцні соціальні зв`язки.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об`єктивними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, на переконання слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби буде необхідний і достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Встановлено, що підозрюваний проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця роботи та проживання (разом з родиною, в т.ч. неповнолітніми дітьми), враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , необхідно задовольнити частково, обравши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 186, 194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22.00 год. по 06.00 год. наступного дня.

Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22.00 год. по 06.00 год. наступного дня.

Строк дії запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту визначитив 60 (шістдесят) днів.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК Українистроком на 60 (шістдесят) днів, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про необхідність зміни свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у межах вказаного кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному та прокурору.

Строк дії ухвали до 30.10.2021 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1