Рішення

від 03.09.2021 по справі 438/1053/21

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/362/21

Провадження № 2/438/233/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2021 року Бориславський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Слиша А.Т.

секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориславської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням виконавчого комітету Бориславської міської Ради народних депутатів Львівської області від 14.07.1994 року № 401 Про дозвіл на будівництво гаражів мені, ОСОБА_1 , надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 4,0 х 6,0 м на землях міськземфонду (біля міської лазні) та зобов`язано укласти договір на право оренди землі; виготовити і погодити в установленому порядку технічну документацію на будівництво гаража, а також - встановити в гаражі охоронну протипожежну автоматичну сигналізацію. Згідно з вищезазначеним рішенням виконкому він виготовив та погодив з головним архітектором м. Борислава будівельний паспорт на будівництво гаража на АДРЕСА_1 (біля міської лазні). Рішенням Бориславської міської ради Львівської області від 23.12.2005 року № 765 йому, було передано у власність земельну ділянку відповідного цільового призначення - будівництво і обслуговування гаража площею 0,0100 га (кадастровий номер 4610300000:01:001:0088) на АДРЕСА_1 , з наступною видачею Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 044294, зареєстрованого 02.08.2006 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.439.00504. На підставі вказаних документів я здійснив будівництво гаражу на належній мені земельній ділянці, однак не повідомив органи державного архітектурно - будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт. Факт побудови мною гаража для легкового автомобіля на вул. Івасюка (біля міської лазні) у місті Бориславі Львівської області підтверджується технічним паспортом на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , виготовленим 22.07.2019 року КП ЛОР Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки . Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 15.02.2018 року № 51 Про присвоєння поштової адреси гаражу збудованому ним гаражу присвоєно поштову адресу: гараж № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 . Експертом ОСОБА_2 здійснено технічне обстеження гаража № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , результатами якого встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта, про що складено звіт про проведення технічного обстеження від 07.07.2020 року.

Вартість гаража згідно з довідкою КП ЛОР Дрогобицьке міжміське б технічної інвентаризації та експертної оцінки від 07.07.2020 року № 215 становить 16984,00 грн.

Цією ж довідкою стверджується, що станом на 31.12.2012 року право власності на гараж, на АДРЕСА_2 зареєстроване.

У листопаді 2019 року він звернувся до відповідача - Бориславської міської Львівської області щодо державної реєстрації права власності на спірний гараж, оскільки у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 1 частини 1 статті 2) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, факт набуття ним речового права (права власності) на збудований об`єкт нерухомого майна відповідачем не визнано: 06.12.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бориславської міської ради Львівської області Краснопольською Н.Я. мені відмовлено у державній реєстрації права власності на гараж, у зв`язку з неподанням передбаченого пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна. Через Центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради 18.11.2020 року мною було подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду вищезазначеної декларації Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області встановив невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований побудований ним гараж, вимогам зазначеного Порядку, а саме: гараж розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів , а тому не є господарською (присадибною) будівлею, збудованою на земельних ділянках відповідного цільового призначення (присадибних ділянках). Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повернув йому Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації АДРЕСА_2 та поінформував про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 (в редакції Постанови від 27.03.2019 року № 367).

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області також роз`яснено йому право звернутися до суду для визнання права власності на самочинно збудований гараж та подати після набрання рішенням суду законної сили до Департаменту декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою згідно з Додатком 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 (листи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 02.12.2020 року № 1013-6/6063-20, від 09.03.2021 року № 1013/3- 36-21). З огляду на зазначене, просив визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явився, надано письмову заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника, додатково зазначено, що Бориславська міська рада позов визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, системно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

За змістом статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З аналізу норм статті 206 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний перевірити, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на визнання позову, чи не суперечить визнання позову відповідачем закону і чи не порушує таке визнання позову прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Бориславської міської Ради народних депутатів Львівської області від 14.07.1994 року № 401 Про дозвіл на будівництво гаражів позивачу ОСОБА_1 , надано дозвіл на будівництво гаражу розміром 4,0 х 6,0 м на землях міськземфонду (біля міської лазні) та зобов`язано укласти договір на право оренди землі; виготовити і погодити в установленому порядку технічну документацію на будівництво гаража, а також - встановити в гаражі охоронну протипожежну автоматичну сигналізацію.

Позивачем було виготовлено та погоджено з головним архітектором м. Борислава будівельний паспорт на будівництво гаража на АДРЕСА_1 (біля міської лазні).

Відповідно до рішення Бориславської міської ради Львівської області від 23.12.2005 року № 765 позивачу було передано у власність земельну ділянку відповідного цільового призначення - будівництво і обслуговування гаража площею 0,0100 га (кадастровий номер 4610300000:01:001:0088) на АДРЕСА_1 , з наступною видачею Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 044294, зареєстрованого 02.08.2006 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.439.00504.

Позивач здійснив будівництво гаражу на належній йому на підставі права власності земельній ділянці, що підтверджується технічним паспортом на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , виготовленим 22.07.2019 року КП ЛОР Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки .

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області від 15.02.2018 року № 51 Про присвоєння поштової адреси гаражу збудованому позивачем гаражу присвоєно поштову адресу: гараж № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Позивач у листопаді 2019 року звернувся до відповідача - Бориславської міської Львівської області щодо державної реєстрації права власності на спірний гараж, однак, факт набуття позивачем речового права (права власності) на збудований об`єкт нерухомого майна відповідачем не визнано. 06 грудня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бориславської міської ради Львівської області Краснопольською Н.Я. позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на гараж, у зв`язку з неподанням передбаченого пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна.

Через Центр надання адміністративних послуг Львівської міської ради 18.11.2020 року позивачем було подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації АДРЕСА_2 .

Згідно листів Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 1013-6/6063-20 від 02.12.2020 року та №1013/3-36-21 від 09.03.2021 року, роз`яснено, що на теперішній час прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється у відповідності до "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Водночас, зазначений порядок не передбачає введення в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів. А тому такі об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію після визнання права власності на них у судовому порядку.

Згідно ст. 41 Конституції України право власності здобувається в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже побудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самовільно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво, про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено; про знесення самочинно збудованого нерухомого майна; про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову; про стягнення витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил (п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р.).

Згідно п. п. 9,12 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Як було зазначено вище, позивач є власником земельної ділянки з цільовим призначенням будівництво і обслуговування гаража на якій розміщений самочинно збудовані об`єкти.

За результатами проведення технічного обстеження встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, що встановлено у звіті про проведення технічного обстеження реконструкції гаражу, виготовленому експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у встановленому законом порядку звертався до компетентного органу з питань прийняття в експлуатацію самочинно збудованого гаражу, що підтверджується листом Департаменту держаної архітектурно-будівельної інспекції № 1013-6/6063-20 від 02.12.2020 року та №1013/3-36-21 від 09.03.2021 року. Вказані листи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області є відмовою компетентного державного органу у прийнятті самовільно збудованого гаражу до експлуатації.

Визнання права власності на самовільно реконструйовані та побудовані будівлі є тим винятковим способом захисту права, з яким чинне законодавство пов`язує можливість визнання права власності за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є повністю обґрунтованими, а тому підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 10, 13, 81, 141, 206, 247, 265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 183, 316, 317, 319, 321, 328, 349, 364, 367, Цивільного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державна архітектурно-будівельна інспекція України по визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), право власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 32,2 кв. м , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4610300000:01:001:0088, цільове призначення - для будівництва і обслуговування гаража за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач:ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4

відповідач: Бориславська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ 26181298, місце знаходження вул. Шевченка, 42, м. Борислав, Львівська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державна архітектурно-будівельна інспекція України: код ЄДРПОУ 37471912, бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2021 року.

Головуючий суддя А.Т. Слиш