Постанова

від 10.08.2021 по справі 180/1335/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2469/21 Справа № 180/1335/20 Головуючий у першій інстанції: Янжула О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту непроживання за місцем реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є вона та діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідачі у встановлений законом строк звернулись до приватних нотаріусів та склали заяву про відмову від спадщини після смерті батька, однак, з невідомих причин заяви в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини не направили. Звернувшись до нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини після померлого, їй було відмовлено, оскільки на момент смерті батька, діти були зареєстровані за однією адресою. Вважає, що вона є єдиним спадкоємцем що фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка так як тільки вона фактично проживала з ним разом, діти хоча і зареєстровані за даною адресою, але мешкають в інших містах. Вважає, що відповідачі по справі пропустили шестимісячний строк для прийняття спадщини. Встановлення факту непроживання однією сім`єю відповідачів зі спадкоємцем їй необхідно для отримання усієї спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка. Тому, позивач просила встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 з 2008 року по день смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_1 , яка долучена до матеріалів справи, а також розміщенням відповідного оголошення на веб сайті судової влади ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , довідками про доставку смс-повістки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06 серпня 2021 року ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 (а.с.8) та свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с.9), ОСОБА_4 , є чоловіком позивачки та батьком відповідачів.

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 09.11.2016 зроблено відповідний актовий запис № 728, зареєстрований Марганецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.11).

Померлий ОСОБА_4 , позивач по справі ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , кожен по 1/5 частки вказаної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.11.2008 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцями є дружина померлого ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суду надані заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 08.05.2017 року, відповідно до яких кожен із зазначених осіб відмовляється від належної частки в спадщині батька на користь матері ОСОБА_1 ; підписи заявників завірені нотаріально (а.с.16, 17).

Згідно копії довідки №14 від 11.08.2020 року виданої головою правління ОСББ «Гірник 8» Плешивенко О.П. на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , діти і онуки були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , але не проживали за даною адресою; аналогічну інформацію місить також акт від 11.08.2020 року, складений головою правління ОСББ Гірник 8 Плешивенко О.П. в присутності мешканців будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.13, 15).

Згідно копії довідки №53 від 31.08.2020 року виданої керівником ОСББ Східний квартал 6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає без реєстрації з 2008 року за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.14).

Згідно довідки про фактичне місце проживання виданої квартальним комітетом №2 Жовтневого райвиконкому м.Дніпро ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_5 з 2008 року (а.с.14).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 вважає, що оскільки вона постійно проживала з померлим ОСОБА_4 , вона є єдиним спадкоємцем, оскільки на момент смерті спадкодавця відповідачі хоча і прописані за адресою спадкодавця, але не проживали з 2008 року. Встановлення факту непроживання відповідачів у спірній квартирі, необхідно позивачці для отримання усієї спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).

З зазначеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Керуючись принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу положень частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Виходячи з викладеного, вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України; вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

Даний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №592/7860/17.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова