Постанова

від 02.09.2021 по справі 910/5555/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. Справа№ 910/5555/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Полякова Б.М.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: Неволіна А.Ю. - довіреність б/н від 01.06.2021

від відповідача: Терземан Д.В. - ордер серії АІ № 1113943 від 20.08.2021

розглянувши апеляційну скаргу Громадської спілки "Український музичний альянс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року

у справі № 910/5555/21 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Громадської спілки "Український музичний альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс

Україна Компані"

про стягнення 8 969 005,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року зупинено провадження у справі №910/5555/21 за позовом ГС "Український музичний альянс" до ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" про стягнення 8 969 005,21 грн. до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення даної справи, у справі №910/2886/20 за позовом ГС "Український музичний альянс" до ТОВ "Самсунг електронікс Україна компані" про стягнення 23 100 747,53 грн. та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/5555/21.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГС "Український музичний альянс" звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі №910/5555/21, а справу повернути до суду першої для подальшого розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 року апеляційну скаргу ГС "Український музичний альянс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГС "Український музичний альянс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі № 910/5555/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 02.09.2021 року за участю повноважних представників сторін.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2021 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі №910/5555/21, а справу повернути до суду першої для подальшого розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

02.09.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у квітні 2021 року ГС "Український музичний альянс" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" про стягнення 8 969 005,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при імпорті на митну територію України записуючого обладнання і матеріальних носіїв у період з 22.03.2016 року по 21.07.2018 року не було своєчасно здійснено сплату відрахувань, передбачених ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 459 710,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6509294,37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

25.06.2021 року відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/2886/20 за позовом ГС "Український музичний альянс" до ТОВ "Самсунг електронікс Україна компані" про стягнення 23 100 747,53 грн., предметом розгляду якої є стягнення суми відрахувань, що сплачуються імпортерами у відповідності до постанови КМУ № 992 від 27.06.2003 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Встановлення розміру та обґрунтованості позовних вимог у справі №910/5555/21 (3% річних та інфляційних втрат) прямо залежить від встановлення судом суми основного боргу, що, в свою чергу, є предметом позову у справі №910/2886/20, тому розгляд справи №910/5555/21 неможливий до вирішення справи №910/2886/20.

За наслідками розгляду заявленого клопотання, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року зупинено провадження у справі №910/5555/21 за позовом ГС "Український музичний альянс" до ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" про стягнення 8 969 005,21 грн. до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення даної справи, у справі №910/2886/20 за позовом ГС "Український музичний альянс" до ТОВ "Самсунг електронікс Україна компані" про стягнення 23 100 747,53 грн.

Приймаючи дану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до положень ГПК України в даному провадженні неможливо встановити певні факти та обставини, однак вони мають значення для даної справи.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є об`єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з`ясувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, застосовуючи наведену правову норму за вимогами ст. 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 року у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 року у справах №910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 року у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 року у справі №917/514/19, від 25.03.2021 у справі №873/148/20 та від 12.05.2021 року у справі №922/2838/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду даної справи №910/5555/21 є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача у зв`язку з несвоєчасним виконанням останнім обов`язку щодо здійснення сплати відрахувань, передбачених ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у період з 22.03.2016 року по 21.07.2018 року.

Водночас, предметом спору у справі №910/2886/20 є стягнення з ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" суми відрахувань (тобто основного боргу), передбачених ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у період з 22.03.2016 року по 21.07.2018 року.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата 3% та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, визначення наявності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також розміру такого нарахування напряму залежить від встановлення обставини наявності та розміру основного боргу, а відтак обґрунтованим є твердження суду, що вирішення справи №910/5555/21 залежить від встановлення обставин, що є предметом судового розгляду справі № 910/2886/20.

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд, встановлення обґрунтованості вимог щодо основного зобов`язання в межах справи №910/5555/21, предметом розгляду якої є лише стягнення 3% річних та інфляційних втрат, призведе до неможливості дослідження та переоцінки обґрунтованості позовних вимог в межах розгляду справи №910/2886/20, предметом якої є безпосередньо стягнення основного боргу, і навпаки, встановлені у справі №910/2886/20 обставини наявності та розміру основного боргу матимуть преюдиційне значення для вирішення питання щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат та розміру такого нарахування.

Окрім того, судом також встановлено, що у межах справи №910/2886/20 з метою правильного вирішення спору судом було призначено судову експертизу для дослідження спірного обладнання на предмет його відповідності критеріям, зазначеним у ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та у додатку до постанови КМУ від 27.06.2003 №992,зокрема, з метою встановлення дійсних функціональних можливостей такого обладнання та його вартості.

З огляду на викладене, для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи №910/2886/20, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, при цьому, призначення аналогічної експертизи в межах справи №910/5555/21 не відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №912/2185/16 (912/3192/17) зазначив, що принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати: вимога оперативного розгляду справи; вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що остаточне судове рішення у справі №910/2886/20 безпосередньо вплине на подальший розгляд цієї справи по суті, зокрема, в частині встановлення обставин наявності та розміру основного боргу, які об`єктивно неможливо встановити та оцінити в межах справи №910/5555/21, з огляду на спірність вказаних вимог та їх оскарження в іншій справі.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої пов`язаної справи, а відтак посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської спілки "Український музичний альянс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі №910/5555/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.06.2021 року у справі №910/5555/21 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 07.09.2021 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.М. Поляков

О.С. Копитова