Постанова

від 17.08.2021 по справі 183/336/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2236/21 Справа № 183/336/17 Головуючий у першій інстанції: Городецький Д. І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2020 року по справі за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Новомосковське лісове господарство , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що Піщанська сільська рада із перевищенням своїх повноважень розпорядилася земельною ділянкою державного лісового фонду, що в подальшому призвело до незаконного відчуження земель державної власності на користь фізичної особи, чим порушила майнові права та охоронювані законом інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо вказаних земель. Так, відповідно до листа Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11.03.16 №494/0/138-16 остання не делегувала повноважень Піщанській сільській раді щодо розпорядження землями державного лісового фонду. Про наявність спірного пункту незаконного рішення сільської ради адміністрація дізналася лише з листа Новомосковської місцевої прокуратури від 03.03.2016 №01-84-626вих.16. З огляду на викладене, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією не вживалися заходи щодо скасування незаконного рішення Піщанської сільської ради, визнання недійсним державного акту та повернення спірної земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення зазначеним органом наданих законом повноважень і є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури. Прокурором встановлено, що пункт 97 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18/V від 12.03.2008 року Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території с.Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова, Зелена, Мостова, Мира, Чкалова щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності серії ЯЕ №980297 від 31.03.2008 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1223285500:03:016:0360. На думку прокурора оскаржуване рішення, а саме його п.97 прийнято з порушенням п. б ч.1 ст. 12 Земельного Кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка площею 0.25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , яка на підставі п. 97 зазначеного рішення Піщанської сільської ради передана у власність ОСОБА_3 не була комунальною власністю, та відноситься до земель державної власності. Вказаний факт підтверджується інформацією ДП Новомосковське лісове господарство №105 від 09.09.2016, згідно якої спірна земельна ділянки відноситься до земель 75 кварталу, 2 виділ, які відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП Новомосковське лісове господарство , розроблених у 2004 році Київською експедицією ВО Укрдержліспроект , відносяться до земель державного лісового фонду, що знаходяться у постійному користуванні зазначеного державного лісогосподарського підприємства. Крім того, факт належності спірної земельної ділянки ДП Новомосковський лісгосп встановлений постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 у справі №20/5005/9915/2012. Зазначена земельна ділянка не вилучалась із земель державної власності лісогосподарського призначення і на час прийняття Піщанською сільською радою рішення про її надання у власність знаходилась у користуванні ДП Новомосковський лісгосп . Приймаючи оскаржуване рішення Піщанська сільська рада, всупереч вимогам ст. 20 Земельного Кодексу України, фактично безпідставно та неправомірно змінила цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та незаконного розпорядилась зазначеною земельною ділянкою. Отже, прокурор посилається на порушення Піщанською сільською радою інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка, відповідно до вимог п.5 ст.122 Земельного Кодексу України, наділена повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Оскільки Дніпропетровська обласна державна адміністрація як орган, уповноважений розпоряджатися землями державної власності, своєї згоди на передачу земельної ділянки державного лісового фонду у власність громадянки ОСОБА_3 не надавала і Піщанську сільську раду на це не уповноважувала, то земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею повноважного органу і має бути повернута власнику, з підстав, визначених ст.ст. 387, 388 ЦК України. Також позивач посилається на доведеність у кримінальному провадженні №42012040000000006 факту перевищення головою Піщанської сільської ради ОСОБА_4 службових повноважень при прийнятті рішень щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду в межах 74 та 75 кварталів ДП Новомосковський лісгосп встановлений під час досудового розслідування кримінального провадження, оскільки ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 04.03.2014 зазначене кримінальне провадження, порушене відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 365 КК України - закрите у зв`язку з декриміналізацією. Тому позивач просив визнати неправомірним та скасувати п. 97 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18/V від 12.03.2008 року Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території с.Піщанка в районі вулиць Пролетарська, Садова, Зелена, Мостова, Мира, Чкалова щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 980297 від 31.03.2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-08-126-01117; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави в особі Державного підприємства Новомосковське лісове господарство (а.с. 4-9 т.1).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2020 року позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП Новомосковське лісове господарство земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 2600,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 12 березня 2008 року Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області прийняла рішення №1-18/V Про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та видачу державного акту на право приватної власності на земельні ділянки на території АДРЕСА_2 , пунктом 97 якого затверджено проект із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, які надаються у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19 т.1).

На підставі зазначеного вище рішення, 31 березня 2008 року був оформлений та виданий ОСОБА_3 відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №980297, площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 11, 37 т.1).

26 серпня 2009 року між за договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В. за реєстровим №2950, ОСОБА_3 продала зазначену вище земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 12-16, 38-39 т.1).

Також встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року у справі №20/5005/9915/2012 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації до Піщанської сільської ради Дніпропетровської області апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2013 року скасовано, позовні вимоги задоволено та визнано недійсними та скасовано рішення Піщанської сільської ради Дніпропетровської області №№26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У від 29.12.2007 року; стягнуто з Піщанської сільської ради Дніпропетровської області до державного бюджету України судовий збір в сумі 1147,00 грн. та 573,50 грн.; постанова набрала законної сили (а.с. 28-30 т.1).

Зазначеними вище рішеннями Піщанської сільської ради Дніпропетровської області №№26-16/У, 27-16/У, 28-16/У, 29-16/У, 30-16/У, 31-16/У, 32-16/У, 33-16/У, 34-16/У, 35-16/У, 36-16/У, 37-16/У, 38-16/У, 39-16/У, 40-16/У, 41-16/У, 42-16/У, 43-16/У, 44-16/У, 45-16/У, 46-16/У, 47-16/У, 48-16/У, 49-16/У, 50-16/У, 51-16/У, 52-16/У, 53-16/У, 54-16/У, 55-16/У, 56-16/У, 57-16/У, 58-16/У, 59-16/У, 60-16/У, 61-16/У, 62-16/У, 63-16/У, 64-16/У, 65-16/У, 66-16/У, 67-16/У від 29.12.2007 року, було вилучено із земель лісового фонду та введено у межі села Піщанка, змінено цільове призначення та переведено в землі житлової і громадської забудови земельні ділянки 74 та 75 кварталу державного підприємства "Новомосковський лісгосп".

Відповідно до листа ДП Новомосковське лісове господарство №105 від 09.09.2016 року, зокрема, земельна ділянка кадастровий номер 1223285500:03:016:0360 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року знаходиться у 75 кварталі виділ 2 та входить до складу земель Державного лісового фонду (Новомосковське лісництво) (а.с. 21 т.1).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2014 року у кримінальному провадженні №0427/9833/2012 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.1, ч.З ст. 358, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364 ,ч.2 ст. 366 КК України, закрито відносно ОСОБА_4 в частині звинувачення за ч. 3 ст. 365 КК України та ОСОБА_5 в його обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 365 КК України (а.с. 25 т.1).

За положеннями абзацу 1 пункту 12 розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 5 частини 1 статті 31 Лісового Кодексу України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЗК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України, в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Приймаючи до уваги наведені вище норми, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Дніпропетровської ОДА.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

За положеннями статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини 1 статті 164 ЗК України).

Приймаючи до уваги, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, відсутність у даній справі такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок 74 та 75 кварталу ДП Новомосковське лісове господарство , включно із земельною ділянкою, наданою згідно з пунктом 97 оскаржуваного рішення ОСОБА_3 (квартал 75 виділ 2), свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого територіальна громада села Піщанки набула право власності на земельні ділянки 74 і 75 кварталу ДП Новомосковське лісове господарство .

Крім того, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом (з 14 жовтня 2008 року абзац перший частини першої статті 116 ЗК України доповнений словами або за результатами аукціону ).

Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання державного акта та до 1 травня 2009 року; з 1 травня 2009 року стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права).

За положеннями ч.1 ст. 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи, що оскаржуване рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18-У від 12.03.2008 року (пункт 97) не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Дніпропетровської ОДА; приймаючи до уваги, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна, - колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування п. 97 рішення Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №1-18-У від 12.03.2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 та визнання недійсним державного акту серії ЯЕ №980297 від 31.03.2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 на право приватної власності на вказану земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, (кадастровий номер 1223285500:03:016:0360), задоволенню не підлягають.

Тобто власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання зазначеного вище рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18) від 14 листопада 2018 року.

Разом з тим, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської ОДА - означає, що держава, як власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Не дивлячись на те, що серед переліку рішень, що були скасовані Дніпропетровським апеляційним господарським судом, відсутнє рішення №1-18-У від 12.03.2018 року, пункт 97 вказаного рішення Піщанської сільської ради про вилучення із земель лісового фонду та введення у межі села Піщанки земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:03:016:0360 є незаконним як таке, що прийняте за відсутності волевиявлення власника - держави, в особі Дніпропетровської ОДА.

Виходячи з викладеного, встановивши, що оскільки держава в особі Дніпропетровської ОДА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка набула земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу; враховуючи також, що Піщанська сільська рада прийняла зазначене вище рішення, керуючись статтею 40, пунктом б частини першої статті 81, статтями 118 і 121 ЗК України, що передбачають безоплатне набуття громадянами права власності на земельні ділянки, - колегія приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову щодо витребування земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Разом з тим, частиною 1 статті 11 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року (на час подання позовної заяви) встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Такі ж положення містить частина 1 статті 13 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, за змістом якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту позовних вимог, позивач просить, зокрема, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку на користь ДП Новомосковське лісове господарство .

Необхідно також зауважити, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Однак, як встановлено судом, власником земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою: АДРЕСА_1 , є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Виходячи з викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги; приймаючи до уваги, що ДП Новомосковське лісове господарство не є власником спірної земельної ділянки, а позовна заява не містить вимог щодо витребування її на користь Дніпропетровської ОДА, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП Новомосковське лісове господарство .

Позивач не позбавлений права на звернення до суду з іншим позовом для захисту інтересів держави.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2020 року в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Новомосковське лісове господарство земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою по АДРЕСА_1 та в частині розподілу судових витрат - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державного підприємства Новомосковське лісове господарство земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:03:016:0360, за адресою по АДРЕСА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова