Постанова

від 02.09.2021 по справі 653/1252/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

2 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 653/1252/18

провадження № 51-1795км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017230140001112, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.249 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. На підставі п. 1 ч. 3, ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави у особі Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства Генічеської міської ради до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням урозмірі 11 639 584 гривні, залишено без розгляду.

Вирішено питання з речовими доказами.

Застосовано спеціальну конфіскацію, яка полягає у безоплатному вилучені у власність держави знаряддя лову - однієї напівмеханізованої драги та грошей, вилучених Товариством з додатковою відповідальністю «Довірче товариство Європейське бюро приватизації» від реалізації риби бичка в кількості 342 051 особини і однієї риби калкана Азовського.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 29 червня 2017року, перебуваючи в акваторії Азовського моря на плавзасобі СМБ-40№ЯХР-0367, не маючи відповідного дозволу, що дає право на здійснення лову в окремих водоймах, а також діючи у період заборони на зайняття рибним добувним промислом, порушуючи вимоги ст.63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.15. Правил спортивного та любительського риболовства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року та п.11.3. Режиму рибальства в басейні Азовського моря у 2017 році, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18 січня 2017 року №5, використовуючи заборонене знаряддя лову - одну напівмеханізовану драгу, незаконно здійснив вилов морської риби - бичка в кількості 342 051 особини та калкана Азовського в кількості 1 особини, тим самим завдавши рибному господарству України, згідно висновку судово-екологічної експертизи № 17-702 від 25 жовтня 2017року, істотної шкоди у вигляді матеріального збитку на загальну суму 11630584гривні.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, закрити кримінальне провадження.

Зазначають, що оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, які покладено в основу обвинувального вироку були отримані в порушення вимог ст. 93 КПК України без відповідної ухвали слідчого судді, то вони разом з усіма іншими похідними доказами - єнедопустимими.

Крім цього, вважають, що орган, уповноважений розглядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, встановивши наявність у діянні ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передав матеріали справи про адміністративне правопорушення з порушенням процедури, встановленої Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Також, наголошують на тому, що суд під час розгляду кримінального провадження не допитав усіх понятих, а покази свідків, які є співробітниками Служби безпеки України, є упередженими.

Апеляційний суд, на думку засудженого та захисника, в порушення вимог ст.419КПКУкраїни вказаних доводів сторони захисту належним чином не перевірив, і дійшов помилкового висновку про законність ухваленого вироку.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги не підтримала, просила залишити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_6 без зміни як законні, а касаційну скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 414 цього Кодексу.

Зважаючи на вказані положення процесуального закону, доводи сторони захисту про неповноту судового розгляду та неправильну оцінку доказів, виходячи з положень, ст.ст.433, 438 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Разом із цим, твердження захисника та засудженого про отримання доказів із істотним порушенням вимог процесуального закону, внаслідок чого матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_6 та похідні від них процесуальні документи єнедопустимими, обґрунтовано визнано судами неспроможними.

Так, сторона захисту зазначала, що відповідні матеріали справи про адміністративне правопорушення отримано органом досудового розслідування без дотримання порядку, визначеного ст. 93 КПК України, а саме не на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

За вищевказаними положеннями процесуального закону сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Зазначеними нормами КПК України не забороняється самостійно надавати органу досудового розслідування, суду документ, що містить доказову інформацію та не зобов`язує сторони отримувати у слідчого судді ухвалу про тимчасовий доступ до відповідних документів.

З огляду на те, що начальником відділу рибоохоронного патруля № 2 було надіслано матеріали справи про адміністративне правопорушення засобами кореспонденції без пред`явлення відповідної вимоги слідчого, обов`язковість постановлення ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів процесуальним законом не вимагалася.

Крім цього, суди вмотивовано відкинули твердження захисту про те, що вищевказана посадова особа, дійшовши висновку про наявність у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передала наявні матеріали органу досудового розслідування без дотриманням процедури, визначеної ст. 253 КУпАП.

Так, із диспозиції згаданої норми закону вбачається, що якщо при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) прийде до висновку, що вдіянні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Матеріалами провадження встановлено, що начальник відділу рибоохоронного патруля № 2 у зв`язку із виявленням завдання істотної шкоди внаслідок незаконного заняття ОСОБА_6 рибним добувним промислом, з урахуванням вартості, екологічної цінності, кількості здобутої риби та розміру шкоди заподіяної довкіллю, 30червня 2017 року, тобто відразу ж на наступний день після внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР, за вихідним № 262 направив матеріали адміністративної справи до Генічеського відділу поліції ГУНП вХерсонській області для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, доводи сторони захисту про недопустимість як доказів матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_6 та похідних від них процесуальних документів у зв`язку із недотриманням положень ст. 93 КПК України та ст.253 КУпАП є неспроможними.

Не заслуговують на увагу і аргументи про порушення судом вимог КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень належним чином перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника і засудженого, погодився із висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та зазначив мотиви на спростування наявності підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження за п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України.

Зокрема, апеляційний суд вказав, що обставини протиправного діяння підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, які були досліджені в ході судового розгляду, і їх сукупність та взаємозв`язок викривають ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Поряд з цим, колегія суддів вмотивовано визнала неспроможними доводи сторони захисту про невідкриття їй у відповідності до ст. 290 КПК України усіх доказів, зокрема матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зазначені аргументи спростовано відомостями із реєстру матеріалів досудового розслідування, які свідчать про те що 16 квітня 2018 року ОСОБА_6 надавався доступ до відповідних матеріалів, а тому підстав вважати, що сторона захисту була обмежена в реалізації гарантованого процесуальним законом права на ознайомлення з ними не було.

За таких обставин, наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що ці рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.

Враховуючи викладене, касаційна скарга засудженого та захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Іванівського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без зміни, акасаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3