Постанова

від 07.09.2021 по справі 606/868/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/868/19Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 22-ц/817/898/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

представника ТОВ Аграрна марка - Савчина А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/868/19 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2021 року (ухвалене суддею Марціцкою І.Б., повний текст якого складено 28 травня 2021 року) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна марка , третя особа - відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт (надалі - ТОВ Захід агропродукт ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна марка (надалі - ТОВ Аграрна марка ), третя особа - відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що 08 травня 2006 року між ТзОВ Гідіна Україна (правонаступником якого є ТОВ Захід агропродукт ) та ОСОБА_5 (спадкоємцями якого відповідно до свідоцтва про право на спадщину є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.70 га. із кадастровим номером 6125087600:01:002:0054 строком на 10 років, який був зареєстрований у Теребовлянському районному відділі філії ДП Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 вересня 2006 року за №040665903956. Додатковою угодою від 30 вересня 2015 року до договору оренди землі від 08 травня 2005 року, яку укладено між ТОВ Захід агропродукт та ОСОБА_5 , строк дії договору продовжено на 10 років. Позивачу стало відомо, що за відсутності на те законних підстав, під час дії договору оренди вказаної земельної ділянки, державним реєстратором Теребовлянської РДА, 16 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125087600:01:002:0054, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Аграрна марка . Таким чином позивачу створенні перешкоди в реєстрації додаткової угоди.

Крім того, 21 квітня 2021 року представник позивача, не змінюючи позовних вимог, змінив підстави, з яких просив визнати договір недійсним, вказуючи, що оспорюваний договір підписаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, відповідно останній істотних вимог не погоджував.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати договір оренди земельної ділянки від 16 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Аграрна марка , недійсним, скасувати державну реєстрацію вказаного договору та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ Захід агропродукт подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про визнання позову, однак, всупереч вимогам процесуального закону, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не винесено ухвали про відмову у прийнятті визнання одним з відповідачів позову. Крім того висновком почеркознавчої експертизи встановлено як те, що підписи від імені ОСОБА_5 у Додатковій угоді від 30 вересня 2015 року та в повідомленні ТОВ Захід агропродукт № 398 від 30 вересня 2015 року, так і те, що підпис від імені ОСОБА_5 у договорі оренди земельної ділянки, укладеному 16 вересня 2016 року з ТОВ Аграрна марка - виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою, що було упущено судом при прийнятті оспорюваного рішення. Дане свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення. Зазначає, що спірний договір ОСОБА_5 не підписував та істотні умови цього договору не погоджував, а тому спірний договір є неукладеним, у зв`язку із цим підлягає скасуванню його державна реєстрація (запис) від 16 вересня 2016 року.

У зв`язку з викладеним просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2021 року частково скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити частково та скасувати державну реєстрацію Договору оренди землі від 16 вересня 2016 року, який укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Аграрна марка , номер запису про інше речове право 17409369 від 16 вересня 2016 року.

Відзив на апеляційну скаргу від сторін по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Аграрна марка - Савчин А.Д. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно договору оренди землі від 08 травня 2006 року, який укладено між ОСОБА_5 та ТОВ агропромислова компанія Гідіна ЗК Україна , предметом договору є належна ОСОБА_5 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3.70 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради, кадастровий номер 6125087600:01:002:0054.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 10 років з дня державної реєстрації договору.

Договір зареєстрований у Теребовлянському районному відділі філії ДП Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 вересня 2006 року за №040665903956 (а.с.5-6).

Відповідно до витягу із Статуту ТОВ Захід агропродукт , товариство є правонаступником ТОВ агропромислової компанії Гідіна ЗК Україна . Усі цивільні обов`язки, що виникають з земельних правовідносин, яким було наділене ТОВ АПК Гідіна ЗК Україна , переходять до ТОВ Захід агропродукт і не припиняються (а.с.33).

30 вересня 2015 року ТОВ Захід агропродукт надіслало ОСОБА_5 . Повідомлення №398 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, додавши проект додаткової угоди (а.с.8).

Позивачем надано додаткову угоду від 30 вересня 2015 року до договору оренди землі від 08 травня 2006 року, яка укладена, як вказує представник, між ОСОБА_5 та ТОВ Захід агропродукт (а.с.9).

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 грудня 2016 року № 75235730, 16 вересня 2016 року державним реєстратором Гавдьо Т.Г. було зареєстровано договір оренди землі від 16 вересня 2019 року, який укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Аграрна марка . Предметом договору оренди є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.7 га, кадастровий номер 6125087600:01:002:0054. Номер запису про інше речове право 17409369 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2018 року № 233 та №234 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успадкували по Ѕ частині земельної ділянки площею 3.7 га кадастровий номер 6125087600:01:002:0054 після смерті батька ОСОБА_5 (а.с.12-13).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 29 листопада 2020 року № 985/986/20-22 підписи від імені ОСОБА_5 у додатковій угоді від 30 вересня 2015 року та в повідомленні Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт № 398 від 30 вересня 2015 року виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою (а.с.161-165).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Захід агропродукт просив визнати недійсним договір оренди землі від 16 вересня 2016 року та скасувати його державну реєстрацію, посилаюсь на те, що ОСОБА_5 цей договір не підписував, умови не погоджував.

При цьому підставою для звернення з позовом було порушення переважного права позивача на продовження договору оренди землі. На підтвердження своїх доводів про переважне право орендаря ТОВ Захід агропродукт надало підписану ОСОБА_5 додаткову угоду від 30 вересня 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що згідно висновку експертизи підпис від імені ОСОБА_5 у додатковій угоді від 30 вересня 2015 року виконано не ОСОБА_5 , а тому в силу приписів закону, вказаний правочин не вчинено, додаткова угода не укладена.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним,спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року в справа № 910/12787/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваним правочином, оскільки додаткова угода до договору оренди землі не укладена. Відповідно, позивач не довів тієї обставини, що договір між ОСОБА_5 та ТОВ Аграрна марка порушує його переважне право на продовження договору оренди землі.

Доводи апелянта про те, що підпис від імені ОСОБА_5 у договорі оренди земельної ділянки, укладеному 16 вересня 2016 року з ТОВ Аграрна марка - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є, необхідно довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Твердження апелянта про те, що відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про визнання позову, однак, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не винесено ухвали про відмову у її прийнятті, апеляційний суд не приймає виходячи з наступних підстав.

В силу вимог частини першої та четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п.24 постанови Пленуму ВС України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року №2).

Апелянційний суд зазначає, що ТОВ Захід агропродукт звернувся з даним позовом до трьох відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Аграрна марка .

Оскільки лише відповідач ОСОБА_3 надіслав поштою письмову заяву, в якій визнав позов (а.с.94), а інші відповідачі з такими заявами до суду не зверталися, отже відсутні правові підстави для застосування статті 206 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідач ОСОБА_3 визнає безпідставний позов.

Крім того, посилання апелянта на те, що судом не постановлено ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволені позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт - залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 08 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді