Постанова

від 01.09.2021 по справі 914/1216/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Справа №914/1216/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.

Мирутенко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Бондар Н.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської міської ради б/н та б/д (вх. № 01-05/1187/21 від 06.04.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2021, повний текст рішення складено 09.03.2021

у справі № 914/1216/19 (суддя М.М. Петрашко)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» , м. Київ

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим,

за участю представників сторін:

від позивача: Радович О.Б. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2021 у справі №914/1216/19 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до відповідача: Львівської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим. Визнано Договір оренди земельної ділянки від 02.08.2010р. поновленим, а Додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 02.08.2010р., зареєстрованого у Львівській міській раді 02.08.2010р. за №С-1757 та в Управлінні Держкомзему у місті Львові 23.10.2012р. за №461010004001076, визнано укладеною в редакції викладеній у позовній заяві. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1921,00 грн судового збору.

Не погоджуючись зі прийнятим рішенням, Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

В судове засідання 01.09.2021 з`явився представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Про судові засідання відповідач неодноразово повідомлявся на офіційну електронну адресу, однак в жодне засідання не забезпечив явку повноваженого представника.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 Смірнова проти України , рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 Фрідлендер проти Франції (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі Красношапка проти України ).

Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово був належним чином повідомлений про судові засідання, однак в до суду не з`явився.

Саме Львівська міська рада була ініціатором оскарження судового рішення, вважаючи, що її права були порушені, в подальшому свідомо нехтувала своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання та не забезпечуючи участі повноважних представників.

Крім того, 26.07.2021 представником відповідача було подано клопотання про відкладення судового засідання 04.08.2021, яке судом було задоволено та надано відповідачу можливість забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні.

Касаційний господарський суд при прийнятті рішення по справі № 910/33054/ 15 від 14.02.2018 висловив правову позицію, яка є протилежною до раніше прийнятих правових позицій ВГСУ (справа № 911/4241/15 від 10.10.2017), а саме: сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

А тому, неявка в судові засідання відповідача, як ініціатора судового процесу, порушує право іншої сторони, а саме позивача, на розгляд справи у розумні строки.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неодноразово, належним чином повідомлявся про розгляд справи, крім процесуальних прав, відповідач має і процесуальні обов`язки, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується з огляду на те, що наявні в матеріалах справи позовна заява, відзив відповідача та переписка між ПАТ Укрнафта та Львівською міською радою за період часу з 01.08.2018 до 13.03.2019 щодо, спочатку продовження дії Договору оренди землі, а згодом і щодо поновлення Договору оренди землі від 02.08.2010, свідчать про те, що відповідач заперечує та заперечував проти поновлення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах. Такі заперечення відповідач пояснював необхідністю зміни розміру орендної плати (п.9 Договору оренди землі), нормативної грошової оцінки землі (п.5 Договору оренди землі), цільового призначення земельної ділянки та її категорії (п.16 Договору оренди землі).

Також, апелянт стверджує, що додаткова угода містить інші умови, ніж ті, які передбачав Договір оренди землі від 02.08.2010. Зокрема, апелянт звертає увагу суду, що долученим до позовної заяви проєктом додаткової угоди №2 до Договору оренди землі, пропонується внести зміни до Договору оренди землі у редакції, яка суперечить вимогам чинного законодавства станом на дату звернення.

Апелянт вважає, що доводи Львівської міської ради про те, що Договір оренди землі від 02.08.2010 не може бути поновлено на умовах, запропонованих позивачем, є обґрунтованими.

Апелянт зазначає, що згадані вище обставини свідчать про об`єктивну зміну обставин, які безумовно впливають на розмір орендної плати (нормативної грошової оцінки земель та цільового призначення земельної ділянки). Апелянт вказує, що в силу приписів ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки змінилась від часу , коли її встановлювали у 2010 році, до дня вирішення спору судом.

Крім того, враховуючи факт укладення Договору оренди землі ще у 2010 році та факт суттєвих змін у порядку укладення договорів оренди за весь час дії Договору оренди землі, а саме 10 років, апелянт вважає, що вимога Львівської міської ради про необхідність подання додаткових документів, передбачених ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017 №2372 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада , для можливості продовження дії Договору, але на дещо змінених умовах (що зумовлювались об`єктивними обставинами та суттєвими змінами у порядку укладання договорів оренди землі) була правомірною.

Апелянт наголошує, що рішення Львівської міської ради, яке б засвідчувало волевиявлення ради на поновлення Договору оренди землі на умовах, викладених у додатковій угоді №2 в редакції цієї додаткової угоди, які викладено в позовній заяві - відсутнє.

На переконання апелянта, оскільки позивач відмовився від продовження орендних відносин на нових умовах і сторонами, відповідно, не досягнуто згоди про зміну умов Договору оренди землі, тому наявні підстави для застосування норми ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі , згідно з якою, факт недосягнення сторонами домовленості щодо орендної плати (та інших істотних умов Договору) зумовлює припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк.

Апелянт наголошує, що зміна нормативної грошової оцінки землі зумовлювала об`єктивну необхідність погодження нового розміру орендної плати, що є істотною умовою правочину.

На думку апелянта, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про законність позовних вимог ПАТ Укрнафта та задоволення їх в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2021 у справі №914/1216/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами, викладеними Львівською міською радою в апеляційній скарзі, та вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте без порушення норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права, з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення у справі, належним та об`єктивним дослідженням усіх доказів, наявних у матеріалах справи.

Позивач вважає, що твердження апелянта, якими він обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, є хибними та суперечать нормам права , які регулюють спірні правовідносини.

А тому, позивач переконаний, що апеляційна скарга Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2021 у справі №914/1216/19 не підлягає задоволенню.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

02.08.2010р. між Львівською міською радою (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством Укрнафта (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований 02.08.2010р. у Львівській міській раді за №С-1757, про що в книзі записів договорів оренди землі С-3 вчинено запис, а також в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 жовтня 2012 року за №461010004001076.

Відповідно до пункту 1 договору оренди, орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради №899 від 07.06.2007р. Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові та ухвали Львівської міської ради №2224 від 06.11.2008р. Про користування ВАТ Укрнафта земельною ділянкою на вул. Г.Хоткевича, 11 у місті Львові передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у місті Львові на вул. Г.Хоткевича,11 для обслуговування автозаправної станції.

Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:08:003:0005, загальною площею 0,0700 га, у т.ч. під забудовою 0,0065 га, під твердим покриттям 0,0419 га, під озелененням 0,0187 га, інше 0,0029 га.

В пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна нежитлова будівля.

Відповідно до пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 254989,00 грн.

Згідно пункту 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 25498,90 грн. в рік, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено на 10 (десять) років до 06 листопада 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою продовження дії договору, 01.08.2018р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №01/01/12/01/03/19-323, відповідно до якого просив поновити договір на той самий строк і на тих самих умовах, у відповідності до вимог та в строки, передбачені ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та просив прийняти відповідне рішення (ухвалу).

До листа позивачем долучено проєкт додаткової угоди №2 до договору оренди землі від 02.08.2010р. в трьох примірниках, копію договору оренди землі від 02.08.2010р., довіреності на право підписання додаткової угоди та виписки з ЄДРПОУ.

Листом від 09.08.2018р. №2403-4197 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача про необхідність подання пакету документів для продовження терміну оренди земельної ділянки, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада , а саме: заяви на ім`я голови ЛМР, плану земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки, висновку Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою та копії висновку Управління архітектури, на підставі якого земельна ділянка надавалась в оренду, копій правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, копії технічного паспорта на об`єкти нерухомого майна, довідки про справляння плати за землю за останні 2 роки, що передують даті подання заяви на оформлення землекористування, копії договору оренди землі з додатками, копій установчих документів підприємства, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивач повторно звернувся до Львівської міської ради листом від 12.09.2018 р.№01/01/12/01/03/19- 388 з проханням поновити договір оренди на новий строк, в якому наголосив, зокрема, на незаконності вимог управління земельних ресурсів щодо подання документів, не передбачених нормами закону, на необхідності безумовного виконання відповідачем вимог закону. Також цим листом позивач просив поновити договір оренди землі від 02.08.2010р. на той самий строк (на 10 років) та на тих самих умовах та прийняти відповідне рішення (ухвалу) Львівської міської ради про поновлення договору.

У відповідь на зазначене звернення Департамент містобудування Львівської міської ради у своєму листі від 04.10.2018р. № 2403-5027 зазначив, що згідно ухвали Львівської міської ради від 30.06.2016р. №631 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Львова , введено в дію з 01.01.2017р. нову нормативну грошову оцінку земель м. Львова, а відповідно річний розмір орендної плати визначається на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Також, згідно Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові , затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017р. №1995, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду, а орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування автозаправних станцій встановлюється у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Окрім наведеного, відповідачем у листі зазначено про необхідність подання для продовження терміну оренди документів відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада .

Судом встановлено, що в подальшому Публічне акціонерне товариство Укрнафта неодноразово зверталося до Львівської міської ради з листами від 08.10.2018р. №01/01/12/01/03/19-425, від 07.11.2018р. №01/01/12/01/03/19-489, від 21.11.2018р. №01/01/12/01/03/19-552, від 18.12.2018р. №01/01/12/01/03/19-617, від 02.01.2019р. №01/01/12/01/03/19-2, від 06.02.2019р.№01/01/12/01/03/19-70 від 13.03.2019р. №01/01/12/01/03/19-149 в яких, зокрема просило продовжити дію договору та укласти (підписати) додаткову угоду.

У відповідь, Львівською міською радою надіслано позивачеві листи про необхідність подання вище вказаних документів та вказівкою про те, що підставою для укладення договору оренди земельної ділянки слугує ухвала міської ради про передачу земельної ділянки в оренду (листи Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від10.09.2018р. №2403-вих-4616, від 15.11.2018р. №2403-5680, від 10.12.2018р. №2403-6104, від 15.03.2019р. № 2403-1030, від 18.04.2019р. № 2403-1657).

Вважаючи вимоги Львівської міської ради щодо надання вказаного переліку додаткових документів безпідставними, зволікання з поновленням договору необгрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи предметом позову у цій справі є вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 02.08.2010 на умовах та на строк, що визначені цим договором, шляхом укладення додаткової угоди у редакції, наведеній позивачем у позові, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 зазначеного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18).

Водночас за змістом висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проєкт додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Відповідно до укладеного між сторонами умов договору оренди землі від 02.08.2010р., такий укладено на 10 років (до 06 листопада 2018 року). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріалами справи встановлено, що Публічне акціонерне товариство Укрнафта листом від 01.08.2018 №01/01/12/01/03/19-323, повідомило Львівську міську раду про намір продовжити дію договору оренди землі на новий термін. До зазначеного листа позивачем долучено додаткову угоду.

А тому, колегія суддів вважає, що позивач, відповідно до умов договору та закону, належним чином повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди землі (не пізніше ніж за 90 до закінчення строку дії договору).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що Львівська міська рада протягом місяця з моменту звернення позивача з листом-повідомленням, чи протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди направляла позивачу відповіді із зазначенням змісту прийнятого рішення по суті звернення позивача про поновлення на новий строк договору оренди землі.

Натомість, Управління земельних ресурсів Львівської міської ради листами від 09.08.2018р. №2403-4197, від 10.09.2018р. №2403-вих-4616, від 04.10.2018р. № 2403-5027, від 15.11.2018р. №2403-5680, від 10.12.2018р. №2403-6104, від 15.03.2019р. № 2403-1030, від 18.04.2019р. № 2403-1657 повідомило позивача про те, що:

- для вирішення питання про поновлення дії договору Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" слід надати додатково ряд документів, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.09.2017року № 2372 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада ;

- розмір орендної плати в договорі (додатковій угоді), який становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відповідає вимогам положенням Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові , затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 року № 1995, оскільки така повинна становити 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду, відповідно до Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові , затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017р. №1995.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги орендодавця щодо надання додаткових документів, перелік яких встановлено ухвалою Львівської міської ради від 14.09.2017р. №2372 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська , не відповідають приписам статті 33 Закону України Про оренду землі , яка не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проєкту додаткової угоди.

Щодо тверджень апелянта про невідповідності розміру орендної плати, як істотної умови договору, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі , орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зі змісту договору вбачається, розмір орендної плати визначено у межах законодавства (10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при тому, що граничний розмір, встановлений ПК України 12%), а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду.

Нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди землі.

Матеріалами справи встановлено, що в листах, які надсилалися Львівською міською радою позивачу, не міститься жодних пропозицій щодо істотних умов договору, в тому числі пропозицій щодо розміру орендної плати, при його поновленні на новий строк. Крім того, не міститься жодних заперечень щодо продовження строку дії договору.

Щодо твердження відповідача про те, що підставою для укладення договору оренди земельної ділянки слугує ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду, суд зазначає, що частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає умови і процедуру укладення і підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач після закінчення строку, на який було укладено спірний договір, продовжував належним чином користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що відповідачем не спростовано.

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд першої інстанції установив, що позивач дотримався передбаченої у статті 33 Закону України "Про оренду землі" процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися правом на поновлення спірного договору оренди стосовно земельної ділянки, надавши проєкт додаткової угоди до закінчення строку дії договору; позивач після закінчення строку дії договору продовжив користуватися спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, ним не направлено орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Львівської міської ради, зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2021 у справі №914/1216/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н та б/д (вх. № 01-05/1187/21 від 06.04.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2021 у справі №914/1216/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2021

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.