Ухвала

від 03.09.2021 по справі 911/1968/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2021 р. Справа № 911/1968/21

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В.,

за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

до Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни

про витребування земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Тракало Р.І. (посвідчення № 063695 від 23.04.2021)

від позивача 1: Козирська Г.Б. (підписант відповідно до відомостей ЄДРПОУ)

від позивача 2: Васильченко Ю.В. (представник відповідно до відомостей ЄДРПОУ)

від відповідача: Паламарчук О.М. (ордер серії КС № 880398 від 06.08.2021)

встановив :

06.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння (далі - спірна земельна ділянка).

Відповідно до викладених у позові доводів заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону зазначену вище земельну ділянку, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1561 від 06.11.2009, передано у власність громадянину ОСОБА_2 , який в подальшому відчужив її на користь ОСОБА_3 , остання в свою чергу відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 .

Надалі рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2013 у справі № 911/213/13-г, зокрема, визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року "Про передачу у власність земельної ділянки гр. України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради"; визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 581891 на право власності на земельну ділянку площею 0,9490 га.

Враховуючи зазначене військова прокуратура Центрального регіону України звернулась до Києво-Святошинського суду Київської області з позовом про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_4 .

Постановою Верховного суду від 25.09.2019 у справі № 369/9994/16-ц, зокрема, витребувано у ОСОБА_4 земельну ділянку 0,9490 га з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208, у межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області на користь держави в особі Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського.

Поряд з тим вказану земельну ділянку ОСОБА_4 було відчужено на користь Фізичної особи-підприємця Гученко І.А .

В розрізі вказаного вище заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону зауважив, що ОСОБА_4 не мав права розпоряджатися означеною земельною ділянкою та укладати договір купівлі-продажу з Фізичною особою-підприємцем Гученко І.А. , отже така земельна ділянка, на переконання заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, підлягає поверненню Національному університету оборони України ім. Івана Черняховського у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Поряд з тим заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону вказав, що Національним університетом оборони України ім. Івана Черняховського, як власником спірної земельної ділянки, та Міністерством оборони України як органом уповноваженим на управління військовим майном, після повідомлення прокуратури про необхідність вжиття заходів щодо повернення незаконно відчуженої частини земельної ділянки, не вжито заходів з метою захисту інтересів держави та повернення нерухомого майна, а тому заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону вважає наявними підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2021 позовну заяву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

28.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої прокурор надав пояснення стосовно виявлених судом недоліків та копії документів щодо вказаних обставин.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2021 прийнято позовну заяву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.09.2021.

30.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - заявник) надійшла заява про вступ в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Так, заявником зауважено, що спірна земельна ділянка належить до форм державної власності та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, яке здійснює ведення обліку земель оборони, а тому останнє наділене повноваженнями на вчинення заходів щодо відновлення порушеного права на земельну ділянку площею 0,9490 га з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що своєю чергою, на думку заявника, є підставою для залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Однак Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України не обґрунтовано, на які права та обов`язки останнього щодо однієї із сторін може вплинути рішення у даній справі, зокрема які права та обов`язки можуть з`явитися у заявника у разі задоволення поданого прокуратурою позову, як наслідок не доведено наявність підстав для залучення вказаної особи у якості третьої особи у розумінні ст. 50 ГПК України.

Посилання ж заявника на обставини ведення ним обліку земель оборони та здійснення певних повноважень щодо вчинення заходів спрямованих на відновлення порушеного права на спірну земельну ділянку не є відповідним обґрунтуванням наявності можливого впливу рішення в означеній справі на права або обов`язки заявника щодо однієї із сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про вступ в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів та, як наслідок, про відмову в її задоволенні.

Поряд з тим, 02.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

В обґрунтування поданої зави відповідач зазначив, що у разі задоволенні позовних вимог в означеній справі Фізична особа-підприємець Гученко Ірина Анатоліївна матиме право звернутись до ОСОБА_4 з позовом про відшкодування завданих збитків, пов`язаних з витребуванням в неї спірної земельної ділянки.

Однак відповідачем, в супереч наведених вище приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України, не обґрунтовано, на які права та обов`язки ОСОБА_4 щодо однієї із сторін може вплинути рішення у даній справі, зокрема які права та обов`язки можуть з`явитися у вказаної особи у разі задоволення поданого прокуратурою позову, як наслідок не доведено наявність підстав для залучення вказаної особи у якості третьої особи у розумінні ст. 50 ГПК України.

Посилання відповідача на обставини виникнення у Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни права на звернення до ОСОБА_4 з позовом про відшкодування завданих збитків, пов`язаних з витребуванням в неї спірної земельної ділянки не є відповідним обґрунтуванням можливої наявності впливу рішення у даній справі на права або обов`язки вказаної особи щодо однієї із сторін.

До того ж суд звертає увагу відповідача на те, що приписи ст. 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про залучення до участі в справі третьої особи та, як наслідок, про відмову в її задоволенні.

Також 02.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову. Разом з вказаним відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить суд витребувати в Києво-Святошинського районного суду Київської області матеріали справи № 369/9994/16-ц та в Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/253/13-г.

На думку відповідача, матеріали вказаних справ повинні містити докази, які можуть підтвердити обставини наявності у Національного університету оборони України імені Івана Черняховського права власності на спірну земельну ділянку.

В обґрунтування неможливості самостійного отримання зазначених доказів відповідач зазначив, що не був стороною в жодній із вказаних справ, а тому в нього відсутня процесуальна можливість ознайомитися з матеріалами означених справ.

Приписами ст. ст. 80 та 81 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ст. ст. 73 та 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, в порушення приписів п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи у вказаних вище клопотання про витребування, відповідачем не зазначено заходів, які відповідач вжив для отримання цього доказу самостійно та, відповідно, не додано до клопотання доказів вжиття таких заходів, тоді як вказані відповідачем причини неможливості самостійно подати вказані докази до суду не свідчать про дотримання відповідачем відповідного процесуального алгоритму дій для витребування доказів.

До того ж, суд звертає увагу відповідача, що приписами ч.ч. 1, 11 ст. 9 Закону України Про доступ до судових рішень унормовано, що особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про:

1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду;

2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів;

3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду.

За правилами цієї статті забезпечується також доступ осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до матеріалів справи, що необхідні для оскарження судового рішення.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про витребування доказів та відмову в його задоволенні.

03.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого остання просить суд витребувати в приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяни Миколаївни оригінал договору купівлі-продажу №391 від 17.03.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для огляду під час судового розгляду означеної справив порядку ч.ч. 1, 7 ст. 81 ГПК України.

Частинами 2, 3 статті 80, частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак в порушення приписів ч. 1 ст. 81 ГПК України у вказаному клопотанні прокуратури не обґрунтовано і не доведено неможливість подання такого клопотань у встановлений строк, а саме з поданням до суду позовної заяви, з причин, що не залежали від останньої.

Отже, вказані вище обставини свідчать про недотримання прокуратурою відповідного процесуального алгоритму дій для витребування доказів, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про витребування доказів та як наслідок про залишення його без задоволення.

Поряд з тим, 02.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Гученко Іриною Анатоліївною було укладено саме як фізичною особою, отже спір у вказаній справі стосується права та обов`язків фізичної особи, як власника спірної земельної ділянки.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено до казаного клопотання копії договору купівлі-продажу земельної ділянки № 391 від 17.03.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Так, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів

Водночас, відповідно до пп. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду вказаної справи, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на час розгляду вказаної справи, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Своєю чергою, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернулась з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Гученко Ірина Анатоліївна має статус фізичної особи-підприємця та здійснює підприємницьку діяльність.

Поряд з тим згідно п. 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки № 391 від 17.03. 2020, укладеного між ОСОБА_4 (далі - продавець) та Гученко Іриною Анатоліївною (далі - покупець), на умовах, передбачених цим договором, продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку загальною площею 0,9490 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, та зобов`язується сплатити за неї грошову суму у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Кадастровий номер земельної ділянки - 3222482000:12:003:0208.

Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва.

Правовий режим (форма власності): приватна власність.

Склад угідь земельної ділянки: 0,9490 га - сіножаті.

Як вбачається з наданих прокуратурою та відповідачем копій відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Гученко Іриною Анатоліївною зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку саме як за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем.

Так, ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗУ України) визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. А відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Отже, надання у власність земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, земельної ділянки, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 50, ч.ч. 1, 3 ст. 128, ч. 1 ст. 58 ГК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Суд звертає увагу, що набуття статусу підприємця не позбавляє особу як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи та не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, і не обмежує їх.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності земельної ділянки, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, Гученко Ірина Анатоліївна , як фізична особа, на підставі договору купівлі-продажу придбала земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, отже Гученко Ірина Анатоліївна у спірних правовідносинах є фізичною особою - суб`єктом земельних відносин.

З огляду на характер правовідносин у вказаній справі, предмет спору та обставини справи, оскільки вимога прокуратури про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, право власності на яку зареєстровано за Гученко Іриною Анатоліївною , безпосередньо стосується прав та обов`язків Гученко Ірини Анатоліївни , суд дійшов висновку, що спір за позовом у вказаній справі є приватноправовим та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наявність же у Гученко Ірини Анатоліївни статусу фізичної особи-підприємця не може свідчити про те, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, і щодо набуття у власність земельної ділянки.

До того ж, судом враховано, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, зареєстровано за Гученко Іриною Анатоліївною як фізичною особою, тоді як матеріали справи не містять доказів використання спірної земельної ділянки Гученко Іриною Анатоліївною саме з метою здійснення підприємницької діяльності.

Отже, оскільки спір за позов у вказаній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі № 911/1968/21 за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з чужого незаконного володіння з підстав п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження в справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд

постановив:

1. У задоволенні заяви Київського квартирно-експлуатаційного управління про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів відмовити.

2. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про витребування доказів відмовити.

3. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відмовити.

4. У задоволенні клопотання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про витребування доказів відмовити.

5. Провадження в справі № 911/1968/21 за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до Фізичної особи-підприємця Гученко Ірини Анатоліївни про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:12:003:0208 площею 0,9490 га, в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області закрити.

Повна ухвала складена та підписана 08.09.2021, набирає законної сили негайно після її проголошення у відповідності до ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.В.Горбасенко