Рішення

від 08.09.2021 по справі 120/4222/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2021 р. Справа № 120/4222/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Матіос-Транс" до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, відокремлений підрозділ ДПС про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Матіос-Транс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2021 за №0012440705 та №0012450705.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що податковим органом була проведена фактична перевірка, за наслідком якої складено Акт.

Відповідно до Акту зафіксовані порушення, а саме факт зберігання пального (палива дизельного) без дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. Також перевіркою встановлено, що платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, згідно договорів оренди транспортних засобів в кількості 10 шт., згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

На підставі Акту були прийняті спірні рішення, які позивач вважає протиправними, оскільки Товариством пальне закупляється для цілей провадження господарської діяльності, подається та зберігається безпосередньо у паливних баках транспортних засобів, що дає можливість уникнути потреби складського зберігання, а відтак подальше складення та ведення первинної документації, зокрема забірних карток (пальне) та довідок про залишок пального.

Позивач зазначає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, що випливає із аналізу положень Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15.08.2019 № 3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, що відповідає і висновкам ряду судових рішень.

Фактичною перевіркою за адресою: 22130, вул. Механізаторів, буд. 113, селище міського типу Глухівці, Козятинський район, Вінницька обл., взагалі не встановлено наявність ємностей для зберігання пального.

Товариство з обмеженою відповідальністю Матіос-транс не має на балансі жодних стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання.

Приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Водночас, наведеною вище нормою закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Паливно-мастильні матеріали, які закупляються позивачем для здійснення господарської діяльності у сфері вантажних перевезень, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів.

Позивач стверджує, що у нього не має визначених ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Транспортні засоби, які Позивач використовує на договірних засадах за договорами оренди не є місцем зберігання пального в контексті ст. 1, ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , п.п. 14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач не повинен отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки транспортних засобів.

З приводу того, що платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, то позивач вказує, що відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), штрафні санкції не застосовуються, окрім виключних випадків.

За наведеного вище, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування спірних рішень, з підстав їх протиправності.

Ухвалою суду від 06.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

11.05.2021 на виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

16.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до проведеного доперевірчого аналізу за допомогою баз даних АІС Податковий блок та ЄРАН було встановлено ряд суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання.

Згідно бази Єдиного реєстру акцизних накладних (ЄРАН) ТОВ "Матіос - Транс" отримано дизельного пального в кількості 388840,95 літрів за період з 01.04.2020р. по 22.12.2020р., відповідно до акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно додатку № 1.

Відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України , на підставі наказу №4518к від 16.12.2020 року та направлень: №3448 від 16.12.2020, №3449 від 16.12.2020, проведена фактична перевірка ТОВ «Матіос - Транс» (код за ЄДРПОУ 43251057) з питань дотримання вимог Законів України "вЂ�Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон №481), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» , постанови Правління НБУ України № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ.

Перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону №481, а саме, встановлено факт зберігання пального (палива дизельного) без дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Згідно наданих пояснень та їх документального підтвердження суб`єктом господарювання ТОВ «Матіос-Транс» , підтверджуючих бухгалтерських документів щодо відображення витрат у перевіряємому періоді не надано.

Відповідно до положень Закону №481, з 01 квітня 2020 року за зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 500000,00 грн. Виключний перелік документів, на підставі яких видається ліцензія на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону №481/95-ВР.

ТОВ «Матіос-Транс» станом на дату проведення перевірки 22.12.2020 не отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а також, відсутні відомості щодо товариства, які містяться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Відтак, відповідач вважає, що проведеною фактичною перевіркою встановлено, факт отримання та зберігання суб`єктом господарювання ТОВ «Матіос-Транс» дизельного пального (ДП) для потреб власного споживання без наявності (придбання) відповідної ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено ч. 1 статті 15 Закону №481.

Також перевіркою встановлено, що платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, згідно договорів оренди транспортних засобів в кількості 10 шт., згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК, за дане правопорушення передбачена відповідальність шляхом накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не аргументовано, що саме зумовило неподання Повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, що орендується на підставі договорів оренди транспортних засобів.

За результатами перевірки ТОВ «Матіос-Транс» , складено акт фактичної перевірки №5317/02-32-07-05/43251057 від 31.12.2020, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, про що було складено відповідні Акти.

16.02.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області були прийняті податкові повідомлення- рішення №0012440705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", що становить - 500 000,00 грн., та №0012450705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10200,00 грн. на підставі п. п. 54.3 ст. 54 і п.117.1 ст. 117 ПК України.

ППР направлено поштою на юридичну адресу ТОВ «Матіос-Транс» .

Спростовуючи доводи Позивача, що Товариством виконувалась заправка паливом безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, отримані нафтопродукти були списані на витрати як такі, що використанні під час провадження господарської діяльності, відповідач зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи у паперовій або електронній формі, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки, знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Також відповідач зазначає про необхідність дотримання товариством положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція №281), аналіз положень якої, дає підстави для висновку, що облік руху нафтопродуктів за марками і видами ведуть матеріально відповідальні особи АЗС, відповідно первинні документи знаходяться на зберіганні у таких осіб, а також у бухгалтерських службах підприємства.

Позивачем у позові окреслено лише про списання витрат як такі, що використані під час провадження господарської діяльності, однак підтверджуючих документів не було надано. Також, під час перевірки не було надано бухгалтерські документи, в т.ч. видаткові накладні, реєстри чеків.

Одночасно із цим, відповідач відмічає, що надання Товариством тільки вибіркових підтверджуючих документів свідчить про формальний підхід їх укладення.

Отже, відповідач просить відмовити у задоволені позову.

Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін та клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

30.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи податкового органу та наводить мотиви їх відхилення. Так, позивач звертає увагу, що за період з 01.04.2020-22.12.2020 Товариством було укладено ряд господарських договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом, в підтвердження чого долучаються копії актів приймання-передачі послуг. З метою надання вказаних послуг Товариством виконувалася заправка паливом безпосередньо у паливні баки транспортних засобі. Отримані нафтопродукти були списанні на витрати як такі, що використані під час провадження господарської діяльності.

Також, під час перевірки, було звернуто увагу контролюючого органу на той факт, що Товариством витрати палива належним чином задокументовано, зокрема шляхом складення товарно-транспортних накладних, які містять відомості про пункти відправлення та прибуття транспортного засобу. При цьому, зі змісту наданих договорів перевезення вбачається, що перевезення здійснюються на пальному перевізника.

Позивач покликається на Розділ перший Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 № 363 яким передбачено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бух. обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Окрім того, пальне, як зазначає позивач, що наводилось вище, що закупляється Товариством для цілей провадження господарської діяльності, подається та зберігається безпосередньо у паливних баках транспортних засобів, що дає можливість уникнути потреби складського зберігання, а відтак подальше складення та ведення первинної документації, зокрема забірних карток (пальне) та довідок про залишок пального.

У своїх доводах позивач покликається на судову правктику щодо ступеню деталізації опису господарської операції у первинному документі, яка законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі сукупності документів (зокрема договорів, додаткових угод та ін.) зробити висновок про те, що витрати фактично понесені (постанова Верховного Суду від 20.06.2019 справа № 826/1453/14; постанова Верховного Суду від 18.12.2018 справа № 810/4483/16; Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.03. 2017 по справі № 823/5399/15).

Стосовно неподання Повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, то позивач аналогічно як у позові наполягає, що порушення податкового законодавства, вчинені у даний період в силу Перехідних положень ПК, штрафні санкції не застосовуються.

Таким чином, на думку позивача, контролюючий орган у відзиві не навів у повному обсязі вагомих та достатніх аргументів щодо законності прийнятих ним рішень, та не спростовував доводів позивача наведених у позовній заяві.

Крім того, у відповіді преставник позивача вказує на складність справи та необхідністю її розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.07.2021 до суду подано відповідачем заперечення, у яких останній покликаючись на пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК вказує, що акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Проаналізувавши відповідь на відзив, відповідач зазначає, що ТОВ «Матіос - Транс» отримано дизельного пального в кількості 388840,95 літрів за період з 01.04.2020р. по 22.12.2020р., відповідно до акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних відповідно до додатку №1 згідно бази Єдиного реєстру акцизних накладних (ЄРАН).

З наведеного слідує, що постачальниками ТОВ «ЛДБ ОІЛ» , TOB «Світова Нафтова» та ін. (наведені в додатку №1 з витягу ЄРАН) було зареєстровано акцизні накладні з продажу пального на покупця ТОВ «Матіос-Транс» , який отримав важкі дистиляти (газойлі).

Отже, дизельне пальне в кількості 388840,95 літрів за вказаний період зберігаюсь ТОВ «Матіос - Транс» без придбання відповідної ліцензії.

Також, під час проведення фактичної перевірки директору ТОВ «Матіос - Транс» ОСОБА_1 було вручено 22.12.2020р. запит про надання документів для підтвердження фінансово - господарських операцій, а саме використання дизельного пального, документи не надані в повному обсязі, зокрема не надано документи (акти списання пального, лімітно - заборні карти, довідка про залишок пального), які підтверджують факт використання дизельного пального у господарській діяльності.

Разом з тим, під час перевірки встановлено, що платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, згідно договорів оренди транспортних засобів в кількості 10 шт., згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

Дані обставини в своїй сукупності вказують на той факт, що Позивачем належним чином не підтверджено використання рухомого майна через, яке провадиться господарська діяльність, а саме згідно договорів оренди транспортних засобів через які виконувалась заправка паливних баків транспортних засобів.

Аналізуючи надані платником документи, не можливо встановити, що дане пальне отримане на зберігання в значній кількості підпадає під основні технічні характеристики транспортних засобів, які використовувались в господарській діяльності в кількості 10 одиниць, оскільки, технічних паспортів на транспортні засоби не надано.

Відповідач зазначає, що документи, які висвітлені в описовій частині акта фактичної перевірки ТОВ «Матіос-Транс' " №5317/02-32-07-05/43251057 від 22.12.2020 р. також додано до матеріалів фактичної перевірки, тобто являють собою невід`ємну частину перевірки та деталізують суть встановлених порушень.

Одночасно з цим, ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що Позивач жодним чином не спростував позиції податкового органу та не надав письмові докази в обґрунтування своїх доводів.

12.07.2021 представником позивача, у порядку ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, подано додаткові пояснення, які зводяться до оцінки правових підстав проведеної перевірки, оскільки відповідно до наказу про проведення фактичної перевірки № 4518к від 16.12.2020, вона здійснена згідно із п.п. 81.2 2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, без чіткого формулювання фактичних підстав перевірки, що не відповідає вимогам ст. 80 ПК України.

Отже, представник позивача, покликаючись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18, зазначає про неправомірність такої перевірки вцілому.

Суд приймає такі пояснення, оскільки за доводами відповідача, наведеними у відзиві, останній покликається на законність фактичної перевірки з огляду на висновки Верховного Суду у справах щодо законності/ незаконності фактичної перевірки, в яких зазначено, що відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі п.п. п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України посилання на конкретну інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, безперечно є недоліком наказу. Однак цей недолік не є безумовною підставою для висновку про незаконність перевірки та прийнятих за її результатом рішень, адже суд навіть у разі якщо податковий орган не розкриває зміст інформації у наказі, повинен при розгляді справи дослідити інформаційну цінність наданих органом ДПС відомостей, та надати оцінку тому, чи може вважатися певний документ джерелом інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

Ухвалою суду від 06.09.2021 задоволено клопотання про заміну відповідача правонаступником, - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, відокремлений підрозділ ДПС.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.

Ухвалою суду від 07.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, суд встановив наступне.

Позивач, ТОВ "Матіос - Транс" є юридичною особою, зареєстрованою за кодом 43251057, за юридичною адресою: Україна, 22130, Вінницька обл., Козятинський р-н, селище міського типу Глухівці, вул. Механізаторів, будинок 113.

Основним видом економічної діяльності товариства є здійснення господарської діяльності у сфері перевезення (транспортування) вантажів (49.41 Вантажний автомобільний транспорт), допоміжними видами є - 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування в органах ДПС.

Управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до проведеного доперевірчого аналізу за допомогою баз даних АІС «Податковий блок» та ЄРАН було встановлено ряд суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання.

Згідно бази Єдиного реєстру акцизних накладних (ЄРАН) ТОВ "Матіос - Транс" отримано дизельного пального в кількості 388840,95 літрів за період з 01.04.2020р. по 22.12.2020р., відповідно до акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно додатку № 1.

Наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №4518к від 16.12.2020 призначено фактичну перевірку товариства (господарство вул. Механізаторів, буд. 113, селище міського типу Глухівці, Козятинський район) з 21 грудня 2020 терміном 10 діб, за період з 01.01.2018.

Відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 «Податкового кодексу України» , на підставі наказу №4518к від 16.12.2020 року та направлень: №3448 від 16.12.2020, №3449 від 16.12.2020, проведена фактична перевірка ТОВ «Матіос - Транс» (код за ЄДРПОУ 43251057).

Відповідач зазначає, що така перевірка здійснена з питань дотримання вимог Законів України "вЂ�Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» , постанови Правління НБУ України № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ.

Перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» , а саме, встановлено факт зберігання пального (палива дизельного) без дозвільних документів, зокрема без ліцензії на право зберігання пального.

Також перевіркою встановлено, що платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, згідно договорів оренди транспортних засобів в кількості 10 шт., згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

За результатами перевірки ТОВ «Матіос-Транс» , складено акт фактичної перевірки №5317/02-32-07-05/43251057 від 31.12.2020, від підпису та отримання якого керівництво підприємства відмовилось, про що було складено відповідні Акти.

16.02.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області були прийняті податкові повідомлення- рішення №0012440705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", що становить - 500 000,00 грн., та №0012450705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10200,00 грн. на підставі п. п. 54.3 ст. 54 і п.117.1 ст. 117 ПК України.

Позивач оскаржує податкові повідмлення-рішення, оскільки вважає їх протиправними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Питання щодо проведення фактичних перевірок унормовано положеннями ст. 80 ПК, зокрема п. 80.1 ст. 80, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК).

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК).

Із наведеного слідує, що підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Відповідно до наказу, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області №4518к від 16.12.2020 призначена фактична перевірка позивача.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до проведеного доперевірчого аналізу за допомогою баз даних АІС Податковий блок та ЄРАН податковим органом було встановлено ряд суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання.

Згідно бази Єдиного реєстру акцизних накладних (СРАН) ТОВ «Матіос - Транс» отримано дизельного пального в кількості 388840,95 літрів за період з 01.04.2020р. по 22.12.2020р., відповідно до акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно додатку № 1.

Отже, відповідно до матеріалів справи, наказу та в сукупності із наведеними у ньому підставами для проведення фактичної перевірки, стало питання з`ясування наявності у позивача ліцензії на право зберігання пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом та пального на території України врегульовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування зберігання пального.

За визначенням у статті 1 Закону № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 1 ст. 15 Закону №481 визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно із ст. 15 Закону №481, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства, суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Такий висновок відповідає роз`ясненню ДФС України від 15 серпня 2019 року №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, в якому зазначено, що у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

До того ж за визначенням ст. 1 Закону №481, зберігання пального - це діяльність із зберігання пального.

Натомість, основним видом економічної діяльності товариства є здійснення господарської діяльності у сфері перевезення (транспортування) вантажів. Такого виду діяльності як зберігання пального за товариством не зареєстровано, на що покликається позивач у своїх доводах, з чим погоджується суд.

Відповідно до Акту в розділі 2 додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки зазначено: встановлено факт зберігання пального ТОВ «Матіос - Транс» без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Проте, відповідно до матеріалів фактичної перевіркою за адресою: вул. Механізаторів, буд. 113, селище міського типу Глухівці, Козятинський район, Вінницька обл., не встановлено наявність ємностей для зберігання пального. Відомості щодо наявності у позивача на балансі стаціонарних паливних ємностей чи паливних складів для його зберігання також не надано.

За приписами ст. 15 Закону №481, ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до Акту не встановлено такого місця зберігання у товариства, не зазначено кількості, ємкості, обсягів пального, що зберігається на момент фактичної перевірки.

Акт, який є передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення, є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02 липня 2019 року в справі №819/2737/13 за результатом аналізу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до матеріалів справи податковим органом зроблено висновок про факт зберігання пального позивачем виключно з підстав того, що згідно бази Єдиного реєстру акцизних накладних (СРАН) ТОВ «Матіос - Транс» отримано дизельного пального в кількості 388840,95 літрів за період з 01.04.2020р. по 22.12.2020р., відповідно до акцизних накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно додатку № 1, що відображено в Акті перевірки.

Відповідно до п.п. 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої (п.п. г підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14).

Відповідно до п.п. 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Відповідно не є акцизним складом пересувним паливний бак транспортного засобу (Абзац підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 в редакції Закону № 391-IX від 18.12.2019).

Отже, доводи відповідача, що автомобіль може бути як акцизний пересувний склад, що вказано у запереченнях, судом відхиляються з огляду на те, що такий автомобіль із вмістом палива на місці проведення фактичної перевірки за адресою перевірки вул. Механізаторів, буд. 113, селище міського типу Глухівці, Козятинський район, Вінницька обл., не виявлено. Доказів протилежного матеріали перевірки не містять.

Паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі не є акцизним складом, що передбачено п.п. г підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14.

Щодо посилань відповідача на приписи п.п. 14.1.2012 п. 14.1 ст. 14, п. 231. 1 ст. 231, п. 231.3 ст. 231 ПК, то вказані норми стосуються виключно реалізації акцизного товару, зокрема і пального, та відповідно акцизних накладних, які складаються продавцями, а не покупцем, яким є позивач.

Про те, що позивач не реалізовував пальне доводиться і твердженнями відповідача, що наведені у відзиві, а саме постачальниками ТОВ "ЛДБ OІЛ", ТОВ "Світова Нафтова" та ін. (наведені в додатку №1 з витягу ЄРАН) було зареєстровано акцизні накладні з продажу пального на покупця ТОВ "Матіос-Транс". Відтак позивач у даному випадку є покупцем пального, яке використовував у своїй діяльності в межах надавання транспортних послуг для заправки паливних баків ТЗ. Протилежного відповідачем не доведено.

З приводу аргументів відповідача, що наведенні у відзиві, стосовно того, що позивач має керуватись Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція №281), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, то суд їх відхиляє з наступних міркувань.

Так, відповідно до п. п. 10.2.1, 10.2. п.10 Інструкції №281, приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС. На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності)оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14 до Інструкції).

Згідно підпунктів 10.3.1.1, 10.3.2.1, 10.3.3.2, 10.3.4.2 Інструкції №281, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1315. Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП (додаток 16 до Інструкції). Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до пункту 10.4 Інструкції №281, на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи обліковий залишок попередньої зміни), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

Підпунктом 16.2 Інструкції №281 передбачено, що бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки.

Відповідач вказує, що аналіз наведених норм Інструкції №281 дає підстави для висновку, що облік руху нафтопродуктів за марками і видами ведуть матеріально відповідальні особи АЗС, відповідно первинні документи знаходяться на зберіганні у таких осіб, а також у бухгалтерських службах підприємства.

Суд зазначає, що за визначенням в Інструкції №281 тлумачення АЗС вказано, що це автозаправна станція.

Термін "автозаправна станція" вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", який вказує, що це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (далі - АЗС).

Відповідно до матеріалів фактичної перевірки відсутні відомості про існуючу АЗС у позивача, також такі відомості відсутні згідно із записами з ЄДРПОУ про юридичну особу позивача. У акті фактичної перевірки немає і того, що за товариством зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, через який має бути відпуск пального, що зазначено в Інструкції.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання відповідача, на положення Інструкції з огляду на те, що вони безпосередньо застосовуються при відпуску пального через АЗС, якої фактичною перевіркою не установлено.

Щодо доводів того, що під час проведення фактичної перевірки підтверджуючих бухгалтерських документів щодо відображення витрат у перевіряємому періоді не надано, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Акту перевірки зазначено, що надано копії ТТН, копії договорів оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм), копії договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, договори купівлі-продажу товарів (копія); копії договорів поставки; копії договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, копії договорів найму (оренди) транспортних засобів.

Далі за текстом Акту перевірки вказано, що під час проведення фактичної перевірки директору ТОВ «Матіос - Транс» ОСОБА_1 було вручено 22.12.2020р. запит про надання документів для підтвердження фінансово - господарських операцій, а саме використання дизельного пального. Станом на 30.12.2020 року документи не надані в повному обсязі, а саме не надано документи (акти списання пального, лімітно - заборні карти, довідка про залишок пального), які підтверджують факт використання дизельного пального у господарській діяльності.

Суд зазначає, що у даному випадку за наказом від 16.12.2020 №4518к призначено проведення фактичної перевірки.

Тому питання факту використання дизельного пального у господарській діяльності, підтвердження фінансово - господарських операцій, витрат на придбання палива, їх списання, бухгалтерські документи щодо відображення витрат у перевіряємому періоді, які відповідач витребовував, виходить за межі фактичної перевірки, та вказує про намір відповідача провести документальну перевірку.

До такого висновку суд приходить і з огляду на наказ ГУ ДПС у Вінницькій області №4518к від 16.12.2020, яким призначено фактичну перевірку товариства за період з 01.01.2018.

Тобто фактичною перевіркою охоплюється період з 01.01.2018 по 30.12.2020 (останній день фактичної перевірки), що відповідає періоду три роки.

Натомість, як зазначає відповідач підставою перевірки було те, що управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до проведеного доперевірчого аналізу за допомогою баз даних АІС Податковий блок та ЄРАН було встановлено ряд суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання.

Також, суд враховує аргументи позивача щодо протиправності перевірки та позицію відповідача, яка полягає в тому, що недолік наказу не є безумовною підставою для висновку про незаконність перевірки та прийнятих за її результатом рішень, адже у разі якщо податковий орган не розкриває зміст інформації у наказі, повинен при розгляді справи дослідити інформаційну цінність наданих органом ДПС відомостей, та надати оцінку тому, чи може вважатися певний документ джерелом інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

Досліджуючи зміст та оцінюючи інформаційну цінність наданих органом ДПС відомостей, суд доходить висновку, що саме з дати 01.04.2020 року податковим органом установлено ряд суб`єктів господарювання, які отримували значні обсяги пального. Тому період перевірки із дати 01.01.2018 не відповідає тим підставам, які виникли для проведення фактичної перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 ст. 75 ПК, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Іншого цією нормою не передбачено.

Види перевірок визначено п. 75.1 ст 75 ПК, у якому вказано, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Перевірка первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку здійснюється в межах документальної перевірки, що зазначено у п.п. 75.1.2 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

До того ж оцінюючи доводи правомірності перевірки, на яку покликався представник позивача у своїх доводах, то суд зазначає таке.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Однак, як вбачається зі змісту наказу про призначення фактичної перевірки, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки.

Натомість, в наказі має місце посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, загальні положення нормативно-правових актів з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, поження Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Кодекс законів про працю України.

Водночас Законом України від 17.03.2020 №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними законами від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2020 №591-IX) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, посилання у наказі на положення Законів та нормативно-правових актів, які виходять за межі окреслених вище підстав не є правомірним, так як суперечить Перехідним положенням ПК.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На ряду із наведеним, ураховуючи, що предметом спору у даній справі не є наказ, а податкові повідомлення-рішення, то суд, виходячи з меж заявлених вимог надає оцінку спірним рішенням.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно прийшов до висновку про зберігання позивачем пального, а тому підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно статті 17 Закону №481 відсутні.

Підсумовуючи, податкове повідомлення-рішення №0012440705 від 16.02.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0012450705 від 16.02.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10200,00 грн. на підставі п.117.1 ст. 117 ПК України, то суд зазначає таке.

За висновками Акту, платником не подано до контролюючого органу повідомлення (за формою 20-ОПП), щодо рухомого майна через яке проводиться діяльність, згідно договорів оренди транспортних засобів в кількості 10 шт., згідно додатку №2 до акту фактичної перевірки.

Приписами статті 63.3. Податкового Кодексу України встановлено, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Відповідно до положень ПКУ процедури обліку об`єктів оподаткування, визначені розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1588).

Згідно з п. 8.4 розд. VIII Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі - повідомлення за ф. № 20-ОПП), форма якого наведена у додатку 10 до Порядку № 1588, подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Початком перебігу 10-денного строку є дата набуття права платником щодо об`єкту оподаткування відповідно до правовстановлюючих документів чи документів, що підтверджують право користування, розпорядження об`єктом оподаткування.

Платники податків можуть подати повідомлення за ф. № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог, установлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, у спірних правовідносинах податковий орган застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України за результатами фактичної перевірки.

Суд повторно вказує, що в даному випадку податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, оскільки питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8 Порядку №1588 не може бути предметом фактичної перевірки, адже повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не пов`язане із отриманням дозвільних документів та не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо.

Питання реєстрації або взяття на облік рухомого майна та подання повідомлення (за формою 20-ОПП), виходить за межі та підстави фактичної перевірки.

До того ж суд погоджується із доводами позивача, що відповідно до п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, податковий орган під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не мав підстав для дослідження у ході проведення фактичної перевірки питання дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Враховуючи викладене неподання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП за основним місцем обліку не підлягає оцінці з огляду на вищенаведений висновок щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки платника податків.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №0012450705 від 16.02.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності своїх рішень у правовідносинах, з приводу яких подано позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Матіос-Транс" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 №0012440705 та від 16.02.2021 № 0012450705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матіос-Транс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, відокремлений підрозділ ДПС, сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 9770,00 грн (дев`ять тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Матіос-Транс" (код ЄДРПОУ - 43251057, місцезнаходження: вул. Механізаторів, буд. 113, смт. Глухівці, Вінницька область, 22130); Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна