Рішення

від 09.09.2021 по справі 240/12865/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/12865/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушківської сільської ради Житомирського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати Рішення 6-ої сесії VIII скликання № 311 від 04.06.2021 Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району Житомирської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, яка знаходиться за межами с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради від 04.06.2021 року було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення ОСГ з мотивів: невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме ст.1 Закону України Про оренду землі (ч.7 ст. 118 ЗК України); перебування земельної ділянки в оренді у ОСОБА_2 та неможливістю його дострокового розірвання за згодою сторін, тому що платежі з орендної плати за землю являються одним із стабільних, надійних і постійних джерел формування місцевого бюджету. На думку позивача, зазначені відповідачем підстава та фактичні мотиви відмови у задоволенні клопотання позивача є надуманими, незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачем надані відповідні документи, визначені ст.118 ЗК України, зокрема і документи щодо місця розташування земельної ділянки, а також нотаріально посвідчену згоду орендаря на вилучення земельної ділянки на користь позивача.

Ухвалою від 29.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 06.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно з договором оренди землі № 89 від 05.03.2012 року, зареєстрованому у відділі Держкомзему у Попільнянському районі 13.03.2012 року та додатковою угодою до вказаного договору від 02 лютого 2021 року, укладеною між Андрушківською сільською радою і ОСОБА_2 та зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 12.1 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, в масиві якої заявник просить виділити земельну ділянку площею 2 га, знаходиться в користуванні, на умовах оренди, з терміном оренди до 13.03.2022 року.

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідкам 266617285 від 20.07.2021 року, земельна ділянка площею 12.1 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, в масиві якої заявник просить виділити земельну ділянку площею 2 га, знаходиться в суборенді ФГ Олгрис , номер запису про інше речове право: 41223551, дата державної реєстрації 23.03.2021 року. Відповідно до вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) має бути надано в обов`язковому порядку і обов`язок з надання даного погодження покладається безпосередньо на заявника. Проте, позивачем, в додатку до клопотання, не надано погодження землекористувача, тобто ФГ Олгрис .

Відповідач вважає, що Андрушківською сільською радою, прийнявши рішення про відмову позивачу у задоволенні клопотання на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, дотримано вимоги закону, а тому, вказане рішення є законним та обґрунтованим, в зв`язку із чим відсутні будь-які підстави для його скасування. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю за безпідставності заявлених вимог.

13.08.2021 від представника позивача до суду подано письмову відповідь на позов, в якій вказано, що ОСОБА_2 являється як орендарем земельної ділянки, за рахунок якої позивач хоче реалізувати право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, так і засновником Фермерського господарства Олгрис , в фактичному користуванні якого перебуває дана земельна ділянка, а тому надання нотаріально посвідченої згоди орендаря на забезпечення позивача земельною ділянкою за рахунок орендованої ним земельної ділянки є достатнім. Позивачем надано належним чином завірену копію нотаріально засвідченої згоди ФГ Олгрис на забезпечення позивача, як учасника бойових дій, земельною ділянкою за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ФГ Олгрис .

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.05.2021 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, яка знаходиться за межами с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області та перебуває в оренді у гр. ОСОБА_2 , яким було надано нотаріально посвідчену згоду на вилучення даної земельної ділянки з метою забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками.

Рішенням 6-ої сесії VIII скликання Андрушківської сільської ради №311 від 04.06.2021 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства з підстав:

- невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме ст.1 Закону України Про оренду землі (ч.7 ст. 118 ЗК України);

- перебування земельної ділянки в оренді у ОСОБА_2 .

Згідно з договором оренди землі № 89 від 05.03.2012 року, зареєстрованим у відділі Держкомзему Попільнянського районі 13.03.2012 року та додатковою угодою до вказаного договору від 02 лютого 2021 року, укладеною між Андрушківською сільською радою та ОСОБА_2 та зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 12.1 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 знаходиться в користуванні на умовах оренди, з терміном оренди до 13.03.2022 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідкам 266617285 від 20.07.2021 року, земельна ділянка площею 21.1 га, з кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, знаходиться в суборенді ФГ Олгрис , номер запису про інше речове право: 41223551, дата державної реєстрації 23.03.2021 року.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеної вище відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм слідує, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Так, судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача з клопотанням просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Отже, спірна земельна ділянка вже є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер - 1824780300:04:000:0343 та перебуває в користуванні (знаходиться в суборенді) ФГ Олгрис , що підтверджується відповідним витягом та не заперечується сторонами.

В свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 04.06.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Суд зауважує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.

Суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Водночас, Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом дозволу передбачена абзацом сьомим ст.50 Закону України "Про землеустрій" саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзац 12 ст. 55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 є сформованою, а тому, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відповідач порушить Закон України "Про землеустрій", оскільки склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними, що регламентується статтями 50 та 56 Закону України "Про землеустрій".

Беручи до уваги, що об`єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією та беручи до уваги, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації, тому позовна вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343, яка знаходиться за межами с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області задоволенню не підлягає.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності рішення (відмови) у наданні відповідного дозволу позивачу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні 6-ої сесії VIII скликання № 311 від 04.06.2021 Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Так, рішення відповідача "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" винесене на підставі ч.7 ст. 118 ЗК та з підстав наявності діючих договорів оренди, суборенди, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Серед іншого, суд зазначає з приводу посилання відповідача, що позивачем до клопотання не надано погодження ФГ Олгрис , як землекористувача та наявність діючих договорів оренди та суборенду таке.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №823/106/18 на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте, на стадії затвердження проекту землеустрою та передачі її у власність чи користування, бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.

Отже, наявність права оренди на земельну ділянку не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає що між позивачем та адвокатом Макаренком І.Я. укладена угода від 08.06.2021 про надання правничої допомоги.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про долучення акту приймання-передачі виконаних робіт від 07.07.2021, згідно якого вартість підготовки позову становить 7200,00 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявна квитанція №0.0.2166992818.1 від 18.06.2021 про перерахунок грошових коштів в розмірі 7200,00 грн. за надання правової допомоги.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 7200,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (21 год. 00 хв.). Вказані витрати не можна вважати такими, що є неминучими .

Даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з матеріалами наданими довірителем, складання позовної заяви, складання договору, додаткового договору, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно системи діловодства ЖОАС в червні 2021 року до суду надійшло 48 аналогічних позовів про скасування Рішення Андрушківської сільської ради Житомирської області 6-ї сесії 8 скликання.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1500,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Андрушківської сільської ради Житомирського району понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Андрушківської сільської ради Житомирського району (вул. Шкільна, 1, м.Андрушки, Житомирський район, Житомирська область, 13543. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04347232) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 6-ої сесії VIII скликання № 311 від 04.06.2021 Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1824780300:04:000:0343 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності господарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Макарівка Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Андрушківської сільської ради Житомирського району на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п"ятсот) 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 09 вересня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова