Ухвала

від 09.09.2021 по справі 640/2255/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

09 вересня 2021 року м. Київ№ 640/2255/20 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Аметистмол-Сервіс доДержавної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

30.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Аметистмол-Сервіс (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби України у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 987698/40143853 від 13.11.2018 (про відмову в реєстрації ПН № 9 від 25.07.2018); № 987696/40143853 від 13.11.2018 (про відмову в реєстрації ПН № 10 від 25.07.2018); № 1008312/40143853 від 30.11.2018 (про відмову в реєстрації ПН № 12 від 30.08.2018);

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 9 від 25.07.2018; № 10 від 25.07.2018; № 12 від 30.08.2018 протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, датою їх направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.06.2017 між позивачем та ТОВ Сенді Парк-Київ було укладено договір оренди нерухомого майна; в рамках співробітництва за вказаним договором від ТОВ Сенді Парк-Київ надійшли оплати: 25.07.2018 - на суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн. (відшкодування комунальних послуг), 25.07.2018 - на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666,66 грн. (відшкодування комунальних послуг), 30.08.2018 - на суму 125 882,28 грн., в т.ч. ПДВ 20 980,25 грн. (відшкодування комунальних послуг); по факту вказаних оплат позивачем були складені та надіслані на реєстрацію податкові накладні № 9 від 25.07.2018, № 10 від 25.07.2018, № 12 від 30.08.2018; реєстрація податкових накладних була зупинена; позивач надав контролюючому органу пояснення та первинні документи, що підтверджують господарські операції; однак в реєстрації податкових накладних було відмовлено; дії податкового органу щодо зупинення реєстрації податкових накладних та відмови в їх реєстрації є незаконними та протирічать ст. 61 ПК України; в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено чіткий критерій, за яким реєстрацію зупинено, та відсутні розрахунки показника по критерію п. п. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; контролюючим органом безпідставно проігноровано відомості Таблиці даних платника податку № 44 від 12.11.2018, № 45 від 12.11.2018, № 56 від 29.11.2018, яким роз`яснюється специфіка діяльності позивача; форма рішення про відмову в реєстрації податкової накладної передбачає, що при відмові необхідно підкреслити, які документи не надані платником податку; спірні рішення контролюючих органів не містять такі підкреслення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.

06.02.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2255/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

12.03.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню; при перевірці достовірності даних було встановлено, що відповідно до договору на відшкодування витрат № 3/2017 від 03.01.2017 позивач відшкодовує ТОВ ДАД Девелопмент витрати по споживанню електричної енергії на об`єкті; відшкодування є компенсацією первинного зобов`язання; тобто відшкодування витрат на оплату комунальних послуг не може бути здійснено без виконання первинного зобов`язання, а саме: сплати комунальних послуг за договором із постачальником цих послуг; проте договір на постачання електричної енергії, укладений із ПАТ Київобленерго в матеріалах справи відсутній, як і відсутній рахунок на оплату; в акті приймання-передачі об`єкта оренди від 01.07.2017 до договору оренди нерухомого майна від 30.06.2017 орендодавцем зазначено ТОВ ДАД Девелопмент , тоді як в договорі оренди нерухомого майна від 30.06.2017 орендодавцем виступає позивач; таким чином обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку п. 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК, затвердженого постановою КМУ № 117, а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.

Також відповідач-2 звернувся до суду із клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В клопотанні відповідач-2 зазначив, що 19.11.2018 позивачем подані скарги на рішення про відмову в реєстрації податкових накладних: № 987698/40143853 від 13.11.2018 (ПН № 9 від 25.07.2018); № 987696/40143853 від 13.11.2018 (ПН № 10 від 25.07.2018); № 1008312/40143853 від 30.11.2018 (ПН № 2 від 30.08.2018); Комісією ДФС України з питань розгляду скарги прийняті рішення: № 46747/40143853/2 від 28.11.2018, № 46742/40143853/2 від 28.11.2018, № 50923/40143853/2 від 13.12.2018, якими скарги позивача залишено без задоволення, а спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 9 від 25.07.2018, № 10 від 25.07.2018, № 12 від 30.08.2018 - без змін; відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень; втім позивач звернувся до суду лише в січні 2020 року, тобто після закінчення тримісячного строку, встановленого законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.08.2020 позивачу було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у заяві Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду; для подання зазначених пояснень позивачу встановлено п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду.

Натомість станом на момент винесення даної ухвали позивач вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 13.08.2020 не виконав, пояснення до суду не надав.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 було відмовлено позивачу в реєстрації податкових накладних № 9 від 25.07.2018, № 10 від 25.07.2018, № 12 від 30.08.2018.

Позивач оскаржив такі рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.

Рішеннями Комісії ГУ ДФС України з питань розгляду скарг № 46747/40143853/2 від 28.11.2018, № 46742/40143853/2 від 28.11.2018, № 50923/40143853/2 від 13.12.2018 скарги позивача залишено без задоволення, а спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 9 від 25.07.2018, № 10 від 25.07.2018, № 12 від 30.08.2018 - без змін.

Із позовом до суду позивач звернувся 30.01.2020, що підтверджується датою реєстрації позовної заяви в канцелярії суду. Заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не подано.

Суд зазначає, що положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, положення повинна (яке міститься у ст. 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08.04.2020 у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судом як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Зокрема, у справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20.10.2020 по справі № 640/18388/18.

Натомість, позивачем не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та не обґрунтовано причини пропуску такого строку.

Як зазначалось вище, ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних. Рішеннями Комісії ГУ ДФС України з питань розгляду скарг № 46747/40143853/2 від 28.11.2018, № 46742/40143853/2 від 28.11.2018, № 50923/40143853/2 від 13.12.2018 скарги позивача залишено без задоволення, а спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 9 від 25.07.2018, № 10 від 25.07.2018, № 12 від 30.08.2018 - без змін.

Таким чином встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду тривав до 01.03.2019 та 14.03.2019 відповідно.

Однак позивач звернувся до суду лише 30.01.2020, що є порушенням встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ТОВ Аметистмол-Сервіс підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 240 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аметистмол-Сервіс залишити без розгляду.

Ухвала відповідно до ч. 2 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя К.С. Пащенко