Постанова

від 07.09.2021 по справі 612/522/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 612/522/17

провадження № 61-2495св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , підписану адвокатом Шпаковським Денисом Ігоровичем, на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року в складі судді Лобановського С. М. та на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в складі колегії суддів Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 звернулися до суду з позовом до ТОВ Краєвид Агро про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що у вересні 2006 року між ними та відповідачем були укладені договори оренди земельних ділянок. Вказані договори оренди земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі ДП Центр ДЗК при ДКУ по ЗР в Близнюківському районному відділі, про що в державному реєстрі земель вчинено відповідні записи. Земельні ділянки, які були передані позивачами в оренду ТОВ Краєвид Агро , складають масив земель сільськогосподарського призначення та мають спільні межі.

На момент укладення договорів оренди земельних ділянок істотними умовами договору визначено, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди. Так, у пунктах 1.1. та 5.2. договору оренди сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пунктами 6.1. та 6.2. договору оренди визначено, що орендар повинен дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення згідно з вимогами чинного законодавства.

Однак, відповідач з моменту укладення договорів оренди не відтворював родючості земельних ділянок у процесі сільськогосподарського використання, не дотримувався правил господарського використання землі та не здійснював заходів щодо збереження й підвищення родючості ґрунтів, що призвело до тривалого зниження якості показників ґрунту й родючості та унеможливлює подальше їх використання для ведення сільськогосподарського виробництва.

На підтвердження вказаних обставин позивачі посилаються на матеріали агрохімічних обстежень, на підставі яких видано агрохімічні паспорти земельних ділянок, у яких зафіксовано початкові (станом на 2008 рік) та поточні рівні якості ґрунтів, а саме: пониження якості показників ґрунту за їх природними властивостями у порівнянні з 2008 роком майже у 10 балів.

Вважають, що наслідком погіршення якості ґрунтів є беззмінне вирощування сільськогосподарських культур та відсутність проєкту землеустрою.

Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили із недоведеності позовних вимог, оскільки належним і допустимим доказом на підтвердження вимог позивачів є висновок судової земельної експертизи, про проведення якої позивачі клопотання не заявляли, хоча таке право було роз`яснене їм судом.

При цьому суди встановили, що надані агрохімічні паспорти полів за 2007-2010 роки та за 2017 рік зроблені щодо площі земельної ділянки 3353,2 га та не є точними агрохімічними даними, оскільки загальна площа орендованих відповідачем земельних ділянок усіх позивачів становить 193,23 га, а координатна прив`язка повинна бути саме до відповідних земельних ділянок, щодо яких укладено договори оренди із зазначенням їх кадастрових номерів та площі. Таким чином, надані документи не свідчать про те, що зниження вмісту гумусу в ґрунтах орендованих земельних ділянок відбулося саме у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків щодо збереження родючості ґрунтів.

Аргументи учасників справи

31 січня 2020 року адвокат Шпаковський Д. І. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди під час розгляду справи не встановили фактичні обставини, що мають значення для її вирішення, та безпідставно не врахували докази, надані на підтвердження позовних вимог. Вказує, що позивачі належним чином довели обставини погіршення родючості ґрунту та якості землі, надавши суду агрохімічні паспорти 2007-2010 років та 2017 року, в яких зафіксовано зниження ключового показника гумусу. Також, суди зробили неправильний висновок про необов`язковість дотримання відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, оскільки у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 541/555/16 зазначено, що порушення допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання, що є достатньою правовою підставою для розірвання договорів оренди землі.

Представник позивачів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалені без належної правової оцінки наданих позивачами доказів. Також, представник позивачів вказує, що в іншій справі № 611/791/17 за аналогічних обставин, колегія суддів Харківського апеляційного суду ухвалила рішення про задоволення позову, що свідчить про свавільність оскаржених судових рішень.

16 березня 2020 року представник ТОВ Краєвид Агро подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивачів, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивачі в обґрунтування позовних вимог не навели передбачених законом підстав для розірвання договорів оренди. ТОВ Краєвид Агро виконує свої обов`язки за договорами оренди, вчасно сплачує орендну плату та дотримується встановленого режиму використання земельних ділянок. Земельні ділянки позивачів використовуються згідно їх цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і жодних порушень зі сторони відповідача у сфері державного контролю за використанням та охороною земель центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі, не встановлено. Надані позивачами агрохімічні паспорти на підтвердження погіршення стану земельних ділянок не підтверджують таких обставин, оскільки з них неможливо встановити зміну агрохімічних характеристик кожної окремої ділянки, які належать позивачам, оскільки середня площа земельних ділянок позивачів складає 7 га, а проби бралися з земельних ділянок з кожних 15 га, що унеможливлює встановити як змінювались показники родючості кожної конкретної ділянки.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 001212 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:02:000:0068, площею 7,82 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 635351 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0267, площею 2,0000 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086312 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0087, площею 7,86 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 635355 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0271, площею 2,0000 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086412 та серії ЯА № 635292 ОСОБА_5 на праві приватної власності належать земельні ділянки, кадастрові номера 6320680300:01:000:0150 та 6320680300:01:000:0205, площею 15,83 га та 1,9999 га відповідно, які розташовані на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного та особистого сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086411 ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0149, площею 7,98 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 635289 ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0203, площею 1,3100 га (ділянка НОМЕР_1), яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086252 ОСОБА_8 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0004, площею 7,83 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086410 ОСОБА_9 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0148, площею 8,25 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086554 ОСОБА_10 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:02:000:0252, площею 7,23 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086413 ОСОБА_11 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0152, площею 7,82 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_11 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0207, площею 1,7000 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086414 та серії ЯА №635293 ОСОБА_12 на праві приватної власності належать земельні ділянки, кадастрові номера 6320680300:01:000:0153 та 6320680300:01:000:0206 площею 7,82 га та 1,9999 га відповідно, які розташовані на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного та особистого сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 635318 ОСОБА_13 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0232, площею 0,9999 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого сільськогосподарського виробництва.

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_13 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:02:000:0253, площею 7,2917 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086277 ОСОБА_14 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:01:000:0038, площею 9,83 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086562 ОСОБА_15 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:02:000:0260, площею 7,67 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086628 ОСОБА_16 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320680300:02:000:0058, площею 7,98 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086587 та серії ЯА №635489 ОСОБА_17 на праві приватної власності належать земельні ділянки, кадастрові номера 6320680300:02:000:0057 та 6320680300:03:000:0080, площею 7,98 га та 1,0005 га відповідно, які розташовані на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного та особистого сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ХР № 086405 та серії ЯА №635491 ОСОБА_18 на праві приватної власності належать земельні ділянки, кадастрові номера 6320680300:02:000:0056 та 6320680300:03:000:0082 площею 7,98 га та 1,7002 га відповідно, які розташовані на території Алісівської сільської ради, цільове призначення земельних ділянок: для ведення товарного та особистого сільськогосподарського виробництва.

14 вересня 2006 року між позивачами та ТОВ Краєвид Агро укладено договори оренди вказаних земельних ділянок (далі - договір оренди) строком на 15 років. Договори оренди зареєстровані в Державному реєстрі ДП Центр ДЗК при ДКУ по ЗР в Близнюківському районному відділі.

З матеріалів статистичної звітності за формами 4-сг (річна) Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2014-2017 роки та 29-сг (річна) Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2014-2016 роки, суди встановили, що:

- у 2014 році на посівній площі 1407,46 га врожайність пшениці становила 52822 ц, а врожайність соняшника на посівній площі 1245,70 га становила 35355 ц; крім того на посівній площі 387,38 га врожайність пшениці становила 14538,37 ц, а на посівній площі 1575,30 га врожайність соняшника становила - 44707,01 ц;

- у 2015 році на посівній площі 1409,98 га врожайність пшениці озимої становила 52747 ц, а на посівній площі 709,60 га врожайність соняшника - 14153,00 ц; крім того на посівній площі 620,52 га врожайність пшениці становила 23219,12 ц, а на посівній площі 1088,65 га врожайність пшениці становила - 21718,57 ц;

- у 2016 році на посівній площі 231,93 га врожайність пшениці озимої становила 10950,01 ц, а на посівній площі 471,03 га врожайність соняшника становила 4016,76 ц, крім того, на посівній площі 1449,07 га врожайність пшениці озимої становила 70508,43 ц, а на посівній площі 1170,42 га врожайність соняшника становила 14802,35 ц.

Крім того, за формою 4-сг річна вбачається наступне:

- у 2014 році на посівній площі 3568 га засіяно пшениці - 1407,46 га та соняшника - 1245,70 ц, а на посівній площі 4992 га - засіяно пшениці 387,38 га та соняшника 1575,30 га;

- у 2015 році на посівній площі 4992,00 га засіяно пшениці 620,52 га та соняшника 1088,65 га, а на посівній площі 3568,00 га засіяно пшениці 1409,98 га та соняшника 709,60 га;

- у 2016 році на посівній площі 3072,72 га засіяно пшениці 231,93 га, а соняшника - 562,71 га, а на посівній площі 3185,05 га засіяно пшениці 1449,00 га та соняшника 1170,42 га;

- у 2017 році на посівній площі 4775,74 засіяно пшениці озимої 464,84 га, а соняшника 225,78 га та на площі 3568,69 га засіяно пшениці озимої 1170,42 га, а соняшника - 1446,12 га.

Судами першої та апеляційної інстанцій сторонам було роз`яснено їх процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, як це передбачено статтею 81 ЦПК України.

Однак, в ході судового розгляду позивачі не скористалися правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи, з метою встановлення погіршення стану родючості земельних ділянок.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 1 б ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2039 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, установлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

За загальним правилом, передбаченим частинами першою, третьою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від Об березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61 -41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України) .

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь- якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У порушення вказаних вимог судом у справі, яка переглядається, не було досліджено питання істотності порушення відповідачкою умов договору купівлі- продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що судом першої інстанції у справі, яка переглядається, ураховано термін, на який укладався договір купівлі-продажу, - до 03 березня 2031 року, та зіставлено його з періодом заборгованості, яку допустила ОСОБА_1 .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договорів оренди земельних ділянок, за якими орендар повинен дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення згідно з вимогами чинного законодавства, орендар повинен дотримуватися вимог законодавства щодо користування земельною ділянкою та зберігання родючості її ґрунту, якості землі.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із цим позовом, позивачі посилалися на те, що внаслідок беззмінного вирощування сільськогосподарських культур ТОВ Краєвид Агро поточний рівень якості ґрунтів за природними властивостями у 2017 році є нижчим у порівняні з 2008 роком. На підтвердження вказаного посилалися на долучені до матеріалів справи копії агрохімічних паспортів ТОВ Краєвид Агро Барвінківського району Харківської області за результатами агрохімічних обстежень, наданих Державною установою Інститут охорони ґрунтів України Харківською філією ДУ Держгрунтохорона , у 2008 та 2017 роках, що проводилися на полях, розташованих на території сіл Гаврилівка та Богодарове Барвінківського району Харківської області, а також с. Алісівка Близнюківського району Харківської області.

Проте, надані позивачами на підтвердження позовних вимог агрохімічні паспорти не містять інформації щодо земельних ділянок, з яких бралися зразки ґрунту. Ідентифікувати ці показники до конкретної земельної ділянки, яка належить кожному з позивачів, неможливо. З наданих агрохімічних паспортів неможливо встановити зміну агрохімічних характеристик кожної окремої земельної ділянки, належної позивачам. Відповідно неможливо встановити, чи мало місце погіршення або покращення показників родючості кожної окремої земельної ділянки, щодо якої укладено договір оренди землі.

Враховуючи наведене, суди зробили правильний висновок про те, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо порушення ТОВ Краєвид Агро вимог договорів оренди з кожним позивачем окремо, не доведено наявність порушення відповідачем порядку сівозмін, що унеможливлює подальше використання належної кожному позивачу земельної ділянки.

Також судами правильно зазначено, що агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Агрохімічні паспорти фіксують початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статей 77-80 ЦПК України та не можуть свідчити про погіршення стану ґрунту земельних ділянок, належних позивачам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 611/791/17 (провадження № 61-22013св19).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили факт порушення прав орендодавців та не з`ясували істотність порушень, не заслуговують на увагу, оскільки позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, якими встановлено виснаження ґрунтів на земельних ділянках, що належать позивачам на праві приватної власності, а тому відсутні підстави для розірвання договорів оренди.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо наявності порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядку їх чергування у часі і просторі, оскільки наведені обставини не були підставами позову про розірвання договорів оренди та не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( SERYAVIN ANDOTHERS v . UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін. За таких обставин та відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на позивачів.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Шпаковського Дениса Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук