Постанова

від 31.08.2021 по справі 161/1191/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1191/21 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/950/21 Категорія: 83 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Савчук Т. Ф.,

з участю:

представника позивача адвоката Овчарова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про зняття арешту нерухомого майна та вилучення записів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 20.01.2021 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Другий відділ Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про зняття арешту нерухомого майна та вилучення запису. Позов обґрунтовує тим, що згідно акту № 14717166 про передачу майна стягувачу від 25.07.2018, йому як стягувачу було передано в рахунок часткового погашення заборгованості по рішенню суду нереалізоване нерухоме майно, а саме: Ѕ частина виробничо-складського приміщення /Д-2/, загальною площею 710,3 кв. м та Ѕ частина земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:007:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 як власнику стало відомо, на належне йому на праві власності вищезазначене нерухоме майно перебуває під арештом згідно постанови заступника начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Плисюка В. П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.03.2009. Обтяження накладено Луцьким міськрайонним судом Волинської області в цивільній справі № 2-747/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку забезпечення позову до попереднього власника нерухомого майна ОСОБА_2 . Вважає таке обтяження є неправомірним та таким, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження нерухомим майно. Просить суд зняти (припинити) обтяження у формі арешту нерухомого майна (реєстраційний номер 8525833), а саме: з виробничо-складського приміщення /Д-2/, загальною площею 710,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 06.03.2009 на підставі постанови заступника начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Плисюка В. П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.03.2009 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна за реєстраційним номером 8525833 від 06.03.2009.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні по справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вважає, що в процесі розгляду справи ним доведено наявність права власності та факт його порушення. Враховуючи, що обтяження (арешт) накладено судом в порядку забезпечення позову до попереднього власника нерухомого майна, при цьому позивач як новий власник не відповідає за його зобов`язаннями власним майном. Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України позивач, як новий власник майна та особа, яка не була учасником справи № 2-747/11 не вправі клопотати перед судом про скасування забезпечення позову, а тому єдиним способом добросовісного власника звільнення нерухомого майна з-під арешту є пред`явлення цього позову.

Відзиви на апеляційну скаргу в цій справі не подавалися.

Представник позивача адвокат Овчаров А. В. в суді апеляційної інстнції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином повідомлені судом про час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представника позивача адвоката Овчарова А. В., приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтв, виданих приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В. за реєстраційними №№ 1717, 1719 від 01.08.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: Ѕ частину виробничо-складського приміщення /Д-2/, загальною площею 710,3 кв. м та Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:22:007:0052, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-8476/2009 від 07.12.2009.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на вищезазначене нерухоме майно, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження заступника начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Плисюком В. М. 06.03.2009 накладено арешт, реєстраційний номер 8525833.

08.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до третьої особи Другого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про зняття (припинення) обтяження зі спірного майна, що було накладено постановою державного виконавця 06.03.2009.

Заява ОСОБА_1 була залишена без задоволення та обґрунтована тим, що арешт за реєстраційним номером 8525833 від 06.03.2009 накладений на підставі ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, а отже запис про арешт може бути вилучений лише за рішенням суду, що підтверджується відповіддю третьої особи від 11.12.2020.

Згідно ч. 1, 7 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (ч. 3 ст. 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (ч. 4 ст. 154 ЦПК).

Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги доводи позивача, що заходи забезпечення позову вживались у цивільній справі №2-747/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якій він не був учасником справи, а тому, не може звертались до суду про скасування таких заходів в межах даної справи, оскільки, з оглянутої судом першої інстанції в судовому засіданні цивільної справи № 2-747/11, вбачається, що заходи забезпечення позову в цій справі взагалі не вживались.

Ухвала Луцького міськрайонного суду від 05 березня 2009 року не надана суду і позивач не ставив питання про її витребування та огляд в судовому засіданні.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2009 в цивільній справі № 2-6092/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, накладено арешт на виробничо-складське приміщення та земельну ділянку, площею 0,2177 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який за заявою ОСОБА_1 скасований ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2021.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав, інша Ѕ частина виробничо-складського приміщення /Д-2/, загальною площею 710,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в в належить іншій особі, яка до суду з позовом про зняття арешту з майна не зверталась.

Будь-яких доказів виконання органами виконавчої служби судового рішення в цивільній справі, в межах якої була винесена ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2009 та на підставі якої заступником начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Плисюком В.М. 06.03.2009 накладено арешт на спірне нерухоме майно, реєстраційний номер 8525833, позивачем не надано.

На час накладення спірного арешту на майно воно належало боржнику ОСОБА_2 і права ОСОБА_1 ніяким чином не порушувалися.

Суд звертає увагу, що реєстрація права власності у період, коли на майно накладено арешт, не відповідає вимогам закону. Так, на час реєстрації за позивачем права власності на спірне майно, 01.08.2018 вже існувала ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2009 та на підставі якої заступником начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Плисюком В.М. 06.03.2009 накладено арешт на спірне нерухоме майно. Пунктом 6 частини 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень (у редакції станом на 01.08.2018 - на час реєстрації за позивачем права власності на спірне майно) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, тобто однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

На підставі встановлених обставин справи та зазначених вище норм висновки суду першої інстанції є правильними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді